Постанова

від 08.01.2024 по справі 904/2845/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2845/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Яценко О.В. (власні засоби: EasyCon) - представник; Шепель К.В. (власні засоби: EasyCon) - представник

від відповідача: Хромченко О.С. (в залі суду) - представник

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2023 року у справі №904/2845/23 (суддя Юзіков С.Г., повний текст рішення складений 23.10.2023)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн", м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакорт", м.Дніпро

про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувшись до суду з позовом, просив стягнути з відповідача борг за договором позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 1ФД-022021 від 25.02.2021 року у розмірі 3 500 000,00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем умов вказаного договору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2023 року у справі №904/2845/23 в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд зазначив, що дійсно, між сторонами було укладено 25.02.2021 року договір №1ФД-022021 позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги), за умовами якого позивач у даній справі перерахував відповідачу 3 500 000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути вказану суму не пізніше ніж 25.02.2022 року. У справі наявні докази перерахування вказаної суми.

Також між цими ж сторонами 01.11.2018 року було укладено договір № 10ФД-112018 позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги), за п. 1.1. якого за цим договором позикодавець (позивач) зобов`язався надати позичальнику (відповідачу) фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі у вигляді грошових коштів в розмірі 19 860 000,00 грн.

Строк надання позики становить 12 календарних місяців з моменту підписання цього договору обома сторонами.

Строк повного повернення позики становить 12 календарних місяців з моменту надання суми позики, але не пізніше, ніж 01.11. 2019 року.

Суд першої інстанції встановив, що на виконання умов договору № 10ФД-112018 від 01.11.2018 року позивач перерахував відповідачу 13 860 000,00 грн., між тим, з посиланням на договір від 01.11.2018 року, відповідач повернув ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" фінансову допомогу на суму 19 860 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, наявними у справі.

03.07.2023 року відповідач направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 111 від 03.07.2023 року, в якій повідомив про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідача та позивача на суму 3 500 000,00 грн. Зарахуванням припиняються: зобов`язанням відповідача перед позивачем з повернення грошових коштів за договором позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 1ФД-022021 від 25.02.2021 року в сумі 3 500 000,00 грн. та зобов`язання позивача перед відповідачем з повернення грошових коштів, перерахованих згідно з платіжними інструкціями № 1291 від 01.12.2021, № 1298 від 08.12.2021, № 1300 від 09.12.2021, № 1318 від 14.12.2021, № 1325 від 15.12.2021, № 1330 від 16.12.2021 з призначенням платежу "Повернення повторної фінансової допомоги (позики) згідно договору № 10ФД-112018 від 01.11.2018 без ПДВ" в сумі 3 500 000,00 грн.

Після зарахування заборгованості відповідача перед позивачем з повернення грошових коштів за договором позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 1ФД-022021 від 25.02.2021 року складає 0,00 грн.

Після зарахування заборгованості позивача перед відповідачем з повернення грошових коштів, перерахованих згідно з платіжними інструкціями № 1291 від 01.12.2021, № 1298 від 08.12.2021, № 1300 від 09.12.2021, № 1318 від 14.12.2021, № 1325 від 15.12.2021, № 1330 від 16.12.2021 з призначенням платежу "Повернення поворотної фінансової допомоги (позики) згідно договору № 10ФД-112018 від 01.11.2018 без ПДВ" складає 2 500 000,00 грн.

Суд вважав обґрунтованими доводи відповідача про відсутність заборгованості, яку зазначає позивач.

Правовою підставою прийнятого рішення судом зазначено положення ст.ст. 601, 602 Цивільного кодексу України.

Відхиляючи доводи позивача про те, що відповідач має перед ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" зобов`язання з оплати пені, 3 % річних та індексу інфляції за несвоєчасне виконання умов договору від 01.11.2018 року, суд вказав, що про нарахування даних штрафних санкцій позивач вперше повідомив відповідача тільки у відповіді на відзив, тобто після отримання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 111 від 03.07.2023 року.

На момент подачі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог позивач не заявляв відповідачу вказані вимоги за договором від 01.11.2018 року.

Односторонній правочин (заява про зарахування зустрічних однорідних вимог № 111 від 03.07.2023 року), вчинений відповідачем, не суперечить ст. 602 Цивільного кодексу України і не визнаний недійсним у встановленому чинним законодавством порядку.

Також суд відхилив доводи позивача щодо суперечливої поведінки відповідача при переплаті 6 000 000,00 грн. за договором від 01.11.2018 року та його посилання на необхідність стягнення переплачених сум відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги, що зобов`язання за спірним договором припинено шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, такий правочин не є недійсним в розумінні ст. 215 Цивільного кодексу України, він не визнаний недійсним в установленому законом порядку, суд вважав, що відсутні підстави для стягнення з відповідача 3 500 000,00 грн. боргу за договором позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 1ФД-022021 від 25.02.2021 року і позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та задовольнити заявлені позовні вимоги.

Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим за невідповідності висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт вказує, що:

- 03.07.2023 року ТОВ "Дакорт" направив ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (вих. № 111), однак дана заява була направлена відповідачем вже після звернення з позовом до суду та відкриття провадження у справі, що на думку позивача свідчить про намір ТОВ "Дакорт" уникнути сплату заборгованості;

- з заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 111 від 03.07.2023 року вбачається, що відповідач не заперечує факт укладання договору позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 1ФД-022021 від 25.02.2021 року та отримання ним від позивача коштів у розмірі 3 500 000,00 грн.;

- посилаючись на те, що різниця у сумі 6 000 000,00 грн., яка виникла внаслідок повернення відповідачем за договором № 10 ФД-112018 від 01.11.2018 року на 6 000 000,00 грн. більше, ніж було отримано фінансової допомоги, відповідач направив заяву про зарахування даної переплати у виконання зобов`язання повернення позики у розмірі 3 500 000,00 грн., яка виникла за договором № 1ФД-022021 від 25.02.2021року;

- у заперечення на заяву ТОВ "Дакорт" про зарахування зустрічних однорідних вимог №111 від 03.07.2023 року, позивач зазначив, що не має місце зарахування однорідних грошових вимог, оскільки сплачені ТОВ "Дакорт" 6 000 000,00 грн. з призначенням платежу: "Поворотна фінансова допомога (позика) згідно дог.№10ДФ-112018 від 01.11.18р. Без ПДВ", були зараховані у прострочене виконання його зобов`язань за договором № 10ФД-112018 від 01.11.2018 року, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 03.04.2023 року № 28/14а;

- крім того, 19.09.2023 року ТОВ "Партнер Дістрібьюш" направило ТОВ "Дакорт" відмову у зарахуванні зустрічних однорідних вимог, яка була обґрунтована позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.01.2023 року у справі №548/741/21, відповідно до якої безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Апелянт вважає, що у позивача відсутнє зобов`язання перед відповідачем на суму 6 000 000,00 грн.

Також апелянт посилається на такі обставини:

Нарахування штрафних санкцій передбачалося умовами договору від 01.11.2018 року - відповідно до п.1.3., який кореспондується з п. 4.5. договору № 10ФД-112018 від 01.11.2018 року, встановлено черговість погашення заборгованості позичальником за цим договором: прострочена сума основного боргу; строкова сума основного боргу; штрафні санкції за цим договором.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що позикодавець самостійно веде облік і здійснює розрахунки заборгованості позичальника відповідно до вимог законодавства України та умов цього договору.

Таким чином, в зв`язку з простроченням виконання зобов`язань ТОВ "Дакорт", керуючись умовами договору, кошти, які перераховувалися позичальником на виконання умов договору від 01.11.2018 року, були також зараховані в якості штрафних санкцій за порушення строку повернення позики.

Скаржник звертає увагу, що грошові кошти в розмірі 6 000 000,00 грн. на виконання умов договору від 01.11.2018року були перераховані позичальником в різні дати та різними платіжними дорученнями з призначенням платежу "Повернення поворотної фінансової допомоги (позики) згідно Договору №10ФД-112018 від 01.11.2018р. без ПДВ", що підтверджується матеріалами справи.

Тобто, останній платіж на виконання умов договору від 01.11.2018 року був здійсненний 16.12.2021 року ,що підтверджується матеріалами справи, проте відповідачем не було надано доказів про вжиття заходів щодо повернення помилково сплачених коштів (як вважає відповідач) за вказаним договором.

Скаржник звертає увагу апеляційного суду, що при розгляді справи про стягнення заборгованості за договором №1ФД-022021 від 25.02.2021 року в розмірі 3 500 000,00 грн. суд першої інстанції фактично встановив обставини щодо умов виконання сторонами договору №10 ФД-112018 від 01.11.2018 року та вказав на безпідставність нарахування позивачем 3% річних та індексу інфляції за його прострочене виконання.

При цьому, питання щодо виконання умов договору №10 ФД-112018 від 01.11.2018 року, не є предметом розгляду цієї справи. Дане питання підлягало вирішенню в судовому порядку шляхом звернення з окремим позовом з дотриманням вимог підсудності. Тому встановивши, що наявний спір щодо виконання умов договору від 01.11.2018 року, в суду не було правових підстав враховувати заяву №111 про зарахування зустрічних однорідних вимог з заявлених підстав.

Апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує її доводи. Зазначає на правомірність висновків оскаржуваного рішення. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2021 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) №1ФД-022021 (далі договір від 25.02.2021 року) (а.с.11-16).

За п. 1.1. вказаного договору позикодавець (ТОВ "Партнер Дістрібьюшн", позивач) зобов`язується надати позичальнику (ТОВ "Дакорт", відповідач) фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі у вигляді грошових коштів в розмірі, встановленому цим договором, а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю у визначений цим договором строк.

Сума позики за договором становить 3 500 000,00 грн. (п. 2.2. договору).

Строк надання позики становить 12 календарних місяців з моменту підписання

цього договору обома сторонами. Позика може надаватися частинами, але не менше суми, вказаної в п. 2.2 договору (п. 3.1. договору).

Строк повного повернення позики становить 12 календарних місяців з моменту надання суми позики, але не пізніше, ніж 25 лютого 2022 року (п. 4.1. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику і діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором (п. 8.1. договору).

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 3 500 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 32088 від 26.02.2021 року на суму 1 000 000,00 грн., № 32212 від 03.03.2021 року на суму 1 000 000,00 грн., № 32213 від 03.03.2021 року на суму 1 500 000,00 грн. (а.с.18-20).

Як вказував позивач, відповідач своєчасно одержані за договором № 1ФД-022021 від 25.02.2021 року кошти позивачу не повернув.

02.05.2023 року позивач направив відповідачу вимогу № 02/05-2 від 02.05.2023 року, в якій, керуючись умовами укладеного договору позики № 1ФД-022021 від 25.02.2021 року, ст. 1049 ЦК України, вимагав у відповідача в семиденний строк з моменту отримання даної вимоги повернути позику в розмірі 3 500 000,00 грн. (а.с.21).

З наданих відповідачем доказів вбачається, що 03.07.2023 року ТОВ "Дакорт" направило позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 111 від 03.07.2023 року, в якій повідомило, що, керуючись ст. 601 ЦК України ТОВ "Дакорт" заявляє про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідача та позивача на суму 3 500 000,00 грн.

Зарахуванням припиняються: зобов`язанням відповідача перед позивачем з повернення грошових коштів за договором позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 1ФД-022021 від 25.02.2021 в сумі 3 500 000,00 грн. та зобов`язання позивача перед відповідачем з повернення грошових коштів, перерахованих згідно з платіжними інструкціями № 1291 від 01.12.2021, № 1298 від 08.12.2021, № 1300 від 09.12.2021, № 1318 від 14.12.2021, № 1325 від 15.12.2021, № 1330 від 16.12.2021 з призначенням платежу "Повернення повторної фінансової допомоги (позики) згідно Договору № 10ФД-112018 від 01.11.2018 без ПДВ" в сумі 3 500 000,00 грн.

Після зарахування заборгованості відповідача перед позивачем з повернення грошових коштів за договором позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 1ФД-022021 від 25.02.2021 складає 0,00 грн.

Після зарахування заборгованості позивача перед відповідачем з повернення грошових коштів, перерахованих згідно з платіжними інструкціями № 1291 від 01.12.2021, № 1298 від 08.12.2021, № 1300 від 09.12.2021, № 1318 від 14.12.2021, № 1325 від 15.12.2021, № 1330 від 16.12.2021 з призначенням платежу "Повернення поворотної фінансової допомоги (позики) згідно Договору № 10ФД-112018 від 01.11.2018 без ПДВ" складає 2 500 000,00 грн. (а.с.76).

З матеріалів справи вбачається, і сторонами не заперечується, що між ними 01.11.2018 року було укладено договір позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 10ФД-112018 (далі - договір від 01.11.2018 року), за п. 1.1. якого за цим договором позикодавець (позивач) зобов`язується надати позичальнику (відповідачу) фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі у вигляді грошових коштів в розмірі, встановленому цим договором, а позичальник зобов`язується повернути їх позикодавцю у визначений цим договором строк (а.с.47-50).

Сума позики за договором становить 19 860 000,00 грн. (п. 2.2. договору від 01.11.2018 року).

Строк надання позики становить 12 календарних місяців з моменту підписання цього договору обома сторонами. Позика може надаватися частинами, але не менше суми, вказаної в п. 2.2 договору (п. 3.1. договору від 01.11.2018 року).

Строк повного повернення позики становить 12 календарних місяців з моменту надання суми позики, але не пізніше, ніж 01 листопада 2019 року (п. 4.1. договору від 01.11.2018 року).

Цей договір набирає чинності з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику і діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором (п. 8.1. договору від 01.11.2018 року).

На виконання умов договору від 01.11.2018 року позивач перерахував відповідачу 13 860 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 22076 від 06.11.2018 року на суму 1 500 000,00 грн., № 22120 від 09.11.2018 року на суму 1 093 000,00 грн., № 22121 від 09.11.2018 року на суму 1 250 000,00 грн., № 22122 від 09.11.2018 року на суму 1 250 000,00 грн. та випискою банку за період з 01.11.2018 року по 01.11.2018 року (а.с.51-55).

Відповідач за договором від 01.11.2018 року повернув фінансову допомогу на суму 19 860 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 172 від 09.02.2021 року на суму 1 306 000,00 грн., № 174 від 09.02.2021 року на суму 1 650 000,00 грн., № 73 від 09.02.2021 року на суму 1 650 000,00 грн., № 8559 від 29.04.2021 року на суму 1 000 000,00 грн., № 8569 від 30.04.2021 року на суму 900 000,00 грн., № 9004 від 17.06.2021 року на суму 100 000,00 грн., № 9032 від 23.06.2021 року на суму 1 200 000,00 грн., № 9039 від 24.06.2021 року на суму 1 100 000,00 грн., № 9053 від 29.06.2021 року на суму 1 250 000,00 грн., № 9054 від 29.06.2021 року на суму 1 250 000,00 грн., № 832 від 17.06.2021 року на суму 300 000,00 грн., № 841 від 23.06.2021 року на суму 800 000,00 грн., № 842 від 24.06.2021 року на суму 400 000,00 грн., №847 від 29.06.2021 року на суму 500 000,00 грн., № 1281 від 01.12.2021 року на суму 1 000 000,00 грн., № 1298 від 08.12.2021 року на суму 1 000 000,00 грн. № 1300 від 09.12.2021 року на суму 1 000 000,00 грн., № 1318 від 14.12.2021 року на суму 1 000 000,00 грн., № 1325 від 15.12.2021 року на суму 1 500 000,00 грн., № 1330 від 16.12.2021 року на суму 954 000,00 грн., які надані відповідачем до відзиву на позовну заяву.

На думку колегії суддів, при вирішенні спору суд першої інстанції в повній мірі встановив дійсні обставини справи та надав вірну правову оцінку наданим у справу доказам, дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Так, відносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами ч.ч.1, 3 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вказано вище, 03.07.2023 року відповідач направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 111 від 03.07.2023 року.

20.09.2023 року позивач направив відповідь на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 111 від 03.07.2023 року, в якій зазначив, що виконання договору № 10ФД-112018 від 01.11.2018 року з повернення позики ТОВ "Дакорт" відбулося з порушенням передбаченого договором строку (п.3.1.,4.1.), тому ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" зарахував сплачені позивачем 6 000 000,00 грн. як частину штрафних санкцій, які підлягають сплаті за порушення строку повернення позики.

Надаючи оцінку вказаній заяві та наданим сторонам доказам щодо зазначеної оплати, щодо наявності у позивача перед відповідачем зустрічного грошового зобов`язання та щодо можливості зустрічного зарахування, колегія суддів звертає увагу на наступне:

Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути правомірними, дійсними, зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням.

Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Таким чином, зарахування можливе за наявності таких умов: правомірність та дійсність вимог, їх зустрічність, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою (правочином), яка оформляється заявою однією з сторін. Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з моменту, коли є у наявності всі умови для зарахування.

Заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування, а якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду.

Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов`язань (наприклад, недопустимість зарахування зустрічних вимог згідно з статтею 203 ГК України та статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про примусове виконання зобов`язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 року у справі 910/7570/19.

Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень ст. 601 Цивільного кодексу України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.

Таким чином зобов`язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених ст. 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, передбачених ст. 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

Зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони.

При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі № 920/240/18.

Як вказано вище, договором від 01.11.2018 року № 10ФД-112018 сторони погодили надання позики в розмірі 19 860 000,00 грн. Фактично позивач надав відповідачу позику за цим договором в розмірі 13 860 000,00 грн. Відповідач відповідно до платіжних інструкцій № 1291 від 01.12.2021 року, № 1298 від 08.12.2021 року, № 1300 від 09.12.2021 року, № 1318 від 14.12.2021 року, № 1325 від 15.12.2021року, № 1330 від 16.12.2021 року з призначенням платежу "Повернення повторної фінансової допомоги (позики) згідно Договору № 10ФД-112018 від 01.11.2018 без ПДВ" перерахував надлишково за вказаним договором 6 000 000,00 грн. Тобто, всього за договором від 01.11.2018 року № 10ФД-112018 ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" отримав від ТОВ "Дакорт"19 860 000,00 грн., в той час, як надав позику в розмірі 13 860 000,00 грн

ТОВ "Дакорт" обгрунтовано зазначає, що вказані платежі на користь позивача було здійснено помилково, без наявності достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" за змістом апеляційної скарги вказує на те, що відповідачем не надано доказів вжиття заходів повернення помилково сплачених коштів за договором № 10ФД-112018 від 01.11.2018 року, і що переплачені 6 000 000,00 грн. зараховано ним як частину штрафних санкцій, які підлягають сплаті за порушення строку повернення позики.

Колегія суддів вважає, що для належної оцінки заперечень ТОВ "Дакорт" щодо відсутності у нього зобов`язання з повернення заборгованості за договором позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) №1ФД-022021 від 25.02.2021 року та належної оцінки правочину відповідача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, суд має надати оцінку, в тому числі, і згаданим вище доказам та доводам сторін щодо того, чи мав позивач правові підстави для нарахування штрафних санкцій за договором № 10ФД-112018 від 01.11.2018 року, на погашення яких він зарахував зайво сплачені відповідачем грошові кошти.

Так, з матеріалів справи вбачається, що про нарахування відповідачу пені, 3 % річних та індексу інфляції за договором № 10ФД-112018 від 01.11.2018 року, позивач вперше повідомив ТОВ "Дакорт" тільки у відповіді на відзив, тобто після отримання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 111 від 03.07.2023 року. На вказану обставину звернув увагу суд першої інстанції.

Між тим, заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, який не суперечить ст. 602 Цивільного кодексу України і не визнаний недійсним у встановленому чинним законодавством порядку.

Таким чином, грошові кошти, отримані позивачем від відповідача згідно платіжних інструкцій № 1291 від 01.12.2021 року, № 1298 від 08.12.2021 року, № 1300 від 09.12.2021 року, № 1318 від 14.12.2021 року, № 1325 від 15.12.2021року, № 1330 від 16.12.2021 року з призначенням платежу "Повернення повторної фінансової допомоги (позики) згідно Договору № 10ФД-112018 від 01.11.2018 без ПДВ" отримані ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" без належної правової підстави, які відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України мають бути повернуті позивачем.

