Постанова

від 06.03.2024 по справі 909/409/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2024 р. Справа №909/409/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіПлотніцького Б.Д.

суддівКравчук Н.М.,

Скрипчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване автомобільно - транспортне підприємство 0901", м.Луцьк

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2023 (повний текст складено 12.12.2023, суддя Михайлишина В.В.)

у справі №909/409/23

за позовом: Громадської організації "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО", м. Івано-Франківськ,

до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване автомобільно - транспортне підприємство 0901", м.Луцьк

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Козацький", с. Угорники, Івано-Франківський область

про визнання недійсним Договору про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 10.10.2019

за участю представників сторін:

від позивача: Петришин С.Р.

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: Селянін В.О.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2023 року до Господарського суду Івано-Франківської області звернулася Громадська організація "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство 0901" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Козацький" про визнання недійсним Договору про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 10.10.2019.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2023 позов Громадської організації "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" до Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство 0901" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Козацький" про визнання недійсним Договору про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 10.10.2019 задоволено. Визнано недійсним Договір про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 10.10.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Козацький", Громадською організацією "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" та Приватним акціонерним товариством "Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство 0901". Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство 0901" на користь Громадської організації "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" 2 684, 00 гривень судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Спеціалізоване автомобільно - транспортне підприємство 0901", звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка надійшла до суду 01.01.2024.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини справи, визнано встановленими недоведені обставини, що мають значення по справі, зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

Зокрема, апелянт вказує, що ПрАТ "САТП-0901" не вводило та не намагалось ввести в оману позивача при укладенні Договору про участь у будівництві. При цьому, останнє зазначає, що при укладенні оскаржуваного договору було допущено описку щодо ідентифікаційних даних земельної ділянки, яка мала бути передана відповідачем - 1 за договором, про що свідчать наступні обставини. Земельна ділянка площею 2, 0082 га, яку помилково зазначено в оскаржуваному договорі, була суміжною із земельною ділянкою площею 3, 6860 га, яка перебуває в користуванні Громадської організації. Земельна ділянка площею 2, 0082 га забудована об`єктами нерухомості за замовленням ПрАТ "САТП-0901", будівництво яких завершено ще в 2014 році, така земельна ділянка не перебувала в користуванні відповідача - 1, а знаходилась в оренді у ТОВ "Ріел Іф". У зв`язку із забудовою вказаної земельної ділянки ТОВ "Ріел Іф" її було поділено на окремі земельні ділянки, які передано для обслуговування побудованих житлових будинків. Поділ земельної ділянки 2, 0082 га було здійснено задовго до укладення оскаржуваного договору, а саме: 21.12.2018, тоді як оскаржуваний договір укладено 10.10.2019.

Апелянт вказує, що єдина незабудована частина земельної ділянки 2, 0082 га була виділена в окрему земельну ділянку з кадастровим номером 2610192001:25:009:0231 площею 0, 5752 га та передана в оренду ТОВ "Ріел Іф". 15.03.2019 між ТОВ "Ріел Іф" (Орендар) та ПрАТ "САТП-0901" (Суборендар) було укладено Договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 2610192001:25:009:0231 на підставі рішення 51 сесії 7-го демократичного скликання Крихівецької сільської ради від 15.03.2019 № 25-51/2019, за яким ТОВ "Ріел Іф" передало у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 2610192001:25:009:0231 площею 0, 5752 га, цільове призначення: 02.07 - для іншої житлової забудови строком на час дії Договору оренди тобто до 02.01.2029.

На тому ж скликанні Крихівецької сільської ради, 15.03.2019 рішенням № 24-51/2019 Громадській організації передано у постійне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирних житлових будинків учасникам та інвалідам АТО з кадастровим номером 2610192001:25:009:0212 загальною площею 3, 6860 га. Відтак, ПрАТ "САТП-0901" вважає, що позивач був поінформований та розумів, що відповідачем - 1 під забудову було передано саме земельну ділянку площею 0, 5752 га. Крім цього, з огляду на те, що земельна ділянка позивача межувала із земельною ділянкою 2, 0082 га, останній усвідомлював, що вона не може бути використана у будівництві житлового комплексу згідно з оскаржуваним договором, адже на ній уже побудовано житлові будинки, які здано в експлуатацію. Відтак, при укладенні оскаржуваного договору було допущено описку у кадастровому номері однієї із земельних ділянок, яка передавалась ПрАТ "САТП-0901", що є очевидним через наведені обставини.

Відтак, апелянт просить суд скасувати рішення Івано-Франківської області від 01.12.2023 у справі №909/409/23 і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач 2 у своїх письмових поясненнях вказав, що покладається на розсуд суду.

В судовому засіданні 06.03.2024 представник відповідач 2 вказав, що надіється на мирне врегулювання спору і покладається на розсуд суду.

Позивач в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача 1 повторно не з`явився в судове засідання, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відпустці. Попереднє засідання судом було відкладено також за клопотанням відповідача1.

Згідно з ч. ч. 3, 11 ст. 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених ч. 10 цієї статті та ч. 2 ст. 271 цього Кодексу і суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідача про час та дату судового засідання було сповіщено належним чином.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

У цій справі участь представників сторін в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась.

Виходячи зі ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позиція відповідача1 викладена у апеляційній скарзі, а також на строки розгляду апеляційної скарги на рішення, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу №909/409/23 за відсутності представників відповідача1.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

10.10.2019 між Громадською організацією "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" (Учасник - 2), Приватним акціонерним товариством "Спеціалізоване АТП -0901" (Учасник - 3) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Козацький" (Учасник - 1) було підписано Договір про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків (далі - Договір) (том 1, а. с. 15 - 16).

Згідно умов Договору для цілей даного Договору використовуються наступні терміни:

Декларація - декларація про початок виконання будівельних робіт від 11.10.2012 №ІФ 08312188706.

Об`єкт - комплекс багатоквартирних житлових будинків, які будуються у відповідності до декларації про початок виконання будівельних робіт окрім першої черги будівництва та тих черг будівництва, будівництво яких завершено та будинки введені в експлуатацію. Техніко-економічні показники Об`єкту визначаються на підставі погодженої та затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації із врахуванням Декларації.

Земельна ділянка - земельна ділянка площею 3, 6860 га, кадастровий номер 2610192001:25:009:0212, в с. Крихівці Івано-Франківської міської ради, що перебуває у постійному користуванні Громадської організації "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 160661580 від 22.03.2019) та земельна ділянка площею 2, 0082 га, кадастровий номер 2610192001:25:009:0213, що складають земельну ділянку для будівництва Об`єкту.

Приміщення - до моменту завершення будівництва та введення в експлуатацію, комплекс майнових прав на ізольоване приміщення в Об`єкті призначене та придатне для ведення підприємницької діяльності, для проживання або допоміжне приміщення.

Відповідно до п. 1.1. Договору, предметом цього Договору є зобов`язання та права Сторін по Будівництву Об`єкта на Земельній ділянці з метою отримання кожною зі Сторін приміщень, що складають частину Сторони в збудованому Об`єкті та/або іншою майна (майнових прав) в порядку та на умовах визначених у Договорі.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Учасник - 2 здійснює участь в будівництві Об`єкту, шляхом виконання функцій співзабудовника та наданням земельної ділянки для побудови Об`єкту, Учасник - 3 здійснює участь в будівництві Об`єкту, шляхом виконання функцій співзабудовника та шляхом надання добровільної згоди на зміну складу замовників, а Учасник - 1 - за цим Договором зобов`язується здійснити власними та/або залученими силами і засобами будівництво Об`єкту та передати Учаснику - 2 та Учаснику - 3 визначені цим Договором приміщення (надалі - Приміщення) після завершення будівництва та введення Об`єкту в експлуатацію або в іншому порядку визначеному цим Договором або іншим правочином.

Згідно із п. 1.3. Договору, порядок розподілу приміщень (із зазначенням площі, поверховості тощо), участь в будівництві яких приймають Сторони, зазначається в розділі 4 даного Договору або укладених на підставі нього окремих правочинів із кожною із Сторін.

За пунктами 2.1. - 2.3. Договору, керівництво проведення будівництва Об`єкту, здійснення організаційно-розпорядчої діяльності згідно, даного Договору, а також діяти від імені Учасника - 2 та Учасника - 3 має право виключно Учасник - 1. Учасник - 1 є повноважним представником Сторін, керує усією діяльністю по будівництву Об`єкту та виконує усі необхідні юридичні дії та акти для досягнення запланованої за Договором мети та несе відповідальність за свої дії. Усі фінансові операції по проведенню будівництва Об`єкту згідно даною Договору здійснюються виключно Учасником - 1.

Відповідно до п. 4.1. Договору, сторони погодили, що порядок розподілу Об`єкту визначається Сторонами протоколами погодження розподілу Об`єкту, що є невід`ємними додатками до даного Договору.

Цей Договір вступає в силу у відповідності до умов визначених в п. 14.1. Договору та втрачає свою силу після виконання Сторонами своїх зобов`язань в повному обсязі (п. 12.6. Договору).

Сторони стверджують, що цей Договір не є договором про спільну діяльність, а є договором змішаної інвестнційно-підрядної форми, відповідно до статті 67 Господарського кодексу України та статей 3, 6 Цивільного кодексу України. Майно (та майнові права), кошти тощо, внесені для реалізації даного Договору, не є об`єднанням вкладів Сторін, не є їх спільною частковою власністю, а залишається у власності Сторони, що їх внесла. При реалізації Договору Сторони зберігають свою юридичну самостійність (п. 12.7. Договору).

Згідно із п. 12.8. Договору, Учасник - 2 та Учасник - 3 гарантує, що на момент підписання даного Договору Учасником - 2 та Учасником - 3 не укладено будь-яких правочинів стосовно будівництва на Земельній ділянці, стосовно Земельної ділянки не укладено ніяких угод з будь-якою третьою особою. Земельна ділянка не перебуває під жодними обтяженнями, заборонами, в заставі, іпотеці та інших обтяженнях, а також щодо Земельної ділянки немає жодних спорів та судових справ.

За пунктами 14.1. - 14.3. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Учасниками та скріплення їх печатками. Учасник - 1 розпочинає будівництво протягом 6 (місяців) з моменту підписання цього Договору. Цей Договір може бути припинений за взаємною згодою Учасників, а також у випадках, прямо передбачених Договором та чинним законодавством України. Договір зупиняє свою дію після повного виконання Учасниками своїх зобов`язань за ним.

Відповідно до п. 15.1. Договору, учасники гарантують, що вони володіють відповідним юридичним статусом, необхідним для виконання взятих на себе згідно з цим Договором зобов`язань. Учасник - 2 та Учасник - 3 гарантують Учаснику - 1, що земельні ділянки, які перебувають у користуванні Учасників, надані в користування у відповідності до вимог чинного законодавства, треті особи та Учасники, не мають жодних претензій в тому числі майнових щодо виділення вказаних ділянок. Учасник - 3 гарантує, що декларація на початок будівельних робіт для будівництва Об`єкту, зареєстрована у відповідності до вимог чинного законодавства. У випадку порушення будь-яких гарантій, чи виникнення будь-яких спорів з приводу надання в користування вказаних у договорі земельних ділянок чи реєстрації декларації на початок будівельних робіт для будівництва Об`єкту, Учасник - 2 та Учасник - 3 зобов`язані самостійно та свої коштом вирішувати дані спори. У випадку порушення будь-яких гарантій Учасником - 2 та Учасником - 3, чи виникнення будь-яких спорів з приводу надання в користування вказаних у договорі земельних ділянок чи реєстрації декларації на початок будівельних робіт для будівництва Об`єкту, які будуть ініційовані Учасником - 2 чи Учасником - 3, Учасник - 1 має право на стягнення з Учасника - 2 та з Учасника - 3 грошових коштів в якості компенсації за втрачену вигоду у розмірі 5 000 000, 00 (п`ять мільйонів) грн. з кожного з Учасників.

10.10.2019 між сторонами також підписано Додаток № 1 до Договору Протокол погодження розподілу об`єкту (том 1, а. с. 17), за яким Сторонами досягнуто згоди про наступне:

У відповідності до даних Декларації про початок виконання будівельних робіт від 11.10 2012 № ІФ 08312188706 (надалі за текстом також "Декларація") Об`єкт має наступні техніко-економічні показники: Загальна площа Об`єкту - не менше, ніж 33 489, 00 м2 (допускається відхилення в межах 100 м2).

Сторони погодили, що будівництво буде здійснюватись чергами. Строк будівництва та введення в експлуатацію першої черги Об`єкту не може перевищувати чотирьох років з моменту підписання договору. У випадку порушення Сторонами даного строку, вищевказаний графік введення в експлуатацію черг Об`єкту підлягає перегляду Сторонами. Строк будівництва кожної наступної черги визначається Сторонами на підставі окремо укладеного правочину.

Учасник - 1 отримує весь Об`єкт за виключенням часток Учасника - 2 та Учасника - 3 у стані, необхідному для введення Об`єкту в експлуатацію. У випадку збільшення площі Об`єкту, різниця між площами, вказаними в п. 1, становить частку Учасника - 1.

Учасник - 2 отримує частку розміром 5, 5 % в Об`єкті у стані, необхідному для введення Об`єкту в експлуатацію.

Учасник - 3 отримує частку розміром 5, 5 % в Об`єкті у стані, необхідному для введення Об`єкту в експлуатацію за виключенням тієї черги (секції) Об`єкту, що розташована на земельній ділянці, що перебуває у його користуванні. Учасник - 3 отримує з цієї черги (секції) частку розміром 12 % в Об`єкті у стані, необхідному для введення Об`єкту в експлуатацію.

У випадку, якщо кількість квадратних метрів, що відповідає частці Сторони, не співпадають із наявною проектною площею приміщень, надлишок квадратних метрів не враховується.

Сторони домовилися, що Учасник - 1 протягом 30-ти днів після початку строку будівництва Об`єкту підписує із Сторонами акт розподілу площ першої черги будівництва Об`єкту, у відповідності до якого сторони розподіляють частки кожної із Сторін.

Сторони домовились що у випадку залучення Учасником - 1 співінвесторів для будівництва Об`єкту Учасник - 1 на підставі укладеного інвестиційного договору із співінвестором здійснює компенсацію 20 % частки Учасника - 3 за рахунок надання приміщень співінвестором, які будуть введені в експлуатацію в 2020 - 2021 роках.

Сторони погодили, що у відповідності до часток, визначених цим протоколом, попередні акти розподілу площ складаються поетапно відносно кожної черги. Попередні акти розподілу площ складаються з метою закріплення за кожним з учасників їх часток. Сторони погодили, що попередні акти розподілу площ на весь Об`єкт складаються не пізніше 26.12.2019.

Сторони погодили, що Учасник - 2 та Учасник - 3, що діють незалежно один від одного, мають право укласти додаткові правочини із Учасником - 1 з метою отримання своїх часток в інакшому порядку, ніж визначено цим Договором, в тому числі передати свої майнові права в цілому на частку в Об`єкті.

Цей Протокол складений у двох примірниках, по одному для кожної Сторони, є його невід`ємною частиною і є підставою для здійснення розрахунків за цим Договором.

15.08.2007 між Крихівецькою сільською радою Івано-Франківської міської ради (Орендодавець) та відповідачем - 1 (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки. За цим Договором Орендодавець передав відповідачу - 1 у строкове платне користування земельну ділянку площею 5, 6931 га, яка знаходиться на території Крихівецької сільсьради Івано-Франківської міськради по вул. Виноградна (Гетьмана Мазепи, 175 А), відповідно до плану (схеми) розташування, що додається до договору. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва житлових будинків з приміщеннями громадського призначення (право оренди земельної ділянки ПрАТ "САТП-0901" було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.04.2015, що підтверджується Витягом з реєстру, індексний номер 37083328 від 05.05.2015) (том 1, а. с. 119 - 121).

З метою здійснення будівництва на вказаній земельній ділянці, ПрАТ "САТП-0901" було отримано Декларацію про початок виконання будівельних робіт від 11.10.2012 № ІФ 08312188706 (том 1, а. с. 124 - 127).

В подальшому, рішенням Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради № 5-29/2017 від 29.08.2017 припинено дію Договору оренди від 15.08.2007 за № 1268 з ПрАТ"САТП-0901" та дозволено Крихівецькій сільській раді виготовлення технічної документації щодо поділу цієї земельної ділянки з кадастровим номером 2610192001:25:009:0056 площею 5, 6931 га по вул. Виноградна (Гетьмана Мазепи, 175 А) в с. Крихівці (том 1, а. с. 134).

Рішенням Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради № 21-32/2017 від 25.10.2017 поділено земельну ділянку з кадастровим номером 2610192001:25:009:0056 площею 5, 6931 га по вул. Виноградна (Гетьмана Мазепи, 175 А) в с. Крихівці на земельні ділянки площами 2, 0082 га та 3, 6860 га для іншої житлової забудови (том 1, а. с. 135).

Рішенням Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради № 22-32/2017 від 25.10.2017 затверджено Крихівецькій сільській раді технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок в с. Крихівці по вул. Виноградній (Гетьмана Мазепи, 175 А) площею 3, 6860 га, кадастровий номер 2610192001:25:009:0212 та площею 2, 0082 га, кадастровий номер 2610192001:25:009:0213 (том 1, а. с. 136).

06.12.2018 Крихівецька сільська рада Івано-Франківської міської ради своїм рішенням № 20-46/2018 дала дозвіл ТОВ "Ріел-ІФ" на укладення договору оренди на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків, кадастровий номер 2610192001:25:009:0213 площею 2, 0082 га, яка розташована в с. Крихівці по вул. Виноградній (Гетьмана Мазепи, 175 А) терміном на 10 років та на складання технічної документації про поділ земельної ділянки площею 2, 0082 га, кадастровий номер 2610192001:25:009:0213 з метою передачі її частини в оренду, на якій знаходяться введені в експлуатацію багатоповерхові житлові будинки (том 1, а. с. 137).

Рішенням Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради № 15-47/2018 від 21.12.2018 припинено дію Договору оренди з ТзОВ "Ріел-ІФ" для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків, кадастровий номер 2610192001:25:009:0213 площею 2, 0082 га, яка розташована в с. Крихівці по вул. Виноградній (Гетьмана Мазепи, 175 А) терміном на 10 років, зареєстрований 07.12.2018 за № 1392801426101. Затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2610192001:25:009:0213, площею 2, 0082 га, яка розташована в с. Крихівці по вул. Виноградна для іншої забудови та передано у комунальну власність земельні ділянки площею 0, 7726 га, кадастровий номер 2610192001:25:009:0230, площею 0, 4653 га, кадастровий номер 2610192001:25:009:0229, площею 0, 1702 га, кадастровий номер 2610192001:25:009:0228, площею 0, 0143 га кадастровий номер 2610192001:25:009:0226 для подальшої передачі в оренду обслуговуючим організаціям об`єктів нерухомого майна. Передано в оренду ТзОВ "Ріел-ІФ" земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків (код КВЦПЗ 02.07 для іншої житлової забудови), площею 0, 5752 га, яка розташована в с. Крихівці по вул. Виноградна терміном на 10 років та земельну ділянку для іншої житлової забудови, площею 0,0106 га, яка розташована в с. Крихівці по вул. Виноградна терміном на 10 років (том 1, а. с. 138 - 139).

На підставі вищевказаного Рішення 02.01.2019 між Крихівецькою сільською радою та ТОВ "Ріел Іф" було укладено Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 2610192001:25:009:0231 площею 0, 5752 га (том 1, а. с. 140 - 145).

15.03.2019 між ТОВ "Ріел Іф" (Орендар) та ПрАТ "САТП-0901" (Суборендар) було укладено Договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 2610192001:25:009:0231 на підставі рішення 51 сесії 7-го демократичного скликання Крихівецької сільської ради від 15.03.2019 № 25-51/2019. За цим Договором суборенди Орендар передав, а Суборендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0, 5752 га, з кадастровий номер 2610192001:25:009:0231, цільове призначення: 02.07 для іншої житлової забудови, яка знаходиться Івано-Франківська область, Івано-Франківська міська рада, село Крихівці, вулиця Виноградна. Договір укладено на час дії Договору оренди, а саме до 02.01.2029 (том 1, а. с. 152 - 155).

15.03.2019 Крихівецька сільська рада Івано-Франківської міської ради рішенням № 24-51/2019 передала ГО "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" у постійне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирних житлових будинків учасникам та інвалідам АТО, в районі вулиць Замкнута-Виноградна, площею 3, 6860 га, кадастровий номер 2610192001:25:009:0212 (том 1, а. с. 157).

Так, як стверджує позивач, з матеріалів судової справи № 909/192/23, яка розглядається в Господарському суді Івано-Франківської області, останньому стало відомо, що на момент укладання Договору відповідач - 1 не володів на праві користування земельною ділянкою площею 2, 0082 га, кадастровий номер 2610192001:25:009:0213, та взагалі дана земельна ділянка не перебувала у відповідача - 1 на праві користування та не могла бути об`єктом цивільних правовідносин у зв`язку із її поділом.

Відтак, позивач посилаючись на обізнаність ПрАТ "САТП-0901" що в його користуванні перебуває ,тільки земельна ділянка площею 0, 5752 га кадастровий номер 2610192001:25:009:0231, а не земельна ділянка площею 2, 0082 га, кадастровий номер 2610192001:25:009:0213, при укладенні Договору, діючи умисно приховав від позивача вказані обставини, та надав відомості, які не відповідають дійсності, чим ввів позивача в оману, для визначення в умовах Договору більшої частки в Об`єкті будівництва, що призвело до укладення Договору на невигідних умовах для позивача. З урахуванням наведеного, позивач зазначає, що володіючи достовірною інформацією щодо наявності у відповідача - 1 земельної ділянки значно меншої площі, аніж вказано відповідачем - 1 у Договорі, не погодився б на умови, зазначені в вказаному Договорі, зокрема щодо розміру часток Сторін Договору, розуміючи що фактично весь Об`єкт при укладенні Договору буде побудований на земельній ділянці позивача, а не відповідача - 1.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною 1 статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсним Договору про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 10.10.2019, укладеного між Громадською організацією "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО", Приватним акціонерним товариством "Спеціалізоване АТП - 0901" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Козацький".

Поряд із цим, згідно з умовами п. 12.7. Договору, Сторони стверджують, що цей Договір не є договором про спільну діяльність, а є договором змішаної інвестинційно-підрядної форми, відповідно до статті 67 Господарського кодексу України та статей 3, 6 Цивільного кодексу України. Майно (та майнові права), кошти тощо, внесені для реалізації даного Договору, не є об`єднанням вкладів Сторін, не є їх спільною частковою власністю, а залишається у власності Сторони, що їх внесла. При реалізації Договору Сторони зберігають свою юридичну самостійність.

Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (подібна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 23.03.2021 у справі № 916/2380/18, від 01.10.2020 у справі № 910/21935/17, від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, від 04.07.2018 у справі № 916/935/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 27.07.2022 у справі № 910/7966/21).

Як вбачається зі змісту спірного договору, предметом цього Договору є зобов`язання та права Сторін по Будівництву Об`єкта на Земельних ділянках з метою отримання кожною зі Сторін приміщень, що складають частину Сторони в збудованому Об`єкті та/або іншою майна (майнових прав) в порядку та на умовах, визначених у Договорі.

При цьому, Громадська організація "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" (Учасник - 2) здійснює участь в будівництві - Об`єкту, шляхом виконання функцій співзабудовника та наданням земельної ділянки для побудови Об`єкту, Приватне акціонерне товариство "Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство 0901" (Учасник - 3) здійснює участь в будівництві Об`єкту, шляхом виконання функцій співзабудовника та шляхом надання добровільної згоди на зміну складу замовників, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Козацький" (Учасник - 1) - за цим Договором зобов`язується здійснити власними та/або залученими силами і засобами будівництво Об`єкту та передати Учаснику - 2 та Учаснику - 3 визначені цим Договором приміщення (надалі - Приміщення) після завершення будівництва та введення Об`єкту в експлуатацію або в іншому порядку визначеному цим Договором або іншим правочином (п. 1.2. Договору).

Згідно із п. 1.3. Договору, порядок розподілу приміщень (із зазначенням площі, поверховості тощо), участь в будівництві яких приймають Сторони, зазначається в розділі 4 даного Договору або укладених на підставі нього окремих правочинів із кожною із Сторін.

Відповідно до п. 4.1. Договору сторони погодили, що порядок розподілу Об`єкту визначається Сторонами протоколами погодження розподілу Об`єкту, що є невід`ємними додатками до даного Договору.

Водночас, відповідно до Додатку № 1 до Договору Протоколу погодження розподілу об`єкту Сторонами визначено розмір часток учасників договору, за яким:

- Учасник - 1 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Козацький") отримує весь Об`єкт за виключенням часток Учасника - 2 (Громадської організації "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО") та Учасника - 3 (Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство 0901") у стані, необхідному для введення Об`єкту в експлуатацію. У випадку збільшення площі Об`єкту, різниця між площами, вказаними в п. 1., становить частку Учасника - 1;

- Учасник - 2 (Громадська організація "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО") отримує частку розміром 5, 5 % в Об`єкті у стані, необхідному для введення Об`єкту в експлуатацію;

- Учасник - 3 (Приватне акціонерне товариства "Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство 0901") отримує частку розміром 5, 5 % в Об`єкті у стані, необхідному для введення Об`єкту в експлуатацію за виключенням тієї черги (секції) Об`єкту, що розташована на земельній ділянці, що перебуває у його користуванні. Учасник - 3 отримує з цієї черги (секції) частку розміром 12 % в Об`єкті у стані, необхідному для введення Об`єкту в експлуатацію

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначаються Законом України "Про інвестиційну діяльність".

Відповідно до статті 1 вказаного Закону (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність", інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

За змістом статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права. Забороняється інвестування в об`єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом. Інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об`єктів визначаються виключно законами.

Наведена норма свідчить про наявність спеціальних умов (у виді імперативної норми) для будівництва об`єктів житлового будівництва у разі інвестування у будівництво за рахунок власних або залучених коштів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність", суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Так, Верховний Суд у постанові від 11.07.2023 у справі № 910/7978/21 дійшов висновку, що будь-яка особа, якій законом не заборонена така діяльність, має право прийняти рішення про інвестування та реалізувати це рішення як шляхом вкладення інвестицій у будь-який не заборонений проект, так і шляхом реалізації цього проекту. При цьому закон не забороняє збіг інвестора та учасника в одній особі.

Згідно із частиною 5 статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність", інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Із викладеного вбачається, що інвестиційні правовідносини є різновидом господарських правовідносин, які виникають між суб`єктами інвестиційної діяльності (інвесторами та іншими учасниками) щодо підготовки, реалізації інвестицій, відшкодування витрачених коштів та отримання прибутку від такої діяльності.

При цьому основним способом реалізації інвестицій є інвестиційна діяльність, яка полягає у практичних організаційних діях відповідних суб`єктів з метою знаходження інвестиційних ресурсів (майнових та інтелектуальних цінностей), виборі об`єктів підприємницької та інших видів діяльності і вкладення в ці об`єкти зазначених ресурсів для отримання прибутку (доходу) або досягнення певного соціального ефекту.

Отже, за своїм змістом інвестиційна діяльність полягає у трансформації цінностей (інвестицій) в об`єкти такої діяльності та наступне одержання доходу за рахунок приросту капітальної вартості зазначених інвестицій або від їх використання. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №910/21935/17 та від 27.07.2022 у справі №910/7966/21 (ухваленій у подібних правовідносинах).

У частині 1 статті 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що інвестиційний договір - це господарсько-правова угода, яка укладається між суб`єктами інвестиційної діяльності (замовником та інвестором), у якій фіксується факт вкладання коштів або інших матеріальних чи інтелектуальних цінностей в об`єкт інвестування та у якій визначається мета (отримання прибутку та/або соціального ефекту), регламентуються права та обов`язки сторін.

З огляду на викладене інвестиційна діяльність (у широкому сенсі) може здійснюватися на підставі договору і може бути кваліфікована як спільна господарська діяльність, яка здійснюється шляхом об`єднання вкладів (інвестицій) та зусиль учасників задля досягнення визначеної ними мети діяльності (створення прибутку та/або досягнення соціального ефекту).

Оскільки, як уже зазначалося, інвестиційна діяльність здійснюється не за галузевим принципом, а може стосуватися будь-якої галузі та сфері економіки, договір, який опосередковує інвестиційну діяльність, може бути змішаним, тобто містити положення різних видів господарських договорів залежно від предмета й цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном тощо). Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №916/4644/15.

Крім того, відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

У розумінні статті 875 Цивільного кодексу України основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об`єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об`єкта та його здачу. Додатковим предметом будівельного підряду можуть бути нерозривно пов`язані із місцезнаходженням об`єкта проектні та пошукові роботи щодо розробки за завданням замовника проектної або іншої технічної документації та/або виконання пошукових робіт. Така правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/22058/17, від 23.07.2019 у справі №911/2076/18, від 24.01.2020 у справі №910/3362/18, у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №911/2360/18, від 25.02.2020 у справі № 910/3920/18.

Згідно зі статтею 876 Цивільного кодексу України, власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

З викладеного вбачається, що характерними ознаками договору будівельного підряду є: по-перше, виконання роботи, пов`язаної з будівництвом, капітальним ремонтом, реконструкцією тощо, відповідно до завдання замовника; по-друге, ключовою є наявність обов`язків підрядника виконати роботу і передати результат замовнику (який є власником об`єкта будівництва або результату будівельних робіт чи отримує інші блага, пов`язані з виконанням підряду), а також кореспондуючі їм обов`язки замовника - прийняти результат та оплатити його; по-третє, предмет договору має завжди індивідуальний характер.

У той же час, як зазначалося вище, за умовами спірного Договору позивач та відповідач - 1 хоча і залучають до будівництва об`єкта Товариство з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Козацький", на якого покладаються обов`язки з організації, контролю та здійснення, власне, будівництва такого об`єкта, однак саме останній також здійснює фінансування проектно-кошторисної документації для будівництва Об`єкту, облаштовує будівельний майданчик та оплачує витрати, пов`язані з таким облаштуванням, а за результатом виконання оспорюваного Договору він також отримає у власність майже весь об`єкт, за виключенням часток Учасника - 1 (частка 5, 5 % в Об`єкті) та Учасника - 2 (частка 5, 5% в Об`єкті за експлуатацію, за виключенням тієї черги (секції) Об`єкту, що розташована на земельній ділянці, що перебуває у його користуванні, якої Учасник - 3 отримує частку розміром 12% в Об`єкті).

Іншими словами, предметом наведеного договору по суті є передача Товариству з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Козацький" права на забудову земельної ділянки, що перебуває в користуванні Громадської організації "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" та земельної ділянки, що перебуває у користуванні Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство 0901", з подальшою компенсацією обмежень прав позивача щодо вказаної ділянки у вигляді отримання незначної частки об`єкта будівництва (5 % загальної площі), який фактично споруджується для власних потреб відповідача - 2.

Заразом, укладення змішаного договору передбачено частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Законодавець не виокремлює у змішаному договорі "основні" ("домінантні") та другорядні елементи, тому до змішаних договорів не може застосовуватися критерій істотності або пріоритетності окремих його елементів (прав та обов`язків) над іншими.

Змішаний договір є юридико-технічним інструментом інтеграції, завдяки якому можна уникнути дроблення регулювання договірних відносин їх учасниками, коли необхідно досягти відповідної мети. Втім, не завжди можливо об`єднати ("змішати") в одному договорі умови, які належать до різних інститутів договірного права. У будь-якому змішаному договорі можуть бути зафіксовані такі умови, які доповнюють, уточнюють одна одну, але у жодному разі не є взаємовиключними, так само як і юридичні цілі договорів, що об`єднуються (правовий результат, на який спрямована воля сторін) не можуть бути суперечливими.

За наведеним правилом тип договору визначається за специфікою матеріальних відносин, що опосередковуються договором, або колом юридичних умов, об`єктивно необхідних для утворення певного договірного зобов`язання.

Якщо укладений договір опосередковує різнорідні відносини (два або більше їх різновидів) та об`єднує умови, об`єктивно необхідні для формування єдиного зобов`язання за рахунок різних типів зобов`язань, такий договір є змішаним.

Якщо із змісту конкретного договору (незалежно від того, як він поіменований сторонами) вбачається, що він містить ознаки договору про спільну діяльність, на відносини сторін поширюються загальні норми Цивільного кодексу України про спільну діяльність та інших актів законодавства, якими встановлено спеціальні норми про спільну діяльність, розраховані на певне коло суб`єктів господарювання. Отже, суттєвою для змішаного договору є також єдність мети, що досягається шляхом врегулювання різних правовідносин. Таких висновків дійшов Верховний Суд у вищезазначеній постанові від 11.07.2023 у справі №910/7978/21.

В тій же постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №910/7978/21 зазначено, що на відміну від договору інвестиції, укладення якого насамперед спрямовано на впорядкування відносин, пов`язаних із залученням інвестицій, та метою якого є отримання інвестором (окремим контрагентом) доходу або майнової вигоди від вкладення інвестиції, договір про спільну діяльність укладається задля досягнення визначеної сторонами мети діяльності, шляхом об`єднання вкладів (інвестицій) та зусиль учасників. При цьому правовими наслідками договору про спільну діяльність є досягнення результату - отримання майна, виконання робіт чи надання послуг для кожного із контрагентів. Саме єдність мети вирізняє цю договірну конструкцію з-поміж інших видів договорів, зокрема, договорів інвестиції та/або підряду.

Беручи до уваги вищевказані законодавчі положення та правові висновки Верховного Суду, проводячи комплексну правову оцінку умовам спірного Договору у сукупності (у тому числі предмету, характеру прав та обов`язків сторін, результатам виконання), суд приходить до висновку, що Договір про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 10.10.2019, укладений між Громадською організацією "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО", Приватним акціонерним товариством "Спеціалізоване АТП - 0901" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Козацький", є договором про спільну діяльність.

У свою чергу, загальні положення про спільну діяльність викладено у статтях 1130 та 1131 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту наведених положень законодавства вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

Договір про спільну діяльність за визначенням завжди охоплює ознаку інвестиції в широкому сенсі. Об`єднання вкладів означає формування майнового субстрату простого товариства на момент його виникнення, без якого (об`єднання) ведення спільної діяльності відповідно до цілей договору та його предмета неможливе. Іншими словами, фактичне об`єднання учасниками вкладів повинно слугувати матеріальною основою їх спільної діяльності та забезпечувати досягнення її мети (Постанова Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 910/7978/21).

Залежно від цілей, визначених учасниками спільної діяльності, така діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників або без об`єднання їх вкладів.

Спільна діяльність, що здійснюється на основі об`єднання вкладів учасників, визначається як просте товариство (частина 2 статті 1130 ЦК України), що не має цивільної (господарської) правосуб`єктності (без створення юридичної особи).

Об`єднання вкладів означає формування майнової бази простого товариства на момент його виникнення, без якого (об`єднання) ведення спільної діяльності відповідно до цілей договору та його предмета неможливе. Іншими словами, фактичне об`єднання учасниками вкладів повинно слугувати матеріальною основою їх спільної діяльності та забезпечувати досягнення її мети.

Мета договору простого товариства повинна бути спільною, законною та мати господарський характер, якщо учасниками договору є суб`єкти господарської (підприємницької) діяльності.

При цьому вкладом учасника відповідно до положень статті 1133 Цивільного кодексу України вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Абзац 2 частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України визначає, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У договорі простого товариства істотною умовою є, зокрема, розмір вкладу та порядок розподілу витрат і прибутку.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права й обов`язки.

Своєю чергою майновими правами, з урахуванням положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", є будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги, що можуть бути оцінені.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 ЦК України).

Згідно із частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За правилами частини 1 статті 229 Цивільного кодексу України, істотне значення мають обставини щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

У постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №910/15715/19 вказано, що для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості стосовно природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Тобто обман має місце тоді, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою аби правочин було вчинено. Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

Усі ці обставини (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману) повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач).

Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, тоді вважається, що наявна помилка. Має бути встановлений причинно-наслідковий зв`язок між обманом та вчиненням правочину. Тільки той обман дозволяє оспорити правочин, який вплинув на рішення сторони вчинити цей правочин.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману іншу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України.

Кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію. При встановленні наявності обману суд має враховувати стандарт поведінки розумного учасника обороту, який наділений схожими характеристиками зі стороною, яку ввели в оману.

Верховний Суд у постанові 11.11.2021 у справі №904/4890/20 звертає увагу, що під обманом необхідно розуміти умисне введення в оману особу, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Так, зокрема, відповідно до положень спірного Договору ПрАТ "Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство 0901" гарантував, що земельна ділянка, яка перебуває у його користуванні, а саме земельна ділянка площею 2, 0082 га, кадастровий номер 2610192001:25:009:0213, надана в користування у відповідності до вимог чинного законодавства, треті особи та Учасники не мають жодних претензій, в тому числі майнових, щодо виділення вказаних ділянок.

Враховуючи проаналізовані та оцінені вище обставини справи, суд зазначає, що істотність значення обставин, не відомих позивачу при укладенні спірного Договору, полягає в тому, що позивач, укладаючи спірний договір, безумовно розраховував на наявність в користуванні ПрАТ "САТП-0901" земельної ділянки площею 2, 0082 га, кадастровий номер 2610192001:25:009:0213, задля наявності достатньої площі забудови Об`єкта, а отже, у випадку обізнаності позивача про відсутність у відповідача - 1 означеної земельної ділянки позивач не укладав би спірного Договору. У свою чергу колегія зазначає, що ГО "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО" не могла бути обізнана про наявність у ПрАТ "САТП-0901" іншої, аніж зазначена у Договорі, земельної ділянки, а тим паче про намір останнього передати таку за Договором для будівництва Об`єкту. Відповідачами протилежне не доведено.

Тобто, помилка ПрАТ "САТП-0901" при укладенні спірного Договору з позивачем стосується таких властивостей і якостей речі (земельної ділянки), які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Умисел в діях відповідача - 1 при укладенні оспорюваного Договору проявлявся у тому, що він знав, що не є користувачем земельної ділянки площею 2, 0082 га, кадастровий номер 2610192001:25:009:0213, яка є вкладом в Договір про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 10.10.2019, проте зазначив протилежне при укладенні означеного Договору, а також уклав відповідний Договір про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків з позивачем та відповідачем - 2.

Крім того, суд критично оцінює доводи відповідача - 1 про обізнаність позивача, що вкладом ПрАТ "САТП-0901" за Договором мала бути саме земельна ділянка з кадастровим номером 2610192001:25:009:0231 площею 0, 5752 га, яка була передана відповідачу - 1 за договором суборенди, укладеним між ТОВ "Ріел Іф" та ПрАТ "САТП-0901" на підставі рішення 51 сесії 7-го демократичного скликання Крихівецької сільської ради від 15.03.2019 №25-51/2019, оскільки позивач був присутній на означеній сесії Крихівецької сільської ради.

В подальшому, для введення позивача в оману, щодо наявності у відповідача - 1 земельної ділянки площею 2, 0082 га, кадастровий номер 2610192001:25:009:0213, останнім було видано довіреність на ТОВ "Житловий комплекс "Козацький" щодо представництва інтересів ПрАТ "САТП-0901" від 19.06.2020, зареєстрованої в реєстрі за № 1370 (том 1, а. с. 20). Згідно якої надано повноваження ТОВ "ЖК "Козацький" представляти інтереси ПрАТ "САТП-0901" в межах, визначених Договором про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків від 10.10.2019, в органах державної влади та місцевого самоврядування, в усіх державних установах та громадських організаціях, в тому числі-органах місцевого самоврядування, у виконавчому комітеті місцевої ради, відділі земельних ресурсів, уповноваженому органові будівництва та архітектури, органах бюро технічної інвентаризації (у спеціалістів з технічної інвентаризації), в органах нотаріату, на підприємствах усіх форм власності, перед юридичними та фізичними особами з будь-яких питань, пов`язаних виключно з будівництвом та введенням в експлуатацію комплексу багатоквартирних житлових будинків на земельних ділянках площею 3,6860га (кадастровий номер 2610192001:25:009:0212) та площею 2,0082га (кадастровий номер 2610192001:25:009:0213).

Наявність обману: з урахуванням викладеного в положеннях оскаржуваного Договору, ПрАТ "САТП-0901" замовчував інші суттєві обставин, що мали істотне значення для правочину, а саме щодо відсутності права користування у відповідача - 1 земельною ділянкою площею 2, 0082 га, кадастровий номер 2610192001:25:009:0213.

Резюмуючи, суд доходить висновку, що Договір про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків, укладений 10.10.2019 між сторонами спору, вчинився із застосуванням обману по відношенню до позивача і підлягає визнанню недійсним.

Поряд із цим, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 Цивільного кодексу України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).

В той же час, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведені висновки сформульовані в постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У §145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Сполученого Королівства (Chahal v. the United Kingdom, заява №22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява №38722/02)).

Суд зазначає, що з урахуванням фактичних обставин справи будівництво Об`єкта за спірним Договором фактично відбувалося на земельній ділянці Громадської організації "Івано-Франківська обласна спілка учасників та інвалідів АТО", а не відповідача - 1, а отже виключає заявлення позивачем вимоги про застосування реституції, тобто повернення останньому земельної ділянки площею 3, 6860 га, кадастровий номер 2610192001:25:009:0212, в с. Крихівці Івано-Франківської міської ради, яка перебуває у його постійному користуванні. Відтак обраний позивачем спосіб захисту відповідає характеру правопорушення та цілям судочинства, а його застосування не суперечить принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не спонукає позивача знову звертатися за захистом до суду.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Поряд із цим, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Водночас, щодо заяви Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване автомобільно-транспортне підприємство 0901" про застосування строку позовної давності колегія суддів вважає необхідним зазначити таке.

Відповідно статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

За загальним правилом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Позивач зазначив, що довідався про те, що на момент укладання Договору відповідач - 1, не володів на праві користування земельною ділянкою площею 2, 0082 га, кадастровий номер 2610192001:25:009:0213, та взагалі дана земельна ділянка не перебувала у Відповідача - 1 на праві користування та не могла бути об`єктом цивільних правовідносин у зв`язку із її поділом тільки у 2023 році з матеріалів судової справи №909/192/23, яка розглядається в Господарському суді Івано-Франківської області. Разом із тим, момент, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права, однозначно не міг настати швидше, ніж в дату укладення Договору про участь в будівництві комплексу багатоквартирних житлових будинків, тобто 10.10.2019.

Водночас, 11.03.2020 у зв`язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин в період з 12.03.2020. У подальшому карантин неодноразово продовжувався.

Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 строк дії карантину було продовжено до 30.06.2023.

Таким чином, вищевказаним законом строк позовної давності продовжено на строк дії карантину.

Крім цього, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022, №573/2022 від 15.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16.11.2023 строком на 90 діб.

Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст.257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

За цих обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач звернувся до суду з даним позовом у межах строків позовної давності.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване автомобільно - транспортне підприємство 0901"залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2023 у справі №909/409/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

У зв`язку перебуванням у відпустці судді Кравчук Н. М. (з 11.03.2024 по 15.03.2024) повний текст постанови виготовлено та підписано 18.03.2024

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддяКравчук Н.М.

СуддяСкрипчук О.С.