Рішення

від 11.03.2024 по справі 513/1674/23

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/1674/23

Провадження № 2/513/108/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Бучацької А.І., за участю: секретаря судового засідання Русавської Н.В., представника позивача адвоката Вельчевої Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сарата Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Вельчевої Наталі Михайлівни, до Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

У С Т А Н О В И В:

06 грудня 2023 року представник позивачки адвокат Вельчева Н.М. звернулась до суду з позовом в інтересах позивачки ОСОБА_1 до відповідача, в якому просить визнати за позивачкою право на земельну право на земельну частку (пай) розміром 4,21 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, яка на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0229331, належала ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що позивачка є спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_2 . До складу спадщини серед іншого входить право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом серії ОД № 0229331. Зазначений сертифікат за життя був виданий батьку, однак оригінал сертифікату було втрачено.

10 листопада 2023 року приватним нотаріусом Саратського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І. за заявою позивачки заведена спадкова справа № 305-2023 до майна ОСОБА_2 .

Постановою від 10 листопада 2023 року нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), посилаючись на те, що не надано правовстановлюючих документів на вказане майно.

Представник позивачки адвокат Вельчева Н.М. в суді позов підтримала, просила його задовольнити. В судове засідання не з`явилась. Від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримала (а.с.63).

Представник відповідача Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області належним чином повідомлений про розгляд справи до суду не з`явився. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти задоволення позову (а.с.60).

Вислухавши представника позивачки адвоката Вельчеву Н.М., дослідивши та оцінивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 12, 76, 77, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до паспорту № НОМЕР_1 , виданого 23.10.2023 року органом 5144, позивачка ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Кулевча Саратського району Одеської області (а.с.5).

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 16 жовтня 1965 року, та копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого Колесненською сільською радою Саратського району Одеської області, вбачається, що батьками позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 8, 9).

Мати позивачки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією запису акту про смерть, складеного 16 жовтня 1991 року (а.с. 64).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 19 травня 2005 року Кулевчанською сільською радою Саратського району Одеської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кулевча Саратського району Одеської області (а.с. 10).

З довідки Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 03 листопада 2023 року за № 666, вбачається, що на момент смерті батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані такі особи: дочка ОСОБА_1 , зять ОСОБА_4 , онук ОСОБА_5 , онук ОСОБА_6 (а.с.11).

Згідно з пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Спадщина відкрилася у день смерті ОСОБА_2 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже правовідносини щодо спадкування майна після смерті ОСОБА_2 регулюються нормами ЦК України в редакції 16 січня 2003 року.

Так, статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За положеннями ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частина 2 ст.1223 ЦК України встановлює, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. ст. 1258, 1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положеннями частини 1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною другої статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Відповідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Статтею 2 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 року N 720/95, установлено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Статтею 5 зазначеного Указу встановлено, що видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

З архівної довідки № 610 від 15.11.2023 року Відділу "Трудовий архів" Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області вбачається, що у книгах обліку трудового стажу і заробітку колгоспника, справа № 22 та справа № 32 СВК "Росія" с. Кулевча Саратського району Одеської області у ОСОБА_2 , 1941 року народження, особисті рахунки № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 в графах є наступні записи: Нараховано трудоднів за рік: 1950 рік 116, 1951 рік 690, 1952 рік 601, 1956 рік 313, 1957 рік 215, 1958 рік 355, 1969 рік 674, 1960 рік - відсутні, 1961 рік - 756, 1962 рік 12, 1963, 1964 роки відсутні. За 1965 рік: 285 нараховано трудоднів за рік днів, відпрацьовано людино-днів за рік 98; за 1966 рік: 507 нараховано трудоднів за рік днів, встановлений мінімум трудоднів 280, відпрацьовано людино-днів за рік 198,5; за 1967 рік: 720 нараховано трудоднів за рік днів, встановлений мінімум трудоднів 280, відпрацьовано людино-днів за рік 198,5; за 1968 рік: 995 нараховано трудоднів за рік днів, встановлений мінімум трудоднів 280, відпрацьовано людино-днів за рік 281; за 1969 рік: 706 нараховано трудоднів за рік днів, встановлений мінімум трудоднів 280, відпрацьовано людино-днів за рік 235; за 1991 рік: встановлений мінімум трудоднів 280, відпрацьовано людино-днів за рік 38; за 1992 рік: встановлений мінімум трудоднів 240, відпрацьовано людино-днів за рік 257; за 1993 рік: встановлений мінімум трудоднів 210, відпрацьовано людино-днів за рік 177; за 1994 рік: встановлений мінімум трудоднів 180, відпрацьовано людино-днів за рік 212; за 1995 рік: встановлений мінімум трудоднів 180, відпрацьовано людино-днів за рік 166; за 1996 рік: встановлений мінімум трудоднів 180, відпрацьовано людино-днів за рік 248; за 1997 рік: встановлений мінімум трудоднів 180, відпрацьовано людино-днів за рік 225; за 1998 рік: встановлений мінімум трудоднів 180, відпрацьовано людино-днів за рік 239; за 1999 рік: встановлений мінімум трудоднів 180, відпрацьовано людино-днів за рік 273; за 2000 рік: встановлений мінімум трудоднів 180, відпрацьовано людино-днів за рік 230; за 2001 рік: відпрацьовано людино-днів за рік 209; 2002 рік: відпрацьовано людино-днів за рік 88. Підстава Ф № 56-Т, Опис: 5-О, справи № 22, 32 (а.с.14-15).

Листом сектору № 1 відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 05.10.2023 року № 2706/340-23, надано копію Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП "Агрофірма Кулевча", в якій міститься запис від 10.12.1997 року за № 513 про видачу сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0229331 на ім`я ОСОБА_2 , мешканця с.Кулевча Саратського району, розмір земельної частки (паю) 5,6 в умовних кадастрових гектарах, підстава для реєстрації: розпорядження від 30.08.1996 року № 271 (а.с.18-19).

Як вбачається з довідки Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 04 грудня 2023 року за № 02-07/23/1141, громадянину ОСОБА_2 , який отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0229331 із земель колективної власності колишнього КСП "Агрофірма Кулевча" на території Кулевчанської сільської ради земельна ділянка (пай) не була виділена в натурі (а.с.16).

В газеті "Час.Люди.Події" за 28 жовтня 2023 року було опубліковане оголошення, що слід вважати недійсним втрачений сертифікат на право на земельну частку пай серії ОД № 0229331, виданий 10.12.1997 року Саратською РДА на ім`я ОСОБА_2 (а.с.24-25).

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку(пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР.

У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Статтею 3 Указу Президента України за №666/94 від 10.11.1994 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом успадкування.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) установлено, що ОСОБА_2 заповіту не залишив (а.с.39).

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна частка (пай).

10 листопада 2023 року приватним нотаріусом Саратського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І. за заявою ОСОБА_1 було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією спадкової справи. Позивачка ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області від 03.11.2023 року за № 666, та протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, вона не заявила про відмову від спадщини. Отже, відповідно до положень ч.3 ст.1268 ЦК України позивачка вважається такою, що прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті її батька ОСОБА_2 . Свідоцтва про право на спадщину не видавались (а.с.37-52).

Постановою приватного нотаріуса Саратського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. від 10 листопада 2023 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), що належала спадкодавцеві ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с. 12).

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Таким чином, в даній справі повинні застосовуватися положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (від 18 грудня 1990 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Судом достовірно встановлено, що земельна частка (пай) ОСОБА_2 в натурі не виділялась, тобто право власності на земельну ділянку у нього не виникло.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а порушене право позивачки підлягає захисту шляхом визнання за нею в порядку спадкування за законом права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП "Агрофірма Кулевча" Саратського району Одеської області, що належало її батьку ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. ст. 2-13, 81, 89, 258 - 259, 263 - 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Вельчевої Наталі Михайлівни, до Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) розміром 4,21 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, яка на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0229331, належала ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18 травня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 23 жовтня 2023 року органом 5144, РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Вельчева Наталя Михайлівна, РНОКПП НОМЕР_8 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 004529 від 27 серпня 2021 року, видане Радою адвокатів Одеської області, АДРЕСА_2 .

Відповідач: Кулевчанська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, 68261, с. Кулевча, вул. Центральна, буд. 52, Білгород-Дністровського району Одеської області, ЄДРПОУ 04380643.

Суддя А. І. Бучацька