Рішення

від 04.03.2024 по справі 946/818/23

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 946/818/23

Провадження № 2/946/665/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Смокіної Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Кріпакової К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному порядку в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

03.02.2023 ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав.

Свої вимогимотивує тим, що 29.08.1996 зареєстрований шлюб з відповідачкою. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4 . На час звернення до суду із вказаним позовом у Ізмаїльському міськрайонному суді Одеської області розглядається справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. З березня 2022 року відповідачка зовсім перестала брати участь у вихованні доньки, виявляти інтерес до її успіхів у школі, вдома, поза шкільними гуртками, спортивними секціями та іншими закладами. З липня 2022 року сімейні стосунки між сторонами фактично були припинені. З цього моменту відповідачка мешкає окремо. За цей час відповідачка із донькою не бачилася, зустрічі не шукала, участі у вихованні яв догляді за дитиною не бере, її фізичним, духовним та моральним розвитком не займається, і матеріальної допомоги не надає.

Процесуальні дії суду

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.02.2023 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.06.2023 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

Аргументи учасників справи

В судовому засідання позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позбавити відповідачку батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , мотивуючи тим, що відповідачка близько півтора року не приділяє уваги дитині, не цікавиться її життям та здоров?ям, не допомагає ні фізично, ні духовно, ні матеріально, дитина повністю знаходиться на його утриманні та вихованні. Ніяких перешкод у спілкуванні доньки з матір`ю він не чинить. Донька не бажає бачитися із матір`ю. Мати створює дитині перешкоди, не надала дозвіл на виїзд дитини за кордон для участі у змаганнях, просила кошти за дозвіл. На засідання комісії з питань захисту прав дитини його не викликали, дитину не опитували, тому із висновком органу опіки та піклування не згоден, просив не брати висновок до уваги, оскільки він грубо порушує права дитини.

В судовому засіданні відповідачка заперечувала проти задоволення позовних вимог, та пояснила, що твердження позивача не відповідають дійсності, вона бажає спілкуватися із дитиною, відповідач не давав можливості спілкуватися із донькою, забороняв дзвонити їй, мотивуючи тим, що донька не хоче спілкуватися з нею, буде нервувати, забороняв зустрічатися, а потім сама донька не мала бажання спілкуватися. Відповідач здійснює на доньку психологічний тиск. Вважає, що у доньки образа на неї у зв`язку із тим, що вона пішла від батька та утворила нову сім`ю. Донька залишилася із батьком, оскільки із новим чоловіком вони проживають у однокімнатній квартирі, умов для проживання доньки не було. Матеріальної можливості надавати допомогу доньці не було, оскільки після реєстрації шлюбу із новим чоловіком вона не працювала та будь-яких доходів не мала. На даний час відповідачка працевлаштувалась, має заробіток у процентному відношенні від продажу товару, має намір допомагати доньці.

В судовому засіданні представник третьої особи заперечувала проти задоволення позовних вимог, підтримала висновок органу опіки та піклування від 30.03.2023, яким визнано недоцільним позбавлення батьківських прав відповідачки, додатково пояснила, що мати ніколи від дитини не відмовлялась, в свою чергу батько не дозволяв матері спілкуватися із дитиною, чинив перешкоди.

В судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_4 пояснила, що мати протягом ніколи не цікавилася її життям, не приділяла їй належної уваги, турботи, не цікавилася її навчанням, не готувала, не робила хатніх справ, приходила з роботи та відпочивала, уроки робити не допомагала. Півтора року мати проживає з іншим чоловіком, після цього взагалі не намагалася зустрітися та спілкуватися із нею, не проявляла інтерес до її життя, усім займався батько. Вона, в свою чергу, також не бажає спілкуватися із матір`ю. Частково причиною є те, що мати пішла з сім`ї, не покликала її жити до себе. Не заперечує проти позбавлення матері батьківських прав.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 невістка сторін пояснила, що за час проживання зі сторонами між останніми виникали конфлікти з побутових питань, у яких донька ставала на бік батька, між матір`ю та донькою з питань побуту також виникали непорозуміння, відповідачці завжди все не подобалось, хто і що робив, приходила з роботи та відпочивала, по дому нічого не робила, доньці уроки робити не допомагала, іноді ходила з подругами пити пиво, у нетверезому стані відповідачка ніколи не поверталась, іноді відповідачка допомагала їй пекти пиріг. Її чоловік - син відповідачки забороняє їй бачитися з онуком за адресою проживання відповідачки.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.08.1996.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 15.08.2008 Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 619, сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

Згідно звисновком органуопіки тапіклування виконавчогокомітету Ізмаїльськоїміської радиІзмаїльського районуОдеської областівід 30.03.2023№ 01/21-338, ОСОБА_7 має бажаннябачити донькута братиучасть уїї житті.Зі слів ОСОБА_7 ,батько забороняєдоньці телефонуватиматері,зустрічатися знею,проводити вільнийчас.Згідно іззаявою від23.03.2023, ОСОБА_7 заперечує протипозбавлення їїбатьківських праввідносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,вважає себегарною матір`ю.Згідно зхарактеристикою,наданою адміністрацієюІзмаїльської гімназії№ 14з початковоюшколою Ізмаїльськогорайону Одеськоїобласті, ОСОБА_4 навчається угімназії зпершого класу.За весьчас навчаннябатьки нерегулярновідвідували батьківськізбори,спілкування відбувалосяу телефонномурежимі.До 8класу усіорганізаційні питаннящодо навчаннявирішувалися матір`ю.Останнім часомзв`язокз класнимкерівником матине підтримує,навчанням дитинине цікавиться.Відповідно доакту обстеженняумов проживання,неповнолітня ОСОБА_4 проживає разомз батькомза адресою: АДРЕСА_1 . Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є недоцільним (а.с. 18).

21.03.2003 ОСОБА_8 уклала шлюб із ОСОБА_9 , після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_10 » (а.с. 22).

Позиція суду

Згідно ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вислухавши сторони, представника ІІІ особи, свідка, неповнолітню ОСОБА_4 , перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Відповідно дост. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`яє природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ч.1,2,6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»,виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

У відповідності до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення п.2ч.1 ст. 164 СК Українидозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Отже, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Аналогічні правовівисновки викладеніВерховним Судому постановахвід26грудня 2018року усправі №404/6391/16-ц(провадження№ 61-40224св18),від 06травня 2020року усправі №753/2025/19(провадження№ 61-1344св20),від 26.04.2022№ 520/8264/19(провадження№ 61-19984св21). У Постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 175/1713/20 зазначено, що озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав, оскільки вона може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким дитина через малолітній вік неспроможна надавати об`єктивну оцінку, та не завжди відповідає інтересам самої дитини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним («Мамчур проти України», заява № 10383/09, від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої

рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів

дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над

інтересами батьків. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У справі «Савіни проти України» (заява № 39948/06, від 18 грудня 2008 року) ЄСПЛ зауважував, що якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.

Звертаючись до суду із позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав, позивач посилався на те, що відповідачка самоусунулася від виховання дитини та спілкування із нею, майже півтора року її життям, здоров?ям та навчанням не цікавиться, матеріальної допомоги на її утримання не надає, позбавлення відповідачки батьківських прав відповідатиме інтересам дитини, оскільки у майбутньому виключає необхідність брати дозвіл матері у випадку необхідності, зокрема, у виїзді дитини за кордон.

В судовому засіданні відповідачка заперечувала проти позову та пояснила, що батько має психологічний вплив на доньку та після фактичного припинення шлюбних стосунків із відповідачкою перешкоджає її спілкуванню з дитиною, раніше остання блокувала її дзвінки та не бажала спілкування, на теперішній час вони із донькою спілкуються, забрати доньку до себе можливості не має у зв`язку з відсутністю житлових умов, можливості надавати допомогу на утримання дитини раніше не мала, на теперішній час працевлаштувалася, має намір допомагати доньці, бажає бачитися із нею та приймати участь у її житті.

Отже, судом було встановлено, що після припинення шлюбних стосунків із позивачем відповідачка утворила нову сім`ю, дитина залишилася проживати із батьком, з цього часу стосунки доньки та матері погіршилися, в тому числі з тієї причини, що відповідачка пішла з сім`ї, зі слів матері на теперішній час із донькою стосунки налагоджуються, з пояснень доньки вони не спілкуються.

Здійснивши аналіз наданих суду доказів на предмет їх належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що на підтвердження своїх вимог позивач не надав беззаперечних доказів винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачкою, які б свідчили про злісне ухилення нею від виховання своєї дитини і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Суд приймає до уваги заперечення відповідачки проти позову про позбавлення її батьківських прав, бажання останньої приймати участь у житті дитини, спілкуватися із донькою, що свідчить про її інтерес до дитини.

Думка дитини не може бути єдиною підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки така викладена, на думку суду, під впливом батька, із яким дитина проживає протягом останніх півтора року та з яким у відповідачки склалися вкрай неприязні стосунки, а також під впливом образи на матір внаслідок того, що остання пішла із сім`ї.

До показів свідка ОСОБА_6 суд ставиться критично з огляду на те, що вона є дружиною сина відповідачки, із яким у останньої з її слів напружені стосунки. Крім того, покази стосуються проміжку часу до фактичного припинення сторонами шлюбних відносин та не підтверджують беззаперечного ухилення матері від батьківських обов`язків.

Суд погоджується із висновком органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення батьківських прав відповідачки, який хоча і складений без врахування думки батька та дитини, однак пояснення останніх враховані та їх оцінка надана судом під час розгляду справи.

Разом із цим, суд приймає до уваги пояснення неповнолітньої, відсутність активної поведінки відповідачки у налагодженні стосунків із дитиною, спілкуванні із нею та вихованні останньої та вважає за необхідне попередити відповідачку про необхідність належним чином виконувати обов`язки щодо виховання та утримання доньки.

Таким чином, вислухавши сторони, представника ІІІ особи, думку неповнолітньої дитини, свідка, оцінивши надані суду докази у їх сукупності, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення матері батьківських прав, суд дійшов висновку, що підстави для застосування до відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, відсутні та таке позбавлення батьківських прав матері не буде відповідати найкращим інтересам дитини, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Судові витрати

Згідно ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, понесений судовийзбір покладаєтьсяна позивача відповіднодо ч. 1 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 80, 81, 259, 263-265, 280 ЦПК України, ст. 150, 155, 164 СК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність належним чином виконувати передбачені сімейним законодавством обов`язки щодо виховання та утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного повного судового рішення.

Повний текст рішення складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Суддя: Г.І.Смокіна