Рішення

від 14.03.2024 по справі 357/14794/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/14794/23

Провадження № 2/357/620/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 березня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Вальчук М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Узин-Агроінвест», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Узин-Агроінвест», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на наступні обставини.

19 жовтня 2022 року о 09:00 год на автодорозі Н-02 418 км в межах Білоцерківського району, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «JOHN DEERE 8300», д.н.з. НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , в порушення вимог п. 2.3 в, 10.9 ПДР здійснив рух заднім ходом, внаслідок чого здійснив наїзд на транспортний засіб «КІА SPORTAGE» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , який зупинився позаду. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження та було завдано матеріальні збитки.

За даним фактом стосовно водія ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 179736 від 19.10.2022 року за ст. 124 КУпАП.

22 листопада 2022 року було проведено судове засідання в Білоцерківському міськрайонному суді Київської області в ході якого було встановлено.

Відповідно до п. 10.9 ПДР України, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав свою вину. Окрім визнання своєї вини, вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується змістом протоколу про адміністративне правопорушення ДР18 №179736 від 19.10.2022, схемою місця ДТП від 19.10.2022, на якій, серед іншого, зображено розташування транспортних засоби після ДТП та місце зіткнення, перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортних засобів; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , письмовими поясненнями ОСОБА_2 .

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області встановив, що невиконання водієм ОСОБА_2 п.10.9 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, наслідками у виді спричинення пошкодження транспортних засобів.

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області дії ОСОБА_2 кваліфікував за ст. 124 КУпАП - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Отже, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «KIA SPORTAGE» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , отримав значні пошкодження. Відповідно до акту виконаних робіт № 3HC-013883 від 04.11.2022 року загальна сума ремонту з ПДВ склала - 50 505,16 грн. (п`ятдесят тисяч п`ятсот п`ять гривень 16 копійок). Відповідно до квитанції про сплату, дана сума була погашена за рахунок ОСОБА_3 (мати ОСОБА_1 та власниця автомобіля).

Наголошує на тому, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 179736 від 19.10.2022 року транспортний засіб, яким було завдано шкоди, належить ТОВ "Узин-Агроінвест", а відтак закономірним є висновок, що водій ОСОБА_2 є співробітником ТОВ "Узин-Агроінвест".

Відповідно до Акту виконаних робіт № ЗНС-013883 від 04.11.2022 року вартість виконаних робіт по ремонту автомобіля становить - 50 505, 16 грн (п`ятдесят тисяч п`ятсот п`ять гривень 16 копійок). Відповідно до квитанції від 04.11.2022 року ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 сплатили дану суму для ремонту автомобіля.

Наголошує на тому, що ОСОБА_3 є власником даного транспортного засобу і є мамою ОСОБА_1 . Враховуючи те, що за кермом автомобіля знаходилася ОСОБА_1 це і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Крім того, необхідно зазначити, що внаслідок ДТП мені було завдано моральну шкоду, яка полягає у пережитому у ДТП переляку, нервовому стресі, моральних стражданнях та переживаннях за стан здоров`я,, а також через пошкодження майна, погіршення його технічного і естетичного стану, у неможливості користуватися ним та побутових незручностях, що виникли внаслідок цього.

Наголосила на тому, що ДТП сталося під час військової агресії російської федерації, а це значно ускладнило ремонт та придбання необхідних запчастин, що додатково впливало на моральний стан і завдало додаткового стресу.

Протягом тривалого часу у зв`язку з пошкодженням автомобіля ОСОБА_1 довелося самостійно шукати гроші для ремонту автомобіля, та звернутися за допомогою до своєї матері. Враховуючи важкий стан в цілому в країні через воєнний стан та вторгнення російської федерації, нескінченні повітряні тривоги через що ОСОБА_1 тривалий час не могла вночі спокійно спати, хвилюючись за те, що необхідно пересуватися, а такої змоги після пошкодження автомобіля не було. І до того суворий сімейний бюджет ОСОБА_1 та її матері довелося спрямувати на ремонт пошкодженого в результаті ДТП автомобіля.

