Рішення

від 18.03.2024 по справі 916/5474/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" березня 2024 р.Cправа № 916/5474/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Військової академії м. Одеса (Фонтанська дорога, 10, м. Одеса, 65009)

до: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 15910,78 грн,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Військової академії м. Одеса до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 18210,98 грн, передана за підсудністю Господарським судом Одеської області на підставі ухвали від 20.12.2023.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на порушення відповідачем обов`язку щодо компенсації понесених позивачем витрат у зв`язку з наданням послуг харчування військовослужбовцям відповідача під час відбування останніми покарання на гауптвахті у Військовій частині НОМЕР_2 .

Ухвалою суду від 18.01.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №916/5474/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

01.02.2024 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшов відзив відповідача на позовну заяву (вх. №01-34/1183/24), за змістом якого Військова частина НОМЕР_1 акцентує увагу, що надані позивачем докази на підтвердження заявленого позову є суперечливими та вказують на безпідставність позовних вимог.

Так, у наданій до позовної заяви довідці-розрахунку №14/1/72 за харчування військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 відображені відомості є суперечливими. Зокрема, щодо старшого солдата ОСОБА_1 термін арешту складав 2 місяці, дата початку покарання 22.12.2018, дата закінчення покарання 21.03.2019, кількість днів харчування 90 днів, сума 7393,50 грн.

Поряд з цим відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 21.02.2019 №38 старший солдат ОСОБА_1 вибув з гауптвахти 21.02.2019, а не 21.03.2019 як вказано позивачем, що додатково підтверджує, безпідставність заявлених позовних вимог.

За таких обставин, відповідач просить у позові відмовити у повному обсязі.

Позивачем, в свою чергу, в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" подано відповідь на відзив (вх. №01-34/1328/24 від 06.02.2024), відповідно до якої Військова академія м. Одеса акцентує увагу, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує, що у період з 2018 по 2021 роки військовослужбовці Військової частини НОМЕР_1 відбували покарання на гауптвахті Військової частини НОМЕР_2 та забезпечувалися послугами харчування, які надавала Військова академія (м. Одеса).

Водночас позивач зазначає, що з урахуванням заперечення відповідача було проведено взаємозвірку з Військовою частиною НОМЕР_2 та встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 дійсно відбував покарання на гауптвахті Військової частини НОМЕР_2 у період з 22.12.2018 по 21.02.2019 та забезпечувався харчуванням за рахунок Військової академії (м. Одеса) протягом 62 діб. Отже, заборгованість військової частини НОМЕР_1 складає 15910,78 грн, що мало наслідком заявлення позивачем про зменшення розміру позовних вимог, як у відповіді на відзив, так і шляхом подання окремої заяви (вх. №01-34/1332/24 від 06.02.2024).

Дослідивши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд враховує таке.

Відповідно до п. 2 частини 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Оскільки заява позивача про зменшення розміру позовних вимог є фактичним зменшенням кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві та така заява надійшла в межах тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (провадження відкрито 18.01.024, заява про зменшення розміру позовних вимог надійшла 06.02.2024), суд дійшов висновку про її прийняття в порядку ст. 46 ГПК України.

Відтак, предметом позову у справі є стягнення з відповідача 15910,78 грн та спір розглядається з урахуванням нової ціни позову.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

За змістом телеграми заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України з матеріально-технічного забезпечення генерал-майора Толочного Ю.В. заявлено вимогу від 26.07.2012 №116/10/173мтз щодо зарахування Військовою академією на продовольче, речове забезпечення та забезпечення пально-мастильними матеріалами особового складу Військової частини НОМЕР_3 та військових частин, що знаходились у неї на відповідних видах забезпечення.

У період з 22.12.2018 по 06.01.2021 військовослужбовці Військової частини НОМЕР_1 відбували покарання на гауптвахті у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою-розрахунком позивача №14/1/3, без дати та копією книги №14/1/1 реєстрації та руху облікових документів продовольчої служби Військової академії (м. Одеса).

За здійсненим позивачем розрахунком грошові витрати останнього на харчування військовослужбовців склали 15910,78 грн. Відповідач обставину проходження військовослужбовцями покарання у зазначеному позивачем періоді не заперечує. Поряд з цим розрахунок проведено з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, щодо перебування старшого солдата ОСОБА_1 на гауптвахті Військової частини НОМЕР_2 у період з 22.12.2018 по 21.02.2019, тобто протягом 62 днів, а не 90 днів, як було первісно заявлено.

На підтвердження направлення відповідачу довідки-розрахунку позивача №14/1/3 без дати у складі відповіді на відзив та заяви про зменшення розміру позовних вимог Військовою академією м. Одеса долучено до матеріалів справи відповідні квитанції про доставку документів до Електронного кабінету ЄСІТС Військової частини НОМЕР_1 .

Слід також зазначити, що матеріали справи містять докази направлення відповідачу для підписання примірника договору про відшкодування вартості послуг з харчування, акту №14/1/73, довідки розрахунку №14/1/72 на первісно заявлену суму 18210,98 грн та відповідної претензії (опис вкладення від 20.10.2023; а.с. 29). Такі документи 30.10.2023 отримано Військовою частиною НОМЕР_1 , що підтверджується розруківкою з офіційною сайту АТ "Укрпошта" за трек-номером 6500907567073 (а.с. 30).

Несплата відповідачем вартості понесених позивачем витрат у зв`язку з наданням послуг харчування військовослужбовцям відповідача під час відбування останніми покарання на гауптвахті у Військовій частині НОМЕР_2 у добровільному порядку слугувало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Згідно із приписами ст.11 Цивільного кодексу України (ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За змістом п. 6.10 Розділу VI Інструкції про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.09.2013 №656 (в редакції, чинній на момент проходження покарання військовослужбовцями на гауптвахті), забезпечення харчуванням (гарячою їжею) засуджених офіцерів, військовослужбовців старшинського, сержантського та рядового складу військової служби за контрактом, військовослужбовців строкової військової служби, які відбувають покарання на гауптвахті, здійснюється за нормою № 1-загальновійськова, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації" через військову частину, до якої прикріплена на продовольче забезпечення гауптвахта. Добова відомість зарахування та зняття засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців з продовольчого забезпечення (додаток 27) щодня подається начальником гауптвахти у військову частину, на продовольчому забезпеченні якої знаходиться гауптвахта.

При цьому у цих відомостях окремим рядком зазначається кількість військовослужбовців, які харчуються за плату. На продовольче забезпечення засуджені військовослужбовці, які тримаються на гауптвахті, зараховуються наказом командира військової частини (на продовольчому забезпеченні якої знаходиться гауптвахта) встановленим порядком.

Військовою частиною для відшкодування витрат за харчування та утримання засуджених військовослужбовців інших військових формувань, які відбувають покарання на гауптвахті, у двох примірниках оформлюються рахунок та акт на відшкодування витрат на утримання військовослужбовців, військовозобов`язаних інших військових формувань (далі - Акт) (у тому числі за надання послуг під час проходження стаціонарного лікування в закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України) на підставі розрахунків відповідних служб. Ці рахунок та Акт надсилаються у військову частину відповідного військового формування, в якій проходить (проходив) військову службу засуджений військовослужбовець, для проведення оплати (2 примірники Акта, скріплені гербовою печаткою військової частини іншого військового формування, повертаються до військової частини, на продовольчому забезпеченні якої знаходиться гауптвахта). Військова частина іншого військового формування у 10-денний строк з дня надходження рахунка на підставі складеного Акта перераховує кошти військовій частині, на забезпеченні якої знаходиться гауптвахта. Отримані кошти за відшкодування витрат на харчування та утримання засуджених військовослужбовців військова частина перераховує у повному обсязі на відповідний рахунок Міністерства оборони України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, а саме знаходження військовослужбовців на гауптвахті (з 22.12.2018 по 06.01.2021), був чинний наказ Міністерства оборони України від 26.09.2013 №656 "Про затвердження Інструкції про порядок та умови тримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців" (втрата чинності 26.01.2021). Зі змісту цієї Інструкції слідує, що підставою для відшкодування коштів на харчування військовій частині, на забезпеченні якої знаходиться гауптвахта, є складений відповідно до вимог згаданої Інструкції рахунок та акт на відшкодування витрат, які надсилаються у військову частину відповідного військового формування, в якій проходить (проходив) військову службу засуджений військовослужбовець, для проведення оплати. Ця інструкція визначає, що військова частина відповідного військового формування, в якій проходить (проходив) військову службу засуджений військовослужбовець, здійснює перерахунок коштів військовій частині, на забезпеченні якої знаходиться гауптвахта, у 10-денний строк з дня надходження рахунка на підставі складеного акту.

Судом встановлено, що відповідач акт та довідку-розрахунок на відшкодування 18210,98 грн вартості послуг харчування від позивача отримав 30.10.2023. В подальшому такий розрахунок було відкореговано на суму 15910,78 грн з урахуванням викладених у відзиві Військовою частиною НОМЕР_1 заперечень. Поряд з цим за фактом отримання рахунку до моменту звернення позивача із позовом до суду відповідач будь-яких заперечень не висловив, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять. Відтак, зобов`язання відповідача щодо сплати 15910,78 грн є простроченим за спливом 10 днів з дня отримання рахунка.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з положень законодавства та підтверджується матеріалами справи. Поряд з цим власного контррозрахунку заборгованості Військовою частиною НОМЕР_1 не подано, а викладені у відзиві на позовну заяву заперечення знайшли своє відображення за фактом подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі в сумі 15910,78 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що позов задоволено повністю, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 2684 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь Військової академії м. Одеса (Фонтанська дорога, 10, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 24983020) 15910,78 грн - основного боргу та 2684 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 18 березня 2024 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.