Рішення

від 15.03.2024 по справі 703/2709/23

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/2709/23

2/703/89/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2024 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Прилуцького В.О.

секретаря судового засідання Дегтярь Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю. Просить визнати будинковолодіння АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га, яка має кадастровий номер 7123789000:01:001:0229, її особистою приватною власністю та стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 18 червня 2011 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. 02 липня 2014 року між ОСОБА_3 , яка діяла за довіреністю ОСОБА_4 , з однієї сторони, та позивачем ОСОБА_5 (на даний час прізвище позивача « ОСОБА_6 »), з другої сторони укладено договорів купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами. Відповідно до п.1 вказаного Договору, ОСОБА_3 продала належний ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, а ОСОБА_5 купила цей житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 червня 2016 року, яке набрало законної сили 18 липня 2016 року, шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Позивач у червні 2014 року, попередньо домовившись з ОСОБА_3 , яка діяла за довіреністю від ОСОБА_4 , який був власником будинковолодіння АДРЕСА_1 , про придбання даного будинковолодіння, звернулася до ОСОБА_7 про надання їй особисто позики у розмірі 36850 гривень 00 копійок на придбання вказаного будинковолодіння. 29 червня 2014 року ОСОБА_7 надав особисто позивачу позику у сумі 36850 гривень 00 копійок на придбання будинковолодіння АДРЕСА_1 , яку зобов`язалася повернути до 29 червня 2016 року, про що написала відповідну розписку, яку передала ОСОБА_7 . Саме отримані у позику від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 36850 гривень 00 копійок, позивач передала ОСОБА_3 , яка діяла за довіреністю ОСОБА_4 , як плату за придбане будинковолодіння АДРЕСА_1 . Також позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона звернулася до ПАТ «Платинум Банк» з метою отримання кредитних коштів, внаслідок чого уклала кредитний договір №2370/2979BCLZC від 29 жовтня 2014 року, за яким вона отримана у кредит 37000 гривень зі сплатою процентів. Повернення коштів у сумі 37000 гривень, які були нею отримані за кредитним договором №2370/2979BCLZC, здійснювала у період часу з грудня 2014 року по 16 червня 2021 року, тобто як до припинення подружнього життя з відповідачем ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_2 жодної участі у поверненні позики, яка була витрачена на придбання будинковолодіння АДРЕСА_1 , не приймав, та саме на придбання вказаного будинковолодіння були витрачені саме особисті грошові кошти позивача. З урахуванням викладеного, будинковолодіння АДРЕСА_1 , є особистою приватною власністю позивача, оскільки придбаний виключно за її особисті кошти.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в письмовому клопотанні просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явився, клопотання від нього про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та відзив на позовну заяву не надходили. Ця обставина підтверджується матеріалами поштової кореспонденції.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились то фіксація судового засідання не здійснювалась.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення. При цьому суд виходить з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 червня 2011 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, який у цей же день був зареєстрований у виконавчому комітеті Сердюківської сільської ради Смілянського району Черкаської області, актовий запис №2.

02 липня 2014 року між ОСОБА_3 , яка діяла за довіреністю ОСОБА_4 , з однієї сторони, та позивачем ОСОБА_5 , з другої сторони укладено договорів купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, який посвідчений приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М. та зареєстрований в реєстрі за 3110.

Відповідно до п.1 вказаного договору, ОСОБА_3 продала належний ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, а ОСОБА_5 купила цей житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п.2 зазначеного договору, за цим договором відчужуються житловий будинок з прибудовою, позначений на тех.плані будівлі під літ. А-1, а, загальною площею 60,4 кв.м., житловою площею 30,7 кв.м., та такі господарські будівлі та надвірні споруди: Б літня кухня, сарай, В гараж, Г, Д, Ж, З сарай, І погріб, 1, 2, 3 огорожа та 4 колодязь питний. Цей житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами знаходиться на земельній ділянці площею 0,2500 га, яка має кадастровий номер 7123789000:01:001:0229, згідно витягу НВ-7101266882014 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку сформованого 17 березня 2014 року управлінням Держземагенства у Смілянському районі.

Відповідно до п.4 вказаного договору, продаж цього житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами відбувається за 36850 гривень, які покупець сплатила представнику продавця в повному обсязі на момент підписання цього договору.

Згідно п.5 зазначеного договору, покупець, тобто ОСОБА_5 , набуває право власності на згаданий житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами з дня посвідчення договору в нотаріальній конторі та після державної реєстрації. Згідно ст.334 ЦК України цей договір та право власності на придбаний житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами підлягають державній реєстрації нотаріусом, який посвідчив цей договір.

Відповідно до п.6 вказаного договору, представник продавця зобов`язується звільнити та передати будинок не пізніше 10 липня 2014 року.

02 липня 2014 року приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М. прийнято рішення про державну реєстрацію, на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу, права приватної власності ОСОБА_5 на будинковолодіння АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 червня 2016 року, яке набрало законної сили 18 липня 2016 року, у цивільній справі №703/1345/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, вирішено: позов задовольнити; розірвати шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , зареєстрований у виконавчому комітеті Сердюківської сільської ради Смілянського району Черкаської області 18 червня 2011 року, актовий запис №2.

Як вбачається з копії розписки, 29 червня 2014 року ОСОБА_7 надав особисто позивачу позику у сумі 36850 гривень 00 копійок на придбання будинковолодіння АДРЕСА_1 , яку зобов`язалася повернути до 29 червня 2016 року.

30 жовтня 2014 року позивач ОСОБА_1 повернула ОСОБА_7 отримані у позику грошові кошти у сумі 36850 гривень 00 копійок, що вбачається з копії розписки від 30 жовтня 2014 року.

Крім того, 29 жовтня 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» з метою отримання кредитних коштів, внаслідок чого уклала кредитний договір №2370/2979BCLZC від 29 жовтня 2014 року, за яким вона отримана у кредит.

08 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, видано виконавчий напис, який зареєстрований за реєстровим №22238. Вказаним виконавчим написом вирішено стягнути з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №2370/2979BCLZC від 29 жовтня 2014 року, укладеним нею з ПАТ «Платинум Банк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФК «Аланд», на підставі договору відступлення прав вимоги №14/05/2020-ФА, укладеного 14 травня 2020 року, на користь ТОВ «ФК «Аланд». Строк платежу за кредитним договором №2370/2979BCLZC від 29 жовтня 2014 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 28 березня 2020 року по 25 травня 2020 року. Сума заборгованості складає 13155 гривень 85 копійок, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 11410 гривень 72 копійки; прострочена заборгованість за процентами 1745 гривень 13 копійок. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача, ТОВ «ФК «Аланд», в розмірі 300 гривень 00 копійок, які підлягають стягнення з боржника на користь стягувача. Загальна сума, які підлягає стягненню з боржника, якою є ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» складає 13455 гривень 85 копійок.

25 серпня 2020 року ТОВ «ФК «Аланд» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. з заявою про примусове виконання рішення, в якій просило розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчого документу, а саме виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. за №22238 від 08 липня 2020 року про стягнення із боржника, яким є ОСОБА_1

26 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. за результатами розгляду заяви про примусове виконання виконавчого напису №22238, виданого 08 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованість в розмірі 13455 гривень 85 копійок, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62888359.

У межах вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. винесено постанову від 24 вересня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою вирішено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у Відділі освіти, культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Великоплосківської сільської ради та здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 15101 гривня 44 копійки.

16 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П., у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі позивачем ОСОБА_1 рішення згідно з виконавчим документом, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №62888359 з примусового виконання виконавчого напису №22238, виданого 08 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованість в розмірі 13455 гривень 85 копійок.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 07 листопада 2022 року за №314348170, з часу державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на будинковолодіння АДРЕСА_1 , по даний час вказане будинковолодіння належить позивачу.

Земельна ділянка з кадастровим номер 7123789000:01:001:0229, на якій розташоване вищевказане будинковолодіння відповідачу ОСОБА_2 не належить, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 07 листопада 2022 року за №314349748.

Як вбачається з довідки №771, виданої виконавчим комітетом Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області 08 листопада 2022 року, будинковолодіння АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_9 та у ньому ніхто не зареєстрований та не проживає.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 (провадження № 61-1935св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 частини першої статті 57 СК України та вказано, що «у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю».

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Такі ж положення містить й норма статті 368 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Тобто, той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у Постанові від 22 лютого 2021 року у справі №756/2527/16, виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

Пунктами 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Як вбачається із змісту правової позицій викладеної у постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі №61-36178св18, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15:

«норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У зв`язку з викладеним в разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя».

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За наведених обставин, суд вважає, що будинковолодіння АДРЕСА_1 , є особистою приватною власністю позивача ОСОБА_1 , оскільки придбаний виключно за її особисті кошти.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, ст. 16, 316, 317 ЦК України, ст.57, 60 СК України, керуючись ст. 10, 141, 264, 265, 280-284, 289 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю - задовольнити повністю.

Визнати будинковолодіння АДРЕСА_1 , яке складається з: житлового будинку з прибудовою під літ. А-1, а, загальною площею 60,4 кв.м., житловою площею 30,7 кв.м., та господарських будівель та надвірних споруд: Б літня кухня, сарай, В гараж, Г, Д, Ж, З сарай, І погріб, 1, 2, 3 огорожа та 4 колодязь питний, що розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га, яка має кадастровий номер 7123789000:01:001:0229, особистою приватною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: В. О. Прилуцький