Рішення

від 01.03.2024 по справі 675/2078/23

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/2078/23

Провадження № 2/675/170/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"01" березня 2024 р. м.Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючого -

судді Демчука П.В.

з участю секретаря судового засідання Григор`євої О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду в м. Ізяслав цивільну справу за позовом першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна», про конфіскацію земельної ділянки,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2023 року перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якому вказав, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822181300:03:016:0048 площею 1,3586 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка розташована за межами населеного пункту с. Борисів Шепетівського району Хмельницької області. 20.08.2021 року право власності на зазначену земельну ділянку зареєстроване за відповідачкою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Разом із цим, окружною прокуратурою виявлено порушення вимог ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 80, 81, 145ЗКУкраїни при використанні відповідачкою зазначених земельних ділянок, оскільки ОСОБА_1 , будучи іноземною громадянкою, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужила її, тому є підстави для її конфіскації у власність держави.

Шепетівською окружною прокуратурою листом від 24 листопада 2023 року повідомлено позивача про встановлення прокурором підстав для представництва інтересів держави у суді та намір звернутися із позовом до суду.

Тому перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури просить суд конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822181300:03:016:0048 площею 1,3586 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить громадянці російської федерації ОСОБА_1 та знаходиться за межами населеного пункту с. Борисів Шепетівського району Хмельницької області;

Ухвалою судді від 25 грудня 2023 року задоволено заяву першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури про забезпечення позову.

Ухвалою судді від 25 грудня 2023 року прийнято позовну заяву першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання у даній справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання прокурор Шудра Ю.В. не з`явилася, надіслала до суду клопотання, у якому просить розгляд справи проводити за її відсутності, зазначає, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник позивача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Плюх В.О. надіслала до суду письмові пояснення, у яких зазначила, що позов підтримує у повному обсязі, просила слухати справу за її відсутності.

Представник третьої особи товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фармгейт Україна» у судове засідання не з`явився, надіслав заяву, в якій просить розглядати справу без участі. Також в заяві представник зазначив, що у третьої особи відсутні заперечення проти позовних вимог.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, відзив на позов не надіслала. Повідомлена належним чином через оголошення про виклик особи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення із наступних підстав.

На підставі ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У силу ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вирішуючи питання щодо підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом, суд зважує на наступне.

Приписи ст. 131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України, ст.23ЗаконуУкраїни«Про прокуратуру» наділяють прокурора повноваженнями на представництво в суді інтересів держави у виключних випадках, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у відповідності до положень ст. 145 ЗК України, Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Положення про Головне управління Держгеокадастру в області» здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, наділене правом на подання такого роду позовів, у листі від 10 листопада 2023 року № 10-22-0.4-3695/2-23 зазначало прокурору про неподання позову у зв`язку з відсутністю фінансової можливості вживати заходи представницького характеру, при цьому просило прокуратуру вжити заходів щодо звернення з позовною заявою до суду з вказаного питання.

Таким чином, прокуратура реалізуючи покладені від імені держави повноваження щодо захисту інтересів держави, правомірно звернулася до суду із вказаним позовом.

Судом встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 18 травня 2021 року держаним нотаріусом Ізяславської державної нотаріальної контори Ефендієвою А.П. та рішення Плужненської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області № 11/2 від 12 липня 2021 року набула право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 6822181300:03:016:0048 площею 1,3586 га, яка знаходиться на території Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Із повідомлення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 28 листопада 2022 року № 6801.4-4548/6801.4.1-22 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрованою/знятою з реєстрації не значиться, паспортом громадянина України не документувалася. Інформацією щодо громадянства російської федерації не володіє Управління ДМС України в Хмельницькій області.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 349160649 від 04 жовтня 2023 року громадянка російської федерації ОСОБА_1 з 20.08.2021 року є власником земельної ділянки із кадастровим номером 6822181300:03:016:0048 площею 1,3586 га. На даний час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також зареєстроване право оренди товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» на дану земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 25.08.2021 року. Строк дії оренди до 28.08.2031 року.

Довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 16 жовтня 2023 року №№ 201-20231016-0006768897 визначено, що вартість земельної ділянки із кадастровим номером 6822181300:03:016:0048 площею 13586,00 кв.м. становить 27858,20 грн.

Отже, відповідачка, будучи іноземною громадянкою, набула право власності на вказану вище земельну ділянку сільськогосподарського призначення та упродовж року не відчужила її, що стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції прозахистправлюдини іосновоположнихсвобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Конституція України (ст. 13) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За приписами ст.41КонституціїУкраїни кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено ЗК України.

Частиною 5 статті 22ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Суб`єктами права приватної власності на землю відповідно до ст.80ЗКУкраїни визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм ЗК України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Згідно з ч. 3 ст.81ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

За змістом ч. 4 ст.81ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до вимог п.п. д, е ч. 1 ст.140ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку у відповідності до п. в ч. 1 ст.143ЗКУкраїни здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду (ч.ч. 1, 2 ст. 145 ЗК України).

У силу ч. 4 ст.145ЗК України конфіскованаземельна ділянказа рішеннямсуду підлягаєпродажу наземельних торгах.Ціна проданоїна земельнихторгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Пунктом 10 частини 1 статті 346ЦК України визначено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Частиною 1 статті 348ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 513/444/15-ц зроблено висновок, що якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Статтею 153ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземною громадянкою, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужила її, є підстави для її конфіскації у власність держави.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України з відповідачки на користь Хмельницької обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір у сумі 4026 грн.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.141,223,247,259,263-265,280-284 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822181300:03:016:0048 площею 1,3586 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить громадянину російської федерації ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та знаходиться за межами населеного пункту с. Борисів Шепетівського району Хмельницької області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Хмельницької обласної прокуратури (Платник/Одержувач коштів - Хмельницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02911102, р/р UA188201720343120002000002814, МФО - 820172, Банк ДКСУ, м. Київ) судовий збір у розмірі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя П.В.Демчук