Рішення

від 18.03.2024 по справі 504/423/24

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/423/24

Провадження № 2/504/1451/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2024смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

секретаря - Завади Ю.А.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, смт. Доброслав, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , РНОКПО НОМЕР_1 до Визирської сільської ради Одеського району Одеської області код ЄДРПОУ 04378669, про визнання права на частку в статутному капіталі Селянського (фермерського) господарства «НАДЕЖДА», визнання правонаступником померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка засновника та голови СФГ «НАДЕЖДА», визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовом до відповідача, яким просила суд визнати її правонаступником засновника СФГ «НАДЕЖДА» ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати за нею право на успадкування участі в діяльності СФГ «НАДЕЖДА» як голови цього господарства, визнати за нею право на частку майна статутного капіталу господарства, визнати право постійного користування земельною ділянкою.

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 29.01.2024 року відкрито провадження у даній справі, призначено підготовче засідання.

Позивач подала заяву про розгляд справи у свою відсутність, позовні вимоги повністю підтримала.

Представник відповідача сповіщений про дату час та місце судового розгляду справи, подав відзив на позовну заяву, яким просив відмовити у задоволенні позову в частині визнання права постійного користування земельною ділянкою. В решті просив прийняти рішення з урахуванням правової позиції, висловленої у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про можливість часткового задоволення позову з наступних підстав:

За життя ОСОБА_2 на підставі рішення Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 24.02.1993 року отримав у постійне користування земельну ділянку, площею 40,00 га, цільове призначення «ведення селянського (фермерського) господарства», що встановлено судом зі змісту державного акту на право постійного користування землею серії ОД № 13-68 від 24.01.1996 року.

За життя ОСОБА_2 створив СФГ «НАДЕЖДА», державна реєстрація якого здійснена 15.10.1997 року за № 1 538 120 0000 015893.

ОСОБА_2 єдиний засновник СФГ «НАДЕЖДА» та його голова (п. 1.2. Статуту СФГ «НАДЕЖДА»).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що встановлено судом зі змісту свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 01.12.2009 року виконкомом Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області, актовий запис про смерть № 62 від 01.12.2009 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина.

Спадкоємицею померлого є ОСОБА_1 - дружина померлого ОСОБА_2 ..

Відповідно до положень п.4.8 Статуту СФГ «НАДЕЖДА» майнові відносини Господарства вирішуються та регулюються відповідно до діючого цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.2 Статуту СФГ «НАДЕЖДА» головою СФГ є його засновник, членом СФГ є ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 4.3 Статуту СФГ «НАДЕЖДА» володіння, користування майном здійснюється СФГ.

Майно СФГ відокремлене від майна Засновників і членів Господарства.

Відповідно до п. 13.1 Статут СФГ «НАДЕЖДА» припинення діяльності господарства можливе за умови, якщо не залишається жодного члена Господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність Господарства.

Стаття 23 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 р. передбачає, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

В роз`ясненнях, що містяться в п.9 Постанови №20 від 22.12.1995 р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.

В силу ст. 22 ч. 1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

Відповідно до ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгівельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

У своєму рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), п. 50; «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).

Як вбачається із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до законів, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно до ст. 8 ч. 1 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»: Вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, необхідно враховувати, що це допускається статтями 130, 147, 166 ЦК, статтями 55, 69 ЗУ від 19.09.1991 року N 1576-ХІІ «Про господарські товариства» і не підпадає під заборону пункту 2 частини першої статті 1219 ЦК. При цьому спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

Згідно абз. 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» на підставі частини другої статті 7 Закону про господарські товариства підвідомчими судам є також справи про зобов`язання внести зміни до установчих документів товариства у випадку виходу учасника з товариства, відчуження частки (її частини) в статутному (складеному) капіталі товариства, вступом правонаступника (спадкоємця) учасника до господарського товариства тощо за позовами таких осіб.

Відповідно до ст. З Закону України «Про фермерське господарство» членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14- річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту. Для цілей цього Закону до членів сім`ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім`ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти).

У відповідності до ст.1 ч.4 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство діє на основі Статуту.

У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до абз. 2,3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, ОСОБА_1 має законні сподівання на отримання всіх без винятку майнових прав СФГ «НАДЕЖДА», а також на частку у статутному капіталі СФГ «НАДЕЖДА», у порядку спадкування після смерті свого чоловіка- ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином вимоги позову в частинах визнання ОСОБА_1 правонаступником засновника СФГ «НАДЕЖДА» ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнання за нею право на успадкування участі в діяльності СФГ «НАДЕЖДА» як голови цього господарства, визнаня за нею право на частку майна статутного капіталу господарства, суд знаходить повністю обгрунтованими та доведеними відповідними доказами.

Щодо права на визнання права постійного користування земельною ділянкою.

Суд вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи за Законом України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 грудня 1991 року (далі - Закон № 2009-XII; тут і далі - у редакції, чинній на час створення СФГ «ВІКТОР») право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення такого господарства його засновник, перейшло до цього господарства, а тому не припинилося через смерть засновника та не може бути успадкованим спадкоємцями останнього.

Право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права.

Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (див. аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц (реєстровий номер 85174518)).

Тому право постійного користування земельною ділянкою, яке від засновника перейшло до СФГ «ВІКТОР», не припинилося ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть засновника.

Суд вважає, що право постійного користування земельною ділянкою, наданою фізичній особі для ведення селянського (фермерського) господарства може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство.

Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

Оскільки після проведення державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, наданою засновникові для ведення такого господарства, набуває останнє, то смерть засновника селянського (фермерського) господарства не породжує у спадкоємців такого засновника права успадкувати право постійного користування земельною ділянкою, яку засновник отримав для ведення зазначеного господарства та створив (зареєстрував) останнє за Законом № 2009-XII.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про визнання за нею як за спадкоємцем засновника СФГ «НАДЕЖДА» права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Разом із тим, суд вважає доцільним роз`яснити позивачу, що вона, після набуття цим рішенням законної сили, оформлення своїх прав як голови СФГ «НАДЕЖДА» має право у встановленому законом порядку звернутись до відповідних органів, щодо переоформлення права постійного користування землею на СФГ «НАДЕЖДА».

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 13, 22 Конституції України, ст. 8 ч. 1, 191, 407, 1217-1220, 1261, 1278 ЦК України, ст. 167 ГК України, ст. 3, ст.1 ч.4, 5, 22, 23 Закону України «Про фермерське господарство», абз. 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», п.9, п.10, абз. 2,3 п. 23 Постанови №7 від 30.05.2008 р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування», п.9 Постанови №20 від 22.12.1995 р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», ст.ст. 265-268, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , РНОКПО НОМЕР_1 ,- задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 , РНОКПО НОМЕР_1 , правонаступником засновника та голови СФГ «НАДЕЖДА» код ЄДРПОУ 19209530, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПО НОМЕР_1 право на успадкування участі в діяльності СФГ «НАДЕЖДА» код ЄДРПОУ 19209530, як голови цього господарства, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПО НОМЕР_1 право на частку у статутному капіталі СФГ «НАДЕЖДА» код ЄДРПОУ 19209530, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В решті позову - відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що з моменту утворення СФГ «НАДЕЖДА» код ЄДРПОУ 19209530 право Цапенка Володимира Васильовича на постійне користування земельною ділянкою площею 40,00 га, цільове призначення «ведення селянського (фермерського) господарства», перейшло до СФГ «НАДЕЖДА», і у теперішній час є правом цього самого господарства, і тому, вона, після набуття цим рішенням законної сили, оформлення своїх прав, як голови СФГ «НАДЕЖДА», має право, у встановленому законом порядку, звернутись до відповідних органів, щодо переоформлення (перереєстрації) у встановленому законом порядку, права постійного користування цією землею на СФГ «НАДЕЖДА».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Барвенко В.К.