Постанова

від 08.01.2024 по справі 904/2844/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2844/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Яценко О.В. (власні засоби: EasyCon) - представник

від відповідача: Хромченко О.С. (в залі суду) - представник

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакорт" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 року у справі №904/2844/23 (суддя Мельниченко І.Ф., повний текст рішення складений 27.10.2023)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакорт", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 1 954 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 1 954 000,00 грн., що складають суму заборгованості за договором позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 11ФД-122018 від 17.12.2018 року.

Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем умов договору позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 11ФД-122018 від 17.12.2018 року в частині повного та своєчасного повернення фінансової допомоги.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 року у справі №904/2844/23 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакорт" (49083, м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 40А, офіс 7, код ЄДРПОУ 36394005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" (79069, м. Львів, вул. Т.Шевченка, буд. 313, корпус 8, офіс 238, код ЄДРПОУ 37171990) 1 954 000,00 грн. - основного боргу, 29 310,00 грн. - судового збору.

Рішення мотивовано відсутністю на момент розгляду спору доказів виконання відповідачем зобов`язання щодо повернення грошових коштів на суму 1 954 000,00 грн. за спірним договором позики.

Суд зазначив, що:

- сума позики за договором становить 6 000 000,00 грн. (пункт 2.2.);

- відповідно до пункту 3.1. договору строк надання позики становить 12 календарних місяців з моменту підписання договору обома сторонами;

- згідно з пунктом 4.1. договору строк повного повернення позики становить 12 календарних місяців з моменту надання суми позики, але не пізніше 17.12.2019 року;

- позивач здійснив безготівкові перекази грошових коштів на загальну суму 6 000 000,00 грн. на рахунок відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями № 22460, № 22459, № 22461, № 22462 від 26.12.2018 року;

- відповідачем частково повернуто грошові кошти за спірним договором позики в сумі 4 046 000,00 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями виписок по особовому рахунку, отже, відповідач у визначений пунктом 4.1. спірного договору строк не повернув фінансову допомогу на загальну суму 1 954 000,00 грн.;

- позивачем на адресу відповідача 02.05.2023 року надсилалася вимога № 02/05-3 про повернення позики у розмірі 1 954 000,00 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи залучено докази її надсилання та отримання відповідачем, проте, відповідач грошові кошти у сумі 1 954 000,00 грн. не повернув, що і стало причиною виникнення спору.

Спростовуючи доводи відповідача щодо відсутності заборгованості, суд зазначив наступні доводи:

03.07.2023 року ТОВ "Дакорт" надіслало на адресу ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 110.

В зазначеній вище заяві вказується в т. ч. про наявність у ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" перед ТОВ "Дакорт" зобов`язання з повернення грошових коштів, перерахованих 10.07.2019 року платіжною інструкцією № 8121 з призначенням платежу "Повернення позики (поворотної фінансової допомоги) згідно договору № 2ФД-072019 від 07.08.2019 без ПДВ".

Проте, доказів вказаного в заяві зобов`язання ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" перед ТОВ "Дакорт" відповідачем до матеріалів справи надано не було.

Посилання відповідача на платіжну інструкцію № 8121 від 10.07.2019 року, відповідно до якої ТОВ "Дакорт" перерахувало на рахунок ТОВ "Партнер Діс трібьюшн" грошові кошти в сумі 2 000 000,00 грн. з призначенням платежу "Повернення позики (поворотної фінансової допомоги) згідно договору № 2ФД-072019 від 07.08.2019 без ПДВ" таким доказом бути не може з огляду на те, що після перерахування 10.07.2019 року зазначеної вище суми за вказаною платіжною інструкцією, ТОВ "Дакорт" 12.07.2019 року надіслало на адресу ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" лист № 224 за підписом керівника та головного бухгалтера останнього, з проханням в оплаті за платіжним документом № 8121 від 10.07.2019 року на загальну суму 2 000 000,00 грн., вважати вірним наступне призначення платежу: "повернення позики (поворотної фінансової допомоги) згідно договору № 1ФД-032019 від 04.03.2019".

Доказів, які б свідчили про наступну зміну призначення платежу чи відкликання вказаного листа, відповідачем надано не було.

Тобто, у вказаному вище листі відповідач визначив інше, ніж вказано у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог, призначення платежу, здійсненого відповідачем за платіжним документом № 8121 від 10.07.2019 року на загальну суму 2 000 000,00 грн.

Таким чином, доказів наявного зобов`язання ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" перед ТОВ "Дакорт" з повернення грошових коштів згідно договору № 2ФД-072019 від 07.08.2019 року, яке в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог № 110 відповідач вказує як зустрічне, відповідачем не надано.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Вважає, що в процесі розгляду справи судом не було неповно з`ясовані всі обставини, що мають значення для справи, зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, а саме ст. ст. 3, 204, 215, 601, 602, 1046, 1212 ЦК України, ст. ст. 202, 203 ГК України, ст. ст. 2, 236 ГПК України.

Апелянт вказує, що суд дійшов хибного висновку про відсутність у ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" зобов`язання щодо повернення грошових коштів ТОВ "Дакорт", зазначених в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Щодо цього скаржник зазначає наступні доводи:

1.В заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.07.2023 року № 110 ТОВ "Дакорт" в якості зустрічного зобов`язання, яке підлягало зарахуванню, не вказувало зобов`язання ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" з повернення грошових коштів згідно договору № 2ФД-072019 від 07.08.2019 року, як про це зазначає в рішенні суд першої інстанції. Отже, судом не з`ясовано обставину, що має значення для справи, а саме - яку вимогу до ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" було зараховано згідно заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.07.2023 року№ 110.

Насправді, в якості зустрічного зобов`язання ТОВ "Партнер Дістрібьюшн", яке підлягає зарахуванню, в заяві від 03.07.2023 року № 110 зазначено зобов`язання з повернення грошових коштів в сумі 2 000 000,00 грн., помилково перерахованих ТОВ "Дакорт" згідно платіжної інструкції № 8121 від 10.07.2019 року з призначенням платежу: "повернення позики (поворотної фінансової допомоги) згідно договору № 1ФД-032019 від 04.03.2019".

Доказом наявності зазначеного зобов`язання є платіжна інструкція № 8121 від 10.07.2019 року, копія якої наявна в матеріалах справи.

2.Лист ТОВ "Дакорт" від 12.07.2019 року № 224, відповідно до якого товариство просило вважати вірним наступне призначення платежу: "повернення позики (поворотної фінансової допомоги) згідно договору №1ФД-032019 від 04.03.2019" не породжує жодних правових наслідків ні для ТОВ "Партнер Дістрібьюшн", ні для ТОВ "Дакорт", оскільки в ньому міститься посилання на договір, за яким позика фактично не надавалась, однак суд першої інстанції не надав цій обставині правової оцінки.

Також апелянт спростовує доводи позивача про недобросовісну поведінку скаржника та зазначає, що ТОВ "Дакорт" діяло добросовісно, оскільки у товариства були наявні зобов`язання щодо повернення позики позивачу за іншими договорами:

- 1ФД-012018 від 09.01.2018 року;

- 2ФД-022018 від 13.02.2018 року;

- 3ФД-032018 від 01.03.2018 року;

- 4ФД-042018 від 17.04.2018 року;

- 5ФД-052018 від 02.05.2018 року;

- 6ФД-062018 від 01.06.2018 року;

- 7ФД-072018 від 02.07.2018 року;

- 8ФД-092018 від 18.09.2018 року;

- 9ФД-102018 від 08.10.2018 року;

- 10ФД-112018 від 01.11.2018 року;

- 11ФД-122018 від 17.12.2018 року;

- 2ФД-042019 від 22.04.2019 року;

- 3ФД-052019 від 27.05.2019 року;

- 4ФД-062019 від 18.06.2019 року та підписано договір №1ФД-032019 від 04.03.2019 року.

Звертає увагу суду, що:

- за укладеними договорами позики здійснювався активний рух коштів. За таких обставин добросовісна помилка у призначенні платежу є цілком імовірною і зрозумілою. Саме через помилку ТОВ "Дакорт" зазначив в призначенні платежу інший договір;

- ТОВ "Дакорт" не вимагало повернення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, а просило зарахувати сплачені ним помилково 2 000 000, 00 грн. в рахунок погашення боргу за договором позики № 11ФД-122018 від 17.12.2018 року, що виключає його недобросовісність;

- у даній справі саме ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" демонструє недобросовісність, намагаючись стягнути з відповідача заборгованість за фактичного її погашення платежем з помилковим призначенням платежу. При цьому, позивач визнає помилковість платежу ТОВ "Дакорт" згідно платіжної інструкції № 8121 від 10.07.2019року в сумі 2 000 000,00 грн., проте намагається привласнити ці кошти, посилаючись на зарахування їх в оплату позики за договором № 1ФД-032019 від 04.03.2019 року, яка не надавалась.

Скаржник вказує, що за викладених обставин позовна заява ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" не підлягала задоволенню, оскільки позовні вимоги у справі № 904/2844/23 припинені внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі та відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи відповідача. Просить залишити оскаржуване рішення без змін як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З матеріалів справи вбачається, що 17.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" (далі - позикодавець, позивач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дакорт" (далі - позичальник, відповідач у даній справі) укладено договір позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 11ФД-122018, відповідно до пункту 1.1. якого позикодавець зобов`язався надати позичальнику фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі у вигляді грошових коштів в розмірі, встановленому даним договором, а позичальник зобов`язався повернути їх позикодавцю у визначений даним договором строк (т.1 а.с.9-12).

Сума позики за договором становить 6 000 000,00 грн. (пункт 2.2.).

Відповідно до пункту 3.1. договору строк надання позики становить 12 календарних місяців з моменту підписання договору обома сторонами. Позика може надаватися частинами, але не менше суми, вказаної в п. 2.2. договору.

Позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника (пункт 3.2. договору).

Згідно з пунктом 4.1. договору строк повного повернення позики становить 12 календарних місяців з моменту надання суми позики, але не пізніше 17.12.2019 року.

Сума позики підлягає поверненню тільки шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця (пункт 4.2. договору).

Відповідно до пункту 4.3. договору позичальник зобов`язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п. 4.1. договору.

Днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування суми позики (її частини) на поточний рахунок позикодавця (пункт 4.4. договору).

У пунктах 5.1., 6.1. договору сторони встановили, що позикодавець, виконуючи умови даного договору, зобов`язаний, зокрема, надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу, зазначеному в договорі, суму позики на поворотній основі на поточний рахунок позичальника, відкритий у банківській установі, а позичальник, в свою чергу, зобов`язаний, зокрема, повернути кошти позики позикодавцю згідно зі встановленим строком повернення.

Даний договір набирає чинності з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику і діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором (пункт 8.1.).

Відповідно до пункту 8.2. договору строк повернення позики, встановлений у п. 4.1., може бути продовжений за погодженням сторін, яке оформлюється додатковою угодою до договору.

На виконання умов договору позивач здійснив безготівкові перекази грошових коштів на загальну суму 6 000 000,00 грн. на рахунок відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями № 22460, № 22459, № 22461, № 22462 від 26.12.2018 року (т.1 а.с. 13-16).

За змістом позову позивач вказував на часткове виконання відповідачем умов договору та повернення позикодавцю грошових коштів за цим договором позики в сумі 4 046 000,00 грн., що підтверджується копіями виписок по особовому рахунку (т.1 а.с. 17-22).

Таким чином, відповідач у визначений пунктом 4.1. спірного договору строк не повернув фінансову допомогу на загальну суму 1 954 000,00 грн.

Позивач на адресу відповідача 02.05.2023 року надіслав вимогу № 02/05-3 про повернення позики у розмірі 1 954 000,00 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи залучено докази її надсилання та отримання відповідачем (т.1 а.с. 23-25).

Відповідач грошові кошти у сумі 1 954 000,00 грн. не повернув, що і стало причиною виникнення спору.

На думку колегії суддів, при вирішенні спору суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи та надав помилкову оцінку наданим до справи доказам, що призвело до неправильного висновку суду про задоволення позовних вимог.

Відносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами ч.ч.1, 3 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Обставини щодо укладення договору, на підставі якого позивач просив стягнути залишок заборгованості, розмір отриманої відповідачем та повернутої позикодавцю суми не оспорюються.

Як вказано вище, 02.05.2023 року позивач надіслав ТОВ "Дакорт" вимогу № 02/05-3 про повернення позики у розмірі 1 954 000,00 грн.

Згідно наданої до матеріалів справи заяви №110 від 03.07.2023 року ТОВ "Дакорт" повідомив позикодавця ТОВ "Партнер Дістрібьюшн", що зобов`язання відповідача у даній справі перед позивачем з повернення грошових коштів за договором позики від 17.12.2018 року № 11ФД-122018 в сумі 1 954 000,00 грн. є припиненими внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог (т.1.а.с.53,54).

Відповідач посилався на те, що згідно ст.1212 Цивільного кодексу України у ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" перед ТОВ "Дакорт" існує зобов`язання з повернення безпідставно отриманих коштів, сплачених 10.07.2019 року ТОВ "Дакорт" позивачу за платіжною інструкцією №8121 з призначенням платежу "Повернення позики (поворотної фінансової допомоги) згідно Договору № 2 ФД-072019 від 08.07.2019р. Без ПДВ. " в сумі 2 000 000,00 грн (два мільйони гривень 00 коп.).

Позивач долучив до матеріалів справи відповідь на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій вказував, що відмовляє ТОВ "Дакорт" в зарахуванні зустрічних однорідних вимог з огляду на те, що кошти, перераховані ТОВ "Дакорт" в розмірі 2 000 000,00 грн. за платіжною інструкцією №8121 з призначенням платежу "Повернення позики (поворотної фінансової допомоги) згідно Договору № 2 ФД-072019 від 08.07.2019р. Без ПДВ. " мають правову підставу, визначену в листі ТОВ "Дакорт" від 12.07.2019 року № 224, відповідно до якого товариство просило вважати вірним наступне призначення платежу: "повернення позики (поворотної фінансової допомоги) згідно договору №1ФД-032019 від 04.03.2019".

Надаючи оцінку вказаній заяві та наданим сторонам доказам щодо зазначеної оплати, щодо наявності у позивача перед відповідачем зустрічного грошового зобов`язання та щодо можливості зустрічного зарахування, колегія суддів звертає увагу на наступне:

Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути правомірними, дійсними, зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням.

Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Таким чином, зарахування можливе за наявності таких умов: правомірність та дійсність вимог, їх зустрічність, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою (правочином), яка оформляється заявою однією з сторін. Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з моменту, коли є у наявності всі умови для зарахування.

Заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування, а якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду.

Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов`язань (наприклад, недопустимість зарахування зустрічних вимог згідно з статтею 203 ГК України та статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про примусове виконання зобов`язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 року у справі 910/7570/19.

Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень ст. 601 Цивільного кодексу України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.

Таким чином зобов`язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених ст. 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, передбачених ст. 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

Зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони.

При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі № 920/240/18.

Колегією суддів встановлено, що сторони не заперечують наявність укладених між ними значної кількості договорів про надання поворотної фінансової допомоги, копії їх долучені до матеріалів справи (т.1 а.с.121-172).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжної інструкції №8121 від 10.07.2019 року відповідач перерахував ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" грошові кошти в сумі 2 000 000,00 грн. з призначенням платежу "Повернення позики (поворотної фінансової допомоги) згідно договору № 2ФД-072019 від 07.08.2019 без ПДВ" (т.1 а.с.57).

Проте, як зазначає ТОВ "Дакорт", вказаний платіж було здійснено помилково, без наявності достатньої правової підстави, оскільки договір № 2ФД-072019 від 07.08.2019 року сторонами не укладався.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" під час розгляду справи не заперечувало вказані доводи скаржника про відсутність укладеного сторонами договору № 2ФД-072019 від 07.08.2019 року, про який вказав відповідач у згаданій платіжній інструкції.

Натомість, позивач надав суду лист ТОВ "Дакорт" від 12.07.2019 року № 224, відповідно до якого відповідач просив вважати вірним наступне призначення платежу за платіжною інструкцією №8121 від 10.07.2019 року: "повернення позики (поворотної фінансової допомоги) згідно договору №1ФД-032019 від 04.03.2019" (т. 1 а.с.65).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Дакорт" згідно його правової позиції, викладеної в письмових запереченнях та поясненнях суду першої інстанції, вказував, що договір №1ФД-032019 від 04.03.2019 року між сторонами дійсно підписаний, але грошові кошти за ним позивачем не надавались і зобов`язань з їх повернення у ТОВ "Дакорт" не виникло.

