Рішення

від 11.03.2024 по справі 908/84/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/2/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2024 Справа № 908/84/24

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМО УКРАЇНА», Волинська область, м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕДКОНСАЛТИНГ», м. Запоріжжя

про стягнення суми 60441,34 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМО Україна» (відповідно до поштового конверту кореспонденція була прийнята до пересилання відділенням поштового зв`язку - 28.12.2023) про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕДКОНСАЛТИНГ» суми 60441,34 грн, яка складається з: суми 43422,06 грн заборгованості, суми 14289,05 грн інфляційних втрат та суми 2730,23 грн 3% річних.

Підставою для звернення з позовом зазначено невиконання відповідачем зобов`язань з своєчасної та повної поставки товару в рамках договору №28/10/21 від 28.10.2021, 50% вартості якого було оплачено позивачем, та не повернення різниці між сплаченою сумою та вартістю отриманого позивачем обладнання. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання позивач, враховуючи положення ст. 625 ЦК України, позивач також нарахував і заявив до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 05.01.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/84/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 09.01.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/84/24, присвоєний номер провадження 9/2/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано надати відзив з документальним обґрунтуванням протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше ніж у строк до 01.02.2024.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Про відкриття провадження у справі та її розгляд відповідач повідомлений належним чином.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою «УКРМЕДКОНСАЛТИНГ» є: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158, офіс 630.

Ухвала суду від 09.01.2024 про відкриття провадження у справі направлена відповідачу на вказану вище адресу. Разом з тим, зазначена ухвала 12.02.2024 повернута до господарського суду підприємством поштового зв`язку без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Із змісту ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМО УКРАЇНА» (покупець, позивач у справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРМЕДКОНСАЛТИНГ» (постачальник, відповідач у справі) 28.10.2021 уклали договір поставки № 28/10/21 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується в строки та на умовах, викладених в цьому договорі та складених на його виконання Специфікаціях, поставляти та передавати у власність покупця товарно-матеріальні цінності (далі - товар), які вказані у Специфікаціях, а покупець зобов`язується своєчасно приймати та оплачувати вартість товару на умовах, викладених в цьому договорі та складених на його виконання Специфікаціях.

У п. 1.2 договору встановлено, що поставка товару здійснюється згідно Специфікацій, які можуть містити наступні умови: назва товару, визначена родовими або індивідуальними ознаками, асортимент товару, ціна за одиницю товару, місце поставки товару, строк поставки товару та інші умови за погодженням сторін. Специфікація вважається погодженою сторонами щодо всіх істотних умов, якщо вона підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками сторін.

Сума цього договору становить загальну вартість фактично поставленого і прийнятого (не повернутого) та оплаченого товару за всіма укладеними на виконання цього договору Специфікаціями (п. 2.1 договору).

У п. 2.2 договору сторонами узгоджено, що ціна за одиницю товару встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ, та вказується в Специфікаціях.

Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України гривні, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату вартості поставленої партії товару у строки, визначені в Специфікаціях. Якщо сторони у Специфікації встановили грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті, то у такій Специфікації сторони закріплюють порядок перерахунку вартості товару (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 4.1, 4.4 договору строки, місце та умови поставки і відвантаження товару за цим договором вказуються у Специфікаціях. Датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем від перевізника у пункті призначення згідно з п. 4.1, 4.2.

Відповідно до п. 10.1 договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.11.2021 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення.

На виконання умов п. 1.1, 1.2 договору сторонами підписана Специфікація №1 до договору від 28.10.2021, в якій узгоджені інформація про одиницю товару (назва товару, визначена родовими або індивідуальними ознаками, асортимент товару), кількість товару, ціна за одиницю без ПДВ та ціна за всю кількість без ПДВ. Загальна вартість товару з ПДВ, який постачальник повинен передати покупцю у власність склала 161649,90 грн.

Також у зазначеній Специфікації сторонами погоджено умови поставки: DDP м. Київ, вул. Попудренко, 5 літ. С1, місце №21. Умови розрахунку: 50% передплата, решта 50% з відтермінуванням платежу 10 банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі. Строк поставки товару: не пізніше 15.11.2021.

Позивач, враховуючи умови Договору та Специфікації №1 до нього, перерахував на користь постачальника передплату в сумі 80824,68 грн, про що свідчать копії платіжних інструкцій №10927 від 03.11.2021 на суму 48494,70 грн, №11266 від 10.11.2021 на суму 32329,98 грн, які містяться в матеріалах справи.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару у визначені в Специфікації №1 до договору строки, позивач направив на адресу постачальника вимогу № 119 від 06.12.2021 про поставку обладнання за договором та Специфікацією у строк до 08.12.2021.

Як зазначив позивач у позові, відповідач 08.12.2021 поставив лише шафу холодильника «МХМ» у кількості 1 одиниці, загальною вартістю з ПДВ 37402,62 грн, про що суду надано копію видаткової накладної №РН-0000053.

Внаслідок порушення відповідачем строків та обсягів поставки товару за договором № 28/10/21, позивач повторно надіслав на адресу відповідача вимогу №123 в якій, з урахуванням листа відповідача про неможливість поставки і готовність повернути сплачені покупцем кошти, вимагав у строк до 23.12.2021 (а у випадку отримання цієї вимоги пізніше то у 7-денний термін з дня отримання вимоги) повернути різницю між сплаченою сумою і вартістю отриманого обладнання, яка становить 43 422,06 грн.

Разом з тим, зазначена вимога залишена відповідачем без реагування. Решта товару відповідачем не поставлена, грошові кошти (різниця між сплаченою позивачем сумою і вартістю отриманого обладнання) також не повернуті.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної поставки товару за договором або добровільне повернення отриманих грошових коштів (різниці між сплаченою покупцем сумою і вартістю отриманого обладнання) стало підставою для звернення позивача до господарського суду із позовом, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/84/24.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 662, ч. 1 ст. 663 ЦК України).

Згідно з ч. 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як було зазначено та встановлено судом вище, у Специфікації № 1 до договору поставки сторони узгодили строки поставки товару, а саме не пізніше 15.11.2021. Загальна вартість товару за договором складає 161649,90 грн з ПДВ.

Суду надані докази виконання позивачем зобов`язань щодо перерахування на користь відповідача передплати у загальному розмірі 80824,68 грн (48494,70 грн, які сплачені 03.11.2021+ 32329,98 грн, які сплачені 10.11.2021).

Також матеріали справи містять видаткову накладну №РН-0000053 від 08.12.2021, відповідно до якої відповідач передав позивачу шафу холодильника «МХМ» у кількості 1 одиниці, загальною вартістю 37402,62 грн.

Аналіз наявних документів свідчить про недопоставку відповідачем товару за Специфікацією №1 до договору, а саме: вітрини гастрономічної FGL 160А «Juka» Польща/Україна, слайсер промисловий НВS-250 «Frosty» Італія, Лар морозильний М300Р «Juka» Польща/Україна, в установлені строки - не пізніше 15.11.2021.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом вище, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару в установлений договором строк, позивач спрямував на адресу відповідача вимогу № 119 від 06.12.2021 про поставку обладнання. Також, 16.12.2021 позивач направив відповідачу вимогу №123 про негайне повернення коштів у розмірі 43422,06 грн (різниці між сплаченою сумою і вартістю отриманого обладнання).

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів поставки товару в повному обсязі та в установлений строк або повернення позивачу суми попередньої оплати в сумі 43422,06 грн не надав.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 43422,06 грн попередньої оплати (різниці між сплаченою позивачем сумою за товар та вартістю фактично отриманого позивачем обладнання) є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем також нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2730,23 грн за загальний період прострочення з 16.11.2021 по 20.12.2023 та інфляційні втрати у розмірі 14289,05 грн. за період з грудня 2021 по листопад 2023 включно.

Згідно з ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

За змістом ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, а також перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційний втрат, які виконані позивачем правильно, суд дійшов до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми 2730,23 грн 3% річних і суми 14289,05 грн інфляційних втрат та їх задоволення.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕДКОНСАЛТИНГ», код ЄДРПОУ 30850867 (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158, офіс 630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМО УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 39507437 (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Лідавська, буд. 2) суму 43 422 (сорок три тисячі чотириста двадцять дві) грн 06 коп. заборгованості, суму 14 289 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн 05 коп. інфляційних втрат та суму 2730 (дві тисячі сімсот тридцять) грн 23 коп. 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕДКОНСАЛТИНГ», код ЄДРПОУ 30850867 (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158, офіс 630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМО УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 39507437 (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Лідавська, буд. 2) суму 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.С. Боєва