Рішення

від 15.03.2024 по справі 751/10936/23

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/10936/23

Провадження №2/751/118/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2024 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд м. Чернігова

в складі: головуючого-судді Деркача О.Г.

при секретарі Курач В.С.

pозглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну спpаву за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

07.12.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №9554770568 від 19.06.2020 року у розмірі 11 461,79 грн., з яких: 7 316,73 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 0,90 грн. - сума заборгованості за відсотками; 4 144,16 грн. - сума заборгованості за щомісячними процентами; 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею та судових витрат у розмірі 2 684,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що 19.06.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі - ТОВ «ФК «ЦФК») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №9554770568.

Вказаний Договір, Паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФК» (розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФК» www.kreditmarket.ua та з якими Позичальник ознайомився до укладення Договору та до яких Позичальник приєднався підписавши Договір) складають єдиний Кредитний договір.

07.10.2016 року між ТОВ «ФК «ЦФК» та АТ «ТАКСОМБАНК» укладено договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, за умовами якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої права вимоги до Позичальників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та Договорами забезпечення до них та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим Договором.

Сторони погодили, що Первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) Новому кредитору свої Права вимоги до Позичальників, а Новий кредитор забов`язаний набувати права вимоги, шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимоги із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей Позичальників.

02.12.2022 року між АТ «ТАКСОМБАНК» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено Договір факторингу №НІ/11/7-Ф, за умовами якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати (сплатити) АТ «ТАКСОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАКСОМБАНК» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» Права вимоги за Кредитними договорами, Договорами поруки в повному обсязі та на умовах, існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до Додатку №1 до Договору факторингу №НІ/11/7-Ф №2 від 02.12.2022 рокуРеєстру прав вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 11 461,79 грн. з яких: 7 316,73 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 0,90 грн. - сума заборгованості за відсотками; 4 144,16 грн. - сума заборгованості за щомісячними процентами; 0,00 грн.- сума заборгованості за пенею.

Зазначають, що всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своїх зобов`язань. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, а ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а ні на рахунки попереднього кредитора.

Стверджують, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №9554770568 від 19.06.2020 року у розмірі 11 461,79 грн., яку просять стягнути в примусовому порядку та стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 01.01.2024 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

15.03.2024 року постановлена ухвала про заочний розгляд справи, відповідно до положень ч. 4 ст. 223, ст. ст. 280, 281 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Позивач в судове засідання не викликався. В матеріалах справи наявні клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ «ФК «ЄАПБ», в яких зазначено, що позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін, відзиву на позовну заяву та письмових пояснень не надіслав, про розгляд справи повідомлявся в установленому законом порядку, з дотриманням вимог п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 та ч.ч. 4, 10 ст. 130 ЦПК України.

Більш того, Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, зроблено висновок, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення відповідної особи належним.

Дослідивши матеріали справи, подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 19.06.2020 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву на отримання кредиту та інших фінансових послуг в ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» (ідентифікаційний код:35725063). (а.с.8, 9)

Того ж дня, 19.06.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №9554770568, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 8 780,00 грн. строком на 12 місяців (п.1.2 Договору). (а.с.6)

Відповідно до п.1.1. Договору Кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а Позичальник зобов`язується повернути та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно п. 1.3 Договору Позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в паспорті кредиту №4770568, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Підписавши цей Договір позичальник доручає кредитодавця виплатити/сплатити за рахунок отриманого кредиту, такі суми грошових коштів за наступними реквізитами: ОСОБА_1 , код ЄДРПОУ 3539604615, сума - 6 000,00 грн.; ПАТ «Страхова компанія «ТАС», код ЄДРПОУ 30929821, сума - 600,00 грн; ТОВ «майСейфеті», код ЄДРПОУ 35690429, сума - 360,00 грн.; ПАТ «Страхова компанія «ТАС», код ЄДРПОУ 30929821, сума - 1 440,00 грн; ТОВ «САППОРТ.УА», код ЄДРПОУ 39231705, сума - 200,00 грн. (п.1.3 Договору).

Умови сплати процентів за користування кредитом та повернення кредиту передбачені в підписаному відповідачем Паспорті кредиту №4770568, який є невід`ємною частиною договору та згідно з яким сума кредиту 8 780,00 грн., строк 12 місяців, процентна ставка при наданні кредиту 3% від суми кредиту, що становить 180,00 грн, щомісячна процентна ставка 3% від суми кредиту, річна загальна 0,01% від суми боргу за договором, реальна річна процента ставка 76,37%, а також визначений графік платежів, останній платіж 25.06.2021 року. (а.с.7)

Вказаний Договір, Паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФК» в редакції від 04.05.2020 року(розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФК» www.kreditmarket.ua та з якими Позичальник ознайомився до укладення Договору та до яких Позичальник приєднався підписавши Договір) складають єдиний кредитний договір.

При цьому, в матеріалах справи відсутні платіжні документи, які підтверджують сплату ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» зазначених в п.1.3 Кредитного договору сум грошових коштів, а тому суд позбавлений можливості надати правову оцінку, належності виконання ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором.

Крім того, 07.10.2016 року між ТОВ «ФК «ЦФК» та АТ «ТАКСОМБАНК» укладено Договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, за умовами якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої права вимоги до Позичальників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та Договорами забезпечення до них та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим Договором.(а.с.13-14)

Відповідно до п.2.2 Сторони погодили, що Первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) Новому кредитору свої Права вимоги до Позичальників, а Новий кредитор забов`язаний набувати права вимоги, шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимоги (зразок якого наведено у Додатку 1 до цього Договору) із зазначенням Ціни договору та розміру Заборгованостей Позичальників. Підписані Сторонами відповідні реєстри прав вимоги є невід`ємною частиною цього Договору.

Розмір Заборгованостей Позичальників, Права вимоги до яких відступається згідно Реєстру прав вимог, вказується в кожному окремому Реєстрі до цього Договору.

Параметри/критерії Права вимоги, які повинен містити кожний Реєстр прав вимоги, який передається Первісним кредитором, визначені в п.2.3 Договору №ТАСЦФР-10-2016.

02.12.2022 року між АТ «ТАКСОМБАНК» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено Договір факторингу №НІ/11/7-Ф, за умовами якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зобов`язалося передати (сплатити) АТ «ТАКСОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАКСОМБАНК» зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Права вимоги за Кредитними договорами, Договорами поруки в повному обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. (а.с.15-17)

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу №НІ/11/7-Ф від 02.12.2022 року, розрахунку заборгованості, на виконання Договору факторингу №НІ/11/7-Ф від 02.12.2022 року укладного між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та АТ «ТАСКОМБАНК» боржником значиться ОСОБА_1 , Кредитний договір №9554770568 від 19.06.2020 року, загальна сума заборгованості 11 461,79 грн. (а.с.10,19)

Акт прийому-передачі Реєстру Прав Вимоги за Договором факторингу №НІ/11/7-Ф від 02.12.2022 року містить лише посилання на Реєстр Прав Вимоги який передано в повному обсязі відповідно до умов Договору факторингу №НІ/11/7-Ф від 02.12.2022 року, без заначення боржників. (а.с.18)

Згідно із розрахунком заборгованості за Кредитним договором №9554770568 від 19.06.2020 року за період з 02.12.2022 року по 31.10.2023 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 11 461,79 грн., з яких: 7 316,73 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 0,90 грн. - сума заборгованості за відсотками; 4 144,16 грн. - сума заборгованості за щомісячними процентами; 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею. Даний розрахунок заборгованості був здійснений ТОВ «ФК «ЄАПБ». (а.с.10)

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Стаття 207 ЦК України вказує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Зобов`язання боржника за договором повернути кредитору, отриману грошову суму та винагороду за користування грошима, на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, матеріалами справи доведено факт укладення 19.06.2020 року Кредитного договору №9554770568 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 , шляхом підписання відповідачем Заяви-анкети на отримання кредиту та інших послуг, Кредитного договору та Паспорту кредиту.

Проте, належних доказів про виконання ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» п.1.4 умов Договору (надання кредитних коштів) не надано, вказані в Договорі реквізити не є платіжними документами.

Розглядаючи законність правонаступництва позивача за грошовою вимогою за цим Кредитним договором, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, відступлення майбутніх вимог можливе тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Встановлюючи дійсність майбутньої вимоги, що переходить до нового кредитора необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що Кредитний договір №955477056 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 був укладений 19.06.2020 року, тоді як Договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ПАТ «ТАСКОМБАНК», на який посилається позивач як на підставу переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 , укладено 07.10.2016 року, тобто, на момент укладення Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником.

За таких обставин передати право вимоги за зобов`язанням, яке взагалі не існувало на момент укладення Договору про відступлення права вимоги неможливо. А тому право вимоги до боржника ОСОБА_1 в ПАТ «ТАСКОМБАНК» за Договором про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 набуто не було. Та відповідно не могло бути передано вподальшому за Договором факторингу №НІ/11/7-Ф від 02.12.2022 року позивачу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Крім того, в матеріалах справи відсутні жодні достовірні та допустимі відомості, щодо належної передачі до ПАТ «ТАСКОМБАНК» від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» прав вимоги до позичальника ОСОБА_1 у розмірі 11 461,79 грн., згідно з вимогами п.2.2 вищезазначеного Договору про відступлення права вимоги.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні необхідні допустимі та достовірні докази щодо набуття ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прав первісного кредитора, а отже не має пред`являти свої вимоги за Кредитним договором №955477056 укладеним 19.06.2020 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 48 ЦПК України, сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

З урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів з власної ініціативи і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів і в межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи, відсутність достовірних і допустимих відомостей, щодо належного набуття позивачем прав первісного кредитора, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Крім того, позивачем понесені і документально підтверджені (а.с.2), витрати зі сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 525-527, 530, 610, 611, 629, 1048- 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 95, 128, 141, 223, 247, 280-282, 354 ЦПК України, суд

Вирішив :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Новозаводським районним судом міста Чернігова за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_1 у АТ «ТАСКОМБАНК»).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено 15.03.2024 року.

Суддя О.Г. Деркач