Постанова

від 07.03.2024 по справі 905/915/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року м. Харків Справа № 905/915/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;

за участі секретаря судового засідання Голозубової О.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс» (вх.№2690Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 16.11.2023 у справі №905/915/23 (повний текст рішення складено 20.11.2023 суддею Демідовою П.В. у приміщенні господарського суду Донецької області)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс», с.Петропавлівська Борщагівка, Київська область,

до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області, м.Соледар, Донецька область,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Соледарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, м.Соледар, Донецька область,

про стягнення дійсної вартості безпідставно набутого (збереженого) майна за нікчемним договором у сумі 5369082,25 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс», звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області та до Соледарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про стягнення дійсної вартості безпідставно набутого (збереженого) майна за нікчемним договором у загальній сумі 5369082,25грн, з яких: 3610000,00 грн вартість майна, 1759082,25 грн інфляційні втрати.

Позов обґрунтований тим, що укладений за результатами тендеру між сторонами договір №236/13-13-06 від 27.12.2018 визнаний нікчемним, внаслідок чого передане за актом приймання-передачі майно №1 від 26.09.2019 перебуває у відповідача безпідставно та, ураховуючи положення ст.1212 Цивільного кодексу України, в умовах неможливості повернення майна у тому стані, в якому воно було передано, наявні підстави для стягнення вартості майна в сумі 3610000,00 грн та інфляційних втрат.

06.10.2023 позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд викласти позовні вимоги в такій редакції: «Стягнути з Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Спец-Ком-Сервіс» дійсну вартість безпідставно набутого (збереженого) майна станом на дату подання позову мобільний офіс муніципальних послуг за нікчемним договором №236/13-13-06 від 27.12.2018 на підставі акту приймання-передачі №1 від 26.03.2019 та видаткової накладної №37 від 26.03.2019 у сумі 3610000,00 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 1759082,25 грн, що в загальній сумі складає 5369082,25 грн». Виключити Соледарську міську військову адміністрацію Бахмутського району Донецької області зі складу відповідачів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.09.2023 у задоволенні заяви Бахмутської окружної прокуратури №50-2825вих-23 від 15.08.2023 про вступ у справу відмовлено; у задоволенні клопотання другого відповідача про виключення його зі складу відповідачів відмовлено; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс» (б/н від 07.08.2023) про продовження строку для подання відповіді на відзиви відповідачів та заперечення щодо виключення другого відповідача задоволено в частині пропозиції надати відповіді на питання, поставлені у позовній заяві; продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/915/23 на 30 днів; відкладено підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.10.2023, зокрема, залишено без розгляду позовні вимоги позивача до другого відповідача Соледарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору на стороні першого відповідача Соледарську міську військову адміністрацію Бахмутського району Донецької області.

Оспорюваним рішенням господарського суду Донецької області від 16.11.2023 у справі №905/915/23 у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс» до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,- Соледарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, про стягнення дійсної вартості безпідставно набутого (збереженого) майна за нікчемним договором у загальній сумі 5369082,25 грн відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що укладений між ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» та Соледарською міською радою Бахмутського району Донецької області договір №236/13-13-06 від 27.12.2018 є недійсним у силу закону. Вказаний факт встановлений рішенням господарського суду Донецької області від 10.10.2019 у справі №905/518/19. Ураховуючи, що укладений між сторонами договір є нікчемним, та кожна із сторін здійснила його виконання, господарський суд дійшов висновку про те, що застосуванню підлягають норми статті 216 Цивільного кодексу України. Відшкодування вартості майна здійснюється у разі неможливості його повернення в натурі. Господарський суд зазначив, що позивачем не доведено відсутність майна, що було об`єктом купівлі - продажу за результатами тендерної процедури. Ураховуючи зазначене, майно може бути повернуто відповідачем позивачу відповідно до норм частини 1 ст.216 Цивільного кодексу України. Посилання позивача на те, що майно відсутнє на ринку України за родовими ознаками та є таким, що спеціально виготовлялось відповідно до умов договору, як на підставу відшкодування його вартості, в умовах наявності у відповідача спірного майна та можливості його повернення, господарський суд визнав передчасними та безпідставними. Господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленої позивачем вимоги у вказаний ним спосіб, оскільки обраний спосіб захисту порушеного права не передбачено законом, зокрема, як ст.216 Цивільного кодексу України, так і ст.1212 Цивільного кодексу України. Ураховуючи, що позовні вимоги за основною вимогою, а саме, відшкодування дійсної вартості майна в сумі 3610000,00 грн задоволенню не підлягають, тому господарський суд відмовив у задоволенні вимог щодо нарахованих інфляційних втрат у сумі 1759082,25 грн, як похідних вимог.

