Рішення

від 15.03.2024 по справі 420/307/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/307/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації до Приватного акціонерного товариства «Виробничого Об`єднання «Стальканат-Сілур» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Одеської обласної військової адміністрації звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Виробничого Об`єднання «Стальканат-Сілур», в якій просив:

- визнати бездіяльність Приватного акціонерного товариства «Виробничого об`єднання «Стальканат-Сілур» (код ЄДРПОУ 26209430) щодо утримання у неналежному технічному стані, не готовому для використання за цільовим призначенням, захисної споруди цивільного захисту № 56788 яка знаходяться за адресою: місто Одеса, вул. Вапняна, 83, протиправною;

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур» (код ЄДРПОУ 26209430) привести у належний технічний стан, готовий для використання за цільовим призначенням, захисну споруду цивільного захисту № 56788, яка знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Вапняна, 83.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням на всій території України воєнного стану Суворовською окружною прокуратурою міста Одеси здійснено вивчення стану додержання вимог законодавства в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд), розміщених в межах території Суворовського району м. Одеси. Встановлено, що в межах Пересипського (колишнього Суворовського) району міста Одеси, знаходиться захисна споруда цивільного захисту № 5678$, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Вапняна, 83. У 2018 році було проведено оцінку стану готовності захисної споруди цивільного захисту за участю співробітників ДСНС та у присутності представника Відповідача. Загальний висновок про стан захисної споруди відповідно до Акту оцінки від 20.12.2028 - сховище оцінюється як неготове до використання за призначенням. Таким чином, після початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, введення на всій території України воєнного стану, ракетних ударів по місту Одесі та Одеській області, атак ворога з використанням дронів-камікадзе, в тому числі іранського виробництва, виникла реальна необхідність для використання укриттів безпосередньо за призначенням, проте всупереч вищевказаним нормам законодавства у сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту Відповідач й дотепер не виконує свого прямого та безпосереднього обов`язку щодо утримання захисної споруди № 56788, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Вапняна, 83 у належному та придатному для використання за призначенням стані.Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

05.02.2024 року від Приватного акціонерного товариства «Виробничого Об`єднання «Стальканат-Сілур» надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що ПрАТ «ВО «Стальнанат-Сілур» не є і ніколи не було балансоутримувачем захисної споруди цивільного захисту №56778, яка розташована за адресою місто Одеса, вул. Вапняна, 83 і ніколи не використовувало її у господарській діяльності. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна №3618751764, власником нежитлових будівель заготівельного цеху, розташованого за адресою місто Одеса, вулиця Вапняна, 83 на підставі Свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 08.11.2011р, стало ДП «Система» а не ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур».

Заяви чи клопотання від сторін не надходили.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Обставини справи.

Згідно з паспортом сховища (протирадіаційного укриття) №56788 за адресою: м. Одеса, Суворовський район, вул. Вапняна, 83, власником сховища є ВАТ «Стальканат».

20.12.2018 року фахівцями Суворовського РВ у м. Одесі ГУ ДСНС України в Одеській області проведено перевірку стану готовності, експлуатації і використання захисної споруди цивільного захисту сховища, протирадіаційного укриття № 56788.

За результатами якої складено акт оцінки стану готовності споруди цивільного захисту сховища, протирадіаційного укриття № 56788, у висновку якого зазначено, що протирадіаційне укриття № 56788 за адресою: м. Одеса, вул. Вапняна, 83 (фактична 3-й Вапняний пров. 4) оцінюється як «не готове» до використання за призначенням.

20.09.2023 року Суворовська окружна прокуратура міста Одеси, у зв`язку з необхідністю вирішення питання наявності підстав для представництва в суді інтересів держави, звернулася до т.в.о. начальника Головного управління ДСНС України в Одеській області із запитом про надання інформації щодо вжиття управлінням заходів щодо усунення виявлених порушень у сфері утримання, використання та реконструкції захисної споруди цивільного захисту № 56788, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Вапняна, буд. 83, у тому числі у судовому порядку.

Листом від 04.10.2023 року т.в.о. начальник Головного управління ДСНС України в Одеській області повідомив, що Головне управління не зверталося до суду щодо застосування заходів реагування стосовно захисних споруд цивільного захисту та надано документи.

20.09.2023 року Суворовська окружна прокуратура міста Одеси, у зв`язку з необхідністю вирішення питання наявності підстав для представництва в суді інтересів держави, звернулася до Одеської обласної військової адміністрації із запитом щодо вжиття Одеською обласною військовою адміністрацією заходи щодо усунення виявлених порушень у сфері утримання, використання та реконструкції захисної споруди цивільного захисту № 56788, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Вапняна, буд. 83, у тому числі у судовому порядку.

Відповідно до листа Одеської обласної військової адміністрації від 09.10.2023 року, на адресу облдержадміністрації не надходила інформація щодо обстеження та оцінки стану готовності до використання за призначенням захисної споруди цивільного захисту (сховища) обліковий номер 56788 розташованої за адресою: м. Одеса, 3-й Вапняний пров., 4, (державна власність) балансоутримувач ПрАТ ВО "Стальканат-Сілур", код ЄДРПОУ 26209430. Відповідно заходи за результатами перевірки, у тому числі в судовому порядку, до балансоутримувача не вживалися.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулюються Кодексом цивільного захисту України (далі - КЦЗ України).

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 2 КЦЗ України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. До захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття, а також споруди подвійного призначення.

Цивільним захистом, відповідно до ст. 4 КЦЗ України, є функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 21 КЦЗ України, громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 32 КЦЗ України для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.

У відповідності до ч. 8 ст. 32 КЦЗ України, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Як вбачається з ч. 1 ст. 65 КЦЗ України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) щодо суб`єктів господарювання (пункт 2).

За змістом ч. 2 статті 65 КЦЗ України визначено, що у суб`єктів господарювання приватної форми власності органи державного нагляду у сфері цивільного захисту контролюють виконання заходів щодо захисту населення та працівників на випадок надзвичайної ситуації, а також вирішення питань техногенної та пожежної безпеки, що стосуються прав та інтересів інших юридичних осіб і громадян.

Статтею 66 КЦЗ України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Статтею 68 КЦЗ України встановлені санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, за приписами якої посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом (частина перша).

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом (частина друга).

Частиною 1 статті 69 КЦЗ України передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови:

1) з питань пожежної безпеки у разі: а) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, нормами і правилами; б) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; в) випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від вимог, визначених нормативно-правовими актами або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

2) з питань техногенної безпеки у разі: а) невиконання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань техногенної безпеки; б) відсутності організаційно-розпорядчих документів щодо здійснення заходів з питань техногенної безпеки, які передбачені для суб`єкта господарювання; в) непроведення в установленому порядку навчання персоналу суб`єкта господарювання діям у разі виникнення аварійних ситуацій та аварій; г) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу надзвичайних ситуацій; ґ) непроведення ідентифікації та паспортизації потенційно небезпечного об`єкта; д) відсутності декларації безпеки об`єкта підвищеної небезпеки; е) відсутності на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; є) невідповідності кількості промислових засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатності або відсутності, а також у разі порушення порядку зберігання таких засобів; ж) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; з) відсутності плану локалізації і ліквідації наслідків аварій на об`єкті підвищеної небезпеки, а також відсутності розроблених відповідно до цього плану спеціальних заходів протиаварійного захисту; и) відсутності об`єктових матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій або невідповідності їх затвердженим номенклатурам та обсягам; і) відсутності або непридатності до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; ї) відсутності або несправності на об`єкті підвищеної небезпеки автоматизованої системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення; й) відсутності на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовності до виконання покладених на неї завдань через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; к) неготовності до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; л) неготовності осіб, які обслуговують потенційно небезпечні об`єкти та об`єкти підвищеної небезпеки, а також осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації та ліквідації наслідків аварій до дій із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації; м) відсутності на об`єкті підвищеної небезпеки угоди про страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам та їхньому майну, іншим юридичним особам унаслідок надзвичайної ситуації, що спричинена пожежею, аварією, катастрофою або небезпечною подією; н) порушення правил транспортування небезпечних речовин трубопровідним транспортом та порядку їх перевезення транспортними засобами; о) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 138 від 10.03.2017 «Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку» (далі Порядок №138) визначено, що утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.

Балансоутримувач захисної споруди є власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Положеннями п. 9 Порядку №138 передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється ix балансоутримувачами. Балансоутримувачами захисної споруди є власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

3гідно з п. 10 того Порядку №138, балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд. Положеннями п. 11 того ж самого розділу Порядку визначено, що вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.

Згідно п. 1 Розділу II «Загальні вимоги до утримання та експлуатації фонду захисних споруд» Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 року «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту» (далі - Вимоги), споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Відповідно до підпункт 1 пункту 2 розділу III Вимог, захисні пристрої призначені для захисту осіб, що переховуються у сховищах, від надмірного тиску повітряної ударної хвилі під час застосування звичайної зброї та засобів масового ураження. До захисних пристроїв, якими обладнуються сховища, належать захисно-герметичні і герметичні двері, віконниці (ставні), захисні секції, клапани-відтиначі, КНТ тощо.

Згідно з п. 6 Розділу VIII Вимог, балансоутримувач забезпечує утримання, контроль за станом, проведення перевірок, технічного обслуговування, поточних та капітальних ремонтів конструктивних елементів, спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд під час усього періоду використання сховищ у режимі ПРУ.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу VI Вимог, для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд.

Оцінка стану готовності захисних споруд (далі - оцінка стану готовності) здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням. Крім того, оцінка стану готовності здійснюється в таких випадках: у разі проведення технічної інвентаризації захисної споруди як об`єкта нерухомого майна; у разі підготовки пропозицій щодо подальшого використання захисної споруди; після пожеж, аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій, що могли негативно вплинути на технічний стан захисної споруди; у разі здійснення ДСНС заходів державного нагляду (контролю) за станом готовності захисних споруд відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог.

Підпунктом 4 пункту 2 Розділу VI Вимоги передбачено, що результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами.

Підпунктами 5, 6 пункту 2 розділу VI Вимоги визначено, що залучення фахівців структурних підрозділів із питань цивільного захисту міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, органів і підрозділів ДСНС до оцінки стану готовності, проведення інших обстежень захисних споруд (за винятком оцінки стану готовності під час нагляду) здійснюється за зверненням балансоутримувача.

Відповідно до підпункту 8 пункту 2 Розділу VI Вимоги під час оцінки стану готовності перевіряються: загальний стан приміщень, входів, оголовків аварійних виходів, гідроізоляції, повітрозабірних і витяжних каналів, обвалування окремо розташованих і підсипки покриття у вбудованих захисних спорудах, покрівлі та бічних поверхонь гірничих виробок, кріплень і захисногерметичних перемичок (зовнішнім оглядом); двері (ворота, ставні), механізми задраювання, захисні пристрої, системи вентиляції, водопостачання, каналізації, електропостачання, зв`язку, автоматики та іншого інженерного обладнання (випробуванням на працездатність); температура і відносна вологість повітря всередині захисної споруди; наявність і стан засобів пожежогасіння; герметичність захисної споруди.

За результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням. Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог.

У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням (підпункт 8 пункту 2 Розділу VI Вимоги).

Висновки суду.

Суд зазначає, що аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб`єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів, що передбачено п. 8 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України та п. 9 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, нежитлові будівлі за адресою м. Одеса, вул. Вапняна ,83 на праві приватної власності та відповідно до свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 від 08.12.2011 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, належать Дочірньому підприємству «Система».

Відповідно до договору купівлі-продажу від 29.03.2004 року, ВАТ «Стальканат» придбало у ЗАТ «Стальметиз» ім. Ф.Е. Дзержинського нежитлові будівлі за адресою: вул. Вапняна, 52; 7/50 частин нежилих будівель та споруд за адресою: пров. 3-й Вапняний, 2/1; нежилу будівлю за адресою: пров. 3-й Вапняний, 4; нежитлові будівлі за адресою: вул. 6-та Лінія, 1.

Також, дослідивши паспорт сховища (протирадіаційного укриття) №56788 за адресою: м. Одеса, Суворовський район, вул. Вапняна, 83, на який як на доказ посилається позивач, суд звертає увагу, що на вказаному паспорті відсутній підпис та печатка керівника організації, яка експлуатує захисну споруду.

Таким чином вказаний документ не може бути належним доказом по справі. Будь-яких інших доказів на підтвердження факту перебування захисної споруди (протирадіаційного укриття) №56788 за адресою: м. Одеса, Суворовський район, вул. Вапняна, 83 на балансі ПАТ «Виробничого Об`єднання «Стальканат-Сілур» до суду не надано.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Розподіл судових витрат.

З огляду на результат вирішеного спору відповідно до вимог ст.ст.132-139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У здоволенні позову заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси (вул. Отамана Головатого, буд. 89, м. Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (вул. Прохорівська, 6, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 38643633), Одеської обласної військової адміністрації (просп. Шевченко, буд. 4, м. Одеса, 65032, код ЄДРПОУ 00022585) до Приватного акціонерного товариства «Виробничого Об`єднання «Стальканат-Сілур» (вул. Водопровідна, буд. 16, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 26209430) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

СуддяА.В. Бутенко

.