Рішення

від 18.03.2024 по справі 129/2343/19

ГАЙСИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 129/2343/19

Провадження по справі № 2/129/33/2024

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2024 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Швидкого О.В.,

розглянувши без участі сторін та їх представників у місті Гайсині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Аллюр Компані», ТОВ «АСАП» про визнання до горову недійсним, стягнення коштів за невиконання умов договору,

Встановив:

29.08.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Аллюр Компані», ТОВ «АСАП», посилаючись на те, що 17.11.2017 р. між позивачем та ТОВ «Аллюр Компані», було укладено договір №001612, предметом якого є послуга, за якою ТОВ «Аллюр Компані» зобов`язується вчинити дії від імені ОСОБА_1 , спрямовані на надання безвідсоткової позики в сумі 60000 грн. та на умовах діяльності програми «Аллюр Фінанс». На виконання договору №001612 позивачем було сплачено грошові кошти у сумі 9600 грн. на рахунок ТОВ «АСАП», що підтверджується квитанціями №TS210458 від 17.11.2017 р., № 14319496 від 20.11.2017 р., реквізити якої були надані ТОВ «Алюр Компані». Позивач у позовній заяві зазначає, що спірний договір містить несправедливі умови щодо встановлення жорстких обов`язків позивача, і крім того, вважає, що його було введено в оману нечесною підприємницькою діяльністю з боку відповідача, та положення договору щодо ціни є несправедливими. У зв`язку з цим, позивач просив визнати недійсним договір № 001612 про надання послуг із оформлення Договору та включення до програми «Аллюр Фінанс», укладений 17.11.2017 р. між ним та ТОВ «Аллюр Компані» та стягнути з ТОВ «АСАП» (ЄДРПОУ: 41658351) на його користь грошові кошти в сумі 9 600грн.

Позивач в судове засідання не з`явився, письмово вимоги позову підтримав в повному обсязі, заявив про ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідачів.

Представник відповідача ТОВ «Аллюр Компані» в судове засідання не з`явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суду не сповістив, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом направлення повісток та розміщення оголошення на сайті суду, що відповідно до вимог процесуального закону вважається належним способом повідомлення сторони у справі. Відзиву на позов до суду не надходило.

Представник відповідача ТОВ «АСАП» в судове засідання не з`явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суду не сповістив, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом направлення повісток та розміщення оголошення на сайті суду, що відповідно до вимог процесуального закону вважається належним способом повідомлення сторони у справі. Відзиву на позов до суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням положень ст.280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та позов задовільнити повністю з таких міркувань.

Доведено, що 17.11.2017 р. між позивачем та ТОВ «Аллюр Компані», було укладено договір №001612, предметом якого є послуга, за якою ТОВ «Аллюр Компані» зобов`язується вчинити дії від імені ОСОБА_1 , спрямовані на надання безвідсоткової позики в сумі 60000 грн. та на умовах діяльності програми «Аллюр Фінанс». На виконання договору №001612 позивачем було сплачено грошові кошти у сумі 9600 грн. на рахунок ТОВ «АСАП», що підтверджується квитанціями №TS210458 від 17.11.2017 р., № 14319496 від 20.11.2017 р., реквізити якої були надані ТОВ «Алюр Компані».Проте, відповідач ТОВ «Алюр Компані» свої зобов`язання за попереднім договором не виконав, ухиляється від спілкування.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. У зв`язку з вищевикладеним правочин, здійснений з використанням нечесної підприємницької практики є недійсним.

Таким чином значна частина умов договору є несправедливими відносно споживача та суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки фактично всю відповідальність та всі ризики покладено на споживача та виключено таку для відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В ч.1 ст.626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.635 ЦК України, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом,та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів»нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає:вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно:основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Забороняються як такі, що вводять в оману:пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

З частини 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»вбачається, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Так, за змістом ч.ч.5, 6 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні; або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Аналізуючи норми статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше: умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге: умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє: умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця ( виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункт 2, 3 частини третьоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно зі ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів»крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

На виконання попереднього договору позивач ОСОБА_1 сплатив грошові кошти у сумі 9600 грн. на рахунок ТОВ «АСАП», що підтверджується квитанціями №TS210458 від 17.11.2017 р., № 14319496 від 20.11.2017 р., реквізити якої були надані ТОВ «Алюр Компані», після внесення позивачем на його рахунок грошових коштів, ухиляється від спілкування.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що значна частина умов договору є несправедливими відносно споживача та суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки фактично всю відповідальність та всі ризики покладено на споживача та виключено таку для відповідача.

Таким чином, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання недійсним попереднього договору № 001612 від 17.11.2017 р. та стягнення з відповідача ТОВ «АСАП» на користь позивача ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 9 600 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду, а тому в порядку ч.1 ст.141 ЦПК України має підстави покласти судовий збір на іншу сторону та стягнути з відповідача ТОВ «АСАП», в дохід держави судовий збір у сумі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 277, 279, 354 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 216, 509, 626, 635 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів»,суд,

Вирішив:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір № 001612 про надання послуг із оформлення Договору та включення до програми «Аллюр Фінанс», укладений 17.11.2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аллюр Компані».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАП» (ЄДРПОУ: 41658351) на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 9 600 (дев`ять тисяч шістсот гривень) 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАП» (ЄДРПОУ: 41658351) на користь держави судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: