Вирок

від 18.03.2024 по справі 358/21/24

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 358/21/24 Провадження № 1-кп/358/4/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2024 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі кримінальні провадження, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111230002490 від 07.11.2023, № 12024111230000198 від 17.01.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Первомайськ, Луганської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, невійськовозобов`язаного, раніше судимого: 18 березня 2023 року Богуславським районним судом Київської області за ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, абонентський номер мобільного зв`язку: НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , будучи раніше засудженим, а саме: 18 березня 2023 року Богуславським районним судом Київської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на 2 роки, маючи не зняту та не погашену у законному порядку судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став та знову вчинив новий умисний злочин проти власності при наступних обставинах.

ОСОБА_5 достовірно знав, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан та який продовжено відповідно до Указу Президента України №451 від 26.07.2023

27 жовтня 2023 року, близько 17 години 00 хвилин ОСОБА_5 прийшов до магазину «Богуслав 1» ФОП ОСОБА_6 , що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , з метою купівлі товарів. Перебуваючи всередині вказаного магазину у ОСОБА_5 виник умисел на таємне, повторне викрадення чужого майна.

Цього ж дня, 27 жовтня 2023 року близько 17 години 00 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні магазину «Богуслав 1» ФОП ОСОБА_6 , що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись відсутністю очевидців своєї злочинної діяльності, шляхом вільного доступу, під час дії воєнного стану, таємно, повторно викрав з торгового стелажу магазину стайлер для завивки волосся «А-Плюс AF680» 34 Вт НС-373, вартістю 586,08 гривень та машинку для гоління марки «Geemy», модель «GM-7500», вартістю 297 гривень.

В подальшому, ОСОБА_5 доводячи свій злочинний умисел до кінця, пройшов повз каси магазину «Богуслав 1» ФОП ОСОБА_6 та не розрахувавшись за товар, залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 відповідно до висновку експерта, складеного за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи, завдав потерпілому ФОП ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 883 гривні 08 копійок.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 в умовах воєнного стану, оголошеного указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 23.08.2022, №757/2022 від 16.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451 від 26.07.2023 та № 734 від 06.11.2023) 16 січня 2024 року, близько 18 години 17 хвилин прийшов до магазину «Єва-395» ТОВ «РУШ», що розташований за адресою: вул. Франка, буд. №2, м. Богуслав, Обухівський район, Київська область, з метою придбання товарів.

Перебуваючи всередині магазину «Єва-395» ТОВ «РУШ», що розташований за адресою: вул. Франка, буд. №2, м. Богуслав, Обухівський район, Київська область, у ОСОБА_5 виник умисел на таємне, повторне викрадення чужого майна.

Цього ж дня, 16 січня 2024 року, близько 18 години 19 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні магазину «Єва-395» ТОВ «РУШ», що розташований за адресою вул.Франка, буд. №2, м. Богуслав, Обухівський район, Київська область, реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись відсутністю очевидців своєї злочинної діяльності, шляхом вільного доступу, під час дії воєнного стану, таємно, повторно викрав з торгового стелажу магазину: дезодорант марки «АХЕ» спрей чоловічий Дарк темптейшн, об`ємом 150 мл, вартістю 103 гривні 33 копійки; станок для гоління чоловічий марки «Gillette Fusion5 ProGlide Flexball» з 2 змінними картриджами, вартістю 494 гривні 98 копійок; електричний тример чоловічий марки «King С Gillett Braun S6», вартістю 983 гривні 29 копійок.

В подальшому, ОСОБА_5 доводячи свій злочинний умисел до кінця, пройшов повз каси магазину «Єва-395» ТОВ «РУШ» та не розрахувавшись за товар, залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Відповідно до висновку експерта складеного за результатами проведення судово- товарознавчої експертизи завдав потерпілій юридичній особі ТОВ «РУШ» майнову шкоду на загальну суму 1581 гривня 60 копійок.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 відповідно до висновку експерта, складеного за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи, завдав потерпілій юридичній особі ТОВ «РУШ» майнову шкоду на загальну суму 1581 гривня 60 копійок.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав повністю та беззаперечно свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 185 КК України за епізодами щодо таємного викрадення майна:

- за епізодом викрадення товарів (стайлер для завивки волосся «А-Плюс AF680» 34 Вт НС-373, машинка для гоління марки «Geemy», модель «GM-7500») на загальну суму 883 гривні 08 копійок, з приміщенні магазину «Богуслав 1» ФОП ОСОБА_6 , що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , що мало місце 27.10.2023, за ч. 4 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно;

- за епізодом викрадення товарів (дезодорант марки «АХЕ» спрей чоловічий Дарк темптейшн, об`ємом 150 мл; станок для гоління чоловічий марки «Gillette Fusion5 ProGlide Flexball» з 2 змінними картриджами; електричний тример чоловічий марки «King С Gillett Braun S6») на загальну суму 1581 гривня 60 копійок, з приміщення магазину «Єва-395» ТОВ «РУШ», що розташований за адресою: вул. Франка, буд. №2, м. Богуслав, Обухівський район, Київська область, що мало місце 15.01.2024, за ч. 4 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно. ОСОБА_5 не оспорював фактичних обставин, викладених в обвинувальних актах, дат, часу, місць вчинення епізодів злочинної діяльності, переліку майна, яке викрав, правової кваліфікації своїх діянь. Зазначив, що усвідомив значення своїх дій, розуміє, що вчинив протиправно, щиро шкодує що так вчинив, щиро кається, та в подальшому не допустить протиправної поведінки. Посилаючись на викладене, просив суворо його не карати, зазначив, що жалкує, що так сталося, попросив вибачення за вчинене.

Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ними змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Представник потерпілої особи ФОП ОСОБА_6 ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, але надала суду заяву про розгляд справи без участі представника юридичної особи та просила прийняти відповідне процесуальне рішення на розсуд суду.

Представник потерпілої юридичної особи ТОВ «РУШ» - ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, але надав суду заяви про розгляд справи без участі представника юридичної особи та просив прийняти відповідне процесуальне рішення на розсуд суду.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, за відсутністю будь-яких сумнівів у добровільності та істинності позиції останніх, за згодою учасників судового провадження, суд провів судовий розгляд кримінального провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням процесуальних рішень, що стосуються долі речових доказів й таких, що стосуються заходів забезпечення кримінального провадження, а також матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. При цьому, судом роз`яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, розглянувши кримінальні провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 в межах висунутих обвинувачень, допитавши останнього, дослідивши письмові матеріали долучені прокурором відповідно до встановленого порядку, суд приймає до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_5 про обставини вчинення ним кримінальних правопорушень та приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в обсязі обвинувачення, викладеного у обвинувальних актах, повністю доведена та його дії необхідно кваліфікувати:

- по епізоду крадіжки 27.10.2023, о 17 год. 00 хв. товарів з приміщення магазину магазину «Богуслав 1» ФОП ОСОБА_6 , що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчиненому повторно в умовах воєнного стану;

- по епізоду крадіжки 16.01.2024, о 18 год. 19 хв. товарів з приміщення магазину «Єва-395» ТОВ «РУШ», що розташований за адресою: вул. Франка, буд. №2, м. Богуслав, Обухівський район, Київська область, за ч. 4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.

За сукупністю вчинених кримінальних правопорушень дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує наступне.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання.

Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд керується правилами ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, що відповідно до положень ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, характер, мотиви та обставини вчинення злочинів, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

До обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки під час судового розгляду він визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів, не оспорював фактичні обставини справи та видно, що він жалкує з приводу вчинених кримінальних правопорушень, висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. 67 КК України, не встановлено.

Зважив суд і на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема те, що він раніше судимий, за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком терміном 2 роки, за місцем проживання характеризується формально посередньо, на спеціальних обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, неодружений, дітей на утриманні не має, суспільно корисною працею не займається, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, що свідчить про підвищений рівень суспільної небезпечності його особи.

Обвинувачений ОСОБА_5 не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.

Суд також приймає до уваги досудову доповідь фахівця Обухівського районного.

Згідно даних досудової доповіді Обухівського районного сектору №1 Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області ризик небезпеки для суспільства обвинуваченого ОСОБА_5 визначено як дуже високий, ризик вчинення повторного правопорушення як дуже високий, а також беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя та історію правопорушень, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого не можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк та становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб).

Таким чином, вищезазначені обставини свідчать про те, що поведінка обвинуваченого є нестабільною, в якій проявляється схильність до вчинення дій, які мають ознаки кримінальних правопорушень, що в свою чергу вказує на підвищену його суспільну небезпеку. Ці обставини негативно характеризують ОСОБА_5 як особу, яка має незадовільну репутацією.

При призначенні покарання судом враховано позицію, викладену у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08.02.2021 року (справа №390/235/19, провадження №51-2177кмо20), згідно якої Законодавство про кримінальну відповідальність та кримінальне процесуальне законодавство не містять положень про те, що кримінальні правопорушення, які утворюють передбачену ч.1 ст.32 КК повторність та відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (тотожні кримінальні правопорушення), мають бути окремо кваліфіковані в резолютивній частині обвинувального вироку, і за кожне правопорушення, кваліфіковане за однією статтею або частиною статті, має бути призначене окреме покарання.

Якщо вчинені кримінальні правопорушення, крім повторності, утворюють ще й сукупність, вони відповідно до частини другої статті 33 КК повинні отримувати окрему кваліфікацію (наприклад, крадіжка без кваліфікуючих ознак і крадіжка, вчинена повторно, або крадіжка, поєднана з проникненням у житло). Якщо ж кримінальні правопорушення, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (наприклад, три крадіжки, поєднані з проникненням у житло, п`ять розбоїв, вчинених організованою групою, тощо), їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК України таких випадках повторність кримінальних правопорушень повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних кримінальних правопорушень.

Така правова позиція знайшла своє відображення в існуючій практиці Касаційного кримінального суду. Так, у постановах колегій суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 травня 2018 року (справа №187/1354/15, провадження № 51-1017км18), Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 29 листопада 2018 року (справа №541/715/17, провадження № 51-7898км18) та від 10 липня 2019 року (справа №723/1538/16-к, провадження № 51-8625км18), Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 15 січня 2020 року (справа № 585/1603/17, провадження № 51-3290км19) та від 29 липня 2020 року (справа № 541/715/17, провадження № 51-7898км18) визнано, що за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається і правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК не застосовуються.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Водночас, призначаючи покарання обвинуваченому та встановлюючи ступінь його вини у вчиненому, суд повинен дати оцінку не лише кримінально караним діянням, а й обставинам кримінального провадження у сукупності з даними про особу обвинуваченого, зокрема, відомостями про схильність такої особи до вчинення кримінальних правопорушень та відомостями про поведінку до вчинення злочинних дій, про його соціальні зв`язки, спосіб життя, стан здоров`я та інші обставини, які впливають на прийняття рішення.

З огляду на матеріали кримінального провадження, враховуючи принципи й загальні засади призначення покарання, мотиви, характер, спосіб вчинення ОСОБА_5 злочину, який відноситься до категорії тяжких, в сукупності зі ставленням обвинуваченого до вчиненого та відомостями про особу обвинуваченого, зваживши на позиції сторін кримінального провадження в судових дебатах, суд приходить до висновку про призначення винному покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції частини четвертої статті 185 КК України, яка передбачає відповідальність за вчинене, з реальним його відбуванням та не вбачає правових підстав для призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням положень ст.ст.69, 75 КК України.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України в разі вчинення особою, до якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 71 КК України в разі, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Суд також враховує, що згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» частиною 2 статті 75 КК передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Також згідно з абз. 7 п.26 вищевказаної Постанови Пленуму в разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов`язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м`які види покарання.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Богуславського районного суду Київської області від 18 серпня 2023 року, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, призначено покарання у виді 5 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. Вирок суду набрав законної сили - 19.09.2023 (справа №358/462/23).

Зважаючи на те, що дане кримінальне правопорушення, ОСОБА_5 вчинив після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, тому остаточне покарання ОСОБА_5 слід призначати за правилами, передбаченими ст. 71, 72 КК України, з урахуванням вироку Богуславського районного суду Київської області від 18 серпня 2023 року.

Відтак, суд доходить висновку, що лише фактичне відбування ОСОБА_5 покарання в умовах ізоляції здатне досягти мети покарання як кари, виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_5 остаточного покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі, яке буде необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 основного покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням, враховуючи положення статей 177, 178, 331 КПК України, запобіжний захід застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 відраховувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши йому, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання період попереднього ув`язнення, тобто моменту фактичного його затримання, а саме з 22.02.2024 по день набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільні позови не заявлялися.

Документально підтверджені витрати по справі за проведення судово-товарознавчих експертиз, покладаються на ОСОБА_5 відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України.

Суд також вважає, що з метою вирішення в подальшому долі речових доказів в порядку, та на умовах, які передбачені статтею 100 КПК України, слід застосувати частину четверту статті 174 КПК України - та скасувати арешт майна, який був накладений згідно ухвали слідчого судді Богуславського районного суду Київської області від 14.11.2023 та ухвали слідчого судді Богуславського районного суду Київської області від 24.01.2024.

Долю речових доказів у справі необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 100, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Богуславського районного суду Київської області від 18 серпня 2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України і за сукупністю вироків ОСОБА_5 призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років та 2 (два) місяці.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, що застосований до ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, залишити без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття покарання термін його попереднього ув`язнення з 22 лютого 2024 року (час фактичного затримання на підставі ухвали Богуславського районного суду Київської області від 22.02.2024) по день набрання даним вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Скасувати арешт майна, який був накладений згідно ухвали слідчого судді Богуславського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року, на підставі частини четвертої статті 174 КПК України, для вирішення питання речових доказів на умовах, та в порядку, який передбачено статтею 100 КПК України

Скасувати арешт майна, який був накладений згідно ухвали слідчого судді Богуславського районного суду Київської області від 24 січня 2024 року, на підставі частини четвертої статті 174 КПК України, для вирішення питання речових доказів на умовах, та в порядку, який передбачено статтею 100 КПК України.

Речові докази по справі: машинку для гоління марки «Geemy» модель «GM- 7500», яку передано на відповідальне зберігання до кімнати речових доказів ВП № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області - після набрання вироком законної сили повернути за належністю представнику потерпілого ФОП ОСОБА_6 ОСОБА_7 .

Речові докази по справі: дезодорант аерозоль марки «AXE» Блек НАЙТ об`ємом 150 мл; бритву для гоління марки «Gillette», укомплектовану насадкою для гоління; насадку до бритви для гоління, які передані на відповідальне зберігання до кімнати речових доказів ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області - після набрання вироком законної сили повернути за належністю представнику потерпілого ТОВ «РУШ» ОСОБА_8 .

Стягнути із ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення судової експертизи: № СЕ-19/111-23/61394-ТВ від 15.11.2023 на загальну суму 717 (сімсот сімнадцять) грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь судового експерта ОСОБА_9 (РНОКПП: НОМЕР_2 , на розрахунковий рахунок: НОМЕР_3 ) судові витрати за проведення товарознавчої експертизи №5694/23 від 17.11.2023 на загальну суму 260 (двісті шістдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь судового експерта ОСОБА_9 (РНОКПП: НОМЕР_2 , на розрахунковий рахунок: НОМЕР_3 ) судові витрати за проведення товарознавчої експертизи: №441/24 від 24.01.2024 на загальну суму 300 (триста) грн. 00 коп.

Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою з моменту вручення їй копії вироку, шляхом подачі апеляції через Богуславський районний суд Київської області, з особливостями, передбаченими ст.ст. 474, 473, 394, 424 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1