Це все спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого ОСОБА_1 почала до всього нервово відноситися, спричинило суттєвий стресовий стан, який негативно впливав на можливість працювати та забезпечувати потреби сім`ї.

Враховуючи все вищенаведене, вважає за необхідне визначати розмір моральної шкоди, яка була спричинена ДТП у розмірі 10 000,00 (десяти тисяч гривень 00 копійок).

Тому, просила суд стягнути з ТОВ "Узин-Агроінвест" (Код ЄДРПОУ: 35528563) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) - 50 505, 16 грн (п`ятдесят тисяч п`ятсот п`ять гривень 16 копійок) у якості відшкодування завданої матеріальної шкоди, заподіяної в результаті ДТП та 10 000,00 грн (десять тисяч гривень) у якості відшкодування завданої моральної шкоди ( а. с. 1-6 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023 року (а. с. 41-42 ), головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.

29 листопада 2023 року здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_2 ( а. с. 44 ).

15 січня 2023 року за вх. № 2675 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідача ОСОБА_2 ( а. с. 45 ).

Згідно отриманої відповіді, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 26.04.2011 року за адресою: АДРЕСА_1 .

До того ж, місце знаходження іншого відповідача ТОВ «Узин-Агроінвест» є Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Поповича, 150.

Окрім цього, дорожньо-транспортна пригода мала місце в межах Білоцерківського району.

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ( ст. 27 ЦПК України ).

Відповідно до ч. 6 ст. 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Згідно ч. 15 ст. 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Тому, з урахуванням вищенаведеного, позивачем пред`явлено позов до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, що територіально віднесено до юрисдикції Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання ( перебування ) фізичної особи відповідача.

Ухвалою судді від 17 січня 2024 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі та постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін. Призначено судове засідання у справі на 08 лютого 2024 року ( а. с. 46-47 ).

Ухвалою суду від 06.02.2024 року задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції ( а. с. 54-55 ).

За клопотанням відповідача ТОВ «Узин-Агроінвест» ( а. с. 56 ), розгляд справи було відкладено на 14.03.2024 року ( а. с. 62-64 ).

В судове засідання 14 березня 2024 року сторони по справі не з`явилися.

Так, позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 не з`явилися в судове засідання, 14.03.2024 року за вх. № 13786 судом отримано заяву, підписана адвокатом Рязанцевою О.О., в якій просила розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та неї за наявними в матеріалах справи доказами. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечують проти винесення заочного рішення суду, на підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Відповідачі ТОВ "Узин-Агроінвест" та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, товариство не направило свого представника, при цьому, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчать наявні поштові рекомендовані повідомлення про вручення.

До того ж, в матеріалах справи міститься Довідка про доставку електронного документу, судової повістки ТОВ «Узин-Агроінвест», який доставлено відповідачу 09.02.2024 року відповідальним працівником, секретарем судового засідання.

Окрім цього, відповідач ТОВ "Узин-Агроінвест" обізнаний про наявність даного спору, який перебуває на вирішенні суду, так як 08.02.2024 року на адресу суду надходило клопотання за підписом директора даного товариства ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи ( а. с. 56 ).

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв`язку з їхньою діяльністю ( ч. 10 ст. 128 ЦПК України ).

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).

Крім того, Верховний Суд виходить із того, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Як зазначено у позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Чірікоста і Віола проти Італії», сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до п. 2, 6 ч. 2 ст. 43, ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники справи та їх представники зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії встановлені судом та добросовісно користуватися своїми процесуальними правами.

Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачі були належним чином повідомленими та завчасно про дату, час та місце слухання справи у відповідності до вимог Цивільно-процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В свою чергу, позивач та її представник скористувалися вимогами ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Водночас, з боку відповідачів не надходило до суду жодних заяв, клопотань, а також відзиву на позовну заяву позивача.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заяв та клопотань з боку відповідача на адресу суду не надходило, як і не надходило відзиву на позовну заяву позивача в строки визначені судом.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки, належним чином повідомлені відповідачі ТОВ «Узин-Агроінвест» та ОСОБА_2 не з`явилися в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надали відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.

14 березня 2024 року судом було ухвалено проводити розгляд справи в заочному порядку.

Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 19 жовтня 2022 року о 09:00 год на автодорозі Н-02 418 км в межах Білоцерківського району, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «JOHN DEERE 8300», д.н.з. НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , в порушення вимог п. 2.3 в, 10.9 ПДР здійснив рух заднім ходом, внаслідок чого здійснив наїзд на транспортний засіб «КІА SPORTAGE» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , який зупинився позаду, внаслідок чого, транспортні засоби отримали механічні пошкодження та було завдано матеріальні збитки.

Так, за даним фактом стосовно водія ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 179736 від 19.10.2022 року за ст. 124 КУпАП ( а. с. 7, 8 ).

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.11.2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн та стягнуто судовий збір в сумі 496,20 грн. ( а. с. 18-19 ).

Вказаним судовим рішенням встановлено, що 19 жовтня 2022 року о 09:00 год на автодорозі Н-02 418 км в межах Білоцерківського району, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «JOHN DEERE 8300», д.н.з. НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , в порушення вимог п. 2.3 в, 10.9 ПДР здійснив рух заднім ходом, внаслідок чого здійснив наїзд на транспортний засіб «КІА SPORTAGE» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , який зупинився позаду, внаслідок чого, транспортні засоби отримали механічні пошкодження та було завдано матеріальні збитки.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину визнав.

Окрім визнання своєї вини, вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується змістом протоколу про адміністративне правопорушення ДР18 №179736 від 19.10.2022, схемою місця ДТП від 19.10.2022, на якій, серед іншого, зображено розташування транспортних засоби після ДТП та місце зіткнення, перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортних засобів; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , письмовими поясненнями ОСОБА_2 .

До того ж, вказаним судовим рішенням встановлено, що невиконання водієм ОСОБА_2 п.10.9 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, наслідками у виді спричинення пошкодження транспортних засобів.

Вищевказана постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.11.2022 року набрала законної сили 02.12.2022 року.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до акту виконаних робіт № 3HC-013883 від 04.11.2022 року, загальна сума ремонту з ПДВ склала - 50 505,16 грн. ( а. с. 30-31 ).

Відповідно до квитанції від 04.11.2022 року ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 сплатили дану суму для ремонту автомобіля.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 179736 від 19.10.2022 року транспортний засіб, яким було завдано шкоди, належить ТОВ "Узин-Агроінвест", а водій ОСОБА_2 є співробітником ТОВ "Узин-Агроінвест" ( а. с. 8 ).

Окрім цього, в постанові Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.11.2022 року зазначено, що ОСОБА_2 працює механізатором на ТОВ «Узин-Агроінвест».

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначає, що відповідачі повинні відшкодувати завдану матеріальну та моральну шкоду.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого,: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (частина третя статті 386 ЦК України) та/або особи, які мають речове право на чуже майно (статті 396 ЦК України).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди», шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами статті 1166 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Шкода, заподіяна особі або майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).

Тобто, за змістом ч. 1 ст. 1166, ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна особі або майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Згідно з ч. 2, ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовуються на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовуються винною особою.

За приписами статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, у зв`язку з неправомірними діями відповідача, як власника джерела підвищеної небезпеки, позивачу завдана матеріальна шкода у розмірі 50 505,16 грн., відповідно до акту виконаних робіт № 3HC-013883 від 04.11.2022 року.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, нанесену її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Тобто компенсацію збитку за винного працівника виплачує роботодавець.

В свою чергу, з боку відповідача ТОВ «Узин-Агроінвест» не було спростовано того факту, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з підприємством, як не спростував заявлений позивачем розмір майнової шкоди та не довів, що шкода йому була завдана в іншому розмірі, що було його процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України.

Отже, за вчинення ДТП найманим працівником, відповідальність несе його роботодавець.

Зокрема така позиція викладена у постановах Верховного суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц. від 09.01.2019 у справі №654/4218/15-ц. від 25.07.2018 у справі №914/820/17, від 15.06 2018 у справі №911/3511/16 та багатьох інших.

Встановлено, що на сьогодні, відповідач не вчинив будь-яких дій по відшкодуванню завданої шкоди позивачу.

Тому, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що саме з відповідача ТОВ «Узин-Агроінвест» на користь позивача підлягає стягненню матеріальні збитки, завдані їх працівником ОСОБА_2 , внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 50 505,16 грн.

Водночас, з урахуванням наведеного, не підлягають задоволенню вимоги позивача до відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої під час дорожньо-транспортної пригоди.

Стосовно позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідачів ТОВ «Узин-Агроінвест» та ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною четвертою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму ВС України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" N 4 від 31.03.95 р., заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно із п. 5 цієї ж постанови Пленуму ВС, згідно із загальними підставами цивільно - правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та винуватість останнього у її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у якій грошовій сумі чи у якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також - інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обґрунтовуючи моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., позивач зазначала те, що вона пережила переляк, нервовий стрес, моральних стражданнях та переживаннях за стан здоров`я, а також через пошкодження майна, погіршення його технічного і естетичного стану, у неможливості користуватися ним та побутових незручностях, що виникли внаслідок цього. Наголосила на тому, що ДТП сталося під час військової агресії російської федерації, а це значно ускладнило ремонт та придбання необхідних запчастин, що додатково впливало на моральний стан і завдало додаткового стресу. Протягом тривалого часу у зв`язку з пошкодженням автомобіля, довелося самостійно шукати гроші для ремонту автомобіля, та звернутися за допомогою до своєї матері. Враховуючи важкий стан в цілому в країні через воєнний стан та вторгнення російської федерації, нескінченні повітряні тривоги через що вона тривалий час не могла вночі спокійно спати, хвилюючись за те, що необхідно пересуватися, а такої змоги після пошкодження автомобіля не було. Це все спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого вона почала до всього нервово відноситися, спричинило суттєвий стресовий стан, який негативно впливав на можливість працювати та забезпечувати потреби сім`ї.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд виходить з характеру душевних страждань позивача, враховуючи при цьому вимоги розумності і справедливості, тривалість таких страждань у зв`язку із пошкодженням автомобіля, відсутності можливості користуватися автомобілем ( ДТП мале місце 19.10.2022 року, а 04.11.2022 року сплачено за ремонт автомобіля ), вважає за можливе визначити розмір морального відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача ТОВ «Узин-Агроінвест» в розмірі 1000 грн., відповідно відмовити у стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 , оскільки шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц.

В зазначені постанові Верховний Суд вказав, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо). За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування. Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 20.10.2022 у справі No 349/381/19 (провадження No 51-67км21).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тому, даючи оцінку наданим доказам, суд прийшов до висновку, що на користь позивача належить стягнути з відповідача ТОВ «Узин-Агроінвест» матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою, яке мале місце 19.10.2022 року в розмірі 50 505,16 грн. та моральну в розмірі 1000 гривень.

Водночас, такі вимоги позивача до ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з урахуванням вищенаведеного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

При зверненні до суду з боку позивача було понесено судові витрати в розмірі 1073,60 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 28.06.2022 року ( а. с. 7 ).

Тому, у відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені судові витрати у вищевказаному розмірі.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 23, 386, 1166, 1167, 1172, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 14, 19, 27, 28, 43, 44, 76, 77, 79, 80, 81, 82, 89, 128, 133, 141, 187, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274, 280-289 ЦПК України, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди», постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Узин-Агроінвест», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Узин-Агроінвест» на користь позивача ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 50 505,16 гривень, моральну шкоду в розмірі 1000 гривень та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1073,60 гривень, загалом 52 578,76 гривень ( п`ятдесят дві тисячі п`ятсот сімдесят вісім гривень сімдесят шість копійок ).

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Узин-Агроінвест» ( адреса місцезнаходження: 09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Поповича, буд. 150, ЄДРПОУ: 35528563 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Повний текст заочного судового рішення виготовлено 14 березня 2024 року.

Заочне рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов