Постанова

від 08.02.2024 по справі 920/631/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2024 р. Справа№ 920/631/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 08.02.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фермерського господарства "Постольне"

на рішення Господарського суду Сумської області

від 21.09.2023 (повний текст складено 25.09.2023)

у справі № 920/631/23 (суддя Вдовенко Д.В.)

за позовом Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області

до Фермерського господарства "Постольне"

про стягнення 470 043, 08 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року Миколаївська сільська рада Сумського району Сумської області звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Фермерського господарства "Постольне" про стягнення 470 043,08 грн заборгованості з орендної плати за 2022-2023 роки за договором оренди землі від 26.03.2020, укладеного між сторонами.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.09.2023 у справі №920/631/23 позов задоволено частково.

За рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 469 917,77 грн заборгованості з орендної плати, 7048,77 грн витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з встановлених обставин невиконання відповідачем зобов`язання з оплати орендної плати за земельну ділянку. Разом з тим, дійшов висновку щодо часткового задоволення позову у сумі 469 917,77 грн, оскільки позивач невірно здійснив розрахунок орендної плати за січень 2022 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення в повному обсязі та ухвалити нове, яким у позові відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує, що суд першої інстанції не врахував норми податкового законодавства, яким відповідач був звільнений від сплати орендної плати за період з 01.03.2022 по 06.05.2023, а також не було досліджено квитанції про сплату орендної плати ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 26.03.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області (орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір), відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 89,1633 га з кадастровими номерами: 5924786700:05:001:0394, 5924786700:05:001:0397, 5924786700:03:003:0307, 5924786700:03:003:0306, 5924786700:03:002:0429, 5924786700:03:002:0430, які розташовані за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради (колишня назва Постольненська сільська рада) Сумського району Сумської області. Код використання згідно з Класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А.01.02. - для ведення фермерського господарства.

Згідно з п. 8 договору річна орендна плата вноситься орендарем за земельні ділянки державної власності у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки виключно у грошовій формі та складає із них: земельна ділянка з кадастровим номером 5924786700:05:001:0394 - 10801,00 грн. (десять тисяч вісімсот одна грн. 00 коп.), земельна ділянка з кадастровим номером 5924786700:05:001:0397 - 122746,18 грн. (сто двадцять дві тисячі сімсот сорок шість грн. 18 коп.), земельна ділянка з кадастровим номером 5924786700:03:003:0307- 31525,76 грн. (тридцять одна тисяча п`ятсот двадцять п`ять грн. 76 коп.), земельна ділянка з кадастровим номером 5924786700:03:003:0306 - 44737,53 грн. (сорок чотири тисячі сімсот тридцять сім грн. 53 коп.), земельна ділянка з кадастровим номером 5924786700:03:002:0429 - 49043,44 грн. (сорок дев`ять тисяч сорок три грн. 44 коп.), земельна ділянка з кадастровим номером 5924786700:03:002:0430 - 90764,91 грн. (дев`яносто тисяч сімсот шістдесят чотири грн. 91 коп.).

Орендна плата сплачується орендарем у розмірі 349618,82 грн. (триста сорок дев`ять тисяч шістсот вісімнадцять грн. 82 коп.) шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області.

Орендна плата вноситься у такі строки: за перший рік - у п`ятиденний строк після підписання договору; починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України ( п. 10 договору).

Договір укладено строком на 7 років ( п.7 договору).

Право оренди на зазначені земельні ділянки зареєстроване за ОСОБА_1 27.03.2020, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

04.06.2020 зареєстроване створене ОСОБА_1 Фермерське господарство «Постольне» (витяг з ЄДРПОУ, а.с. 68-70).

Нормами Закону України «Про фермерське господарство» запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності. Таке фермерське господарство створюється після отримання громадянином земельної ділянки в оренду. З моменту створення цього фермерського господарства та його державної реєстрації до нього за нормами Закону України «Про фермерське господарство» переходять права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі.

В цьому випадку не відбувається відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки, а здійснюється встановлений нормами Закону України «Про фермерське господарство» перехід прав та обов`язків орендаря земельної ділянки від громадянина до створеного ним фермерського господарства. При цьому такий перехід відбувається в силу норм Закону України «Про фермерське господарство» та не потребує укладення додаткових угод.

Так, згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди земельних ділянок за договором від 26.03.2020 зареєстроване за орендарем - Фермерським господарством «Постольне» - 27.01.2022.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що право власності на земельні ділянки зареєстроване за територіальною громадою Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області 24.12.2020 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну" № 18-6297/16-18 від 20.08.2018 та акту приймання-передачі від 20.08.2018 (інформаційні довідки з Реєстру а.с. 16-27).

Відповідно до статті 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди щодо такої земельної ділянки. Внесення змін до договорів оренди із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог сільська рада посилається на те, що відповідач не виконав договірних зобов`язань щодо сплати орендної плати за період з 27.01.2022 до 31.05.2023, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 470043,08 грн.

Позивач звертався до відповідача з листом-претензією № 924/02-40 від 27.03.2023, просив сплатити заборгованість, однак відповідач відповіді на претензію не надав, орендну плату не сплатив, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною 1 статті 173, абз. 4 частини 1 статті 174, частини 1 статті 175, частин 1, 7 статті 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договорами оренди нерухомого майна (земельних ділянок, за кадастровими номерами: 7420880800:03:002:0126, 7420880800:03:002:0127, 7420880800:03:002:0128), які на момент вирішення спору є чинними (виходячи з умов п.9 цих договорів), за відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження припинення їх дії достроково в установленому законом порядку.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1 та 2 статті 93 Земельного кодексу України, статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 статті 19 Закону «Про оренду землі» встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлене законом (стаття 17 Закону України «Про оренду землі»).

Матеріалами справи підтверджено здійснення 27.03.2020 державної реєстрації договору оренди.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За приписами статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до абзацу першого п. 288.1. статті 288. Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Абзацом першим п. 287.1. статті 287. Податкового кодексу України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 287.3. статті 287. Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене в податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п. "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Отже, з моменту виникнення права користування земельною ділянкою в орендаря виник обов`язок сплачувати плату за землю у вигляді орендної плати.

Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість зі сплати орендної плати становить 470 043,08 грн, в тому числі за період з 27.01.2022 до 31.01.2022 - 3884,65 грн, за період з 01.02.2022 до 31.12.2022 - 320 483,92 грн, за період з 01.01.2023 до 31.05.2023 - 145 674,51 грн.

Відповідно до листа фінансового управління Миколаївської сільської ради від 01.05.2023 № 212 станом на 01.05.2023 до бюджету Миколаївської сільської ради не надходили від відповідача податкові та неподаткові надходження. Згідно з листом Головного управління ДПС у Сумській області від 26.05.2023 № 3541/5/18-28-04-08-06 ФГ «Постольне» податкові декларації з плати за землю на 2020-2023 роки до податкового органу не подавались.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем не надано.

Разом з тим, судом встановлено, що виходячи з розміру орендної плати узгодженого сторонами у договорі загальна сума заборгованості за зазначений період складає 469 917,77 грн, в тому числі за період з 27.01.2022 до 31.01.2022 - 3759,34 грн, враховуючи, що у січні місяці 31 календарний день, за період з 01.02.2022 до 31.12.2022 - 320 483,92 грн, за період з 01.01.2023 до 31.05.2023 - 145 674,51 грн.

Посилання відповідача про звільнення його від сплати орендної плати за період з 01.03.2022 по 06.05.2023, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки ФГ «Постольне» не виконав обов`язку, передбаченого п. 286.2 Податкового кодексу України, і не подав податкову декларацію у строки, визначені законом.

Доводи скаржника стосовно здійснення оплати з орендної плати Рядовим Д.В. до 27.03.2022, також є необґрунтованим оскільки починаючи з 27.01.2022 (дата реєстрації права оренди за ФГ «Постольне») договірні зобов`язання за договором оренди земельної ділянки мають виконуватись саме Фермерським господарством «Постольне». Крім того, подані скаржником податкові повідомлення-рішення від 22.06.2020 №846-5433-1819, від 24.05.2021 №334334-2406-1819 та квитанції від 30.03.2020 №26119021від 28.05.2021 №32566930, від 25.08.2021 №34099198 свідчать про здійснення орендної плати за 2020 та 2021 роки.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати за період з 27.01.2022 до 31.05.2023, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 469917, 77 грн заборгованості. У задоволенні позову в іншій частині щодо стягнення з відповідача 125,31 грн слід відмовити, оскільки розраховуючи розмір орендної плати за січень 2022 року (чотири дні - з 27 до 31), позивач виходив з кількості днів у січні - 30 календарних днів, а не 31.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 469917, 77грн основного боргу.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Сумської області від 21.09.2023 у справі №920/631/23 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на апелянта.

Враховуючи ви ще викладене та керуючись статтями керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Постольне" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.09.2023 у справі №920/631/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 21.09.2023 у справі №920/631/23 залишити без змін.

Матеріали справи № 920/631/23 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 13.03.2024.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська