Ухвала

від 15.03.2024 по справі 461/3141/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/3141/23

Провадження № 1-кс/461/1655/24

УХВАЛА

15.03.2024 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотанняслідчого вОВС слідчоговідділу УправлінняСБ Україниу Львівськійобласті капітанаюстиції ОСОБА_3 ,про арештмайна укримінальному провадженні,внесеному доЄРДР за№ 42023141410000026 від 02.03.2023, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням, яке обґрунтоване тим, що відповідно до наказу генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФФ», код ЄДРПОУ 43960635 (далі ТОВ «Профф») № 23 від 26.12.2022 ОСОБА_5 у період з 26.12.2022 по даний час обіймає посаду генерального директора ТОВ «Профф».

Згідно із п. 3.2, 4.1 Статуту ТОВ «Профф», Товариство є самостійним діючим господарюючим суб`єктом на внутрішньому та зовнішньому ринках України, може займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України, з метою отримання прибутку в сферах, які є предметом діяльності Товариства. Метою діяльності Товариства є отримання прибутку шляхом здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Відповідно до пункту а) ст. 18 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, яка ратифікована Верховною Радою України 18.10.2006 та набрала чинності для України 01.01.2010, кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочинами наступних дій, якщо вони вчинені умисно: обіцянка, пропозиція або надання державній посадовій особі чи будь-якій іншій особі, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги, щоб ця посадова особа чи така інша особа зловживала своїм справжнім або удаваним впливом з метою одержання від адміністрації чи державного органу Держави-учасниці будь-якої неправомірної переваги для ініціатора таких дій чи будь-якої іншої особи.

У порушення вимог вищевказаних нормативно-правових актів, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

Наказом МО України № 71 від 12.02.2020 полковника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 17.02.2020 призначено на посаду начальника військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту Збройних Сил України начальника Управління радіаційного, хімічного та біологічного захисту ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку він обіймає по даний час.

Відтак, починаючи з 17.02.2020 ОСОБА_4 , обіймає посаду начальника військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту Збройних Сил України начальника Управління радіаційного, хімічного та біологічного захисту ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, та як керівник структурного підрозділу органу державної влади (Управління радіаційного, хімічного та біологічного захисту Командування Сил підтримки ЗС України) згідно з п. 2 примітки ст. 368 КК України, являвся службовою особою, яка займає відповідальне становище.

В свою чергу, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію РФ проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Зазначений Указ затверджений прийнятим Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, продовжений та діє станом на даний час на всій території України, що пов`язано із розв`язанням рф військової агресії проти України та веденням повномасштабних бойових дій на території України.

Так, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, генеральний директор ТОВ «Профф» ОСОБА_5 досяг злочинної домовленості із начальником військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту начальником Управління радіаційного, хімічного та біологічного захисту Командування Сил підтримки ЗС України ОСОБА_4 щодо надання останньому неправомірної вигоди за його сприяння в укладенні із ТОВ «Профф» та виконанні господарських договорів.

У подальшому, 15.11.2023 між Міністерством оборони України (Замовник), в особі начальника військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту начальника Управління радіаційного, хімічного та біологічного захисту Командування Сил підтримки ЗС України ОСОБА_4 та ТОВ «Проффф» (Постачальник), в особі генерального директора ОСОБА_5 укладено договір №343/4/2023/58 про закупівлю товарів (індивідуальних комплектів РХБ захисту ІКЗ-1 в загальній кількості 4290 шт.) за державні кошти на загальну суму 36 446 553 грн. з ПДВ.

Після цього, 26.12.2023 за результатами поставки ТОВ «Профф» для потреб Міністерства оборони України за господарським договором № 343/4/2023/58 від 15.11.2023 частини продукції 1290 індивідуальних комплектів РХБ захисту ІКЗ-1, замовником організовано переказ грошових коштів комерційній структурі на банківський рахунок ТОВ «Профф» НОМЕР_1 (відкритий в АТ «АКБ «Львів») у сумі 10 959 453 гривень з ПДВ від загальної ціни договору.