Позивач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 16.11.2023 у справі №905/915/23. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, стягнути з Соледарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс» дійсну вартість безпідставно набутого (збереженого) майна станом на дату подання позову мобільний офіс муніципальних послуг - за нікчемним договором №236/13-13-06 від 27.12.2018 на підставі акту приймання-передачі №1 від 26.03.2019 та видаткової накладної №37 від 26.03.2019 у сумі 3610000,00 грн та суму інфляційних втрат у сумі 1759082,25 грн, шо у загальній сумі 5369082,25 грн. Судові витрати та витрати на правову допомогу стягнути у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Справу розглядати за участі представника позивача.

Разом з апеляційною скаргою скаржник заявив клопотання про зобов`язання відповідача виконати вимоги ст.90 Господарського процесуального кодексу України надати відповідь на запитання, викладене у прохальній частині апеляційної скарги. Зобов`язати відповідача пред`явити для огляду представника позивача безпідставно набуте (збережене) майно- мобільний офіс муніципальних послуг за нікчемним договором №236/13-13-06 від 27.12.2018 на підставі акту приймання-передачі №1 від 26.03.2019 та видаткової накладної №37 від 26.03.2019 разом з усіма реєстраційними та технічними документами на дане майно.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає таке:

-господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, замість ст.1212 Цивільного кодексу України застосував ст.216 Цивільного кодексу України, вважаючи, що не повинна застосовуватись кондикція, а повинна застосовуватись двостороння реституція, оскільки нікчемний правочин виконаний; господарський суд помилково застосував ст.216 Цивільного кодексу України, оскільки реституція може бути тільки двостороння, тобто тоді, коли позивач та відповідач одночасно повертають майно у одній справі, і реституція неможлива, коли у справі №905/827/21 позивач повернув у порядку кондикції відповідачу майно; господарський суд не урахував, що відповідач відмовився повернути майно та не надав доказів існування такого майна у стані, в якому він був переданий відповідачу під час виконання нікчемного правочину;

- господарський суд неправильно застосував норми процесуального права, а саме, у рішенні застосував принцип «jura novit curia», надавши оцінку спірним правовідносинам замість кондикційних вимог, постановив застосування реституції, тобто замість ст.1212 Цивільного кодексу України, судом застосована ст.216 Цивільного кодексу України, проте такі висновки суперечать справі №905/827/21 відповідно до положень частини 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України; господарський суд проігнорував невиконання відповідачем заяви позивача у порядку ст.90 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач ставив питання до відповідача- повідомити про місце перебування безпідставно набутого (збереженого) майна, з метою його огляду та проведення оцінки. Суд самостійно в підготовчому провадженні знав це питання щодо виконання відповідачем заяви у порядку ст.90 Господарського процесуального кодексу України, і не надав можливість позивачу реалізувати свої процесуальні права на збирання доказів, дослідження, а також можливу зміну предмета або підстав позову, у випадку огляду такого майна;

- не урахування господарським судом правових позицій Верховного Суду, викладених у спільному дайджесті судової практики Верховного Суду у справах, пов`язаних із поверненням майна, набутого або збереженого без достатньої правової підстави (ст.1212 Цивільного кодексу України) за січень 2018 листопад 2022 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 витребувано у господарського суду Донецької області матеріали справи №905/915/23, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №905/915/23.

19.12.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецком-Ком-Сервіс» залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз`яснено заявнику апеляційної скарги, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки, передбачені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.

28.12.2023 позивач через систему «Електронний суд» разом з заявою про усунення недоліків апеляційної скарги подав клопотання (вх.№16288) про долучення доказів до матеріалів справи, а саме, скаргу (вих.№19951812 від 18.12.2023) на протиправну бездіяльність посадових осіб органу місцевого самоврядування з додатками.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс» (вх.№2690Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 16.11.2023 у справі №905/915/23. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 08.02.2024 о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №104. Встановлено учасникам справи строк по 29.01.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження. Задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс» про участь в усіх судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №905/915/23. Ухвалено судове засідання у справі №905/915/23, призначене на 08.02.2024 о 10:00 год., провести за участі представника ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку. Роз`яснено, що для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції представник зобов`язаний зайти до системі відеоконференцзв`язку та авторизуватися в ній за 10 хвилин до початку судового засідання; активувати технічні засоби (мікрофон, навушники, камеру) та перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою системи; очікувати запрошення секретаря судового засідання до участі в судовому засіданні. Попереджено учасників справи, що згідно з частиною 5 ст.197 Господарського процесуального кодексу України, пункту 46 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема, підсистеми відеоконференцзв`язку, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. Зобов`язано сторони, які беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, подати скановані копії документів, що посвідчують особу учасника або його представника для встановлення повноважень, засвідчених електронним цифровим підписом до проведення судового засідання. Запропоновано учасникам справи надати оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

