Постанова

від 21.02.2024 по справі 908/2135/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2135/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Кобеляцький Дмитро Миколайович (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Гриценко Вікторія Сергіївна (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 (повний текст складено та підписано 20.09.2023 суддя Зінченко Н.Г.) у справі №908/2135/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ"

до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

про стягнення 628 443, 15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

28.06.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна вих. № 641 від 23.06.2023 (вх. № 2315/08-07/23 від 28.06.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ», м. Нікополь Дніпропетровської області до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 545 748,30 грн. інфляційних втрат та 82 694,85 грн. 3 % річних, а всього 628 443,15 грн. грошових коштів за порушення зобов`язань за договором поставки товару № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 у справі №908/2135/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ", Дніпропетровська область до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" 82 694 грн. 85 коп. 3 % річних, 545 748 грн. 30 коп. інфляційних втрат, 10 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 9 426 грн. 65 коп. судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 по справі №908/3448/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ", Дніпропетровська область, м. Нікопольдо Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", Запорізька область, м. Енергодар про стягнення 1 643 988,00 грн. з ПДВ за договором № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021 задоволені та встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" (постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець, відповідач у справі) було укладено договір про закупівлю товару № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021р., на виконання умов укладеного договору постачальник поставив, а покупець прийняв продукцію на загальну суму 1 643 988,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 10 від 25.05.2021, № 21 від 08.06.2021, № 33 від 16.06.2021, № 47 від 08.07.2021, № 59 від 23.07.2021, № 62 від 30.07.2021, № 81 від 20.08.2021. Позивач склав та зареєстрував в ЄРПН податкові накладні, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкових накладних. У зв`язку із порушенням умов Договору в частині своєчасної та повної оплати відповідачем за поставлену продукцію у останнього виник борг в сумі 1 643 988,00 грн.

Судове рішення у справі № 908/3448/21 станом на час прийняття судом рішення у даній справі не виконано, що свідчить про те, що відповідач продовжує порушувати грошове зобов`язання перед позивачем за Договором поставки товару № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021. Відповідно, факт прострочення оплати за поставлену продукцію за період з 25.05.2021 по 20.08.2021встановлено в рішенні господарського суду Запорізької області по справі № 908/3448/21.

З урахуванням п. 3.2 Договору граничним строком для здійснення оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних є - 19.10.2021 (60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару).

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", наданий позивачем розрахунок 3 % річних в сумі 82 694,85 грн. за період з 20.10.2021 по 23.06.2023. та 545 748,30 грн. інфляційних втрат, які нараховані за період з 20.10.2021 по 23.06.2023 включно, суд дійшов висновку про їх правильність, а заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволеню. Наведені відповідачем обставини на спростування заявлених позовних вимог та подані в їх обґрунтування докази, судом першої інстанції визнані такими, що жодним чином не свідчать про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов`язань за Договором поставки товару № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021. Посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, та, на думку відповідача, звільняє його від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, є необґрунтованим та безпідставним.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних господарський суд першої інстанції не врахував того, що частина суми боргу сплачена шляхом примусового виконання рішення.

Суд безпідставно відхилив доводи Відповідача про те, що заборгованість за спірним договором сплачується відповідачем шляхом примусового стягнення.

Позивач не вірно розрахував суму трьох процентів річних та інфляційних втрат за вищевказаний період, з якого мали бути виключені дні часткового виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи здійснення відповідачем оплат за договором, період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат з 20.10.2021 по 23.06.2023 є помилковим.

Між тим, Господарський суд Запорізької області, ухвалюючи рішення у справі, не вирішив питання чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, не з`ясував обставини, пов`язані з правильністю здійснення Позивачем розрахунку та не здійснив оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, і це порушення призвело до неправильного вирішення цієї справи.

Станом на дату звернення позивача до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ВП ЗАЕС 3% річних та інфляційних втрат, грошове зобов`язання відповідача в заявленому розмірі було відсутнє.

