Рішення

від 12.03.2024 по справі 303/10203/23

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №303/10203/23

2/303/1586/23 Номер стат. звіту - 71

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Мирошниченка Ю.М.

при секретарі Лукач К.М.

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (третя особа - Івановецька сільська рада) про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ

Згідно з позовною заявою сторони є батьками ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_2 . За твердженням позивача, відповідачка у 2022 році разом із сином ОСОБА_5 виїхала за кордон, залишивши ОСОБА_4 на його повному утриманні, зв`язок зі старшим сином не підтримує, його життям, освітою не цікавиться, участі в матеріальному забезпеченні не бере. З огляду на це позивач просив позбавити батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 .

В судовому засіданні позивач підтримав позов і пояснив, що відповідачка вживала алкоголь, через це по 3-4 рази на рік лікувалась у психіатричній лікарні, систематично по кілька днів не ночувала вдома. Виїхала у квітні 2022 року, припинила спілкування з сином. Підтвердив, що в 1991 році був засуджений до 13 років позбавлення волі за умисне вбивство.

Відповідачка позов не визнала. Звернулася до суду з електронною заявою, в якій повідомила, що виїхала до Німеччини через скрутне матеріальне становище сім`ї. Взяла з собою тільки молодшого сина, оскільки старший відмовився виїздити з України. Стверджує, що позивач зловживав алкоголем, у стані сп`яніння був агресивним. Внаслідок жорстокості позивача, потрапила до психіатричної лікарні через депресивні розлади та спроби самогубства. Запевняє, що дуже сумує за сином, залишила йому пенсійну картку, якою він не скористався, бо батько дав йому свою кредитну картку і наказав заблокувати з нею телефонний зв`язок.

Позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 76-79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82 ЦПК України).

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка на підставі положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, під час вирішення питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, в якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Сторони з 28.08.2007 року перебували в шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 народили сина ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_5 (а. с. 52, 53).

За рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.01.2024 року шлюб між сторонами розірвано.

Допитаний як свідок, голова Іваницької сільради ОСОБА_10 повідомив, що сторони загалом характеризуються позитивно. Проте останнім часом у сім`ї виникали сварки. На вимогу позивача двічі прибував до їхнього дому, бачив відповідачку нетверезою. Одного разу був свідком словесного конфлікту між відповідачкою та сином ОСОБА_4 через загублені документи на будинок, того разу відповідачка була тверезою.

Згідно з положеннями статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно з висновком органу опіки та піклування № 385/09/23 від 11.12.2023 року Виконавчий комітет Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області вважає недоцільним позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 93-96).

Позивач не навів аргументів щодо того, чому суд не повинен погоджуватися з висновком органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення відповідачки батьківських прав , а також не обґрунтував необхідності втручання у права відповідачки, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Застосування пункту 2 частини першої статті 164 СК України можливе лише за умови встановлення винної поведінки батька, матері щодо дитини, а саме їх умисне ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків із незалежних від неї причин.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Отже, позбавлення батьківських прав, тобто прав, наданих батькам до досягнення їх дитиною повноліття на їх виховання, захист інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом, який застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Згідно з матеріалами справи відповідачка не втратила інтересу до участі у вихованні дитини, має намір на відновлення відносин з нею, бажає спілкуватися з сином, проти позбавлення її батьківських прав категорично заперечує, про що вказувала у заяві до суду.

Суд зауважує, що неможливість активної участі матері в житті дитини спричинена об`єктивними причинами, зокрема тим, що вона, як і мільйони інших українських матерів з дітьми після початку повномасштабної військової агресії росії, виїхала до Європи з метою притулку, між нею та відповідачем існують неприязні стосунки, а отже достатні підстави для висновку про свідоме ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків у цій справі відсутні.

Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. Озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Як убачається з висновку органу опіки та піклування ОСОБА_1 повідомила, що залишила сину свою пенсійну картку, якою він жодного разу не скористався. Згідно психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_4 має повну сім`ю. Взаємовідносини з батьками нормальні, дружні та позитивні, умови проживання нормальні. Хлопець відмовився бути присутнім на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Івановецької сільської ради.

В судовому засіданні ОСОБА_4 підтримав наведені батьком обставини та вважав його позов обґрунтованим.

Проте, за твердженням відповідачки, ОСОБА_4 відмовився виїздити з нею та молодшим братом до Німеччини.

Водночас відповідно до частини 3 статті 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

ОСОБА_4 на час виїзду матері за кордон з його молодшим братом досяг 14 років, а отже, за законом, міг вільно обирати собі місце проживання з кимось з батьків і зараз бажає залишатися в Україні, проживати у батьківському будинку та продовжувати навчання.

За таких обставин застосування до відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, є недоцільним.

Надані позивачем на підтвердження одноосібного утримання сина ОСОБА_4 та створення належних умов для його проживання платіжні документи про придбання будматеріалів для ремонту будинку, а також квитанції з оплати комунальних послуг підстави позову не доводять і заперечення відповідачки не спростовують.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності позивачем обставин, з якими закон пов`язує можливість позбавлення особи батьківських прав.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 19, 23, 34, 76-82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (третя особа - Івановецька сільська рада) про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_4 відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Івановецької сільської ради, місцезнаходження с. Іванівці Мукачівського району, вул. Миру, буд. 15.

Головуючий Юрій Мирошниченко