Постанова

від 14.03.2024 по справі 916/1761/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/1761/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Пучкова Л.А., ордер серія ВН №1106665 від 01.02.2022р.;

від відповідача - Краснова І.В., серія ВТ №1020110 від 28.08.2023р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2023, повний текст складено та підписано 06.11.2023

у справі №916/1761/23

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк"

до Фермерського господарства ,,СВ Дарія"

про витребування майна та стягнення 793 028,48грн,-

головуючий суддя - Погребна К.Ф.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 14.03.2024р. згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства ,,СВ Дарія" про про вилучення майна та стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №HEN0FLOWW7NIR-1 від 15.11.2021 в частині сплати лізингових платежів та винагороди, відповідно до Графіку, у зв`язку з чим позивачем розірваного договір у односторонньому порядку, внаслідок чого у останнього виникло право на вилучення предмету лізингу та стягнення несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.10.2023 року у справі №916/1761/23 (суддя Погребна К.Ф.) у задоволені позову Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" до Фермерського господарства "СВ Дарія" відмовлено повністю. Судові витрати по сплаті судового збору покладено на Акціонерне товаристве Комерційний Банк "Приватбанк".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості суд аналізує умови договору та структуру лізингових платежів. Судом встановлено, що лізингові платежі в межах спірного договору складаються, зокрема, з щомісячної винагороди за обслуговування операції фінансового лізингу, що входить до складу лізингових платежів по Договору, у розмірі 0,04 (нуль цілих чотири сотих) % від вартості Майна, передбаченої п.2.1 цього Договору, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно з Додатком № 2 (пункт 2.2.2 Договору); винагороди за користування Майном у розмірі 11,00 (одинадцять) % річних від суми залишку несплаченої вартості Майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно з Додатком № 2 (пункт 2.2.3 Договору); платежів в рахунок викупу Майна, у т.ч. аванс, що підлягають сплаті згідно з цим Договором та Додатком № 2 до нього (пункт 2.2.4 Договору). Ураховуючи, що позивачем заявлено вимогу про повернення предмету лізингу, суд встановив, що нарахування платежів в рахунок викупу майна, що підлягають сплаті згідно з спірним договором та додатком №2 до нього в сумі 628 433,70 грн є безпідставним.

Щодо вимог про стягнення 160392,30 грн. заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу та 4202,48 грн. заборгованості з простроченої винагороди за проведення моніторингу предмету лізингу, то суд першої інстанції також відмовив в їх задоволенні з підстав існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які посвідчені наданим відповідачем сертифікатом Київської Торгово-промислової плати від 17.08.2023р. за №3000-23-3612.

Крім того, суд першої інстанції відмовив у задолені вимоги про витребування у відповідача об`єкту лізину, та зазначив, що до припинення дії договору фінансового лінзу та станом на момент подання позову об`єкт лізингу не перебував у фактичному користуванні відповідача за незалежних від нього обставин, а тому обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, та невірно обраним.

Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" з відповідним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обугрунтування апеляційної скарги вказує про те, що рішення суду першої інстанції прийнято без урахування правових висновків суду касаційної інстанції щодо: застосування приписів статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17, а саме щодо закріплення у зазначеній статті принципу обов`язковості договору; застосування приписів статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, а саме про те, що для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.

Зокрема, апелянт вказує, що сторони в договорі передбачили, що лізингові платежі в разі розірвання договору підлягають поверненню. А тому, поверненню підлягають лізингові платежі в цілому (в тому числі й в частині щодо викупу майна). Такими є умови договору, а суд першої інстанції невірно застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19.

Щодо форс-мажорних обставин, АТ КБ "Приватбанк" зазначено, що відповідно до ст.. 617 ЦК України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання. Завяник апеляційної інстанції вказує, зо предметом спору у даній спраі є стягнення основної заборгованості за договором, строк повернення якої настав.

