Постанова

від 12.03.2024 по справі 916/2404/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2404/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Г.І. Діброви, Н.М. Принцевської

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Коломійчук І.О.

від Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств: не з`явився

від ОСОБА_1 : Врона А.В.

від Селянського (фермерського) господарства Вікторія-В: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційні скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 року, суддя в І інстанції Петренко Н.Д., повний текст якого складено 26.12.2023 в м. Одесі

у справі: №916/2404/23

за позовом: заступника керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

до відповідача: Бейгула Віктора Вікторовича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Селянського (фермерського) господарства Вікторія-В

про звернення стягнення на предмет іпотеки

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року заступник керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій з урахуванням уточненої редакції позовної заяви просив суд в рахунок погашення заборгованості Селянського (фермерського) господарства "Вікторія-В" перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств за договором №35 від 25.09.2008 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству у сумі 150 000,00 грн., звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарською будівлею, який знаходиться в с. Богунове по вул. Леніна (нині Центральна) під № 25 (двадцять п`ять "а") (колишній № 25) Іванівського (нині Березівського) району Одеської області, що в цілому складається з одного двоповерхового кам`яного будинку, позначеного в схематичному плані під літ.А-2, загальною площею 351,6 кв.м., в тому числі житловою площею 58,3 кв.м., та господарської будівлі: сарай, позначеного в схематичному плані під літ. Б, розташованих на земельній ділянці розміром 4000 кв.м. (по фактичному використанню), шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 25.09.2008 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та СФГ «Вікторія-В» було укладено договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35, відповідно до п. 1 якого Фондом були прийняті на себе зобов`язання надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі СФГ "Вікторія-В" в сумі 150 000,00 грн., яке, в свою чергу, зобов`язалося використати грошові кошти за цільовим призначенням та повернути їх у визначений даним договором строк. Кінцевий термін повернення заборгованості по фінансовій підтримці (допомозі) - до 01.09.2013.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором № 35 від 25.09.2008 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству в частині повернення коштів, позивачем було заявлено відповідний позов до СФГ «Вікторія-В» про стягнення грошових коштів, яке рішенням Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 у справі №916/3457/20 задоволено повністю та стягнуто з СФГ «Вікторія-В» на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств суму основного боргу у розмірі 150 000,00 грн, збитки від інфляції у розмірі 251 865,06 грн, пеню у розмірі 9 723,29 грн та судовий збір у розмірі 6 174,27 грн. Рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 у справі № 916/3457/20 набрало законної сили 29.04.2021.

Позивач вказав, що відповідно до листа Ширяївського відділу ДВС у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 31.03.2023, у відділі з 10.02.2022 знаходиться наказ №916/3457/20. Державним виконавцем вживаються заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», з метою повного, своєчасного виконання даного виконавчого документу.

Разом із тим, з метою забезпечення виконання зобов`язань, передбачених договором №35 від 25.09.2008 про надання фінансової підтримки (допомоги), 26.09.2008 між ОСОБА_1 (відповідач) та Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств укладено іпотечний договір. Заставна вартість предмета іпотеки становить 362 216,00 грн.

Враховуючи невиконання СФГ «Вікторія-В» умов договору про надання фінансової допомоги, позивач вважає, що є підстави для звернення стягнення на заставне майно, відповідно до іпотечного договору від 26.09.2008, яке належить на праві власності ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі №916/2404/23 позовні вимоги заступника керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств - задоволено у повному обсязі.

В рахунок погашення заборгованості Селянського (фермерського) господарства "Вікторія-В" перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств за договором № 35 від 25.09.2008 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству у сумі 150 000,00 грн, звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарською будівлею, який знаходиться в АДРЕСА_1 , що в цілому складається з одного двоповерхового кам`яного будинку, позначеного в схематичному плані під літ.А-2, загальною площею 351,6 кв.м., в тому числі житловою площею 58,3 кв.м., та господарської будівлі: сарай, позначеного в схематичному плані під літ. Б, розташованих на земельній ділянці розміром 4000 кв.м. (по фактичному використанню), шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2 684 грн.

Суд першої інстанції зазначив про встановлення факту невиконання селянським (фермерським) господарством «Вікторія-В» прийнятих на себе за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008, а отже про правомірність заявлення прокурором вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

29.01.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , в якій останній просить рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі №916/2404/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки "піддається" впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо). Умовами договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008 погоджено кінцевий термін повернення кредиту в повному обсязі не пізніше 01.09.2013 року. Хибним є твердження позивача щодо застосування у даній справі ст. 50 Бюджетного кодексу України, адже вимога про стягнення боргу за основним зобов?язанням і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними вимогами, тож на вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності. Пропущення позивачем строку для звернення до суду із зазначеним позовом, (строк для звернення скінчився у 2016 році), відповідно до постанови КЦС ВС від 18.08.2021 в справі №201/15310/16 та практики Європейського суду з прав людини є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказує, що позивачем в порушення ст. 35 Закону України «Про іпотеку» не було надіслано відповідної вимоги ні СФГ «Вікторія-В» ні ОСОБА_1 , не надавши відповідачу змоги надати пояснення або заперечення, та вирішити питання в позасудовому порядку не застосовуючи відповідне звернення стягнення на предмет іпотеки.

Додатково стверджує, що відповідно до Закону №2120-ІХ від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнно стану» в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія: статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки): статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки).

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, прокурор зазначає, що згідно п.п. 9.2 п. 9 Іпотечного договору від 26.09.2008, договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та нотаріального засвідчення і діє до виконання Зобов?язання за Договором про надання фінансової підтримки фермерському господарству в повному обсязі. Іпотека має похідний характер від основного зобов?язання та є дійсною до припинення останнього або до закінчення строку дії іпотечного договору, враховуючи імперативні положення статті 50 Бюджетного кодексу України щодо непоширення позовної давності на вимоги про стягнення заборгованості перед бюджетом, а також не припинення основного зобов?язання і не встановлення у договорі б/н від 26.09.2008 конкретного строку дії іпотечного договору відсутні підстави для застосування до позовних вимог у даній справі наслідків спливу строку позовної давності.

Щодо не врахування судом положень ст. 35 Закону України «Про іпотеку» прокурор стверджує, що згідно ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Щодо неврахування, як на думку представника відповідача, введення в Україні воєнного стану, прокурор вказує, що вищевказані вимоги закону поширюються на виконання договорів іпотеки щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам за споживчими кредитами, у той час як предметом Іпотечного договору у вказаній справі є фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надана фермерському господарству. Окрім того вищевказані положення закону не містять заборони щодо розгляду і задоволення позовних вимог у частині звернення стягнення на предмет іпотеки за договорами про надання фінансової підтримки фермерському господарству.

У відповіді на відзив відповідач зауважує, що відповідно до висновків постанови КЦС ВС від 18.08.2021 в справі №201/15310/16 переривання перебігу позовної давності за основним зобов?язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим обов?язком, у тому числі забезпечувальним. Отже, вчиненням позичальником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу за основним зобов?язанням, не переривається позовна давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вимога про стягнення боргу за основним зобов?язанням і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними вимогами (основною та додатковою), застосування до додаткових вимог наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою законом не передбачено. Відтак, на думку скаржника, прострочення виконання зобов?язання зі сплати останнього платежу згідно умов договору №35 від 25.09.2008 р., настало 01.09.2013 року та відповідно із вказаної дати позивач як іпотекодержатель мав би право стягнення заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, чого останнім зроблено не було.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі №916/2404/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі №916/2404/23 та призначено дану справу до розгляду на 12.03.2024 об 11:30.

В судовому засіданні 12.03.2024 прийняв участь представник прокуратури та представник відповідача, інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представників Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Селянського (фермерського) господарства Вікторія-В за наявними матеріалами справи яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

Також в судовому засіданні 12.03.2024 представником ОСОБА_1 було заявлено клопотання про долучення копії постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2012 у справі №1570/2843/2012 за позовом Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби до Селянського (фермерського) господарства «Вікторія-В», третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про припинення юридичної особи, що не пов?язане з банкрутством.

В обгрунтування необхідності долучення вказаної копії постанови до матеріалів справи представник відповідача зазначив, що вказаною постановою позов Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби до Селянського (фермерського) господарства «Вікторія-В» задоволено; припинено юридичну особу Селянське (фермерське) господарство «Вікторія-В» (код ЄДРПОУ 22503842). Таким чином, на думку представника скаржника, наявні підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі №916/2404/23 у зв`язку з тим, що на момент винесення рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 у справі №916/3457/20, яким стягнуто з СФГ «Вікторія-В» на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств суму основного боргу у розмірі 150 000,00 грн, збитки від інфляції у розмірі 251 865,06 грн, пеню у розмірі 9 723,29 грн та судовий збір у розмірі 6 174,27 грн, СФГ «Вікторія-В» було припинено як юридичну особу.

Судова колегія, порадившись на місці, долучила до матеріалів справи вказану копію постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2012 у справі №1570/2843/2012.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» вбачається, що станом на 12.03.2024 (дата формування відповідного витягу) СФГ «Вікторія-В» зареєстрована як юридична особа.

Тобто з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що відсутні будь-які відомості щодо припинення юридичної особи - СФГ «Вікторія-В».

Натомість статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ним органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, юридична особа вважається припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Таким чином, оскільки в єдиному державному реєстрі відсутній відповідний запис про припинення юридичної особи - СФГ «Вікторія-В», судова колегія не приймає до уваги долучену відповідачем копію постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2012 у справі №1570/2843/2012 при розгляді даної справи та зауважує, що вказані обставини можуть бути підставою для звернення до суду з заявою про перегляд рішень за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25.09.2008 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та СФГ „Вікторія-В було укладено договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35, відповідно до п. 1 якого Фондом були прийняті на себе зобов`язання надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі СФГ Вікторія-В в сумі 150 000,00 грн., яке, в свою чергу, зобов`язалося використати грошові кошти за цільовим призначенням та повернути їх у визначений даним договором строк.

Відповідно до п. 2 договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008 на підставі довідки № 37, виданої згідно протоколу №2, відповідно до рішення комісії від 14.07.2008 та Порядку використання коштів передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1102 (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2008 №113), фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається для придбання техніки.

Умовами пп. 3.4.1, 3.4.2 п. 3.4 договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008 СФГ Вікторія-В зобов`язується у місячний термін з моменту отримання коштів надати Фонду документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі; повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Фонду згідно з встановленим графіком:

-до 01.09.2011 - в сумі 50 000,00 грн;

-до 01.09.2012 - в сумі 50 000,00 грн;

-до 01.09.2013 - в сумі 50 000,00 грн.

Кінцевий термін повернення заборгованості по фінансовій підтримці (допомозі) до 01.09.2013.

Положеннями пп. 4.1 п. 4 договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008 передбачено, що договір про надання фінансової підтримки (допомоги) набуває чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення фермерським господарством заборгованості (фінансової підтримки, пені).

Однак, СФГ „Вікторія-В зобов`язання щодо повернення фінансової підтримки не виконано.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 у справі №916/3457/20 стягнуто з селянського (фермерського) господарства „Вікторія-В на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств суму основного боргу у розмірі 150 000,00 грн, збитки від інфляції у розмірі 251 865,06 грн, пеню у розмірі 9 723,29 грн та судовий збір у розмірі 6 174,27 грн.

Рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 у справі № 916/3457/20 в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 29.04.2021.

