Рішення

від 20.02.2024 по справі 510/1712/23

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1712/23

Провадження № 510/670/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.02.2024 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Бошкова І.Д.

за участю: секретаря Березенко С.П.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Відповідач просила розглянути справу у її відсутності, не заперечувала проти задоволення позовних вимог, про що надала письмову заяву.

Позивачі на задоволенні позовних вимогах наполягали, просили розглянути справу без їх участі, про що надали відповідну заяву.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Ухвалою від 09.01.2024 року було відкрито провадження по справі та призначено підготовчий розгляд на 20.02.2024 року о 09:00 годині, про що було повідомлено сторін у справі.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 . За життя йому належало: житловий будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.01.2006р., земельна ділянка площею 0,1800 га, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 714089, земельна ділянка площею 1,7387 га, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ОД № 066685.

Після його смерті відкрилась спадщина на зазначене майно. На випадок смерті ОСОБА_4 розпорядився належним йому майном, 17.10.2016р. залишив заповіт на ім`я позивачів, яким заповів їм усе належне йому майно в рівних частках кожному. У відповідний 6-місячний строк після смерті спадкодавця, позивачі (як спадкоємці за заповітом) звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. За зверненням позивачів нотаріусом було заведено спадкову справу № 236/2017. Так, відповідач ОСОБА_3 у встановлений законодавством строк звернулась до нотаріусу із заявою про відмову від спадщини. Пізніше, при зверненні позивачів до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їм в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, про що нотаріусом було винесено вмотивовану постанову про відмову.

Після смерті ОСОБА_4 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на спадкове майно, як на об`єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивачі прийняли спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлого ОСОБА_4 та вважає, що має всі законні підстави для визнання за ними права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інші спадкоємці на неї не претендують.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки їх доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплене заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивачі у справі є спадкоємцями за заповітом (ст. 1223 ЦК України). Вони подали до нотаріусу заяву про прийняття спадщини, отже вважається такими, що її прийняли. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. Відповідач по справі на спадщину позивача не претендує. В даному випадку позивач прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки її воля, як спадкоємця за заповітом, була виражена у її діях щодо звернення з відповідною заявою до нотаріуса.

Таким чином, позивачі прийняли спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, однак, вони не можуть оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки в наданих державному нотаріусу для огляду необхідних документів для видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_4 були відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, що стало підставою для прийняття рішення про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на спадщину, про що винесено вмотивовану постанову від 15.07.2023р., у зв`язку із чим позивачі були вимушені звернутися до суду із позовом для захисту своїх невизнаних прав.

У відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачі є суб`єктами набуття права власності на вищевказане спадкове майно з підстав прийняття спадщини за заповітом однак, з незалежних від них причин вони не можуть оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво про право власності на вищевказане спадкове майно, у зв`язку із чим були вимушені звернутися за захистом прав та інтересів до суду.

З урахуванням викладених позивачами та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити їх вимоги щодо визнання за ними права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1217, 1223, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 провизнання прававласності наспадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в рівних частках право власності на:

житловий будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 0,1800 га, кадастровий номер 5124181200:02:002:0021, розташована по АДРЕСА_2 , призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

земельну ділянку загальною площею 1,7387 га, кадастровий номер 5124181200:01:002:0479) розташована на території Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (колишня територія Котловинської сільської ради) призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Д. Бошков