29.01.2024 електронною поштою від представника Соледарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області до суду надійшов відзив (вх.№1492) на апеляційну скаргу, до якого надано докази повернення великовантажного мототоранспортного засобу-мобільного офісу муніципальних послуг позивачу, а саме: акт приймання-передачі (повернення майна) від 16.01.2024.

31.01.2024 від Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області до суду поштою надійшов відзив (вх.№1591) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що станом на дату звернення до суду першої інстанції з даним позовом позивачем всупереч зобов`язання повернути майно, таке повернення не здійснено. Повернення коштів позивачем здійснено на підставі виконавчого провадження ВП №72554909 про примусове виконання рішення господарського суду Київської області від 18.11.2021 у справі №905/827/21, відкритого Вишневим відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) за заявою Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області від 11.08.2023 №72/01-18 про примусове виконання рішення господарського суду Київської області від 18.11.2021 у справі №905/827/21. Своїм твердженням про те, що відповідач не надав доказів існування майна Великовантажний мототранспортний засіб. Мобільний офіс муніципальних послуг у стані, в якому він був переданий відповідачу під час виконання нікчемного правочину, позивач вводить в оману суд, оскільки відповідачем на виконання ухвали господарського суду Донецької області від 05.09.2023 щодо надання відповіді на запитання, поставлені позивачем у позові у порядку ст.90 Господарського процесуального кодексу України, надано суду першої інстанції заяву свідка (відповіді на запитання, поставлені позивачем у позові), в якій зазначено, що станом на 05.10.2023 майно-Великовантажний мототранспортний засіб, Мобільний офіс муніципальних послуг, що був прийнятий Солідарською міською радою відповідно до договору №236/13-06 від 27.12.2018, що перебуває в оперативному управлінні, обліковується на балансі Управління соціального захисту населення Соледарської міської ради Бахмутського района Донецької області з міста Соледар Бахмутського району Донецької області евакуйовано та знаходиться на території України, у безпечному місці, де не ведуться активні бойові дії, а саме: Дніпропетровська обл., м.Павлоград. Вказаний транспортний засіб на ходу, його фізичний стан задовольний, несучі елементи (рама, кузов, кабіна тощо) не пошкоджені, що підтверджується фотографіями, що наявні в матеріалах справи. Позивач стверджує, що відповідач відмовився за час розгляду справи повернути майно, проте жодних доказів зазначеного позивачем не надано. При цьому у ході розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем неодноразово заявлялось про готовність повернути майно. Відповідач вважає, що на виконання укладеного між сторонами нікчемного договору ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» передав Соледарській міській раді Бахмутського району Донецької області мобільний офіс муніципальних послуг, а Соледарського міська рада сплатила суму переданого майна у розмірі 3610000,00 грн. Ураховуючи недійсність правочину, на підставі якого сторони вчинили зазначені дії, ТОВ «Спец-Ком Сервіс» має повернути перераховані радою грошові кошти, а Соледарська міська рада у свою чергу повернути переданий мобільний офіс муніципальних послуг. На дату звернення до суду першої інстанції з даним позовом кошти у розмірі 3610000,00 грн позивачем у супереч зобов`язання, не були повернуті. Відповідач вважає, що позивачем не доведено відсутність майна, що було об`єктом купівлі-продажу за результатами тендерної процедури. Також зазначає, що твердження позивача про те, що товар, поставлений за договором, не виготовляється на території України іншими особами, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Отже, господарський суд дійшов правильного висновку про те, що майно може бути повернуто відповідачем позивачу відповідно до норм ст.216 Цивільного кодексу України, а заявлені позивачем вимоги у вказаний ним спосіб задоволенню не підлягає, оскільки обраний спосіб захисту порушеного права не передбачено законом, зокрема, як ст.216 Цивільного кодексу України, так і ст.1212 Цивільного кодексу України.

02.02.2024 Соледарською міською радою через систему «Електронний суд» подано клопотання (вх.№1680) про долучення до матеріалів справи акту приймання-передачі (повернення майна) від 16.01.2024.

Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 заяви (вх.№1764ел.271, вх.№1765ел.272 від 05.02.2024) Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області та Соледарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без розгляду.

07.02.2024 від ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява (вх.№1940) про закриття провадження у справі, в якій заявник зазначив, що 16.01.2024 відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, передано транспортний засіб мобільний офіс, який незаконно утримувався та використовувався відповідачем з 10.10.2019, з огляду на те, що підставами та предметом позову були кондикційні вимоги, а не відшкодування збитків внаслідок незаконного утримання майна, позивач зазначає про відсутність спору у зв`язку з визнанням позову відповідачем і повернення майна, яке незаконного утримувалось. Посилаючись на пункт 2 частини 1, 4 ст.231 Господарського процесуального кодексу України та пункт 5 частини 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», просить суд закрити провадження у справі внаслідок відсутності предмета спору. Повернути судовий збір, сплачений позивачем за перегляд рішення суду в апеляційній інстанції. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу, понесення, як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, внаслідок зловживання процесуальними правами та недобросовісною поведінкою у сумі 91500,00 грн.

Заява обґрунтована тим, що даний спір виник внаслідок того, що відповідач протиправно не повертав майно, хоча повинен був його повернути з 10.10.2019, незалежно від того, повернув позивач кошти, чи ні. Відповідач та третя особа у своїх відзивах на апеляційну скаргу та клопотанні про долучення доказів повідомили, що визнали позов та повернули незаконно утримуване майно, яке незаконно використовували упродовж більше трьох років на підставі акту приймання-передачі майна від 16.01.2024. Відповідач та третя особа повідомили позивачу про можливість повернення автомобіля тільки після подання апеляційної скарги позивачем, а також встановили дату-16.01.2024 тільки після чисельних скарг позивача до Донецької обласної військової адміністрації та Ради Бізнес-омбудсмена в Україні, не дивлячись на той факт, що договір визнано нікчемним і такий факт встановлений рішенням господарського суду Донецької області від 10.10.2019 у справі №905/518/19, тобто упродовж більше трьох років із 10.10.2019 відповідач та третя особа не збирались повертати майно та незаконно його використовували, чим допустили недобросовісну поведінку, яка спонукала виникнення даного спору. Судовим рішенням у справі №905/518/19 встановлено, що договір визнано нікчемним судом внаслідок порушення законодавства про публічні закупівлі саме відповідачем у даній справі, а не позивачем. Відповідачу та третій особі добре відомо, що позивач повернув відповідачу кошти за даним нікчемним договором, що підтверджується платіжною інструкцією №379517 від 22.08.2023 на суму 3610000,00 грн. Рішення у даній справі винесене 16.11.2023, тобто відповідач міг повернути майно у будь-який час з 22.08.2023 до 16.11.2023, проте ні відповідач, ні третя особа цього не зробили. Із 16.01.2024 відсутній предмет спору, у зв`язку з чим провадження підлягає закриттю. Але внаслідок недобросовісної поведінки відповідача та третьої особи позивач поніс витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції та під час апеляційного провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 07.03.2024 о 09:30 год. Засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м.Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, кімн.№104. Зобов`язано відповідача та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, надати суду письмові пояснення або заперечення з приводу підстав та вимог позивача, викладених у заяві про закриття провадження у справі та клопотанні про долучення доказів до матеріалів справи. Ухвалено судове засідання у справі №905/915/23, призначене на 07.03.2024 о 09:30 год., провести за участі представника ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

04.03.2024 від Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області та від Соледарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області через систему «Електронний суд» надійшли заперечення (вх.№3144, 3145) на клопотання позивача про закриття провадження у справі, в яких зазначають, що позивач просить закрити провадження у справі, наголошуючи на відсутності предмета спору. Однак предметом спору є відшкодування вартості безпідставно набутого (збереженого) майна за нікчемним договором у сумі 5369082,25 грн, а не повернення майна в натурі. Тобто позивач підмінює поняття предмету спору «відшкодування вартості безпідставно набутого (збереженого) майна за нікчемним договором у сумі 5369082,25 грн» на «повернення майна в натурі». У ході розгляду справи позивачем не доведено факт відсутності майна, що було об`єктом купівлі продажу за результатами тендерної процедури. У свою чергу, відповідачем доведено факт можливості повернення отриманого за недійсним правочином майна в натурі та на час розгляду справи у суді першої інстанції вказане майно знаходиться на балансі Управління соціального захисту населення Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області, та передувало у безпечному місці, де не ведуться бойові дії. Судом першої інстанції встановлено, що майно може бути повернуто відповідачем позивачу відповідно до норм частини 1 ст.216 Цивільного кодексу України. Господарський суд зауважив, що статтею 216 Цивільного кодексу України не передбачено такий спосіб захисту як відшкодування дійсної вартості майна, у випадку відшкодування вартості майна через неможливість його повернення, відшкодування дійсної вартості майна, у випадку відшкодування вартості майна через неможливість його повернення, відшкодування відбувається за цінами, які існують на момент відшкодування. Та резюмував, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки не передбачений законом, зокрема, ст.216 Цивільного кодексу України, так і ст.1212 Цивільного кодексу України. Тобто саме позивачем обраний неправильний спосіб захисту порушеного права. Позивач діє недобросовісно та необґрунтовано, підміняючи предмет спору, а також стверджуючи про визнання відповідачем позову. Також заперечують проти стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, понесені у суді першої та апеляційної інстанцій у сумі 91500,00 грн. Просять суд у задоволенні заяви про закриття провадження у справі у частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу понесені у суді першої і апеляційної інстанцій у сумі 91500,00 грн відмовити у повному обсязі.

До вказаних заперечень надано постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.08.2023 ВП №72554909 за наказом №905/827/21, виданого 09.08.2023, господарським судом Київської області про стягнення з ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» на користь Соледарської міської ради кошти у розмірі 3610000,00 грн, а також листи щодо повернення майна за нікчемним договором.

Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 заяви представників Соледарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області Ляднової О.В. та Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області Нікітіної М.С., про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №905/915/23 задоволено. Ухвалено судове засідання у справі №905/915/23, призначене на 07.03.2024 о 09:30 год., провести за участі представників Соледарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області Ляднової О.В. та Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області Нікітіної М.С., у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

06.03.2024 позивач через систему «Електронний суд» подав клопотання (вх.№3356) про доповнення до клопотання про закриття провадження, в якому просить взяти до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.12.2019 у справі №906/1290/15 та у постанові від 07.10.2020 Верховного Суду у справі №917/1230/15, в якій зазначено, що відсутність предмета спору в розумінні пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акта). Позивач вважає, що внаслідок дій відповідача повернення незаконно утримуваного майна припинилось існування спірних відносин, тобто відсутній предмет спору, неможливо застосувати ні кондикцію, ні реституцію (помилкова думка суду першої інстанції). Просить долучити доповнення до заяви та закрити провадження у справі внаслідок відсутності предмета спору, повернути судовий збір, сплачений позивачем за перегляд рішення суду в суді апеляційної інстанції, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанцій внаслідок зловживання процесуальними правами та недобросовісною поведінкою у сумі 91500,00 грн.

Щодо наданих представниками сторін нових доказів, зокрема, акту приймання-передачі (повернення майна) від 16.01.2024, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини 1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини 2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції у повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - відповідно до частини 1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень частини 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Колегія суддів, зазначає, що новий доказ, який сторони просять долучити до матеріалів справи, датований після винесення оскаржуваного рішення.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, у наведеній справі касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції. Верховний Суд вказав, що така обставина як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Колегія суддів у силу приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України не може взяти до уваги для оцінки рішення, що оспорюється, оскільки наданий до суду апеляційної інстанції доказ не існував на момент прийняття судового рішення, відтак не був предметом розгляду у суді першої інстанції.

Разом з тим, цей доказ має значення для розгляду клопотання про закриття провадження у даній справі, оскільки наявність правовідносин за ним, обґрунтовується позивачем у клопотанні про закриття провадження у справі та запереченнях на вказане клопотання учасників справи.

У судовому засіданні 07.03.2024, яке проходило в режимі відеоконференції, представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив суд, з урахуванням заявленого клопотання, закрити провадження у справі.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, заперечували проти вимог апеляційної скарги та проти наявності підстав для закриття провадження у справі. Просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно зі ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги, заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.

За результатом проведеної публічної закупівлі, 27.12.2018 між Соледарською міською радою (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс» (продавець) укладено договір №236/13-13-06, відповідно до пункту 1.1 якого продавець за цим договором зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар великовантажні мототранспортні засоби. Мобільний офіс муніципальних послуг (код ДК 021:2015 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби) згідно зі специфікацією (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору, та відповідно до вимог тендерної документації.

Згідно з пунктом 2.1 договору переданий продавцю товар за цим договором має відповідати технічним, якісним та кількісним характеристикам, зазначеним у додатку №2 до цього договору, що є невід`ємною його частиною.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що сума договору становить 3610000,00 грн (три мільйони шістсот десять тисяч грн 00 коп) з ПДВ, у тому числі ПДВ складає 601666,67 грн (шістсот одна тисяча шістсот шістдесят шість грн. 67коп), фінансування з держбюджету 3600000,00 грн (три мільйони шістсот тисяч грн 00 коп), із місцевого бюджету 10000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп).

Розрахунки проводяться шляхом здійснення покупцем попередньої оплати у розмірі 100% від ціни договору на строк не більше трьох місяців, що не суперечить підпункту 3 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014, №117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», (з діючими змінами) на підставі рахунку-фактури, виставленого продавцем, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок в національній валюті (пункт 4.1 договору).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.5 договору товар постачається за адресою: 84545, Донецька обл., м.Соледар, вул.Паркова, буд.3-А. Строк поставки товару згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (із діючими змінами), протягом трьох місяців з дня отримання коштів попередньої оплати. Датою поставки товару та перехід права власності на товар до покупця сторони вважають дату отримання товару уповноваженим представником покупця, що підтверджується його підписом на видатковій накладній, ТТН або акті приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018, а в частині виконання сторонами зобов`язань до повного їх виконання (пункт 7.1 договору) (а.с.16-19, том 1).

Специфікацією товару, яка є додатком №1 до договору №236/13-13-06 від 27.12.201, визначено назву товару, кількість, ціну без ПДВ та суму без ПДВ, а саме: Великовантажні мототранспортні засоби. Мобільний офіс муніципальних послуг у кількості 1 одиниці за ціною 3008333,33 грн, сума ПДВ складає 601666,67 грн, разом- 3610000,00 грн (а.с.20, том 1).

Додатком №2 до договору №236/13-13-06 від 27.12.2018 визначено технічні, якісні та кількісні характеристики товару; основні вимоги до мобільного офісу; вимоги до техніки безпеки, охорони праці та охорони природи, особливі вимоги; комплектація мобільного офісу; порядок контролю та приймання; комплект супроводжувальної документації на мобільний офіс та його складові; гарантійні вимоги; планувальна схема на розкладеному стані (ескіз) (а.с.21-27, том 1).

Відповідно до акту приймання-передачі №1 від 26.03.2019 до договору №236-13-13-06 від 27.12.2018 ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» передав, а Соледарська міська рада прийняла Великовантажні мототранспортні засоби. Мобільний офіс муніципальних послуг у кількості 1шт, номер кузова НОМЕР_1 вартістю 3610000,00 грн. Вказане також підтверджується видатковою накладною №37 від 26.03.2019, підписаною представниками та скріпленою печатками сторін (а.с.29, том 1).

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.10.2019 по справі №905/518/19 у задоволенні позовних вимог керівника Артемівської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах - Східного офісу Держаудитслужби, про визнання недійсним договору №236/13-13-06 від 27.12.2018, укладеного між Соледарською міською радою, першим відповідачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс», другим відповідачем, відмовлено.

У межах розгляду даної справи встановлено, що договір №236/13-13-06 від 27.12.2018 є нікчемним у силу прямої норми закону - приписів частини 1 ст.37 Закону України «Про публічні закупівлі», адже цей договір укладено з порушенням строків передбачених частиною восьмою статті 35 Закону України «Про публічні закупівлі». Проте, ураховуючи, що визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону, у позові відмовлено, так як обраний прокурором спосіб захисту визнано не ефективним та таким, що не відновлює порушених прав держави.

Вказане рішення не оскаржувалось в апеляційному порядку та набрало законної сили.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.11.2021 у справі 905/827/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 у даній справі, позов керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Соледарської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс» про повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 3610000,00 грн задоволено повністю; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс» на користь Соледарської міської ради кошти у розмірі 3610000 (три мільйони шістсот десять тисяч) грн 00 коп.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс» на користь Донецької обласної прокуратури 54150 (п`ятдесят чотири тисячі сто п`ятдесят) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Разом з тим, у липні 2023 року позивач звернувся з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що укладений між сторонами договір №236/13-13-06 від 27.12.2018, визнаний нікчемним, внаслідок чого передане за актом приймання-передачі майно №1 від 26.09.2019 перебуває у відповідача безпідставно та, ураховуючи положення ст.1212 Цивільного кодексу України, в умовах неможливості повернення майна у тому стані, в якому воно було передано, позивач просить стягнути дійсну вартість майна у сумі 3610000,00 грн та інфляційних втрат.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.