Відповідно до листа Ширяївського відділу ДВС у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 31.03.2023, у відділі з 10.02.2022 знаходиться наказ № 916/3457/20 /АСВП 68593559/. Державним виконавцем вживаються заходи, передбачені Законом України Про виконавче провадження, з метою повного, своєчасного виконання даного виконавчого документу.

З метою забезпечення виконання зобов`язань, передбачених договором № 35 від 25.09.2008 про надання фінансової підтримки (допомоги), 26.09.2008 між Бейгулом В.В. /відповідач/ та Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Іванівського нотаріального округу Одеської області Дучко В.М., р. № 3081.

Предметом іпотеки за іпотечним договором є нерухоме майно, зазначене у п. 1.2 цього договору, а саме: житловий будинок з господарською будівлею, який знаходиться у с. Богунове по вул. Леніна (Центральна) під № 25-а Іванівського (Березівського) району Одеської області, що в цілому складається з одного двоповерхового кам`яного будинку, позначеного в схематичному плані під. літ. А-2, загадьною площею 351,6 кв.м., в тому числі житловою площею 58,3 кв.м., та господарської будівлі: сарай, позначеного в схематичному плані під літ. Б, розташованих на земельній ділянці розміром 4 000 кв.м. (по фактичному використанню).

Відповідно до п. 1.3 іпотечного договору, право особистої приватної власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджується договором дарування, посвідченим Іванівською державною нотаріальною конторою 15.02.1995 за р. № 260, зареєстрованим Іванівським БТІ в книзі № 14, стор. 29, за реєстром, 28.10.1998, зареєстрованого в Єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.05.2008, р. № 23135589.

Заставна вартість предмета іпотеки становить 362 216,00 грн /п. 1.4 іпотечного договору/.

Відповідно до п. 6.1 іпотечного договору, іпотекодержатель набуває право стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов`язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем та/або боржником будь-якого з своїх обов`язків, передбачених цим договором та/або договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, а рівно у випадку якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих іпотекодавцем у відповідності з цим договором визнана або є недійсною.

Згідно з п. 6.2 іпотечного договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду у встановленому чинним законодавством України та цим договором порядку.

Невиконання СФГ „Вікторія-В умов договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству та рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 у справі №916/3457/20 стали підставою для звернення стягнення на заставне майно, відповідно до іпотечного договору від 26.09.2008, яке належить на праві власності відповіадчу - ОСОБА_1 .

Як зазначив прокурор в позовній заяві, невиконання СФГ «Вікторія-В» своїх зобов?язань щодо своєчасного та повного повернення фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, а також своїх зобов?язань за договором застави, порушує інтереси держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, Одеського відділення зазначеного Українського державного фонду підтримки фермерських господарств у зв?язку з несвоєчасним поверненням грошових коштів за користування фінансовою допомогою в повному обсязі. Невиконання зобов?язань відповідачем ставить під загрозу порушення майнових інтересів позивача, який від імені держави реалізує державну політику в аграрній сфері. Ненадходження коштів, наданих з метою підтримки фермерських господарств, до Державного бюджету України, безпосереднім чином зачіпає майнові інтереси держави та завдає матеріальні збитки, позбавляє можливості фінансувати відповідні державні програми. Також інтерес держави полягає у необхідності неухильного дотримання законності при використанні коштів державного бюджету.

Так, органом, уповноваженим здійснювати функції у спірних правовідносинах, є Український державний фонд підтримки фермерських господарств та його регіональні відділення, оскільки Розпорядженням Кабінету Міністрів України №83 від 27.06.1991 з метою забезпечення реалізації державної політики підтримки селянських (фермерських) господарств та створення фінансових умов для становлення та розвитку приватного фермерського сектору економіки в Україні утворено Український Фонд підтримки селянських (фермерських) господарств. Відповідно до п. З постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року №478 Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств перейменовано в Український державний фонд підтримки фермерських господарств.

Уповноваженим органом упродовж тривалого часу не приймалися належні заходи до стягнення з СФГ «Вікторія-В»» заборгованості у сумі 150 000 грн. Український державний фонд підтримки фермерських господарств, не надав інформації на запит окружної прокуратури за №54-1620вих-22 від 30.06.2022, чому не вживались заходи щодо звернення стягнення на заставне майно по іпотечному договору від 26.09.2008, укладеному між Укрдержфондом в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та СФГ «Вікторія-В». Українським державним фондом підтримки фермерських господарств, а також його Одеським відділенням не зареєстровано в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

На виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокуратурою було надіслано Українському державному фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств запит №54-1620вих-22 від 30.06.2022 про підготовку даного позову.

Отже, предметом позову у даній справі є звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарською будівлею, який знаходиться в с. Богунове по вул. Леніна (нині Центральна) під № 25 (двадцять п`ять а) (колишній № 25) Іванівського (нині Березівського) району Одеської області, шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження, в рахунок погашення заборгованості Селянського (фермерського) господарства Вікторія-В перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств за договором №35 від 25.09.2008 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству у сумі 150 000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності прокурором наявності правових підстав для звернення стягнення на належний ОСОБА_1 предмет іпотеки за договором іпотеки б/н від 26.09.2008 в рахунок погашення заборгованості СФГ «Вікторія-В» перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008 у сумі 150 000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

У статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що кінцевий термін повернення заборгованості по фінансовій підтримці (допомозі), згідно умов договору до 01.09.2013.

В матеріалах справи відсутні докази виконання СФГ «Вікторія-В» прийнятих на себе зобов`язань щодо повернення бюджетних грошових коштів, отриманих від позивача за договором №35 від 25.09.2008 у сумі 150 000 грн.

Доказів виконання вказаним фермерським господарством рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 у справі №916/3457/20, яке набрало законної сили та яким стягнуто з Селянського (фермерського) господарства „Вікторія-В на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств суму основного боргу у розмірі 150 000,00 грн, збитки від інфляції у розмірі 251 865,06 грн, пеню у розмірі 9 723,29 грн за договором №35 від 25.09.2008, до суду першої інстанції також не подано.

Вказана обставина не заперечується відповідачем.

З метою захисту законних прав та інтересів учасників цивільного оборону, насамперед інтересів кредитора, Глава 49 Цивільного кодексу України регламентує забезпечення виконання зобов`язання. Цей інститут спрямований на покращення гарантування майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також на усунення можливих негативних наслідків невиконання чи неналежного виконання боржником його обов`язків у зобов`язанні.

Цивільний кодекс України передбачає спеціальні способи, які забезпечують майнові інтереси кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання обов`язків боржником, а саме: різні види забезпечення виконання зобов`язання, одним із яких виступає застава.

Згідно зі статтею 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закон України "Про іпотеку" іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За умовами частини першої статті 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Положеннями статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частинами першою, четвертою статті 33 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, існують такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та позасудовий (на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

В силу частин першої, другої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки (частина перша статті 39 Закону України "Про іпотеку").

Враховуючи вищевикладене, з огляду на невиконання Селянським (фермерським) господарством „Вікторія-В своїх зобов`язань щодо повернення до бюджету грошових коштів за договором №35 від 25.09.2008, а також беручи до уваги чинність іпотеки, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про задоволення позову.

Доводи скаржника про те, що позивачем в порушення ст. 35 Закону України «Про іпотеку» не було надіслано відповідної вимоги ні СФГ «Вікторія-В», ні ОСОБА_1 , не надавши відповідачу змоги надати пояснення або заперечення, та вирішити питання в позасудовому порядку не застосовуючи відповідне звернення стягнення на предмет іпотеки судова колегія відхиляє, з огляду на таке.

Приписами ч.1 ст. 35 Закону України» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на ч.2 вказаної 35 статті Закону, згідно з якою положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (ч.3 ст. 35 Закону).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц (пункт 63), від 12.06.2019 у справі № 205/578/14-ц (пункт 36) вказано, що визначена у ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41 - 47 Закону № 898-IV) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону № 898-IV), - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону № 898-IV, не погодили, а передбачили тільки можливість передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону № 898-IV.

Отже, недотримання позивачем передбаченої ст. 35 Закону № 898-IV процедури подання вимоги про усунення порушень умов кредитного договору та договору іпотеки не є перешкодою для звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом проведення прилюдних торгів. Тому, ще з моменту настання строку виконання основного зобов`язання у кредитора виникає право на звернення до суду із таким позовом.

Тобто, вказана у ч.1 ст. 35 Закону процедура стосується звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та не стосуються процедури судового способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

А відтак, доводи скаржника про недотримання процедури у даній ситуації, колегія суддів визнає безпідставними.

Аргументи скаржника, що відповідно до Закону №2120-ІХ від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнно стану» в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія, зокрема,: статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки): статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до п. 5-2 Прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку» у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об?єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

Отже, вищевказані вимоги закону поширюються на виконання договорів іпотеки щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам за споживчими кредитами, у той час як предметом Іпотечного договору у вказаній справі є фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі, надана фермерському господарству.

Крім того, колегія суддів погоджується із твердженням прокурора, викладеним останнім у відзиві на апеляційну скаргу, що вищевказані положення закону не містять заборони щодо розгляду і задоволення позовних вимог у частині звернення стягнення на предмет іпотеки за договорами про надання фінансової підтримки фермерському господарству, у зв`язку з чим твердження апелянта про неврахування судом першої інстанції змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнно стану колегії суддів відхиляє.

Колегія суддів також вбачає, що скаржником в апеляційній скарзі заявлено про застосування до позовних вимог прокурора строку позовної давності, оскільки, на думку скаржника, позивачем пропущений строк для звернення до суду із зазначеним позовом, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З приводу заявленого скаржником в апеляційній скарзі вимоги про застосування до позовних вимог прокурора строку позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому апеляційний суд зазначає, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного (позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 09.04.2019 у справі № 912/1104/18, від 20.09.2019 у справі №904/4342/18).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_1 в суді першої інстанції не заявлялось про сплив позовної давності.

Судовою колегією встановлено, що ухвала Господарського суду Одеської області від 21.06.2023 у справі № 916/2404/23 про відкриття провадження у даній справі, як і наступні процесуальні документи суду, направлялись учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві та зазначеною самим скаржником в апеляційній скарзі (вул. Леніна (Центральна), буд. 25а, с. Богунове, Березівський район. Одеська область, 67252), а також яка є його зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.54). Однак, 11.07.2023 за вх.№15210/23 на адресу суду першої інстанції повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.91-94).

Ухвала Господарського суду Одеської області від 13.09.2023 у справі № 916/2404/23 про відкладення розгляду даної справи на 11.10.2023 о 12:30, яка направлялась відповідачу за належною адресою, також повернулась до місцевого господарського суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.103-105).

Водночас, ухвала Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 у справі №916/2404/23 про призначення даної справи до розгляду на 22.11.2023 о 12:00, яка направлялась відповідачу за тією ж адресою - вул. Леніна (Центральна), буд. 25а, с. Богунове, Березівський район. Одеська область, 67252) була вручена за довіреністю матері відповідача 21.10.2023 Тапачнюк М.І., про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600228396521 (а.с.116).

Також ухвала Господарського суду Одеської області від 22.11.2023 у справі №916/2404/23 про відкладення розгляду даної справи по суті на 18.12.2023 о 12:40, яка направлялась відповідачу за тією ж адресою - вул. Леніна (Центральна), буд. 25а, с. Богунове, Березівський район. Одеська область, 67252) була також вручена за довіреністю матері відповідача 29.11.2023 Тапачнюк М.І., про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600234891151 (а.с.124).

При цьому, судова колегія звертає увагу, що рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі №916/2404/23, яке направлялась відповідачу за тією ж адресою - вул. Леніна (Центральна), буд. 25а, с. Богунове, Березівський район. Одеська область, 67252) було також вручено за довіреністю матері відповідача 03.01.2024 ОСОБА_2 , про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600241136121 (а.с.141).

При цьому, в апеляційній скарзі скаржником в обгрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження зазначено, що саме відповідач ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваного рішення, на підтвердження чого надав відповідний конверт отриманий від Господарського суду Одеської області за номером поштового відправлення №0600241136121 (т.1 а.с.159). При цьому, при співставленні рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600241136121 матір`ю відповідача ОСОБА_2 03.01.2024 на аркуші справи 141 зазначено той самий номер поштового відправлення №0600241136121.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Також судова колегія звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.

Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, № 910/1730/22 від 19.12.2022 року).

Суд зазначає, що основним способом, за допомогою якого суди здійснюють повідомлення учасників справи, є надіслання повісток. Це означає, що якщо в матеріалах справи є корінець повідомлення, в якому зазначено, що лист вручено безпосередньо учаснику справи, наявний підпис працівника пошти, то особа може вважатися належним чином повідомленою.

Разом з тим, є випадки, коли судові повістки не вручаються. У тому випадку, якщо зазначено, що адресат відмовився чи адресат відсутній за вказаною адресою, то відповідно до положень Господарського процесуального кодексу, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.

Вказане узгоджується з позицією Касаційного цивільного суду Верховного Суду яка викладена у справі №752/24739/19 від 18.01.2023 року.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Господарського суду Одеської області були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав бути обізнаний про розгляд справи №916/2404/23, міг ознайомитися з текстом ухвал суду першої інстанції.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомлявся про розгляд справи публікацією у мережі інтернет від 19.10.2023 та 28.11.2023 (а.с.115,123).

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьова проти України" зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З урахуванням вищезазначеного, судова колегія зазначає, що скаржник мав можливість для звернення до суду першої інстанції з заявою про застосування строків позовної давності, оскільки відповідач повідомлявся про розгляд справи судом першої інстанції належним чином, за належною адресою, що підтверджується матеріалами справи.

Однак, матеріали справи №916/2404/23 не містять заяви відповідача ОСОБА_1 в суді першої інстанції про застосування строків позовної давності.

Таким чином, оскільки відповідач вважається повідомленим про розгляд справи судом першої інстанції, саме від його добросовісного користування процесуальними правами та не зловживання процесуальними правами, його суб`єктивної волі залежала своєчасність звернення до суду з заявою про застосування строків позовної давності.

Враховуючи, що рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 269 ГПК України), то заява про застосування позовної давності має бути подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Беручи до уваги, що скаржник не заявляв клопотання про сплив строку позовної давності до винесення рішення судом першої інстанцій у цій справі, доводи скаржника стосовно пропуску позивачем строку позовної давності колегією суддів відхиляються.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що Бейгул В.В., як голова Селянського (фермерського) господарства „Вікторія-В, не приймав участі при розгляді справи №916/3457/20 за позовом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Селянського (фермерського) господарства „Вікторія-В про стягнення суми основного боргу у розмірі 150 000,00 грн, збитків від інфляції у розмірі 251 865,06 грн, пені у розмірі 9 723,29 грн, а також не оскаржував рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 у справі №916/3457/20 в апеляційному порядку.

Крім того, як вже зазначалося вище, припинення Селянського (фермерського) господарства Вікторія-В як юридичної особи відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2012 у справі №1570/2843/2012 може бути підставою для звернення до суду з заявою про перегляд рішень за нововиявленими обставинами.

З огляду на викладене, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі №916/2404/23.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі №916/2404/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі №916/2404/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.03.2024.

Головуючий суддя А.І. Ярош

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська