Рішення

від 18.03.2024 по справі 904/137/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2024р. Справа № 904/137/24

За позовом: Фермерського господарства «Явір-Д», с. Мар`ївка

До: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро (відповідач-1) та Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, смт. Магдалинівка (відповідач-2)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Укргазвидобування», м. Київ

Про: скасування державної реєстрації

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

ФГ «Явір-Д» (позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області (відповідач-1) та Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області (відповідач-2) про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок із кадастровими номерами 1222384500:01:001:0588 площею 43,6460га, 1222384500:01:001:0306 площею 5,6483га, 1222384500:01:001:0312 площею 3,2212га.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що спірні земельні ділянки із кадастровими номерами 1222384500:01:001:0588 площею 43,6460га, 1222384500:01:001:0306 площею 5,6483га, 1222384500:01:001:0312 площею 3,2212га утворені за рахунок земельної ділянки 1222384500:01:001:0336 площею 50,3га ( яка була надана гр. ОСОБА_1 30.07.92р. на підставі державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею №ДН 0000277 для створення селянського (фермерського) господарства) , що є порушенням норм діючого законодавства та підставою для скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі спірних земельних ділянок .

Ухвалою суду від 22.01.24р. відкрито провадження у справі №904/137/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області (відповідач-1) проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав . Правовідносини у сфері державної реєстрації земельної ділянки врегульовано Законом України «Про Державний земельний кадастр». Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, в тому числі, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (ч. 6 ст. 24 Закону). З урахуванням наведеного, наявність зареєстрованих в Державному земельному кадастрі земельних ділянок із кадастровими номерами 1222384500:01:001:0588 площею 43,6460га, 1222384500:01:001:0306 площею 5,6483га, 1222384500:01:001:0312 площею 3,2212га та земельної ділянки позивача кадастровий номер 1222384500:01:001:0336 є доказом відсутності накладання цих земельних ділянок між собою. Земельні ділянки, державну реєстрацію яких просить скасувати позивач, сформовані та зареєстровані у 2013 році, тобто до державної реєстрації земельної ділянки позивача у 2015 році, а отже не можуть накладатись на земельну ділянку позивача з об`єктивних причин. Враховуючи зміст та характер спірних правовідносин, які є предметом судового розгляду у даній справі, відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача - 1 скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 1222384500:01:001:0588 прощею 43,6460га, 1222384500:01:001:0306 прощею 5,6483га, 1222384500:01:001:0312, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів, які вказували б на протиправність державної реєстрації вказаних земельних ділянок та обґрунтовували правові підставі для їх скасування. Крім того, відповідач 1 вказує на те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, неправильно визначено передмет позовних вимог в частині скасування державної реєстрації земельних ділянок, а не виправлення допущених при їх формуванні помилок. Виходячи із зазначених в позовній заяві відомостей щодо виникнення спірних правовідносин, за наявності доказів підтверджуючих набуття позивачем на законних підставах права постійного користування земельною ділянкою згідно з Державним актом на право постійного користування в межах, які накладаються на раніше зареєстровані в Державному земельному кадастрі земельні ділянки, очевидною обставиною є допущення помилок (помилки) в технічній документації із землеустрою земельної ділянки позивача та суміжних земельних ділянок. Статтею 37 вищенаведеного Закону визначено порядок виправлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру. Помилками у Державному земельному кадастрі є, в тому числі, помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель щодо визначення характеристик об`єктів Державного земельного кадастру в натурі (на місцевості) із порушенням (зміною) їх значень внутрішніх кутів та мір ліній між поворотними точками меж земельних ділянок та/або площі (в тому числі виявлена під час або після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про земельні ділянки та інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою). Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких внесені такі відомості, здійснюється Державним кадастровим реєстратором після виправлення помилок у зазначених документах за заявою заінтересованої особи. Таким чином, передбачений законодавцем порядок внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру визначає правовий механізм виправлення допущених помилок (в тому числі пов`язаних з технічними характеристиками об`єктів), який має застосовуватись при виявлені таких помилок (розбіжностей, накладок меж суміжних земельних ділянок, описок та інш.) При цьому, скасування державної реєстрації вже сформованих земельних ділянок допускається виключно за наявності обґрунтованих та встановлених судом правових підстав протиправності формування вказаних земельних ділянок, як об`єктів цивільних прав.

Магдалинівська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області (відповідач-2) проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав: згідно з інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна земельні ділянки з кадастровими номерами 1222384500:01:001:0306, 1222384500:01:001:0588 та 1222384500:01:001:0312 не зареєстровані. Таким чином, права позивача не порушені.

ФГ «Явір-Д» (позивач) було подано до суду клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи. Клопотання обґрунтовано необхідністю з`ясування обставин утворення спірних земельні ділянки із кадастровими номерами 1222384500:01:001:0588 площею 43,6460га, 1222384500:01:001:0306 площею 5,6483га, 1222384500:01:001:0312 площею 3,2212га та чи вказані земельні ділянки утворені за рахунок земельної ділянки 1222384500:01:001:0336 площею 50,3га. Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи через відсутність потреби в спеціальних знаннях, у сфері, відмінній від права.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про розгляду справи в порядку загального провадження, яке обґрунтоване виключно необхідністю проведення земельно-технічної експертизи . Приписами ст. 247 ГПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2)значення справи для сторін; 3)обраний позивачем спосіб захисту; 4)категорію та складність справи; 5)обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6)кількість сторін та інших учасників справи; 7)чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8)думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Аналізуючи приписи ст. 247 ГПК України, слід зауважити, що на момент відкриття провадження по справі, судом було враховано всі обов`язкові умови п. 1 8 ч. 3 ст. 247 ГПК України з урахуванням наданих матеріалів справи.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування своєї заяви про необхідність переходу від спрощеного порядку розгляду справи до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження не підлягає задоволенню, як не обґрунтоване.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, на підставі рішення районного народного суду Магдалинівського району Дніпропетровської області від 08.06.1992р. по справі № 2-144 1992, гр. ОСОБА_1 30.07.1992р. видано державний акт ДН №0000277 про право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 50,3 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Ним було створено Селянське (фермерське) господарство «Явір» (позивач), державна реєстрація якого відбулася 03.08.1992р., в подальшому найменування позивача змінено на Фермерське господарство «Явір-Д».

За замовленням позивача розроблено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). 17.11.15р. в Державному земельному кадастрі зареєстровано дану земельну ділянку під кадастровим номером 1222384500:01:001:0336.

У жовтні 2021р. під час користування публічною кадастровою картою керівник позивача - Дрозд Є.Л. з`ясував, що на земельну ділянку його господарства накладаються інші три земельні ділянки із кадастровими номерами 1222384500:01:001:0305, 1222384500:01:001:0306, 1222384500:01:001:0312 за цільовим призначенням 16.00 землі запасу. Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ці земельні ділянки були утворені у 2013 році під час інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які на той час знаходилися у державній власності.

На переконання позивача , в порушення норм ч.1 ст.56 Закону України «Про землеустрій» за відсутності його згоди на поділ змеленої ділянки, відбулося фактичне утворення вищевказаних земельних ділянок за рахунок поділу земельної ділянки , належної ФГ «Явір-Д». За таких обставин відсутні підстави для формування та реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок із кадастровими номерами 1222384500:01:001:0305, 1222384500:01:001:0306, 1222384500:01:001:0312 за цільовим призначенням 16.00 землі запасу. Враховуючи вищевикладене, позивач вказує на те, що державна реєстрація спірних земельних ділянок підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 1-2 статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша - друга статті 321 ЦК України).

У ЗК України закріплено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (частина перша статті 153 ЗК України).

Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

У ЗК України закріплено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (частина перша статті 153 ЗК України).

Відповідно до статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному

земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частинами першою, другою статті 152 Земельного Кодексу України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною третьою статті 152 ЗК України визначено способи захисту прав на землю. Проте, визначений перелік не є вичерпним.

Згідно зі статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Аналіз вказаних норм вказує на можливість захисту права осіб на землю у будь-який спосіб, якщо такий спосіб є ефективним та не суперечить вимогам Закону.

Частинами 1-3 статті 158 ЗК України встановлено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку (частина п`ята статті 158 ЗК України).

За змістом статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб. Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронному вигляді з Державного аграрного реєстру через Єдиний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п`ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.

Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.

Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Відповідно до пункту 138 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, помилками у Державному земельному кадастрі є: 1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру; 2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру); 3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель щодо визначення характеристик об`єктів Державного земельного кадастру в натурі (на місцевості) із порушенням (зміною) їх значень внутрішніх кутів та мір ліній між поворотними точками меж земельних ділянок та/або площі (в тому числі виявлена під час або після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про земельні ділянки та інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 01 січня 2013 року до Державного фонду документації із землеустрою); 4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії; 5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель; 6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки; 7) помилка у застосуванні систем координат земельних ділянок (в тому числі помилка, що виникає під час перерахунку із однієї системи координат в іншу), які були сформовані до 01 січня 2013 року та відомості про які були перенесені до Державного земельного кадастру, та помилка у відомостях щодо місця розташування земельних ділянок (зміщення, розворот, віддзеркалювання) з урахуванням суміжних землеволодінь та землекористувань.

Отже, чинним законодавством встановлено порядок виправлення технічних помилок, зокрема допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок.

Як встановлено судом, земельні ділянки за кадастровими номерами 1222384500:01:001:0588 площею 43,6460га, 1222384500:01:001:0306 площею 5,6483га, 1222384500:01:001:0312 площею 3,2212га, державну реєстрацію яких просить скасувати позивач , сформовані та зареєстровані у 2013 році, тобто до державної реєстрації земельної ділянки позивача у 2015 році.

Як зазначає відповідач 1, наявність державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок із кадастровими номерами 1222384500:01:001:0588 площею 43,6460га, 1222384500:01:001:0306 площею 5,6483га, 1222384500:01:001:0312 площею 3,2212га свідчить про відсутності підстав для відмови в державній реєстрації визначених нормам ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр».

Заперечуючи заявлені позовні вимоги , відповідач 1 вказує на необхідність дотримання позивачем позасудового порядку вирішення спору шляхом усунення помилки та внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження вжиття заходів, направлених на позасудове врегулювання виниклого спору, зокрема і щодо намірів виправити виявлену помилку в передбачений законом спосіб.

Так, позивач у позасудовому порядку має можливість скористатися визначеним у пункті 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» способом відновлення своїх порушених прав шляхом усунення технічних помилок, і лише у разі, якщо цей спосіб виявиться недієвим, чи згоди щодо визначення конкретних меж земельних ділянок не буде досягнуто, позивач, чиї права порушені у результаті невідповідності інформації землевпорядної документації фактичним даним щодо площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок, що є порушення вимог земельного законодавства, може звернутись до суду за захистом порушених прав.

Крім того, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які можуть свідчити про протиправність державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 1222384500:01:001:0588 площею 43,6460га, 1222384500:01:001:0306 площею 5,6483га, 1222384500:01:001:0312 площею 3,2212га.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №187/1945/21 (провадження №61-4689св23) в постанові від 12.12.2023р., якою розглянуто аналогічні за змістом правовідносини та позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки з підстав накладення її меж на земельну ділянку позивача в умовах відсутності належних та допустимих доказів неможливості внесення змін до Державного земельного кадастру щодо спірної земельної ділянки в позасудовому порядку.

Таким чином, за викладених вище обставин позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, неправильно визначено передмет позовних вимог в частині скасування державної реєстрації земельних ділянок, а не виправлення допущених при їх формуванні помилок, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 18.03.24р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.