Рішення

від 14.03.2024 по справі 580/2024/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року справа № 580/2024/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі відділ ДВС, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 05 лютого 2024 року, винесену начальником Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзовським Олександром Олександровичем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна постанова є протиправною, адже вимоги статті 74 Закону України Про виконавче провадження не надають начальнику відділу ДВС повноважень на перевірку виконавчого провадження за власною ініціативою та без надходження відповідної скарги.

Ухвалою від 04.03.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

11.03.2024 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що відповідно ч. 3 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження та Розділу 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Зазначає, що позивач вводить суд в оману хибно трактуючи закон, за таких умов позовні вимоги позивача до відділу державної виконавчої служби вважає безпідставними.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

На виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Умані Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 66290734 із виконання наказу Господарського суду Черкаської області № 925/889/20 від 19.07.2021 про виселення ФОП ОСОБА_1 із належного на праві власності ТОВ Ресторан Умань (вул. Радянська, б.7, Черкаська область, код ЄДРПОУ 14208974) нежитлового приміщення, магазину загальною площею 88,9 кв. м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

У вказаному виконавчому провадженні державний виконавець виніс постанову № 66290734 від 23.08.2021 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 12000,00 грн на користь держави.

01.09.2021 виконавче провадження № 66290734 закінчене згідно п. 9 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення та виділено виконавчий збір у розмірі 12000,00 грн в окреме виконавче провадження.

06.09.2021 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 66707458 із виконання постанови Відділу ДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області ЦМУ МЮ(м.Київ) № 66290734 від 23.08.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 12000,00 грн.

29.11.2022 державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 66707458 відповідно до п. 5 статті 39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку із скасуванням рішення Господарського суду Черкаської області № 925/889/20 від 07.10.2020.

22.01.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою про повернення коштів.

За наслідками розгляду заяви позивача, начальник Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в порядку ст. 74 Закону України Про виконавче провадження та розділу 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень здійснив перевірку виконавчого провадження № 66707458 з примусового виконання постанови Відділу ДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області ЦМУ МЮ (м.Київ) № 66290734 від 23.08.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 12000,00 грн та прийняв постанову від 05.02.2024, в якій встановив таке.

В ході примусового виконання виконавчого провадження № 66707458, стягнення коштів відбувалось шляхом списання з рахунків боржника та з пенсії. На користь держави стягнуто 150,00 грн витрат виконавчого провадження згідно платіжних інструкцій № 44808, 44809 від 15.02.2022 та 3608,00 грн виконавчого збору згідно платіжних інструкцій № 44810 від 15.02.2022, № 45060 від 16.02.2022 № 49276 від 22.07.2022.

03.11.2022 на адресу відділу ДВС у місті Умані боржник надав рішення Господарського суду Черкаської області № 925/889/20 від 29.09.2022, яке набрало законної сили, про скасування рішення № 925/889/20 від 07.10.2020 про виселення.

При перевірці виконавчого провадження № 66707458 було встановлено помилкове застосування підстави п. 5 статті 39 Закону України Про виконавче провадження для закінчення виконавчого провадження.

Виконавче провадження № 66290734 про виселення боржника завершене з підстав фактичного виконання, постанова про закінчення виконавчого провадження № 66290734 від 01.09.2021 боржником в судовому порядку не оскаржувалась та не скасовувалась з підстав прийнятого рішення Господарського суду Черкаської області № 925/889/20 від 29.09.2022 року. Постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 12000,00 грн від 23.08.2021, що була винесена в рамках виконавчого провадження № 66290734 про виселення та постанова про відкриття провадження № 66707458 від 06.09.2021 боржником в судовому порядку також не оскаржувались, у зв`язку із чим начальник відділ скасував постанову старшого державного виконавця Щербак О.І. про закінчення виконавчого провадження № 66707458 від 29.11.2022 на підставі п. 5 статті 39 Закону України Про виконавче провадження.

Вважаючи постанову винесену начальником відділу протиправною, позивач звернувся до суду.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Спірні відносини врегульовані Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі Закон № 1404-VIII).

Згідно статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Приписами статті 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 74 Закону № 1404-VIII начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню Інструкція з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі Інструкція № 512/5).

Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження встановлено розділом ХІІ Інструкції № 512/5, відповідно до абз. 8 п. 1 якого, перевірити законність виконавчого провадження має право, зокрема, начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІІ Інструкції № 512/5 посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.

Згідно п. 7 розділу ХІІ Інструкції № 512/5 про результати перевірки законності виконавчого провадження виноситься постанова, у якій зазначаються, зокрема, у резолютивній частині - висновок з урахуванням вимог законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні.

Якщо посадовою особою, зазначеною в абзацах третьому, п`ятому, сьомому та восьмому пункту 1 цього розділу, прийнято рішення про скасування постанови або іншого процесуального документа (або їх частини), винесених у виконавчому провадженні в резолютивній частині постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження, зазначається постанова або документ, який скасовується (частина, яка скасовується).

Аналіз вказаних положень вказує на право начальника відділу державної виконавчої служби із власної ініціативи здійснити перевірку законності виконавчого провадження та встановлює повноваження за результатами її здійснення прийняти, зокрема, рішення про скасування постанови, винесеної у виконавчому провадженні.

Суд встановив, що начальник Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснив перевірку виконавчого провадження № 66707458 з примусового виконання постанови Відділу ДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) № 66290734 від 23.08.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 12000,00 грн та прийняв постанову від 05.02.2024, в якій встановив помилкове застосування підстави п. 5 статті 39 Закону України Про виконавче провадження для закінчення виконавчого провадження № 66707458, у зв`язку із чим скасував постанову старшого державного виконавця Щербак О.І. про закінчення виконавчого провадження № 66707458 від 29.11.2022 на підставі п. 5 статті 39 Закону України Про виконавче провадження.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що начальник відділу, під час прийняття спірної постанови, діяв у відповідності до наданих повноважень.

Доводи позивача про те, що вимоги статті 74 Закону України Про виконавче провадження не надають начальнику відділу ДВС повноважень на перевірку виконавчого провадження за власною ініціативою та без надходження відповідної скарги, спростовуються вищенаведеними положеннями законодавства.

Посилання позивача, що спірна постанова прийнята з порушенням строків, встановлених ч. 5 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження суд також вважає помилковими, оскільки вказана норма встановлює строк оскарження рішень та дій виконавця, а не строк прийняття начальником постанови під час перевірки законності виконавчого провадження.

З урахуванням зазначеного, доводи позивача про відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача, який звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, не підлягають задоволенню, а відповідач не надав доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач Відділ державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (20301, Черкаська область, м. Умань, пров. Тихий, 3А, код ЄДРПОУ 36171759).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 14.03.2024.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК