Ухвала

від 18.03.2024 по справі 522/9670/23-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/9670/23-Е

Провадження № 2/522/1506/24

УХВАЛА

18 березня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Павлик І.А.

за участю:

секретаря судового засідання Запольської А.М.,

представника позивача адвоката Зайцева М.С.,

представника позивача - адвоката Канікаєва Ю.О.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши клопотання представника позивача адвоката Зайцева Максима Сергійовича про міжнародне доручення у справі за позовом ОСОБА_2 до Одеського Національного академічного театру опери та балету про спростування недостовірної інформації, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Одеського Національного академічного театру опери та балету про спростування недостовірної інформації, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію.

23.05.2023 ухвалою Приморського районного суду міста Одеси відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та витребувано докази.

01.03.2024 через систему «Електронний суд» та на електронну пошту суд надійшли клопотання представника позивача адвоката Зайцева М.С. щодо надання міжнародного доручення до компетентного органу Республіки Узбекистан для надання можливості виступити у суді позивачу ОСОБА_2 , та свідку його дружині ОСОБА_3 шляхом відеоконференції з будь-яким судом у м. Ташкент Республіки Узбекистан, де будуть знаходитися позивач та свідок.

Суд, дослідивши аналогічні за змістом клопотання, дійшов висновку про їх задоволення шляхом організації відеоконференції з будь-яким судом м. Ташкент Республіки Узбекистан, для чого необхідно звернутися до Міністерства юстиції України з відповідним клопотанням, виходячи з наступного.

Приписами статті 129Конституції України до основних засад судочинства віднесено, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

У справі "Белле проти Франції" Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які ставлять втручання у її права.

Згідно з ч. 2 статті 10ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст.12ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.498ЦПК України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

В силу ч. 2 ст.498ЦПК України доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Договору між Україною та Республікою Узбекистан про правову допомогу та правові відносини у цивільних та сімейних справах (дата підписання 19.02.1998, дата ратифікації 05.11.1998, дата набуття чинності 19.06.1999) установи юстиції Договірних Сторін надають правову допомогу у цивільних та сімейних справах відповідно до положень цього Договору.

Згідно п. 5 ст. 6 вказаного Договору установи юстиції Договірних Сторін надають одна одній правову допомогу шляхом виконання процесуальних та інших дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, в тому числі:… допит сторін, третіх осіб, свідків, експертів.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 20 вказаного Договору суди кожної Договірної Сторони є компетентними також в разі, коли на її території має постійне місце проживання чи місцезнаходження позивач у позові про захист честі, достоїнства та ділової репутації.

Представник позивача зазначає, що ОСОБА_2 , який є громадянином Республіки Білорусь, в найближчі 6 місяців буде знаходитись в м. Ташкент Республіки Узбекистан, також там буде знаходитись його дружина, яка є свідком у справі громадянка Білорусі ОСОБА_3 .

Отже, знаходження позивача за межами України позбавляє суд можливості самостійно виконати процесуальні дії.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації від 27.06.2008 № 1092/5/54, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.07.2008 № 573/15264, у разі, якщо при розгляді цивільної справи у суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.

Таким чином, виникла необхідність у здійсненні судового доручення про надання правової допомоги до компетентного органу Республіки Узбекистан згідно п. 5 ст. 6 Договору між Україною та Республікою Узбекистан про правову допомогу та правові відносини у цивільних та сімейних справах.

Згідно ст. 5 Договору між Україною та Республікою Узбекистан про правову допомогу та правові відносини у цивільних та сімейних справах при наданні правової допомоги установи юстиції Договірних Сторін зносяться одна з одною через Міністерство юстиції України і Міністерство юстиції Республіки Узбекистан, якщо цим Договором не встановлено інший порядок зносин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність направлення судового доручення про надання правової допомоги до компетентного суду Республіки Узбекистан через Міністерство юстиції України з проханням забезпечити участь сторони у справі, в якості позивача ОСОБА_2 та допит свідка ОСОБА_3 шляхом відеоконференції з Приморським районним судом м. Одеси.

Як зазначено в положенні пункту 8 частини 1 статті 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст.253ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 8 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

Враховуючи вищевказане, суд доходить висновку, що до надходження відповіді на судове доручення про надання правової допомоги провадження у даній справі слід зупинити.

Керуючись ст.ст.252,260,261,353,354,498ЦПК України,суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника позивачаадвоката ЗайцеваМаксима Сергійовичапро міжнароднедоручення у справі за позовом ОСОБА_2 до Одеського Національного академічного театру опери та балету про спростування недостовірної інформації, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію задовольнити.

Направити судове доручення через Міністерство юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001) до компетентного суду м. Ташкент Республіки Узбекистан про надання правової допомоги у цивільній справі № 522/9670/23-Е за позовом ОСОБА_2 до Одеського Національного академічного театру опери та балету про спростування недостовірної інформації, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію.

Доручити компетентному суду в м. Ташкент Республіки Узбекистан забезпечити проведення відеоконференції за участі позивача громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 , а також свідка громадянки Республіка Білорусь ОСОБА_3 з Приморським районним судом м. Одеси.

Зупинити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Одеського Національного академічного театру опери та балету про спростування недостовірної інформації, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію, до надходження відповіді від компетентного суду Республіки Узбекистан.

Копію ухвали направити Міністерству юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001) для організації виконання судового доручення, а також учасникам справи для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в частині зупинення провадження у справі в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали буде складено протягом п`яти днів.

Суддя І.А. Павлик

Повний текст ухвали складено 18.03.2024.