Саме про безпідставно отримані позивачем грошові кошти в сумі 6 000 000,00 грн. вказав відповідач у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.07.2023 року (а.с.76).

Обов`язок ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" повернути ці кошти відповідачу є безспірним, тому доводи скаржника про те, що відповідачем не надано доказів вжиття заходів повернення помилково сплачених коштів за договором № 10ФД-112018 від 01.11.2018 року колегія суддів відхиляє як безпідставні.

З цього приводу необхідно звернути увагу на те, що одним із принципів цивільного судочинства є принцип справедливості, добросовісності та розумності. Згідно ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Наведене виключає необхідність звернення ТОВ "Дакорт" з додатковими вимогами до ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" про повернення безпідставно отриманих коштів.

Як вказано вище, 03.07.2023 року відповідачем було направлено позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої зобов`язання відповідача перед позивачем з повернення грошових коштів за договором позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) №1ФД-022021 від 25.02.2021 року в сумі 3 500 000,00 грн. припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно ст. 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Судом встановлено, що вимоги ТОВ "Дакорт" до ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" є зустрічними та однорідними.

Отже, у справі № 904/2845/23 ТОВ "Дакорт" надані до суду першої інстанції належні та допустимі докази, які підтверджують наявність у відповідача зустрічної однорідної вимоги до позивача з повернення відповідачу грошових коштів, перерахованих згідно з платіжними інструкціями № 1291 від 01.12.2021 року, № 1298 від 08.12.2021 року, № 1300 від 09.12.2021 року, № 1318 від 14.12.2021 року, № 1325 від 15.12.2021 року, № 1330 від 16.12.2021 року з призначенням платежу "Повернення повторної фінансової допомоги (позики) згідно Договору № 10ФД-112018 від 01.11.2018 без ПДВ" в сумі 3 500 000,00 грн.

Вище зазначено, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, що заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням.

Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що зобов`язання відповідача за спірним договором припинено шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, такий правочин не є недійсним в розумінні ст. 215 Цивільного кодексу України, наведений правочин не визнано недійсним в установленому законом порядку, суд апеляційної інстанції вважає, що у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача заявленої у позові суми, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів поділяє доводи оскаржуваного судового рішення про необґрунтованість доводів позивача щодо суперечливої поведінки ТОВ "Дакорт" та звертає увагу на наступне:

Позивач безпідставно посилається на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 11.01.2023 року у справі №548/741/21, відповідно до якої безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

В даній справі апелянт довів відсутність його суперечливої поведінки.

Колегією суддів встановлено, що сторони не заперечують наявність укладених між ними значної кількості договорів про надання поворотної фінансової допомоги. З огляду на значний обсяг договірних відносин між позивачем та відповідачем за укладеними договорами, активний рух коштів, таку помилку у призначенні платежу, яку допустив відповідач, можна визнати імовірною і зрозумілою.

Так, помилкова оплата ТОВ "Дакорт" грошових коштів в сумі 6 000 000,00 грн. згідно договору № 10ФД-112018 від 01.11.2018 року відбулася в період з 01.12.2021 року по 16.12.2021 року.

03.07.2023 року відповідачем було направлено позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої він і вказав про наявність переплати та зобов`язання ТОВ "Партнер Дістрібьюшн" перед відповідачем з повернення грошових коштів за договором позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 10ФД-112018 від 01.11.2018 року.

Позивач, в свою чергу, повідомив відповідача про нараховані ним штрафні санкції за вказаним договором лише 20.09.2023 року у відповіді на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, тобто, коли вже відбувся односторонній правочин, яким є заява про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень ст. 601 Цивільного кодексу України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що зобов`язання відповідача за спірним договором припинено шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, такий правочин не є недійсним в розумінні ст. 215 Цивільного кодексу України, наведений правочин не визнано недійсним в установленому законом порядку, суд апеляційної інстанції вважає, що у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача заявленої у позові суми, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки висновки оскаржуваного рішення не суперечать матеріалам справи, дійсним обставинам справи, нормам матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2023 року у справі №904/2845/23 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18.03.2024 року.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Суддя: О.Г. Іванов