Ухвала

від 11.03.2024 по справі 367/2218/24

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/2218/24

Провадження №2-з/367/58/2024

УХВАЛА

Іменем України

11березня 2024року суддяІрпінського міськогосуду Київськоїобласті ТретякЯ.М., розглянувши заяву представника позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна Домівка» - адвоката Канюка Ярослава Юрійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна Домівка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та внесків за утримання будинку, прибудинкової території та внеску на відновлення будинку,

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна Домівка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та внесків за утримання будинку, прибудинкової території та внеску на відновлення будинку.

Представником позивача в позовній заяві заявлено вимогу до відповідача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з внесків за утримання будинку, прибудинкової території та внеску на відновлення будинку в розмірі 57 410,88 грн., з яких 17 317,98 грн.- заборгованість по внескам за утримання будинку, 40 000,00 грн.- заборгованість по внеску на відновлення будинку, 10042,00 грн. - судові витрати.

Разом із позовною заявою від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт шляхом заборони продажу об`єкту нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1044193932109), що належить ОСОБА_1 .

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та співвласником багатоквартирного будинку, в якому створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна Домівка».

Вказує, що відповідачем належним чином не виконувались зазначені вище зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості станом на 04.03.2024 у розмірі 57 410,88 грн., з яких 17 317,98 грн. - заборгованість по внескам за утримання будинку, 40 000,00 грн.- заборгованість по внескам на відновлення будинку.

Наголошує, що відповідачем вчиняються дії, які в подальшому зможуть унеможливити виконання рішення суду, а саме продаж квартири АДРЕСА_1 на інтернет сайті https://rieltor.ua/irpen/flats-sale/view/11247179.

Враховуючи наведене, просить задовольнити заяву та вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищезазначене майно.

Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорювань право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

У п. 4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи встановлено, що предметом цього позову є стягнення заборгованості із внесків за утримання будинку, прибудинкової території та внеску на відновлення будинку, укладеним між сторонами. Загальна сума заборгованості, яку позивач просить позивач стягнути з відповідача становить 57410,88 грн.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 07.07.2017 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кінащук В.С., належить відповідачу ОСОБА_1 .

Враховуючи те, що між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості, позивач вказує на те, що відповідач належним чином не виконує зобов`язання за договором з надання житлово-комунальних послуг, вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідачем вчиняються дії з продажу квартири.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналіз норм ЦК України вказує на те, що право власності це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ, напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reason ablerelationship of proportionality between the means employed and the aims pursued).

ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

«Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).

З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві заявлено вимогу до відповідача про стягнення заборгованості з внесків за утримання будинку, прибудинкової території та внеску на відновлення будинку в розмірі 57410 (п`ятдесят сім тисяч чотириста десять) гривень 88 копійок, що є значно менше ніж вартість квартири, на яку представник позивача просить накласти арешт, а отже обраний позивачем вид забезпечення позову є неспівмірним із заявленими вимогами і не може бути застосований за відсутності доказів зниження вартості належного відповідачу майна.

Ураховуючи наведені обставини та положення закону, суд доходить висновку, що заявником не доведено наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову в обраний спосіб, а тому заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149-153, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна Домівка» - адвоката Канюка Ярослава Юрійовича про забезпечення позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна Домівка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та внесків за утримання будинку, прибудинкової території та внеску на відновлення будинку відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Третяк Я.М.