Як правильно встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, укладений між ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» та Соледарською міською радою Бахмутського району Донецької області договір №236/13-13-06 від 27.12.2018 є нікчемним у силу закону, що встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 10.10.2019 у справі №905/518/19.

Відповідно до частини 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки факт визнання договору №236/13-13-06 від 27.12.2018, що укладений між сторонами, нікчемним встановлено у рішенні суду, що набрало законної сили, вказані обставини не підлягають доказуванню в межах розгляду даної справи, відповідно до положень частини 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, що вказаний договір є виконаним, зокрема, відповідно до акту приймання-передачі №1 від 26.03.2019 та видаткової накладної №37 від 26.03.2019 позивачем передано, а відповідачем прийнято обумовлений умовами договору товар. Факт оплати зазначеного товару сторонами не заперечується, а також підтверджується платіжною інструкцією №379517 від 22.08.2023 на суму 3610000,00 грн, якою ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» повернув Соледарській міській раді грошові кошти на виконання рішення господарського суду Київської області від 18.11.2021 у справі 905/827/21.

Згідно зі ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Виходячи із зазначеного у випадку, якщо правочин є недійсним сторони повертаються у той майновий стан, в якому вони перебували до його вчинення шляхом повернення другій стороні у натурі все, що було одержано на виконання такого правочину, тобто має місце двостороння реституція.

У даній справі позивачем заявлено вимогу про стягнення дійсної вартості безпідставно набутого (збереженого) майна за нікчемним договором у сумі 5369082,25 грн, оскільки, передане відповідачу майно є індивідуально-визначеним та не може бути повернуто в натурі у його дійсній вартості, у зв`язку з чим, на думку позивача, відповідач зобов`язаний відшкодувати його дійсну вартість, відповідно до положень ст.1212 Цивільного кодексу України.

Приписами ст.1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до ст.1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить про те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання), це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Спеціальною нормою у спірних відносинах є ст.216 Цивільного кодексу України. Проте правові вимоги щодо наслідків недійсності правочину у вигляді реституції, кореспондуються з вимогами, передбаченими Главою 83 Господарського кодексу України.

За змістом норми ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов`язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю.

Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком недійсного правочину. При цьому правові наслідки нікчемного правочину встановлені законом, не можуть змінюватися маже за домовленістю сторін. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

Таким чином, наслідками недійсності правочину в першу чергу є повернення у натурі одержаного за таким правочином.

Ураховуючи, що укладений між сторонами договір є нікчемним, та кожна із сторін здійснила його виконання, застосуванню підлягають норми статті 216 Цивільного кодексу України.

Суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц та від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

При цьому, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Отже, керуючись принципом «суд знає закони», надавши кваліфікацію спірним правовідносинам, господарський суд дійшов правильного висновку про застосування норми статті 216 Цивільного кодексу України у даній справі, а доводи заявника апеляційної скарги про помилковість такого висновку суду колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивач суб`єктивно тлумачить вказані норми права.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов нікчемного договору ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» передав Соледарській міській раді мобільний офіс муніципальних послуг, а Соледарська міська рада сплатила суму переданого майна в розмірі 3610000,00 грн.

Ураховуючи нікчемність правочину, на підставі якого сторони вчинили зазначені дії, ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» має повернути перераховані радою грошові кошти, а Соледарська міська рада, у свою чергу, повернути переданий мобільний офіс муніципальних послуг.

Позивач вважає, що майно неможливо повернути у його дійсній вартості станом на дату передання відповідачу за актом приймання-передачі №1 від 26.03.2019, оскільки воно використовувалось відповідачем, крім того, такого майна за родовими ознаками на ринку України не може існувати, оскільки спеціально виготовлялось відповідно до умов договору та технічного завдання для відповідача, у зв`язку з чим поверненню підлягають грошові кошти, що становили вартість переданого майна.

Відповідно до положень ст.216 Цивільного кодексу України сторона правочину в разі неможливості повернення майна в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача до відповідача з вимогами щодо повернення спірного майна після набрання чинності рішенням господарського суду Донецької області від 10.10.2019 у справі №905/518/19.

Таким чином, відшкодування вартості майна здійснюється в разі неможливості його повернення в натурі.

Відповідач у свою чергу зазначав, що має можливість повернути отримане за нікчемним правочином майно в натурі, адже вказане майно знаходиться на балансі Управління соціального захисту населення Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області, що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області за вих.№69/01-20 від 25.07.2023 та перебуває у безпечному місці, де не ведуться бойові дії.

Ураховуючи зазначене, майно може бути повернуто відповідачем позивачу, відповідно до норм частини 1 ст.216 Цивільного кодексу України.

Норми глави 83 Цивільного кодексу України розповсюджуються на відносини між сторонами та не суперечать ст.216 Цивільного кодексу України, що в свою чергу не позбавляє позивача права скористатися факультативними правами, передбаченими главою 83 за безпідставне користування майном, яке підлягає повергненню.

Посилання позивача на те, що майно відсутнє на ринку України за родовими ознаками та є таким, що спеціально виготовлялось відповідно до умов договору, як на підставу відшкодування його вартості, в умовах наявності у відповідача спірного майна та можливості його повернення, є безпідставним та передчасним.

Статтею 216 Цивільного кодексу України не передбачено такий спосіб захисту як відшкодування дійсної вартості майна, у випадку відшкодування вартості майна через неможливість його повернення, відшкодування відбувається за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, позивачем не доведено відсутність майна, що було об`єктом купівлі - продажу за результатами тендерної процедури.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги у вказаний ним спосіб задоволенню не підлягають, оскільки обраний спосіб захисту порушеного права не передбачено законом, зокрема, як ст.216 Цивільного кодексу України, так і ст.1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про стягнення дійсної вартості безпідставно набутого (збереженого) майна за нікчемним договором у загальній сумі 3610000,00 грн та нарахованих інфляційних втрат у сумі 1759082,25 грн, як похідних вимог.

Твердження заявника апеляційної скарги про те, що господарський суд проігнорував невиконання відповідачем заяви позивача у порядку ст.90 Господарського процесуального кодексу України спростовуються матеріалами справи, адже ухвалою суду від 05.09.2023, зокрема, задоволено клопотання позивача в частині пропозиції надати відповіді на питання, поставлені у позовній заяві, а матеріали справи містять подану відповідачем заяву свідка (відповіді на запитання, поставлені позивачем у позові у порядку ст.90 Господарського процесуального кодексу України (а.с.110-112, том 3).

Щодо доводів апелянта про не урахування господарським судом правових позицій Верховного Суду, викладених у спільному дайджесті судової практики Верховного Суду у справах, пов`язаних із поверненням майна, набутого або збереженого без достатньої правової підстави (ст.1212 Цивільного кодексу України) за січень 2018 листопад 2022 року, колегія суддів відхиляє, з огляду на їх нерелевантність до даної справи.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про наявність підстав для закриття провадження у даній справі з підстав відсутності предмета позову.

Відповідно до частини 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

У пункті 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 та у пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Підставами позову є обставини, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Такими обставинами є юридичні факти, тобто такі, які зумовлюють правові наслідки і з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення прав чи обов`язків. Разом з тим, не вважається зміною підстав позовних вимог доповнення новими обставинами, при збереженні первісних обставин та зміни посилань на норми матеріального чи процесуального права.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

У силу дії пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Згідно з частиною 4 ст.191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Апеляційний господарський суд не убачає підстав для задоволення заяви позивача про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмету спору, з огляду на те, що позивач не відмовився від даного позову, а відповідачем цей позов не визнаний, про що зазначено у запереченнях відповідача на клопотання про закриття провадження у справі, натомість існує спір між сторонами, адже позивач не повернув кошти відповідачу у сумі 3610000,00 грн за нікчемним договором, що стало підставою для звернення прокурора до суду, за рішенням господарського суду Київської області у справі №905/827/21, яким стягнуто з позивача на користь відповідача зазначену суму. Також на момент звернення до господарського суду з даним позовом (01.07.2023) не надано доказів виконання рішення суду Київської області від 18.11.2021 у справі №905/827/21. Разом з тим, такий платіж було здійснено лише 22.08.2023 (а.с.7, том 2). Факт повернення спірного авто за актом від 16.01.2024 свідчить про добровільне виконання сторонами рішення господарського суду від 10.10.2019 у справі №905/518/19.

З огляду на відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, не підлягає і поверненню з Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги, а також відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскарженого судового рішення колегія суддів не убачає.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви (вх.№1940 від 07.02.2024) позивача про закриття провадження у справі №905/915/23.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.11.2023 у справі №905/915/23 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.03.2024.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова