Рішення

від 14.03.2024 по справі 620/12090/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2024 року Чернігів Справа № 620/12090/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук Л.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інсайт +» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсайт +» звернулось до суду з позовом до Київської митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 10.02.2023 №UA100330/2023/000004/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2023/000072.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки розбіжності у поданих документах відсутні та відомостей достатньо для визначення митної вартості товарів, у митного органу не було підстав вважати за неможливе використати основний метод визначення митної вартості товарів, а саме за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Ухвалою суду від 12.09.2023 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Інсайт +» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки-відмови, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Ухвалою суду від 11.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у відзиві на позов позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, зважаючи на те, за результатами проведеного аналізу документів та в рамках відпрацювання згенерованих АСАУР митних формальностей було здійснено аналіз щодо: включення всіх витрат; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 МК України, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів; які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок у митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок).

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із зазначеною митною декларацією документів встановлено, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та достовірність числового значення доданої складової митної вартості. А саме: до митного контролю не подано основний документ, передбачений ч. 2 ст. 53 МК України, а саме контракт від 15.03.2019 №2 з додатками, укладений між ARDON SAFETY s.r.o. (Постачальник) та ТОВ «ІНСАЙТ+» (Дистриб`ютор), хоча він і зазначений у гр. 44 ЕМД. У графі 44 ЕМД вказано документ (код 4301) від 06.02.2023 №23-0478-1, який містить ознаки підчищення у графі «сума фрахту і умови розрахунку», що викликає сумніви щодо достовірності документів, що підтверджують митну вартість товарів. У графі 44 зазначено документ від 17.06.2022 №l4/22 (під кодом 4301 - договір про перевезення), який декларантом не надано разом з ЕМД. У ЕМД декларантом вказано умови поставки згідно з Інкотермс FCA-OLOMOUC (Чехія), однак з наданих декларантом документів не встановлено, якими саме документами установлено місце поставки товару. В наданому інвойсі від 03.02.2023 №6230201535 відсутні умови поставки товару.

З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано додаткові документи, за результатами яких установлено, що вони не містять всієї інформації, яка підтверджує відомості щодо ціни товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті. Вказав, що самі по собі платіжні доручення не можуть бути доказом сплати фактичної вартості товару, необхідне їх документальне та математичне підтвердження. Надані під час митного контролю та оформлення транспортні документи не дають змогу математично перевірити, які саме транспортні витрати поніс позивач за цією зовнішньоекономічною операцією, а також відсутність інформації (підчистки) у графах «Нормативний час очікування (на завантаженні, вивантаженні та митницях)» та «Сума фрахту і умови розрахунку» у договорі-заявці № 23-0478-1 не дають змогу документально підтвердити та математично прорахувати транспортні витрати, які поніс позивач.

Відповідач вказав, що декларантом не забезпечено надання об`єктивних та достовірних відомостей щодо вартості товарів, що оцінюються за МД. Декларант частково надав запропоновані документи, разом з тим, викладені вище обставини не дають можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі, відповідність числового значення доданої складової, та ціну товару, що сплачена або повинна бути сплачена за товар, у тому числі з врахуванням частин 5-7 ст. 58 МК України. Крім того, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві.

Позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якій останній підтримав доводи позовної заяви та обґрунтовуючи свою позицію посилався на таке. Позивачем разом з митною декларацією були подані всі передбачені Митним кодексом документи/дані, яких більш ніж достатньо для документального підтвердження задекларованих даних. Перелік поданих документів зазначений у графі 44 митної декларації. Таким чином, у митниці були відсутні підстави для відмови позивачу у декларуванні імпортованих товарів за основним методом, а саме за ціною договору/контракту. В графі 44 митної декларації 23UA100330132731U8 від 09.02.2023 в переліку документів значиться і Контракт №2 від 15.03.2019, і договір на транспортно-експедиційне обслуговування та міжнародні перевезення вантажів №14/22 між ТОВ «Інсайт+» та ТОВ «ВК Альянс», і договір-заявка №23-0478-1 від 06.02.2023 між ТОВ «ВК-Альянс» та ФОП ОСОБА_1 , і відповідно рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №СФ-000055 від 07.02.2023, які містять абсолютно точний розмір затрат на перевезення/доставку задекларованого вантажу, яку поніс позивач, і яка відповідно включена у митну вартість товарів. Також зауважує, що позивач є єдиним ексклюзивним постачальником товарів фірми «ARDON SAFETI s.r.o.» на території України. Керуючись вимогами частин 1, 2 статті 53 Митного Кодексу України декларант подав вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість товарів та обраний метод розрахунку.

Представником відповідача надано до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому заперечував проти доводів позивача та просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, зважаючи, що при коригуванні митної вартості товарів митницею був здійснений послідовний перехід від основного до резервного методу визначення митної вартості. Застосування резервного методу не передбачає застосування джерел інформації щодо ідентичних товарів. Єдина вимога до застосування резервного методу встановлена ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України. Разом з тим, відповідно до джерела коригування вбачається, що товар є максимально зі схожими характеристиками, умови поставки, кількість товару максимально наближені до зовнішньоекономічної операції позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом враховано таке.

ТОВ «Інсайт+» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому чинним законодавством порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.

15.03.2019 між ТОВ «Інсайт+» (дистриб`ютор) та ARDON SAFETY S.R.O., Чеська Республіка (постачальник) укладено Ексклюзивний дистриб`юторський контракт №2, відповідно до п.1.1. якого Постачальник (ARDON SAFETY S.R.0 ) передає, а Дистриб`ютор (ТОВ «Інсайт +» ) приймає на себе ексклюзивне право на розміщення та продаж продукції на всій території України /а. с. 9-12/.

Відповідно до пункту 1.3 Контракту, умови оплати 100% передоплата відповідно до інвойсу протягом 30 днів від дати виписування інвойсу.

Відповідно до Інвойсу від 03.02.2023 №6230201535, на виконання вказаного вище Контракту №2 від 15.03.2019, постачальником було відправлено товар загальною вартістю 19 191,39 EUR /а. с. 43-53 та 80-90 з перекладом/.

Відповідно до умов Контракту, товар був оплачений дистриб`ютором до 06.02.2023, на підтвердження чого, до декларації позивачем додані копії контракту, інвойсу №6230201535, та платіжних доручень у іноземній валюті №(MUR)27 від 31.01.2023 та №(MUR)28 від 06.02.2023.

Митна вартість товару, який підлягав митному оформленню, визначена позивачем за ціною договору (контракту) відповідно до статті 57 Митного кодексу України.

З метою здійснення митного оформлення товару та підтвердження митної вартості уповноваженою позивачем особою до Київської митниці подано:

-Зовнішньоекономічний договір (контракт) №2 від 15.03.2019;

-Доповнення №4 від 12.05.2022 до зовнішньоекономічного Договору;

-Доповнення №3 від 12.05.2022 до зовнішньоекономічного Договору;

- Доповнення №5 від 02.01.2023 до зовнішньоекономічного Договору;

-Рахунок-фактура (інвойс) №6230201535 від 03.02.2023;

-CMR №437760 від 07.02.2023;

-Копію митної декларації країни відправлення №22CZ580000260ІВМ35 від 07.02.2023;

-Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №СФ-000055 від 07.02.2023;

-Прайскурант постачальника;

-Сертифікат походження товарів;

-Брокерський договір;

-Договори (контракти) на перевезення;

- Банківські платіжні документи на підтвердження оплати товару.

10 лютого 2023 року Київською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів UA100330/2023/000004/2, згідно з яким митну оцінку товарів здійснено із застосуванням резервного методу /а. с. 39-42/.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2023/000072 /а. с. 37-38/.

Не погоджуючись із проведеними Київською митницею коригуваннями митної вартості товару, ТОВ «Інсайт+» звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Митного Кодексу України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною 1 статті 248 Митного кодексу Українипередбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

За змістом ч. 6 ст. 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Розділ ІІІ Митного кодексу України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

У частинах 2, 3, 5 ст. 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Окрім того, це узгоджується із зазначеними уст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі та заохочення доброчесності.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частин 2, 4, 5, 10 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 Митного кодексу України; 2)ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Перевіряючи доводи відповідача, суд звертає увагу на те, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Суд зазначає, що позивачем надано Контракт №2 від 15.03.2019, договір на транспортно-експедиційне обслуговування та міжнародні перевезення вантажів №14/22 між ТОВ «Інсайт+» та ТОВ «ВК Альянс», Договір-заявку №23-0478-1 від 06.02.2023 між ТОВ «ВК Альянс» та ФОП ОСОБА_1 , Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №СФ-000055 від 07.02.2023.

При цьому, показник ціни товару чітко відображений у наданих позивачем інвойсах. Відповідачем не доведено, що саме цей документ містить розбіжності, неповні та/або недостовірні відомості, чи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Митним органом не доведено наявності підстав для неможливості прийняття поданих позивачем документів на підтвердження митної вартості таких операцій та/або неможливості визначення за ними ціни імпорту за основним методом.

Також суд зазначає, що при узгодженні конкретної партії товару, постачальник виписує дистриб`ютору рахунок на передоплату/проформу (Prepayment Invoice), а саме було виписано рахунок №3230201426 від 27.01.2023. Зазначений рахунок був оплачений дистриб`ютором (Позивачем), на підтвердження чого і було надано платіжне доручення №27 від 31.01.2023. Після остаточного узгодження партії та строків поставки, постачальник виписав на узгоджену та підготовлену до завантаження партію товарів основний рахунок (Invoice) №3230201535 від 03.02.2023, який містить термін виконання (Due date), дату ПДВ (VAT date) і являється обов`язковим супровідним документом. Зазначені інвойси в частині переліку товару та його вартості є ідентичними.

При цьому, сума сплачена платіжними дорученнями №27 від 31.01.2023 №28 від 06.02.2023 на 574, 17 євро менша за вартість партії, зазначеної у основному рахунку №3230201535 від 03.02.2023, оскільки сплачена з урахуванням двох узгоджених Credit note №5230200046 від 11.01.2023 на 145,70 євро та №5230200256 від 02.02.2023 на 213,68 євро, а також наявної у ТОВ «Інсайт+» переплати, що виникла по одній з попередніх поставок, а саме по поставці від 19.12.2022. По зазначеній поставці попереднім рахунком на пепедоплату/проформа (Prepayment Invoice) №32268327 від 07.12.2022 було узгоджено до поставки партію товару на суму 31 917,60 євро. Зазначена сума була оплачена двома платіжними дорученнями (MUR) №21 від 09.12.2022 на 21 917,60 євро та (MUR) №22 від 13.12.2022 на 10 000,00 євро. При цьому, фактично було поставлено партію товарів на суму 31 702,81 євро, тобто на 214,79 євро менше, що підтверджується митною декларацією №22UA100330451711U0 від 19.12.2022. Так, зазначена вище різниця у 574, 17 євро виникла в результаті коригування на 145,70 євро і 213,68 євро та врахування наявної переплати в сумі 214,79 євро.

Водночас, зазначені рахунки в частині переліку товару та його вартості є ідентичними.

Щодо вартості транспортно-експедиційних витрат, понесених позивачем на доставку товару до митної території України (суму фрахту), які були включені до митної вартості імпортованих товарів, то у матеріалах справи містяться: Договір на транспортно-експедиційне обслуговування та міжнародні перевезення вантажів №14/22 від 17.06.2022; Заявка-Договір №23-0478-1 від 06.02.2023 про надання транспортних послуг у міжнародному сполученні; Заявка-Договір №23-0478 від 07.02.2023 про надання транспортних послуг у міжнародному сполученні до Договору №14/22 від 17.06.2022; Рахунок-фактура №СФ-000055 від 07.02.2023 до Договору-заявки №23-0478.

При цьому, взаємовідносини між ТОВ «ВК Альянс» та ФОП ОСОБА_1 жодним чином не впливають на позивача та на витрати, понесені ним на доставку товару. Так, відповідач дооцінює вартість товарів, посилаючись на ціну аналогічних товарів.

Крім документів, що підтверджують митну вартість товарів та обраний метод розрахунку, позивачем також надано відповідачу наступні документи, а саме: СМR №437760 від 07.02.2023, копію митної декларації країни відправлення №23СZ580000260ІВМ35 від 07.02.2023, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №СФ-000055 від 07.02.2023, прайскурант постачальника, сертифікат погодження товарів №770340 від 03.02.2023, брокерський договір, прайс-лист виробника товару.

Натомість відповідно до матеріалів справи та доводів відповідача, митну вартість спірного товару скориговано за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях (на підставі опису товару, країн його походження), у зв`язку з чим за результатом аналізу зазначених критеріїв обрано МД від 14.10.2022 №UA100380/2022/312353 (товар №1), від 20.01.2023 №UA290140/2023/001158 (товар №7), від 31.01.2023 №UA100390/2023/701122 (товар №10), від 16.11.2022 №UA10060/2022/160939 (товар №11), від 16.06.2022 №UA100100/2022/028977 (товар №17), від 16.09.2022 №UA100060/2022/148698 (товар №18). Митну вартість скориговано відповідно до ст. 64 Митного кодексу України за резервним методом, а саме у відповідності до наявної у митного органу цінової інформації. При цьому відповідач не зазначає ціну за одиницю товарів, зазначених у порівняльних митних деклараціях.

Статтею 55 Митного кодексу України встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Між тим, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, від 14.08.2018 у справі №821/1617/17 та від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а.

Відповідно до змісту спірного рішення відповідач не зазначив, які саме відомості (інформація) щодо складових митної вартості відсутні в документах, наданих позивачем під час митного оформлення, чи які саме розбіжності, неточності містять подані до митного оформлення документи, та які конкретно документи можуть усунути сумніви митного органу. Також відповідачем не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.

Відтак, як встановлено зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише номери та дати митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.

Відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірному рішенні про неподання декларантом документів, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення, що вказує на необґрунтованість зроблених митницею коригувань митної вартості.

Посилання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Також суд зазначає, що прайс-лист виробника товару не має імперативного характеру для визначення складових митної вартості товару та не є документом, що підтверджує митну вартість товару.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами.

Відтак, суд доходить висновку, що прийняте митницею рішення є протиправним.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

При цьому, суд приймає до уваги висновки Європейського Суду з прав людини про те, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Аналізуючи доводи обох сторін, суд також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Також суд вказує про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про залишення позову без розгляду, зважаючи, що відповідно до штампу АТ «Укрпошта» на конверті позивач звернувся до суду 10.08.2023, тобто в межах шестимісячного строку з дня прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи задоволення позову повністю, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь позивача судовий збір у розмірі 5368,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, на підтвердження яких позивачем були надані відповідні документи, а саме: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СВ №1061388 від 09.08.2023, свідоцтво, договір №09/05/23-2 про надання правової допомоги від 09.05.2023, рахунок-фактура №03/11/23-2Р від 03.11.2023, платіжна інструкція №13697від 28.11.2023 на суму шість тисяч гривень, суд зазначає таке.

Відповідач у відзиві на позов вказав про неспівмірність розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаними адвокатом робіт.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті Кодексу суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.

Враховуючи наведене суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг з урахуванням складності справи, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

За наведених обставин та враховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 10.02.2023 №UA100330/2023/000004/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100330/2023/000072.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інсайт+» судовий збір у розмірі 5368,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інсайт+» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсайт+», вул. Кільцева, 7, м.Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14007, код ЄДРПОУ: 38672465.

Відповідач: Київська митниця, бульв. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ: 43997555.

Повний текст рішення суду виготовлений 14 березня 2024 року.

Суддя Л.О. Поліщук