Рішення

від 12.03.2024 по справі 725/950/24

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/950/24

Номер провадження 2/725/179/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2024 року Першотравневий районний суд м.Чернівців в складі: головуючого судді Іщенко І. В., за участю секретаря судового засідання Берекеля О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ярушевська Тетяна Ігорівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів за виконавчим написом нотаріуса, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною 10.11.2020 р. та зареєстрований в реєстрі за № 35667; Стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуті кошти в сумі 5203,25 грн. та судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., та судового збору в розмірі.

У своєму позові позивач посилається на те, що предметом даної позовної заяви є визнання таким, що не підлягає виконанню вище вказаний виконавчий напис нотаріусу, оскільки його вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, а відтак виконавче провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису є неправомірним.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву, в якій зазначив, що позов підтримує. Просив позов задовольнити.

В судове засідання відповідач не з`явився, наддав заяву про розгляд даної справи без участі представника відповідача. В даній заяві також визнав позовні вимоги та просив зменшити витрати на правничу допомогу до 1000,00грн.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд, об`єктивно, повно та всебічно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.11.2020 р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ярушевською Тетяною Ігорівною винесено постанову «Про відкриття виконавчого провадження» ВП № 63697835 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною 10.11.2020 року та зареєстрованого в реєстрі за № 35667, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», ідентифікаційний код юридичної особи 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4 кошти у розмірі 15 647,82 грн. /а.с.23/.

Згідно копії виконавчого напису вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , є Боржником за Кредитним договором 200726291102 від 25.10.2016 року, укладеним ним із ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» правонаступником усіх прав та обов`язків якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК». Згідно зазначеного виконавчого напису стягнення заборгованості проводиться за період з 30.11.2019 року по 20.08.2020 р., а сума заборгованості за кредитним договором до стягнення становить 15 397,82 грн. /а.с.29/.

Загальна сума, яка підлягає стягненню з Боржника на користь Стягувача становить 15647,82грн.

Відповідност. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат»передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно дост. 88 Закону України «Про нотаріат»нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно дост. 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно дост. 89 Закону України «Про нотаріат»у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Відповідно до пунктів 1 та 2постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001, а відповідні положення Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, не підлягають застосуванню.

Відповідного правового висновку щодо незаконності вчинення виконавчого напису на кредитних договорах дійшов Верховний Суд в постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 644/6221/16-ц та від 29 січня 2019 року у справі №910/13233/17.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Також суд не може залишити поза увагою Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинноюПостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року«Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами новим розділом такого змісту: Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Постанова суду набрала законної сили з моменту проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Як вбачається кредитний договір № 200726291102 від 25.10.2016 року /а.с.28/ нотаріально не посвідченний, за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, отже не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При вчиненні виконавчого напису № 35667 від 10.11.2020 р. нотаріус не пересвідчився у безспірності пред`явленої до стягнення заборгованості та не витребував необхідних документів у Стягувача.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерстваюстиції України від 22.02.2012 № 296/5, передбачено умови вчинення виконавчого напису, а саме , нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України, а також якщо нотаріусу не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, що вбачається з даного позову.

З урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Оспореним Виконавчим написом встановлено, що вимоги позивача на стягнення заборгованості становлять в розмірі 15397,82 грн.

Суд звертає увагу на правовий висновок, сформульований у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц який є усталеним.

Так, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивач стверджує, що сума, зазначена у виконавчому написі не є безспірною, а навпаки, не відповідає дійсності.

Відповідне підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі 202/4494/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/5226/17 зазначено, що: «відповідно до положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМ України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості,можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимогст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Матеріалами нотаріального провадження з вчинення спірного виконавчого напису доведено, що при його вчиненнінотаріус не отримував первинних документів щодо видачі позики та здійснення її часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо),відтак у нього не було підстав вважати, що розмір заборгованості Боржника перед Стягувачем є безспірним.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Крім того, суди встановили, що Відповідачем надані всі документи, які є необхідними для підтвердження безспірності заборгованості, в порядку, визначеному пунктом 3 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерстваюстиції України№ 296/5від 22.02.2012 та статтею 87 Закону України «Про нотаріат».

Згідно статті 1Закону України«Про платіжнісистеми тапереказ коштівв Україні» меморіальний ордер розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до статті 9Закону України«Про бухгалтерськийоблік тафінансову звітністьв Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

В статті 1цього Закону встановлено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Допустимими доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Згідно ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Судом встановлено, що 07.12.2020 року винесено постанову Приватного виконавця «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника» ВП № 63697835, відповідно до якої, звернуто стягнення на доходи (заробітну плату) ОСОБА_1 в ОБЛАСНОМУ КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ "БУКОВИНА-ФАРМ" (ОКП "БУКОВИНА-ФАРМ") (ідентифікаційний код юридичної особи: 21435200, адреса місцезнаходження: 58009, Чернівецька область, місто Чернівці, провулок Текстильників, будинок 1), а 11.06.2021 винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , згідно якої арештовано грошові кошти, що містяться на банківських рахунках останнього на суму боргу, з урахуванням стягнення основної винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат виконавчого провадження та штрафів, у розмірі 17 981,60 грн. по ВП № 63697835 /а.с.19-23/.

В ході виконавчого провадження № 63697835 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 10.11.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною та зареєстрованого в реєстрі за № 35667, стягнуто з боржника ОСОБА_1 , на користь стягувача/Відповідача АТ «ПУМБ» грошові кошти на загальну суму 6 292,58 грн. /а.с.16/. Стягувачу приватним виконавцем перераховано кошти в сумі 5203,25грн. /а.с.54-55/.

Враховуючи зазначене, кошти, що стягнуті та перераховані на користь стягувача/ Відповідача/АТ «ПУМБ» на загальну суму 5203,25грн. по виконавчому провадженню № 63697835 є безпідставно набутими Відповідачем та підлягають поверненню Позивачу, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 2 ст. 1212 ЦК України). Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.02.2024 10 Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права) Позивача, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) Відповідача з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17, у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 757/42443/15-ц (провадження № 61-38890св18) та у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.

У зв`язку із тим, що правові підстави для стягнення з позивача 5203,25 грн. на виконання виконавчого напису за реєстровим № 35667 від 10.11.2020 року вчиненого Приватним нотаріусом відсутні, виконавчий напис нотаріуса оспорюється в суді з підстав порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису та визнаний як такий, що не підлягає виконанню, отже отримані АТ «ПУМБ» на підставі вказаного виконавчого напису кошти в сумі 5203,25 грн. підлягають поверненню Позивачу на підставі статті 1212 ЦК України.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Бурлак Віталієм Степановичем було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №38/11-23 від 27.11.2023 року, за яким позивачу надані відповідні юридичні послуги /а.с.63-64/. Згідно розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу від 06.03.2024 року, загальна вартість суми гонорару становить 10000,00грн./а.с.65/. Відповідно до платіжної інструкції №1495237589 від 30.01.2024 року позиваем сплачено ОСОБА_2 кошти в сумі 5000,00грн. /а.с.69/.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст.141 ч.8 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки, понесені позивачем судові витрати за оплату професійної правничої допомоги адвоката, складає 10 000,00грн., слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.12,13,141,263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною 10.11.2020 р. та зареєстрований в реєстрі за № 35667, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», ідентифікаційний код юридичної особи 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, заборгованість за Кредитним договором № 200726291102 від 25.10.2016 року на загальну суму 15647,82 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) безпідставно набуті кошти в сумі 5203,25 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 10 000 грн., що складаються витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду з дня проголошення рішення.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці І. В. Іщенко