У зв`язку з окупацією Запорізької АЕС розрахунки підприємства, за умов його реєстрації на території, визначені частиною 1 статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у рамках українського законодавчого поля фактично унеможливлені, у зв`язку з чим у відповідача виникли значні фінансові труднощі, в тому числі критичні обмеження в використанні матеріальних ресурсів як то сплата будь-яких платежів. За таких обставин об`єктивно були унеможливлені своєчасні та у повному обсязі розрахунки ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС перед позивачем.

Вказує, що неможливість своєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором викликана об`єктивними негативними чинниками, що, по-перше, не залежать від його волі, по-друге, доводить відсутність вини в діях відповідача, відповідно, виключає підставу відповідальності за порушення грошового зобов`язання за договором.

Під час винесення оскаржуваного рішення від 20.09.2023 Господарським судом Запорізької області не було враховано наступне:

1) ступінь виконання зобов`язання боржником (борг ВП ЗАЕС за рішенням Господарського суду Запорізької області №908/3448/22 та договором частково сплачено шляхом примусового виконання рішення);

2) позивачем не доведений факт понесення ним збитків в зв`язку з несвоєчасністю розрахунків відповідачем за договором.

3) майновий стан ДП «НАЕК «Енергоатом» та скрутне становище державного підприємства, інформація про яке є загальновідомою, знаходиться у вільному доступі, в тому числі і в мережі Інтернет.

4) в зв`язку з проведенням активних бойових дій на території міста Енергодар, один з найбільших стратегічних об`єктів України знаходиться під значним впливом загрозливих для ядерного об`єкту факторів, а саме: обстрілів технічних споруд та будівель, ядерних блоків та самого міста Енергодар.

Щодо задоволення судом заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 426,65 грн. скаржник зазначає, що за наданими позивачем документами не вбачається можливим визначити ціну договору та фіксовану вартість години наданої послуги, у зв`язку з чим неможливо визначити вартість послуг.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем не надано належних доказів реального понесення позивачем витрат на правничу допомогу (звіт, детальний опис наданих послуг, який би відображав тривалість витраченого часу на підготовку процесуальних документів).

Відсутність детального опису робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом (ч. 3 ст. 126 ГПК України), із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

Справа не обтяжена значною кількістю доказів. Підготовка позовної заяви про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не вимагала додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин чи виконання значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Таким чином, витрати на правничу допомогу є такими, що не відповідають критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, не є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 року по справі №908/2135/23 є законним та обґрунтованим, винесеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» - відсутні. Просить у задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 у справі №908/2135/23 за позовом ТОВ «РАДОС СВ» до ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення заборгованості 628 443,15 грн. - відмовити у повному обсязі. Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 у справі №908/2135/23 за позовом ТОВ «РАДОС СВ» до ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення заборгованості у розмірі 628 443,15 грн. - залишити без змін. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на користь ТОВ «РАДОС СВ» додаткові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 500,00 грн.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді Чус О.В., Мороз В.Ф.

Ухвалою суду від 16.10.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №908/2135/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/2135/23.

30.10.2023 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 908/2135/23.

Ухвалою суду від 09.11.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 у справі №908/2135/23 залишено без руху.

Надано Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, а саме: - оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у сумі 14 139,97 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 у справі №908/2135/23.

- докази направлення апеляційної скарги з додатками на адресу позивача, з урахуванням положень 42, 259 ГПК України.

До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 у справі №908/2135/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 30.01.2024 о 12:30 годин. Засідання відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 65, в залі засідань № 207, а в разі надходження відповідних заяв чи клопотань - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів учасників провадження у справі та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою суду від 23.01.2024 вирішено проводити з представником позивача та відповідача судові засідання у справі №908/2135/23 в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №207) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою суду від 30.01.2024 розгляд апеляційної скарги Акціонерного Товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 у справі №908/2135/23 відкладено на 13.02.2024 на 15:30 год.

Ухвалою суду від 13.02.2024 здійснено процесуальне правонаступництво у справі №908/2135/23, замінивши відповідача Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на його правонаступника Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 24584661, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд.3) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (код ВП 19355964, місцезнаходження: 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд.133).

Ухвалою суду від 13.02.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 21.02.2024 на 09:30 год. Призначено проводити судові засідання у справі №908/2135/23 в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №207) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/). Інструкція участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon".

21.02.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Згідно із ч., ч. 4, 7 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 по справі №908/3448/21 задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ», Дніпропетровська область, м. Нікопольдо Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», Запорізька область, м. Енергодар про стягнення 1 643 988,00 грн. з ПДВ за договором № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021, стягнуто з відповідача 1 643 988,00 грн. суми основного боргу, 24659, 82 грн. судового збору, 11000, 40 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням суду у справі № 908/3448/21 встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" (постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець, відповідач у справі) укладено договір про закупівлю товару № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021 (далі за текстом - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, зазначений в даному пункті договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар.

Умовами п. 1.2 договору сторони визначили, що строк поставки товару: травень-липень 2021.

Відповідно до п. 3.1 договору, вартість договору становить 136999,00 грн, крім того ПДВ - 273998,00 грн., разом - 1643988,00 грн.

Згідно з п. 3.2, оплата за товар, поставлений відповідно до п. 1.1 договору, здійснюється протягом 60 (шістдесят) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахуванні грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після за реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (пункт 3.3 договору).

За пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору, поставка продукції відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах Р - вул. Промислова, 133, м. Енергодар Запорізької області (склад №5). Вантажоодержувач ЗВ ВП «Складське господарство».

Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись, наступними документами:

а)видаткова накладна - у 3 прим.,

б) сертифікат якості або паспорт, виданий підприємством - виробником, або сертифікат якості, гарантійний талон, або інший супровідний документ, що передбачених підприємством- виробником товару, копія завірена постачальником;

в) рахунок-фактура.

Згідно з п. 4.4, постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

Згідно з п. 12.1, договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного року з моменту укладання.

Із матеріалів справи № 908/3448/21 судом встановлено, що на виконання умов укладеного договору постачальник поставив, а покупець прийняв продукцію на загальну суму 1643988,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 10 від 25.05.2021, №21 від 08.06.2021, № 33 від 16.06.2021, № 47 від 08.07.2021, № 59 від 23.07.2021, № 62 від 30.07.2021, № 81 від 20.08.2021. Позивач склав та зареєстрував в ЄРПН податкові накладні, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкових накладних.

Задовольняючі позовні вимоги у справі № 908/3448/21 судом встановлено, що у зв`язку із порушенням умов Договору в частині своєчасної та повної оплати відповідачем за поставлену продукцію у останнього виник борг в сумі 1 643 988,00 грн.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 по справі № 908/3448/21 (в частині стягнення основного боргу) сторонами не оскаржувалося і у встановленому порядку набуло законної сили - 13.03.2023.

27.03.2023 на примусове виконання рішення суду від 29.11.2022у справі № 908/3448/21 господарським судом Запорізької області виданий наказ про примусове виконання судового рішення.

Відповідач стягнуту за рішенням суду від 29.11.2022 у справі № 908/3448/21 заборгованість добровільно не сплатив.

В липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом, за яким порушено провадження у даній справі, в якому просить стягнути з відповідача загальну суму 628 443,15 грн., з яких:

- 82 694,85 грн. 3% річних, нараховані за період з 20.10.2021 по 23.06.2023;

- 545 748,30 грн. інфляційні нарахування, нараховані за період з 20.10.2021 по 23.06.2023.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин того, що за Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 по справі № 908/3448/21, яке в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 643 988,00 грн сторонами не оскаржувалося і у встановленому порядку набуло законної сили - 13.03.2023р., 27.03.2023р. на примусове виконання господарським судом Запорізької області виданий наказ про примусове виконання судового рішення.

Як вбачається зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 716685 про примусове виконання наказу № 908/3448/21, виданого 27.03.2023р., виданого Господарським судом Запорізької області, стягнуто з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504. код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49, код ЄДРПОУ 44055420) 1643988 (один мільйон шістсот сорок три тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. суми основного боргу, 24659 (двадцять чотири тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) грн. 82 коп. судового збору, 11000 (одинадцять тисяч) грн. 40 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 2 прохальної частини апеляційної скарги, відповідач просить суд апеляційної інстанції витребувати у Відділі примусового виконання рішень УЗПВР у Запорізькій області ПМУ МЮ (м.Одеса) розрахунок розподілу стягнутих в примусовому порядку сум та відповідні платіжні документи за виконавчим провадження № 71668578 з примусового виконання рішення № 908/3448/22.

Відповідно до змісту листа за підписом Заступника начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області №60077-5-261 від 17.11.2023р.: «Станом на 16.11.2023 Відділом кошти на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ» за виконавчим провадженням №71668465 та №71668578 не перераховувались.»

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Оскільки клопотання апелянта безпосередньо пов`язане з витребуванням доказів, відомості щодо відсутності яких містяться в вищезазначеному листі №60077-5-261, з метою оптимізації строків розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе прийняти до уваги відомості, які наведені в зазначеному листі, а в задоволені клопотання апелянта про витребування у Відділі примусового виконання рішень УЗПВР у Запорізькій області ПМУ МЮ (м.Одеса) розрахунок розподілу стягнутих в примусовому порядку сум та відповідні платіжні документи за виконавчим провадження № 71668578 з примусового виконання рішення № 908/3448/22 відмовити.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що апелянтом не доведено належними і допустимими доказами факт зменшення заборгованості Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" перед ТОВ «РАДОС СВ» за виконавчими провадженнями №71668465 та № 71668578.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … Позивач стверджував про те, що з 20.10.2021 по 23.06.2023 за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 1 643 988,00 грн, що не відповідає дійсним обставинам справи.

При цьому, позивачем не було надано доказів наявності заборгованості відповідача у розмірі 1 643 988,00 грн станом на дату розгляду справи. Відповідно, нарахування інфляційних втрат в розмірі 545 748,30 грн та 3% річних в розмірі 82 694,85 грн на грошове зобов`язання в розмірі 1 643 988,00 грн за період з 20.10.2021 по 23.06.2023 суперечить нормам діючого законодавства України.

Станом на дату звернення ТОВ «Радос СВ» до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ВП ЗАЕС 3% річних та інфляційних втрат, грошове зобов`язання ВП ЗАЕС за договором було частково відсутнє…

… З банківських рахунків відповідача в порядку примусового виконання рішення, на депозитний рахунок ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУ МЮ (м. Одеса) були стягнуті кошти у розмірі 11 537 594,57 грн, для подальшого перерахування коштів стягувачам та задоволення їх вимог за виконавчими документами, в тому числі і за наказом №908/3448/22.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31 липня 2019 року у справі 910/3692/18 зазначив, що «виконавець, хоча й від імені держави, однак діє «саме в інтересах стягувача» задля виконання судового рішення, яке постановлено на користь останнього, тобто, стягувач фактично наділяє виконавця своїм правом на одержання належних йому грошових коштів, а виконавець на цей період стає «отримувачем» таких коштів. Відповідно до пункту 30.1. статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Враховуючи наведене, Суд вважає, що моментом фактичного виконання судового рішення є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби. За таких обставин, Суд погоджується з доводами касаційної скарги ПАТ "Укрнафта", що описані у пункті 17 цієї постанови, а судові рішення у цій частині вважає такими, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що в силу положень статті 311 Господарського процесуального кодексу України є підставою для їх скасування».

Вищезазначене свідчить про часткове виконання відповідачем зобов`язань за договором та рішенням №908/3448/22 шляхом сплати боргу на користь ТОВ «Радос СВ» в порядку примусового виконання рішення…

… Господарський суд Запорізької області в оскаржуваному рішенні зазначив: «судове рішення у справі № 908/3448/21 станом на час прийняття судом рішення у даній справі не виконано, що свідчить про те, що відповідач продовжує порушувати грошове зобов`язання перед позивачем за Договором поставки товару № 53-121-01- 21-10282 від 18.05.2021», при цьому не врахував доводів відповідача про примусове виконання рішення №908/3448/21 та стягнення з банківських рахунків боржника (відповідача) коштів в погашення боргу перед позивачем, що свідчить про неповноту встановлення всіх обставин справи.

Суд безпідставно відхилив доводи Відповідача про те, що заборгованість за спірним договором сплачується відповідачем шляхом примусового стягнення…

…Оскільки сплата боргу за рішенням №908/3448/22 здійснюється в порядку примусового виконання рішення (а не в добровільному) орган ДВС надсилає боржнику розрахунки розподілу стягнутих в примусовому порядку сум та відповідні платіжні документи.

Станом на дату подання відзиву на позовну заяву у відповідача були відсутні документи в підтвердження стягнення органом примусового виконання рішень з рахунків відповідача коштів, з огляду на те, що розрахунок розподілу із платіжними інструкціями на адресу Відповідача не надходили.

25.09.2023 відповідач повторно звертався до Відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Запорізькій області ПМУ МЮ (м. Одеса) із клопотанням надати розрахунок розподілу стягнутих в примусовому порядку з поточних рахунків ДП «НАЕК

«Енергоатом» грошових коштів за зведеним виконавчим провадженням №69687886 та відповідні платіжні інструкції щодо перерахування коштів.

Однак, відповідні розрахунки із копіями платіжних інструкцій на адресу відповідача не надходили…»

Апелянтом не наводиться контррозрахунок наведених в позовній заяві 3% річних та інфляційних втрат в зв`язку із чим доводи апеляційної скарги : « … У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання грошового зобов`язання (висновок Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладений в п. 107 його постанови від 26.05.2022 у справі №910/17717/20, з урахуванням висновку щодо обов`язку суду з перевірки розрахунку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 02.12.2020 у справі №910/14341/18 та від 11.02.2021 у справі №910/18996/16).

Позивач не вірно розрахував суму трьох процентів річних та інфляційних втрат за вищевказаний період, з якого мали бути виключені дні часткового виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи здійснення відповідачем оплат за договором, період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат з 20.10.2021 по 23.06.2023 є помилковим.

Між тим, Господарський суд Запорізької області, ухвалюючи рішення у справі, не вирішив питання чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, не з`ясував обставини, пов`язані з правильністю здійснення Позивачем розрахунку та не здійснив оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, і це порушення призвело до неправильного вирішення цієї справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких Суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що …

… А отже, саме та сторона у справі, яка заявляє вимогу про стягнення додаткових сум нарахувань (в даному випадку ТОВ «Радос СВ»), повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, докази…

Частиною 2 ст. 86 ГПК України встановлено, що …

… Однак, станом на дату звернення позивача до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ВП ЗАЕС 3% річних та інфляційних втрат, грошове зобов`язання відповідача в заявленому розмірі було відсутнє.

Суд першої інстанції встановив наявність боргу в розмірі 1 643 988,00 грн, не з`ясувавши обставини часткової оплати боргу та відсутність належного підтвердження заборгованості Відповідача перед Позивачем в розмірі, на яку здійснене нарахування інфляційних втрат в розмірі та 3% річних.

В рішенні судом зазначено: «матеріали справи не містять, а сторонами не надано належних та допустимих доказів щодо зарахувань коштів від державного виконавця чи від самого відповідача на виконання відкритого виконавчого провадження або самого рішення суду по справі № 908/3448/21».

Проте, через наявність об`єктивних причин відповідач був позбавлений можливості надати відповідні документи на підтвердження часткової сплати боргу (стягнутих в примусовому порядку органом виконавчої служби)…» відхиляються як такі, що не підтверджено належними і допустимими в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказами.

Оскільки відзив на позовну заяву не містив заперечень відповідача відносно того, що « … на момент виконання зобов`язання за спірним договором існували обставини непереборної сили. З 12.03.2020 Кабінет Міністрів України запровадив карантин на усій території України. У зв`язку з поширенням коронавірусної інфекції і введенням карантинних заходів Законом України «Про запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-IX перелік обставин, які вважаються форс-мажорними, був доповнений новою підставою - «карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України».

24.02.2022 з 05 годин 30 хвили на території України був введений режим воєнного стану, який неодноразово був продовжений.

Листом №2023/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені вище обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Умовами договору (розділ 9, п. 9.4) також передбачено, що форс-мажорними обставинами - обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених цим договором, серед яких війна або воєнні дії, та наявність яких звільняє сторони (Постачальника/Позивача і Покупця/Відповідача) від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язання за цим договором.

Енергодарська міська територіальна громада (код: UA23040110000019947), в межах якої розташовані виробничі потужності Відповідача, включена до «Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (пп. «Василівський район» п. 4

«Запорізька область» р. ІІ «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» цього Переліку), з зазначенням дати виникнення можливості бойових дій: 04.03.2022.

У зв`язку з окупацією Запорізької АЕС розрахунки підприємства, за умов його реєстрації на території, визначені частиною 1 статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у рамках українського законодавчого поля фактично унеможливлені, у зв`язку з чим у відповідача виникли значні фінансові труднощі, в тому числі критичні обмеження в використанні матеріальних ресурсів як то сплата будь-яких платежів. За таких обставин об`єктивно були унеможливлені своєчасні та у повному обсязі розрахунки ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС перед позивачем.

Відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії, що вкрай негативно вплинуло на фінансовий стан Компанії. За 2022 рік ДП «НАЕК «Енергоатом» отримані збитки в розмірі 12,4 млрд гривень (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати).

Викладене вище підтверджує те, що неможливість своєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором викликана об`єктивними негативними чинниками, що, по-перше, не залежать від його волі, по-друге, доводить відсутність вини в діях відповідача, відповідно, виключає підставу відповідальності за порушення грошового зобов`язання за договором…» відповідні доводи апеляційної скарги відхиляються як такі, проти яких відповідач позбавлений права заперечувати в силу положень частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19 та в Постанові Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст.ст. 74, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

В оскаржуваному рішенні Суд зазначив: «заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн з огляду на визначені нормами ГПК України та практикою ЄСПЛ критерії, є обґрунтованою, відповідає умовам договору про надання правової допомоги, реальному обсягу такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, тобто відповідає критерію реальності таких витрат».

Проте, з таким висновком Відповідач не погоджується.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є …

… При цьому, за наданими позивачем документами не вбачається можливим визначити ціну договору та фіксовану вартість години наданої послуги, у зв`язку з чим неможливо визначити вартість послуг.

Дія Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. За таких обставин судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату Стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського, а також податкового обліків навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Отже, понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/ послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

Статтею 2 Закону України від 06.07.95 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265) визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом № 265, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Разом з тим, позивачем не надано розрахунковий документ, що підтверджує факт здійснення господарської операції між юридичною особою та адвокатським об`єднанням.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Радос СВ» надані копії наступних документів:

- договору про надання правничої (правової) допомоги №1/2023 від 02.01.2023;

- акту про надання правової допомоги від 23.06.2023;

- довідка про АО «Легал Партнерс Юкрейн» про отримання коштів в розмірі 10000,00 грн.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Така ж позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у якій суд дійшов висновку, що для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Серед документів, наданих ТОВ «Радос СВ» на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, відсутні документи, що підтверджують фактичну оплату гонорару і інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), в зв`язку з чим, зазначений Позивачем розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу є непідтвердженим належними та допустимими доказами, а отже є недоведеним.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також

- чи була їх сума обґрунтованою.

Однак, позивачем не надано належних доказів реального понесення позивачем витрат на правничу допомогу (звіт, детальний опис наданих послуг, який би відображав тривалість витраченого часу на підготовку процесуальних документів).

Відсутність детального опису робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом (ч. 3 ст. 126 ГПК України), із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

Справа розглядалась в спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи, що свідчить про відсутність необхідність участі адвоката у судових засіданнях. Представником позивача здійснено підготовку двох процесуальних документів (без зазначення в Акті витраченого часу).

Таким чином, АО «Легал Партнерс Юкрейн» не підтверджено дійсне реальне надання позивачу саме тієї правничої допомоги, яка зазначена в Акті про надання правової допомоги від 23.06.2023, як надана.

Витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Позов з вимогами про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на прострочене грошове зобов`язання, не є складним і не потребує значного обсягу юридичної роботи, оскільки не вимагає додаткового вивчення й аналізу законодавства України і судової практики.

Справа не обтяжена значною кількістю доказів. Підготовка позовної заяви про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не вимагала додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин чи виконання значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Публічний інтерес до справи - відсутній, спір у цій справі стосується лише її сторін позивача та відповідача.

Вартість наданої правничої допомоги завищена і необґрунтована, зважаючи на те, що справа не є складною, її розгляд здійснювався в спрощеному провадженні без повідомлення (виклику сторін).

Таким чином, витрати на правничу допомогу є такими, що не відповідають критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, не є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір, які не є завищеними, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності) і розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставини справи (абз. 2 п. 154 рішення ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії»; висновки Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду викладений у справах №905/1795/18,№922/445/19, №922/2685/19, №922/3812/19; висновок, викладений у постанові ВС у складі КЦС від 13.02.2019 у справі №756/2114/17, з урахуванням рішень ЄСПЛ від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України»).

При ухваленні рішення суд вирішує такі питання:1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (ч. 1 ст. 237 ГПК України).

Однак, в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду взагалі не міститься його обґрунтування щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу. Питання складу, розміру витрат, співмірності витрат не досліджувалось судом...»

Щодо ухвалення додаткової постанови, то таке клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до тексту відзиву на апеляційну скаргу : " … Щодо стягнення додаткових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

На сьогоднішній день в штаті Позивача залишається відсутній юрист. Таким чином, між АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН» та ТОВ «РАДОС СВ» було укладено договір про надання правової допомоги № 1/2023 від 02.01.2023 року з метою юридичного супроводу діяльності підприємства (включаючи участь у судах всіх інстанцій) протягом 2023 року.?

Згідно п. 4.2 Договору правову допомогу, що надається АДВОКАТСЬКИМ ОБ8ЄДНАННЯМ, КЛІЄНТ оплачує в гривнях, на підставі рахунку, за вартістю, вказаною в прайс-листі АДВОКАТСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ.

Керуючись приписами абз.1,2 ч.8 ст.129 ГПК України, заявляємо остаточну суму понесених Позивачем судових витрат, які він поніс при розгляді справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 12 500,00 грн., а саме:

- Відповідно до п. 6.20 прайс-листа АО «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕИН» - у справах по ГПК - участь в апеляційному розгляді справи (підготовка апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу, підготовка до 3-х процесуальних документів, участь у 1 засіданні по суті), згідно договору про надання правової допомоги №1/2023 від 02.01.2023 року.…" .

З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів констатує, що позивачем дотримано вимоги частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України в частині надання разом з першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До відзиву на апеляційну скаргу №1380 від 07.12.2023 позивачем додано, зокрема:" … 3. Ордер на представлення інтересів.

4.Копії посвідченого адвокатом свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП №4250 від 22.04.2019 року, посвідчення адвоката, договору про надання правової допомоги №1/2023 з Додатком №1 (прайс-лист).

5.Копія Акту про надання правової допомоги, довідки про отримання грошових коштів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що позивачем дотримано вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо строків подання доказів несення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2-4 ст. 126 ГПК передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З урахуванням доданого Акту наданих послуг від 07.12.2023 розподілу підлягає 12 500,00 грн, понесених заявником витрат з професійної правничої допомоги.

Як зазначалося вище, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи відсутність з боку апелянта заперечень щодо обґрунтованості заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу в розмірі 12 500,00 грн., з огляду на визначені нормами ГПК України та практикою ЄСПЛ критерії, є обґрунтованою, відповідає умовам договору про надання правової допомоги, реальному обсягу такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, тобто відповідає критерію реальності таких витрат.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсах.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 11 311,98 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 у справі №908/2135/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2023 у справі №908/2135/23 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 11 311,98 грн покласти на Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд.3) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" (код ВП 19355964, місцезнаходження: 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд.133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ» (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49, код ЄДРПОУ 44055420) 12 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.03.2024.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.В. Чус