Позивач, у письмових поясненнях (т.1 а.с.108-109) зазначав, що доводи ТОВ "Дакорт" про неукладеність сторонами договору №1ФД-032019 від 04.03.2019 року спростовуються здійсненими відповідачем платежами за вказаним договором від 02.07.2019 року на суму 2 500 000,00 грн. та від 11.07.2019 року на суму 2 000 000,00 грн.

Також позивач вважав, що оцінка укладеності чи неукладеності будь-яких інших договорів між сторонами не входить до предмету доказування у даній справі, тому посилання відповідача на неукладеність договору № 1ФД-032019 від 04.03.2019 року, на виконання якого останній просив зарахувати платіж від 10.07.2019 року в сумі 2 000 000,00 грн. є безпідставним.

До того ж, ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" вказує на те, що відповідачем не надано доказів вжиття заходів повернення помилково сплачених коштів за договором № 1ФД-032019 від 04.03.2019 року.

Колегія суддів вважає, що для належної оцінки заперечень ТОВ "Дакорт" щодо відсутності у нього зобов`язання з повернення заборгованості за договором позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 11ФД-122018 від 17.12.2018 року та належної оцінки правочину відповідача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог суд має надати оцінку, в тому числі, і згаданим вище доказам та доводам сторін щодо того, за яким же договором сплачено відповідачем 2 000 000,00 грн. за платіжною інструкцією №8121 від 10.07.2019 року та на погашення заборгованості за яким договором позивач зарахував вказані грошові кошти.

У зв`язку з цим колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що судом першої інстанції не з`ясовано обставину, що має значення для справи, а саме - яку вимогу до ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" було зараховано згідно заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.07.2023 року № 110.

В матеріалах справи наявний підписаний сторонами договір № 1ФД-032019 від 04.03.2019 року (т.1 а.с.100-104).

Під час розгляду справи відповідач стверджував, що грошові кошти за цим договором позивач йому не передавав, відповідно, у відповідача не настав обов`язок з їх повернення.

Позивач дану обставину не заперечив. Між тим, для визначення наявності зустрічного зобов`язання позивача перед відповідачем, яке виникло саме з підстав отримання ним згаданої грошової суми 2 000 000,00 грн., яке покладено в основу заяви ТОВ "Дакорт" про зарахування зустрічних однорідних вимог, а отже, задля вірного вирішення спору, є необхідним надання оцінки і вказаним доводам скаржника.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Оскільки докази надання позивачем позики за згаданим договором відсутні, з урахуванням наведеної вище норми Цивільного кодексу України договір № 1ФД-032019 від 04.03.2019 року є не укладеним.

Лист ТОВ "Дакорт" від 12.07.2019 року № 224 не породжує жодних правових наслідків ні для ТОВ "Партнер Дістрібьюшн", ні для ТОВ "Дакорт", оскільки в ньому міститься посилання на договір, за яким позика фактично не надавалась.

Однак суд першої інстанції не надав відповідної правової оцінки доводам відповідача щодо вказаної обставини.

Зазначений лист не є одностороннім правочином. В ньому є лише прохання (пропозиція) "вважати вірним наступне призначення платежу". Правові наслідки могло мати виконання зазначеного листа шляхом зарахування помилково оплачених коштів в рахунок повернення позики за договором 1ФД-032019 від 04.03.2019. Проте, такого зарахування не було і не могло бути у зв`язку з тим, що позика за цим договором не надавалась, що позивач не спростував.

Відповідь на пропозицію, висловлену в листі від 12.07.2019 року № 224, ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" надано також не було.

Лист ТОВ "Дакорт" від 12.07.2019 року № 224 не спростовує факту перерахування коштів в сумі 2 000 000,00 грн. згідно платіжної інструкції № 8121 від 10.07.2019 року саме з призначенням платежу "Повернення позики (поворотної фінансової допомоги) згідно Договору № 2 ФД-072019 від 08.07.2019р. Без ПДВ.", про що і було зазначено в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.07.2019 року № 110.

Доводи апелянта щодо викладеного колегія суддів вважає обгрунтованими та звертає увагу, що під час апеляційного перегляду справи вони не були спростовані позивачем.

Позиція суду першої інстанції щодо відсутності доказів про наступну зміну призначення платежу чи відкликання листа від 12.07.2019 року спростовується заявою відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.07.2023 року № 110, яка чітко і однозначно свідчить про волевиявлення ТОВ "Дакорт" зарахувати зазначений помилковий платіж в рахунок погашення позики за договором № 11ФД-122018 від 17.12.2018 року.

Отже, є встановленим, що договір № 11ФД-122018 від 17.12.2018 року, про який вказано в листі відповідача № 224 від 12.07.2019 року, є неукладеним. Докази надання ТОВ "Дакорт" позики за договором № 2ФД-072019 від 07.08.2019 року, відсутні, скільки такий договір сторонами не укладався.

Таким чином, грошові кошти, отримані позивачем від відповідача згідно платіжної інструкції №8121 від 10.07.2019 року в сумі 2 000 000,00 грн. з призначенням платежу "Повернення позики (поворотної фінансової допомоги) згідно договору № 2ФД-072019 від 07.08.2019 без ПДВ" отримані ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" без належної правової підстави.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Саме про безпідставно отримані позивачем грошові кошти в сумі 2 000 000,00 грн. вказав відповідач у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.07.2023 року.

Обов`язок ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" повернути ці кошти відповідачу є безспірним, тому доводи позивача про те, що відповідачем не надано доказів вжиття заходів повернення помилково сплачених коштів за договором № 1ФД-032019 від 04.03.2019 року, колегія суддів відхиляє.

З цього приводу необхідно звернути увагу, що одним із принципів цивільного судочинства є принцип справедливості, добросовісності та розумності. Згідно ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Наведене виключає необхідність звернення ТОВ "Дакорт" з додатковими вимогами до ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" про повернення безпідставно отриманих коштів.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 11.01.2023 року у справі №548/741/21, відповідно до якої безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

В даній справі апелянт довів відсутність його суперечливої поведінки. Так, оплата грошових коштів в сумі 2 000 000,00 грн. з невірним призначенням відповідачем платежу відбулася 10.07.2019 року, лист відповідача № 224 про зміну призначення платежу, як вказано вище, датовано 12.07.2019 року. Цей лист не є одностороннім правочином і не породжує для сторін правових наслідків. З огляду на значний обсяг договірних відносин між позивачем та відповідачем за укладеними договорами, активний рух коштів, таку помилку у призначенні платежу можна визнати імовірною і зрозумілою.

03.07.2023 року відповідачем було направлено позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої зобов`язання відповідача перед позивачем з повернення грошових коштів за договором позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 11ФД-122018 від 17.12.2018 року в сумі 1 954 000,00 грн. припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно ст. 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Судом встановлено, що вимоги ТОВ "Дакорт" до ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" є зустрічними та однорідними.

Отже, у справі № 904/2844/23 ТОВ "Дакорт" надані до суду першої інстанції належні та допустимі докази, які підтверджують наявність у відповідача зустрічної однорідної вимоги до позивача.

Зобов`язання зі сплати заборгованості за договором позики № 11ФД-122018 від 17.12.2018 року в сумі 1954 000,00 грн. перед ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" є припиненим внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до заяви ТОВ "Дакорт" від 03.07.2023 року № 110.

Як вказано вище з посиланням на правову позицію Верховного Суду, заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням.

Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що зобов`язання відповідача за спірним договором припинено шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, такий правочин не є недійсним в розумінні ст. 215 Цивільного кодексу України, наведений правочин не визнано недійсним в установленому законом порядку, суд апеляційної інстанції вважає, що у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача заявленої у позові суми, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки висновки оскаржуваного рішення суперечать матеріалам справи, дійсним обставинам справи, нормам матеріального права, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на позивача, стягнувши на користь апелянта понесені судові витрати за розгляд апеляційної скарги в сумі 35 172,00 грн., які підтверджені платіжною інструкцією №5554 від 11.11.2023 року.

Керуючись ст. ст.269, 275, 277, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакорт" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 року у справі №904/2844/23 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" (79069, м. Львів, вул. Т.Шевченка, буд. 313, корпус 8, офіс 238, код ЄДРПОУ 37171990) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакорт" (49083, м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 40А, офіс 7, код ЄДРПОУ 36394005) 35 172,00 грн. (тридцять п`ять тисяч сто сімдесят дві гривні) судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу, з урахування необхідних реквізитів, доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18.03.2024 року.

Головуючий суддя: Т.А.Верхогляд

Суддя: Ю.Б.Парусніков

Суддя: О.Г.Іванов