В подальшому, приблизно о 14 год. 40 хв. 15.01.2024 ОСОБА_5 , діючи на виконання наперед досягнутої злочинної домовленості із начальником військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту Збройних Сил України начальником Управління радіаційного, хімічного та біологічного захисту Командування Сил підтримки Збройних Сил України ОСОБА_4 , усвідомлюючи факт надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки вчиненого діяння, перебуваючи на автомобільній парковці, розташованій біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зустрівся із останнім та надав ОСОБА_4 неправомірну вигоду у сумі 14 600 доларів США (що становило 552318 грн. за курсом НБУ станом на 15.11.2023), за його ( ОСОБА_4 ) сприяння в укладенні та виконанні договору № 343/4/2023/58 від 15.11.2023, які вилучені 15.01.2024 в ході затримання ОСОБА_4 .

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 відкрито ряд банківських рахунків в АТ КБ «Приватбанк» (ЄРДПОУ: 14360570), а саме:

- НОМЕР_2 (дата відкриття 25-03-2013) залишок коштів на рахунку станом на 20.02.2024 становить 29865.83 грн.;

- НОМЕР_3 (дата відкриття 27-11-2018) залишок коштів на рахунку станом на 20.02.2024 становить 50303.01 грн.;

- НОМЕР_4 (дата відкриття 28-01-2022) залишок коштів на рахунку станом на 20.02.2024 становить 36.34 доларів США.

Слідчий вказує, що з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, існує необхідність у вжитті заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту майна підозрюваного, у зв`язку з чим клопотання просить задовольнити.

Слідчий в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просить розглядати клопотання без його участі.

З метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя вважає за можливе в порядку ч.2 ст.170 КПК України, проводити розгляд клопотання про накладення арешту на майно без виклику власника майна.

Відповідно до ч. 1ст. 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Слідчим суддею встановлено, що управлінням СБ України у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023141410000026 від 02.03.2023, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,-

15.01.2024 ОСОБА_5 затримано на підставі п.п.1,2 ч.1 ст. 208 КПК України, тобто у зв`язку із тим, що цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; а також безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

16.01.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Львова, українцю, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , громадянину України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Відповідно до ч. 1-3ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч.3 ст. 369 КК України, кримінально протиправними вважаються надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, яке є тяжким злочином у розумінні ст. 12 КК України, санкцією якого передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років з конфіскацією майна.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ч. 1 ст. 59 КК України).

Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у виді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.

Тобто, у випадку визнання винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, тому на переконання слідчого судді слідчий довів необхідність арешту майна підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Дослідивши додані до клопотання документи, оцінивши доводи слідчого, слідчий суддя дійшов висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно, що надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням. Слідчий суддя також враховує, що обізнаність власника про ризик можливого обмеження його права власності, в тому числі майбутньої конфіскації майна, може спричинити негайне його відчуження з урахуванням санкції ч. 3 ст. 369КК України.

Слідчий суддя при цьому зважає на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований відповідно до вимог ст. 174 КПК України, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Частиною 4 статті 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Накладення арешту на майно підозрюваного не є припиненням права власності/позбавленням права власності на це майно, а є лише тимчасовим обмеженням права власності на майно, яке полягає у тимчасовій забороні розпоряджатися та відчужувати таке майно, без встановлення заборони користування ним, що, враховуючи завдання кримінального провадження, у даному випадку є найменш обтяжливим способом арешту даного майна, який не призведе до суттєвих наслідків, що можуть позначитися на інтересах власника майна, третіх осіб.

Під час розгляду справи доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

З огляду на викладене слідчий суддя погоджується з заявленою слідчим необхідністю накладення арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого про арешт майна задовольнити повністю.

Накласти арешт на грошові кошти в національній та іноземній валюті, які містяться (зберігаються) на банківських рахунках ОСОБА_5 , відкритих в АТ КБ «Приватбанк» (ЄРДПОУ: 14360570), у тому числі на рахунках: НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 , які належать на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_5 та заборонити їх відчуження та розпорядження ними.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1