Ухвала

від 15.03.2024 по справі 461/3141/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/3141/23

Провадження № 1-кс/461/1653/24

УХВАЛА

15.03.2024 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотанняслідчого вОВС слідчоговідділу УправлінняСБ Україниу Львівськійобласті капітанаюстиції ОСОБА_3 ,про арештмайна укримінальному провадженні,внесеному доЄРДР за№ 42023141410000026 від 02.03.2023, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням, яке обґрунтоване тим, що Наказом МО України № 71 від 12.02.2020 полковника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 17.02.2020 призначено на посаду начальника військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту Збройних Сил України начальника Управління радіаційного, хімічного та біологічного захисту ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку він обіймає по даний час.

Відтак, починаючи з 17.02.2020 ОСОБА_4 , обіймає посаду начальника військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту Збройних Сил України начальника Управління радіаційного, хімічного та біологічного захисту ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, та як керівник структурного підрозділу органу державної влади (Управління радіаційного, хімічного та біологічного захисту Командування Сил підтримки ЗС України) згідно з п. 2 примітки ст. 368 КК України, являється службовою особою, яка займає відповідальне становище.

В свою чергу, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію РФ проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Зазначений Указ затверджений прийнятим Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, продовжений та діє станом на даний час на всій території України, що пов`язано із розв`язанням рф військової агресії проти України та веденням повномасштабних бойових дій на території України.

Однак, діючи у порушення вимог вищевказаних нормативно-правових актів, ОСОБА_4 , будучи достовірно обізнаним про заборону використовувати свої службові повноваження або своє службове становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, як це передбачено ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», діючи у порушення наведених вимог закону ОСОБА_4 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, діючи з прямим умислом та корисливих мотивів, вчинив умисні дії, спрямовані на одержання неправомірної вигоди в великих розмірах при наступних обставинах.

Так, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, начальник військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту Збройних Сил України начальник Управління радіаційного, хімічного та біологічного захисту Командування Сил підтримки Збройних Сил України ОСОБА_4 , діючи з використанням наданого службового становища, досяг злочинної домовленості із генеральним директором ТОВ «Профф», код ЄДРПОУ 43960635 (далі ТОВ «Профф»), ОСОБА_5 щодо надання першому неправомірної вигоди за його сприяння в укладенні та виконанні господарських договорів між ТОВ «Профф» та Міністерством оборони України.

Поряд із цим, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.12.2023, ТОВ «Профф» зареєстроване як юридична особа з 19.02.2021.

Відповідно до наказу генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФФ», код ЄДРПОУ 43960635 (далі ТОВ «Профф») № 23 від 26.12.2022 ОСОБА_5 у період з 26.12.2022 по даний час обіймає посаду генерального директора ТОВ «Профф», основним видом діяльності якого, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є неспеціалізована оптова торгівля (виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у.; виробництво електричного освітлювального устатковання; виробництво інших машин і устатковання загального призначення, н.в.і.у.; виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; оптова торгівля одягом і взуттям; оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням; оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; складське господарство; надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; консультування з питань комерційної діяльності й керування; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; діяльність у сфері зв`язків із громадськістю; організування конгресів і торговельних виставок; інші види освіти, н.в.і.у.; виробництво готових текстильних виробів, крім одягу; виробництво інших гумових виробів; виробництво іншої продукції, н.в.і.у.; пакування).

У подальшому, 15.11.2023 між Міністерством оборони України (Замовник), в особі начальника військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту начальника Управління радіаційного, хімічного та біологічного захисту Командування Сил підтримки ЗС України ОСОБА_4 та ТОВ «Проффф» (Постачальник), в особі генерального директора ОСОБА_5 укладено договір №343/4/2023/58 про закупівлю товарів (індивідуальних комплектів РХБ захисту ІКЗ-1 в загальній кількості 4290 шт.) за державні кошти на загальну суму 36 446 553 грн. з ПДВ.

Після цього, 26.12.2023 за результатами поставки ТОВ «Профф» для потреб Міністерства оборони України за господарським договором № 343/4/2023/58 від 15.11.2023 частини продукції 1290 індивідуальних комплектів РХБ захисту ІКЗ-1, замовником організовано переказ грошових коштів комерційній структурі на банківський рахунок ТОВ «Профф» НОМЕР_1 (відкритий в АТ «АКБ «Львів») у сумі 10 959 453 гривень з ПДВ від загальної ціни договору.

В подальшому, приблизно о 14 год. 40 хв. 15.01.2024 ОСОБА_4 , будучи начальником військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту Збройних Сил України начальником Управління радіаційного, хімічного та біологічного захисту ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи на виконання наперед досягнутої злочинної домовленості із ОСОБА_5 , усвідомлюючи факт надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки вчиненого діяння, перебуваючи на автомобільній парковці, розташованій біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зустрівся із останнім та одержав від ОСОБА_5 неправомірну вигоду у сумі 14 600 доларів США (що становило 552318 грн. за курсом НБУ станом на 15.11.2023), за його ( ОСОБА_4 ) сприяння в укладенні та виконанні договору № 343/4/2023/58 від 15.11.2023, які вилучені 15.01.2024 в ході затримання ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна, дружині ОСОБА_4 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (актовий запис про шлюб № 3847 від 04.08.1989 р.н., складений Центральним ВРШ м. Києва з Державним центром розвитку сімї Міністерства юстиції України) належить на праві приватної власності:

- будинок за адресою: АДРЕСА_2 - на підставі договору дарування № 7726 від 29.12.2010

- квартира за адресою: АДРЕСА_3 - на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 20.09.2010.

Слідчий вказує, що з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, існує необхідність у вжитті заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту нерухомого майна, яке належить підозрюваному та його дружині на праві спільної сумісної власності.

Слідчий в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просить розглядати клопотання без його участі.

З метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя вважає за можливе в порядку ч.2 ст.170 КПК України, проводити розгляд клопотання про накладення арешту на майно без виклику власника майна.

Відповідно до ч. 1ст. 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Слідчим суддею встановлено, що управлінням СБ України у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023141410000026 від 02.03.2023, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,-

15.01.2024 ОСОБА_4 затримано на підставі п.п.1,2 ч.1 ст. 208 КПК України, тобто у звязку із тим, що цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; а також безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

16.01.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до ч. 1-3ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 368 КК України кримінально протиправними вважаються одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у великому розмірі для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданих їй влади та службового становища, яке є тяжким злочином у розумінні ст. 12 КК України, санкцією якого передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ч. 1 ст. 59 КК України).

Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у виді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.

Тобто, у випадку визнання винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, тому на переконання слідчого судді слідчий довів необхідність арешту майна підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Встановлено, що 04.08.1989 року будинком урочистих подій м. Києва складено актовий запис про шлюб № 3848 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану.

Слідчим суддею також встановлено, що право власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виникло на:

-будинок за адресою: АДРЕСА_2 - на підставі договору дарування № 7726 від 29.12.2010

- квартира за адресою: АДРЕСА_3 - на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 20.09.2010.

Тобто, зазначене нерухоме майно набуто ОСОБА_6 у період шлюбу. Доказів того, що майно поділено, матеріали справи не містять.

Зазначена у ч. 5 ст. 170 КПК України умова щодо можливості накладання арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання не передбачає можливості арешту майна інших осіб (окрім зазначених у цій нормі), в тому числі дружини підозрюваного.

У той же час, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України). Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном (ч. 1 ст. 67 СК України). У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 12 ст. 100 КПК України передбачено, що спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства.

Положеннями ст. 183 ЦК України речі визначаються на подільні і неподільні. Зокрема, неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Враховуючи, що матеріали справи не містять відомостей про визначення часток подружжя у праві власності на нерухоме майно, належне ОСОБА_6 , слідчий суддя позбавлений можливості їх визначати на етапі досудового розслідування, поза межами позовного провадження, через що обтяження майна в цілому є єдиним можливим, реальним та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження з метою можливого виконання конфіскації майна у випадку призначення такого виду покарання.

Тобто, зазначене вище майно, враховуючи норми ч. 10 ст. 170 КПК України, є об`єктом, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Вирішуючи питання щодо способу арешту майна, який підлягає застосуванню, слідчий суддя враховує конкретні обставини провадження, а також пропорційність втручання в права та інтереси власника майна.

Згідно із ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно (ч. 5 ст. 173 КПК України).

Слідчий суддя вважає доведеним існування достатніх підстав вважати, що не накладення арешту на нерухоме майно, зазначене детективом у клопотанні, може призвести до його можливого відчуження на користь третіх осіб або настання інших наслідків, у зв`язку з чим не буде досягнута дієвість даного кримінального провадження.

Тому, враховуючи доведеність слідчим наявності ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що заборона відчуження та розпорядження майном виправдає у цьому випадку ступінь втручання у право власності ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , Негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Разом з цим, слідчий суддя звертає увагу, що ОСОБА_7 не позбавлена права оскаржити судове рішення про арешт майна або звернутися із відповідним клопотанням в порядку ст. 174 КПК України.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятимуть досягненню мети щодо забезпечення конфіскації майна як виду покарання, таке втручання у право на власність є пропорційним, тому клопотання слід задовольнити.

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого про арешт майна задовольнити повністю.

Накласти арешт на майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), право власності на яке зареєстроване за останньою, із забороною відчуження та розпорядження майном а саме:

-будинком за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі договору дарування № 7726 від 29.12.2010

-квартирою за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 20.09.2010.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1