Щодо вимоги про вилучення майна, скаржник вказує, що наявність витягу про відкриття кримінального провадження підтверджує лише факт звернення керівника відповідача до поліції і повідомлення ним певних відомостей щодо заволодіння третіми особами транспортними засобами, при цьому сам факт такого заволодіння не доведено, оскільки суду не надано доказів завершення досудового розслідування в частині встановлення фактів незаконного заволодіння спірним майном, порушення судового провадження та постановлення відповідного рішення у кримінальній справі за результатами розслідування викладеного в заяві факту.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2023, повний текст складено та підписано 06.11.2023 у справі №916/1761/23; призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" до розгляду на 08 лютого 2024 року о 10:30 год.

29.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Фермерського господарства ,,СВ Дарія" надійшло клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник відповідача просить у задоволені апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" відмовити, рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2023 у справі №916/1761/23 задишити без змін.

01.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника Фермерського господарства ,,СВ ДАРІЯ" - Краснової Ірини Володимирівни про участь в судовому засіданні, яке призначене на 08.02.2024 о 10:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку „EASYCON" (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 ).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 клопотання представника Фермерського господарства ,,СВ ДАРІЯ" - Краснової Ірини Володимирівни про проведення судового засідання, призначеного на 08 лютого 2024 року о 10:30 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення ,,EASYCON".

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 продовжено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний Банк ,,ПРИВАТБАНК" на рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2023 по справі №916/1761/23 на розумний строк; призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний Банк ,,ПРИВАТБАНК" на 14 березня 2024 року о 12:00 год; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

У судовому засіданні 14.03.2024 року, яке вібулось в режимі відеоукнференції, представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

15.11.2021 р. між Акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк" (Банк) та Фермерським господарством "СВ Дарія" (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № HEN0FLOWW7NIR-1 (Договір), у відповідності до пункту 1.1. якого Банк зобов`язується набути у власність у ТОВ «Агроресурс», місцезнаходження: 25491, Україна, обл. Кіровоградська, м. Кропивницький, смт. Нове, вул. Виставкова першп, б. 29М, код в ЄДРПОУ 31919788, (далі - "Продавець") майно, спеціально придбане у Продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем Специфікації(-й) (Додаток №1) та умов (далі - "Майно" або "Предмет лізингу"), та передати його у володіння та користування Лізингоодержувачу на визначений строк (строк лізингу), а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Майно та сплатити Банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим Договором.

Згідно з п.1.2 договору, строк Лізингу - 35 місяців, що обчислюється з дати підписання Сторонами Акту прийому-передачі Майна, та який не може бути меншим одного року з моменту передачі Майна Лізингоодержувачу.

Вартість майна за цим Договором становить 2657543.83 грн. (два мільйона шістсот п`ятдесят сім тисяч п`ятсот сорок три гривні вісімдесят три копійки), ПДВ 531508.77 грн. (п`ятсот тридцять одна тисяча п`ятсот вісім гривень сімдесят сім копійок), усього 3189052.6 грн.(три мільйона сто вісімдесят дев`ять тисяч п`ятдесят дві гривні шістдесят копійок) (пункт 2.1 Договору).

Вартість майна за цим Договором складається з суми авансового платежу Лізингоодержувача в рахунок викупу майна, що становить 1274421.04 грн. (один мільйон двісті сімдесят чотири тисячі чотириста двадцять одна гривня чотири копійки) та підлягає сплаті протягом 1 (один) робочих днів з моменту підписання цього Договору; загальної суми лізингових платежів у рахунок викупу переданого в лізинг майна, що сплачується Лізингоодержувачем згідно з Додатком № 2 до цього Договору, зокрема: залишку суми вартості переданого Лізингоодержувачу майна у розмірі 1911631.56 грн. (один мільйон дев`ятсот одинадцять тисяч шістсот тридцять одна гривня п`ятдесят шість копійок). вартості оформлення Майна в органах державної реєстрації у розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень нуль копійок) (пункти 2.1.1.1 та 2.1.1.2 Договору).

Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються цим Договором і Додатком № 2 до нього, та включають: разова винагорода за обслуговування операції фінансового лізингу, що входить ло складу лізингових платежів Договору: у розмірі 0,50 % від суми фінасування (загальної суми лізингових платежів згідно з п.2.1.1.2 цього Договору на дату укладання цього Договору, що становить 9573,16 грн. та підлягає сплаті одноразово разом зі сплатою (у день сплати) авансового платежу, перебаченого п.2.1.1.1 цього Договору(пункт 2.2.1 Договору) ; щомісячна винагорода за обслуговування операції фінансового лізингу, що входить до складу лізингових платежів по Договору, у розмірі 0,04 % від вартості майна, передбаченої п.2.1 цього Договору, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно з Додатком № 2 (пункт 2.2.2 Договору); винагорода за користування майном у розмірі 11,00 (одинадцять) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно з Додатком № 2 (пункт 2.2.3 Договору); платежі в рахунок викупу майна, у т.ч. аванс, що підлягають сплаті згідно з цим Договором та Додатком № 2 до нього (пункт 2.2.4 Договору); інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням цього Договору та передбачені ним (пункт 2.2.5).

Пунктами 3.1, 3.3, 3.4, 3.5 договору передбачено, що передача майна буде здійснюватись за адресою: Україна, область Кіровоградська, місто Кропивнииький, вулиця Перша Виставкова, будинок 29М.

Майно повинно бути передане лізингоодержувачу протягом 10 (десять) календарних днів після сплати авансового платежу відповідно до умов цього договору. Допускається поставка майна узгодженими сторонами партіями. Строк передачі майна може змнюватись в залежності від дотримання продавцем строку постачання майна за Договором купівлі-продажу, укладеного між Банком та Продавцем, про що Банк попередньо повідомляє Лізингоодержувача. У такому випадку вважатиметься, що сторони підписанням відповідного Акту приймання-передачі погодили новий строк поставки майна, що відповідає даті складання Акту приймання-передачі майна, якщо інше не буде встановлено домовленістю сторін.

З моменту фактичного отримання Лізингоодержувачем майна і до моменту підписання Акту прийому-передачі, майно знодиться на відповідальному зберіганні у Лізингоодержувача. Лізиноодержувач несе повну матеріальну відповідальність за збереження майна, прийнятого ним на відповідальне зберігання. Факт прийому майна на відповідальне зберігання підтверджується підписанням Акта прийом майна на відповідальне зберігання (Додаток №5). Повернення майна з відповідального зберігання здійснюється згідно з Актом прийому-передачі майна (Додаток №4), що оформлюється під час передачі майна Лізингоодержувачу безпосередньо в лізинг.

З моменту підписання сторонами акту прийому-передачі до лізингоодержувача переходять всі ризики, пов`язані з користуванням та володінням майном, у т.ч. ризик випадкового знищення або пошкодження, а також невідповідності майна цілям його використання.

Протягом усього строку цього Договору майно є власністю Банка. Майно переходить у власність Лізингоодержувача після сплати Банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим Договором, але не раніше одного року з моменту передачі Майна Лізингоодержувачу (пункт 4.1 Договору).

Цей Договір є належною і достатньою підставою для переходу майна (його відповідної частини) у власність Лізингоодержувача після сплати на користь Банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим Договором. Укладення додаткових договорів тощо для переходу майна у власність Лізингоодержувача не вимагається (пункт 4.2 Договору).

Банк має право (п.6.1 договору): відмовитися від Договору в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це Лізингоодержувача, та/або вимагати повернення Майна, у тому числі безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса, у передбачених Договором випадках, стягнути з Лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови (п.6.1.3.); достроково розірвати цей Договір, вимагати погашення заборгованості, повернення майна згідно з умовами цього Договору (п.6.1.7).

Розділом 7 договору визначені права та обов`язки лізингоодержувача, зокрема, лізингоодержувач зобов`язаний: відповідно до умов цього Договору протягом усього строку лізингу своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання та експлуатації Майна, збереження та підтримання його у справному стані, нести витрати на утримання Майна, пов`язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом і відновленням, в т.ч. не покриті повністю або частково страховими виплатами (пункт 7.2.2. Договору); повернути майно банку у випадках передбачених договором, у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору (п.7.2.6); здійснювати лізингові платежі в розміри та строки, що зазначені в додатку №2, не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені договором про внесення змін до цього договору (7.2.9.).

Строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, неустойки (пені, штрафів) за цим Договором встановлюються Сторонами тривалістю 5 (п`ять) років (пункт 8.10 Договору).

Цей Договір може бути достроково розірваний: за ініціативою Банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача в наступних випадках, серед яких: невиконання Лізингоодержувачем будь-якого зобов`язання, передбаченого п.п.7.2.1-7.2.5, п.7.2.8 цього Договору; повної або часткової несплати лізингового платежу згідно з умовами цього Договору, якщо прострочення сплати становить більше 60 (шістдесяти) календарних днів, будь-який із випадків - "Подія Дефолту" (пункт 9.1.2 Договору).

У разі настання Події Дефолту Банк направляє Лізингоодержувачу письмове повідомлення про відмову від Договору та його розірвання (Повідомлення про відмову від Договору) з зазначенням конкретної Події Дефолту. У Повідомленні про відмову від Договору зазначаються строки усунення обставин, що зумовили настання Події Дефолту (погашення простроченої заборгованості, вчинення певних дій тощо), а також дата розірвання цього Договору у разі неусунення Лізингоодержувачем Події Дефолту (пункт 9.1.3 Договору).

У разі настання Події Дефолту Лізингоодержувач зобов`язаний доставити майно за адресою та в строки, визначені Банком у повідомленні про відмову від Договору, а в разі відсутності такого повідомлення - самостійно звернутися до Банку за телефоном 3700 або направивши; Банку листа на електронну пошту help@pb.ua, з метою одержання вказівок від Банка щодо адреси, за якою слід доставити Майно. Факт виконання Лізингоодержувачем зазначеного зобов`язання фіксується шляхом складання відповідного акта, який підписується Сторонами (пункт 9.1.4 Договору).

Не вважається достроковим розірванням цього Договору дострокове погашення Лізингоодержувачем заборгованості згідно з п.7.1.4 цього Договору (пункт 9.4 Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами всіх зобов`язань за ним. Повідомлення, запити та кореспонденція за цим Договором або у зв`язку з ним повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаної в Україні кур`єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка за необхідності може повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Адреса, згадана для обміну повідомленнями, така: адреса Банку: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, Україна, електронна пошта: help@pb.ua, адреса Лізингоодержувача:, 74835, Україна, обд. Херсонська, р-н. Каховський, с.Чорнянка, вул. Дерибасівська, б.11, електронна пошта: О5О2842693ANNA@GMAIL.COM (пункт 10.1 Договору).

Додаток № 1 (Специфікація Майна), Додаток № 2 (Графік лізингових платежів), Додаток № З (Тарифи за оформлення документів), Додаток № 4 (Акт прийому-передачі Майна), Додаток № 5 (Акт прийому Майна на відповідальне зберігання) є невід`ємними частинами цього Договору (пункт 10.3 Договору).

Сторони, цим договором засвідчують свою згоду про те, що в порядку ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України ведення документообігу, в тому числі підписання угод, договорів, додаткових договорів до них, договорів про внесення змін до них, та інших документів, Сторонами може здійснюватися як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису, сертифікат на який видано Акредитованим Центром Сертифікації Ключів Банка згідно Свідоцтва про акредитацію центру сертифікації ключів Серії СА № 26 та атестату відповідності виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України від 25.03.2011 року, а також Експертного висновку № 05/1-2057 від 30.05.2011 року (пункт 10.4 Договору).

Цей Договір підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" (пункт 10.5 Договору).

Специфікацією майна, яка є Додатком № 1 до Договору фінансового лізингу від 15.11.2021, визначена характеристика предмета лізингу, а саме: марка, модель - Трактор New Holland Т7060, серійний номер - ZMBG20249, рік виробництва - 2021; вартість з ПДВ - 3 186 052,60 грн.

Згідно з графіком лізингових платежів, який є Додатком № 2 до Договору фінансового лізингу від 15.11.2021 , за яким починаючись з 25.12.2021 р. ФГ "СВ Дарія", зокрема, погодило зобов`язання внесення до 25.09.2024 р. по 212 736,81 грн в рахунок викупу майна (загальний розмір 1 914 631,36грн), та із щомісячного (до 25 числа) по 1 275,62 грн щомісячної винагороди (загальний розмір 43 371,08 грн).

Як вбачається, з акту прийому-передачі майна від 22.11.2021, який є додатком №4 до Договору фінансового лізингу від 15.11.2021, банк передав, а лізингоодержувач прийняв у лізинг майно: Трактор New Holland Т7060, серійний номер - ZMBG20249, рік виробництва - 2021; вартість з ПДВ - 3 186 052,60 грн.

Вказаний акт підписано сторонами із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Позивач вказує, що в порушення умов Договору Лізингоодержувач не здійснював відшкодування вартості майна, у зв`язку з чим у останнього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такою відшкодування. Також, Лізингоодержувач не сплачує винагороду за користування майном, у зв`язку з чим у нього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такої винагороди, що підтверджується копією виписки по рахунку НОМЕР_2 .

АТ КБ "Приватбанк" звернулось до відповідача з листом від 25.01.2023 №LBFHEFLO0ОMD9, в якому повідомило про розірвання договору лізингу з 02.03.2023 у зв`язку з простроченням лізингоодержувачем платежів більше ніж на 60 днів. Лист підписано кваліфікованим електронним підписом.

Зазначений лист направлено на вищезазначену електронну пошту відповідача. Відповіді на зазначений лист позивачем не отримано, предмет лізингу не повернуто.

Невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № HEN0FLOWW7NIR-1 від 15.11.2021 в частині сплати лізингових платежів та винагороди, відповідно до Графіку, у зв`язку з чим позивачем розірваного договір в односторонньому порядку а також невиконання вимоги щодо повернення майна стало підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 та статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Судом першої інстанції з`ясовано, що правовідносини сторін у цій справі виникли з договору фінансового лізингу.

Частиною першою статті 292 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За приписами частин другої та третьої статі 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься у статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг". За статтею 4 цього Закону лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.

За частинами другою, третьою статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" обов`язками лізингодавця є: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров`я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу. Лізингодавець може мати інші права та обов`язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (частина друга статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Пунктами 3, 7 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов`язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

З моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 13 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

У справі, що розглядається, лізингоодержувач не виконував зобов`язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, у зв`язку із чим позивач скористався своїм правом на відмову від договору та просив погасити заборгованість за договором і повернути предмет лізингу відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (на яку посилається скаржник), лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.

У справі № 904/5726/19 суди дослідили, що до моменту розірвання договору лізингодавець виставляв до оплати рахунки-фактури до складу яких входило відшкодування частини вартості об`єкта лізингу, проценти та комісії.

З урахуванням статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" суд касаційної інстанції у наведеній постанові зазначив, що враховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов`язання лізингодавця щодо передачі об`єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов`язання щодо відшкодування вартості цього об`єкта.

Ураховуючи встановлену у справі № 904/5726/19 структуру лізингових платежів, а також положення пункту 12 загальних умовах контракту, відповідно до якого у випадку розірвання договору за ініціативою лізингодавця лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу (пункт 6.18 загальних умов), що за висновком суду касаційної інстанції з урахуванням частини першої статті 627, статті 629 ЦК України узгоджується з правовим регулюванням договору оренди (найму), Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості по сплаті за користування об`єктом лізингу (до складу якої входило відшкодування частини вартості об`єкта лізингу) до припинення дії договору.

Як же зазначено вище, у справі, яка розглядається, лізингові платежі в межах спірного договору складаються з: (1) винагороди, що підлягають сплаті одноразово у день укладення цього договору; (2) щомісячна винагорода за обслуговування операції фінансового лізингу, що входить до складу лізингових платежів по Договору, у розмірі 0,04 (нуль цілих чотири сотих) % від вартості майна, передбаченої п.2.1 цього Договору, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно з Додатком № 2; (3) винагорода за користування майном у розмірі 11,00 (одинадцять) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно з Додатком № 2; (4) платежі в рахунок викупу Майна, у т.ч. аванс, що підлягають сплаті згідно з цим Договором та Додатком № 2 до нього.

Враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про повернення предмета лізингу, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування платежів в рахунок викупу майна, що підлягають сплаті згідно з спірним договором та додатком №2 до нього в сумі 628 433,70 грн є безпідставним.

При цьому, щодо вимог про стягнення 160392,30 грн. заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу та 4202,48 грн. заборгованості з простроченої винагороди за проведення моніторингу предмету лізингу, то суд першої інстанції також відмовив в їх задоволенні з підстав існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які посвідчені наданим відповідачем сертифікатом Київської Торгово-промислової плати від 17.08.2023р. за №3000-23-3612.

Крім того, суд першої інстанції відмовив у задолені вимоги про витребування у відповідача об`єкту лізину, та зазначив, що до припинення дії договору фінансового лінзу та станом на момент подання позову об`єкт лізингу не перебував у фактичному користуванні відповідача за незалежних від нього обставин, а тому обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, та невірно обраним.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погодитись та вважає слушними доводи скаржника про те, що з урахуванням наведеного вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, при вирішенні питання відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) у випадку розірвання договору, слід аналізувати як умови договору так і структуру лізингових платежів.

Як слідує з матеріалів справи свої зобов`язання зі здійснення лізингових платежів відповідач припинив виконувати з березня 2022 року.

Договір фінансового лізингу № HEN0FLOWW7NIR-1 від 15.11.2021 розірвано з 02.03.2023.

Позивачем заявлено, зокрема, вимогу про стягнення 628433,70 гривень заборгованості за лізинговими платежами як несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування.

Вартість майна за цим Договором складається з суми авансового платежу Лізингоодержувача в рахунок викупу майна, що становить 1274421.04 грн. (один мільйон двісті сімдесят чотири тисячі чотириста двадцять одна гривня чотири копійки) та підлягає сплаті протягом 1 (один) робочих днів з моменту підписання цього Договору; загальної суми лізингових платежів у рахунок викупу переданого в лізинг майна, що сплачується Лізингоодержувачем згідно з Додатком № 2 до цього Договору, зокрема: залишку суми вартості переданого Лізингоодержувачу майна у розмірі 1911631.56 грн. (один мільйон дев`ятсот одинадцять тисяч шістсот тридцять одна гривня п`ятдесят шість копійок). вартості оформлення Майна в органах державної реєстрації у розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень нуль копійок) (пункти 2.1.1.1 та 2.1.1.2 Договору).

Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються цим Договором і Додатком № 2 до нього, та включають: разова винагорода за обслуговування операції фінансового лізингу, що входить ло складу лізингових платежів Договору: у розмірі 0,50 % від суми фінасування (загальної суми лізингових платежів згідно з п.2.1.1.2 цього Договору на дату укладання цього Договору, що становить 9573,16 грн. та підлягає сплаті одноразово разом зі сплатою (у день сплати) авансового платежу, перебаченого п.2.1.1.1 цього Договору(пункт 2.2.1 Договору) ; щомісячна винагорода за обслуговування операції фінансового лізингу, що входить до складу лізингових платежів по Договору, у розмірі 0,04 % від вартості майна, передбаченої п.2.1 цього Договору, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно з Додатком № 2 (пункт 2.2.2 Договору); винагорода за користування майном у розмірі 11,00 (одинадцять) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно з Додатком № 2 (пункт 2.2.3 Договору); платежі в рахунок викупу майна, у т.ч. аванс, що підлягають сплаті згідно з цим Договором та Додатком № 2 до нього (пункт 2.2.4 Договору); інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням цього Договору та передбачені ним (пункт 2.2.5).

Розділом 7 договору визначені права та обов`язки лізингоодержувача, зокрема, лізингоодержувач зобов`язаний: повернути майно банку у випадках передбачених договором, у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору (п.7.2.6. договору).

Формулювання позовної вимоги щодо стягнення заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 628433,70 гривень несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, помилково розуміється відповідачем як вимога про сплату лізингових платежів за весь час користування предметом лізингу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сума 628433,70 гривень є заборгованістю з відшкодування вартості предмету лізингу з моменту припинення здійснення платежів до моменту розірвання договору, яка входить до складу (структури) лізингових платежів.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення заборгованості за лізинговими платежами в частині несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу в розмірі 628 433,70 гривень на підставі п.7.2.6 договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, відмовляючи у стягненні на користь позивача платежів в рахунок викупу майна до моменту розірвання договору, наведеній умові договору взагалі оцінки не надав та констатував неможливість одночасно вимагати повернути об`єкт лізингу та вимагати відшкодування вартості об`єкта лізингу, не звернувши при цьому уваги на правову позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що в такому випадку слід оцінювати умови договору та структуру лізингових платежів на предмет врегулювання сторонами порядку стягнення лізингових платежів у разі розірвання договору.

Щодо вимог про стягнення 160 392,30 грн. - заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу та 4 202,48 грн. - заборгованість з простроченої винагороди за проведення моніторингу предмету лізингу, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 7 ст.17 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання договору.

Так заперечуючи проти задоволення позовних вимог в цій частині відповідачем не заперечується факт несплати лізингових платежів після вказаної дати. З викладених у відзиві обставин вбачається, що така несплата пов`язана з тим, що відповідач не користувався даним майном, у зв`язку з його втратою не з вини відповідача, крім того невиконання зобов`язань пов`язано з настанням обставини непереборної сили, які настали через військову агресією російської федерації проти України, тобто обумовлено загальними форс-мажорними обставинами, які підтверджено загально-оприлюдненим листом Торгово-Промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. та сертифікатом Київської Торгово-промислової плати від 17.08.2023р. за №3000-23-3612 яким для відповідача засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Стосовно вказаних аргументів колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтями 526, 629 ЦК України, та статтею 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Договору фінансового лізингу № HEN0FLOWW7NIR-1 від 15.11.2021, сторонами не узгоджено існування форс-мажорних обставин.

Колегія суддів зазначає, що підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 ЦК України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у cправі №910/15264/21, Касаційний господарський суд вказав наступне:

« 46. Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

47. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

48. Позивач не надав жодних документів та доказів, чому повідомлення позивачем іншої сторони Договору (Міноборони) про наявність форс-мажорних обставин було зроблено із пропущенням 5-денного строку, встановленого Договором. Усі пояснення сторони стосувалися лише дати отримання сертифіката ТПП, а не дати повідомлення Міноборони про дію форс-мажорних обставин.

49. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач вчасно не повідомив іншу сторону про виникнення форс-мажорних обставин.

50. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор)».

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у пункті 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Таким чином, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Також, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи повідомлення на адресу позивача від відповідача про форс-мажорні обставини не надходило. За сертифікатом відповідач звернувся до Київської торгово-промислової палати (№17/13-4/797 від 17.08.2023) лише після звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідачем не надано суду доказів того, що він до подання позову у даній справі звертався до позивача з відповідним зверненням щодо настання форс-мажорних обставин, які унеможливлювали виконання ним зобов`язань за спірним договором, з долученням до таких звернень підтверджуючих документів.

Разом з тим, судом першої інстанції, не було надано оцінки обставинам звернення відповідачем до позивача з повідомленням про настання обставин непереробної сили.

За такого, наведенні вище аргументи відповідача про наявність форс-мажорних обставин є безпідставними та такими, що не приймаються судом до уваги.

Крім того, як зазначалось вище, форс-мажор не звяльняє від самого зобов`язання, адже предметом спору у даній справі є стягнення основної заборгованості за Договором фінансового лізингу № HEN0FLOWW7NIR-1 від 15.11.2021, строк якої настав.

Ураховуючи наведене, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції вирішуючи спір не дослідив самого змісту поняття господарсько-правової відповідальності та належності до неї заявлених до стягнення грошових зобов`язань та дійшов передчасного висновку про відмову у стягненні їх з відповідача на підставі статей 614, 617 ЦК України.

Щодо вимоги про витребування у відповідача об`єкту лізину, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про фінансовий лізинг" з моменту передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу ризик випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження об`єкта фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача.

Пунктом 3.5.3 договору, визначено, що з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі до лізингоодержувача переходять всі ризики, пов`язані з користуванням та володінням майном, у т.ч. ризик випадкового знищення або пошкодження, а також невідповідності майна цілям його використання.

Тобто, згідно за умовами договору фінансового лізингу з моменту передачі предмету лізингу до лізингоодержувача перейшли всі ризики, пов`язані з володінням і користуванням транспортним засобом, включно із ризиками незаконного заволодіння.

Проте, в підтвердження втрати предмету лізингу відповідачем долучено до відзиву витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження №12022181230000128 від 12.07.2022, в якому зазначено, що гр. ОСОБА_1 звернулась із заявою 11.07.2022 до ВП №1 Варварського РВП ГУНП в Рівненській області, в якій повідомила, що наприкінці травня 2022 року, в селі Чорнянка, Каховського району Херсонської області, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, невстановлені особи із числа військовослужбовців військових формувань російської федерації, незаконно заволоділи трактором колісним марки New Holland Т7060, 2021 року випуску, серійний номер - НОМЕР_3 , який був придбаний ФГ «СВ Дарія» на підставі договору купівлі-продажу (лізингу) №1/3906/21/Л/КАХ/КО від 15.11.2021.

Втім, наявність вказаного витягу підтверджує лише факт звернення керівника відповідача до поліції і повідомлення ним певних відомостей щодо заволодіння третіми особами трактором, при цьому сам факт такого заволодіння не доведено, оскільки суду не надано доказів завершення досудового розслідування в частині встановлення фактів незаконного заволодіння спірним майном, порушення судового провадження та постановлення відповідного рішення у кримінальній справі за результатами розслідування викладеного в заяві факту.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст.74 ГПК України втрати предмету лізингу, у зв`язку з чим підстави для відмови в задоволені позову в цій частині відсутні.

Відповідно до умов договору у випадку дострокового розірвання договору, якщо лізингоодержувач не скористався правом дострокового викупу майна згідно п.7.2.6 цього договору, повернути майно банку у випадках передбачених договором, у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.

Відповідач своїм правом дострокового викупу майна не скористався, майно за актом-прийому-передачі не повернув.

За змістом ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Колегія суддів зауважує, що саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст. 317 ЦК України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Таким чином лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів. Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у пункті 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 р. у справі № 910/12224/17.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу №MR52FLOWWU74G-1 від 15.11.2021 розірвано з 02.03.2023 та позивачем заявлено вимогу відповідача про повернення предмету лізингу, проте відповідачем вказану вимогу не виконано та предмет лізингу не повернуто, у зв`язку з чим спірний предмет є таким, що перебуває у відповідача безпідставно.

Доводи відповідача щодо втрати контролю над орендованим майном через окупацію території, на якій відповідач здійснював свою господарську діяльність , де, за його твердженням, має знаходитися спірне майно не є підставою до звільнення відповідача від виконання цього обов`язку, адже за умовами укладеного між сторонами Договору фінансового лізингу відповідач свідомо брав на себе ризики пов`язані із майном.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що вимога позивача про витребування транспортного засобу є правомірною та підлягає задоволенню.

Висновок суду першої інстанції щодо того, що обраний позивачем спосіб захисту в подальшому не призведе до відновлення його порушеного права, стосується саме виконання рішення суду на даний момент, проте саме право позивача в цій частині є порушеним та повинно бути захищене судом.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин рішення суду першої інстанції у цій справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд постановив:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2023 у справі №916/1761/21 скасувати.

Позовну заяву Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити повністю.

Витребувати у Фермерського господарства ,,СВ Дарія" (74835, Херсонська обл., Каховський р-н, с. Чорнянка, вул. Дерибасівська, буд. 11, ЄДРПОУ: 35435013) на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) транспортний засіб Трактор New Holland Т7060, серійний номер - НОМЕР_3 , рік виробництва - 2021.

Стягнути з Фермерського господарства ,,СВ Дарія" (74835, Херсонська обл., Каховський р-н, с. Чорнянка, вул. Дерибасівська, буд. 11, ЄДРПОУ: 35435013) на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 628 433,70 грн. несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, 160 392,30 грн. заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу, 4202,48 грн. заборгованість з прострочення винагороди за проведення моніторингу предмету лізингу, а разом 793 028,48 грн.

3. Стягнути з Фермерського господарства ,,СВ Дарія" (74835, Херсонська обл., Каховський р-н, с. Чорнянка, вул. Дерибасівська, буд. 11, ЄДРПОУ: 35435013) на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) 59 686,02 грн. судового збору, сплаченого за подання позову та 71 623,47 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням повних реквізитів сторін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

18.03.2024р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф.Савицький