Ухвала

від 18.03.2024 по справі 908/665/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.03.2024 Справа № 908/665/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В.,

розглянувши заяву вих. без номеру від 13.03.2024 (вх. №6161/08-08/24 від 18.03.2024) Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк

за позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570)

до відповідача-1: Приватного підприємства «КОМ-АГРОС» (72541, Запорізька область, Якимівський район, село Розівка, вул. Медова, буд. 14-В, ідентифікаційний код 42875772)

до відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 49353,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк з позовом до відповідача-1: Приватного підприємства «КОМ-АГРОС» та відповідача-2: ОСОБА_1 про стягнення солідарно 49353,95 грн., з яких 43441,06 грн. заборгованість за тілом кредиту, 5912,89 грн. заборгованість за відсотками.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором №42875772-КД-1 від 12.03.2021 щодо своєчасної сплати кредиту та відсотків, внаслідок чого станом на 06.03.2024 утворилася заборгованість, яка є предметом стягнення за позовом. Позовні вимоги до відповідача-2 також ґрунтуються на договорі поруки №42875772-ДП-1/1/1 від 12.03.2021, за яким відповідач-2 зобов`язався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором.

Позов заявлено на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 15, 16, 509, 526, 527, 530, 553, 560, 610, 612, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Разом із позовом подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене в заяві майно відповідача-2: транспортні засоби та земельні ділянки.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.03.2024 заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Статтею 136 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач вказує, що поведінка відповідача-1 щодо довгострокової несплати заборгованості за кредитним договором є недобросовісною. На думку позивача, в разі невжиття судом запропонованих позивачем заходів забезпечення позову можливе чергове відчуження відповідачем-2 об`єктів рухомого та нерухомого майна й створення ситуації появи нових власників спірного об`єкта нерухомості, а відтак і нових судових справ. У зв`язку з цим позивач вважає, що існує реальний ризик ускладнення виконання рішення суду.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 136 ГПК України, підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Наявність вказаних обставин має бути підтверджена доказами з урахуванням загальних вимог ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд зауважує, що заходи забезпечення позову мають відповідати предмету позову та бути співмірними заявленим позовним вимогам, зокрема ціні позову.

Предметом позову є стягнення з відповідачів солідарно грошових коштів у сумі 49353,95 грн., а позивач просить накласти арешт на окреме індивідуально визначене майно відповідача-2, що не відповідає предмету позову. Тому посилання позивача на можливість створення ситуації появи нових власників спірного об`єкта нерухомості є безпідставним, оскільки спору щодо об`єкта нерухомості між сторонами немає.

Крім того, позивач просить накласти арешт на декілька транспортних засобів та земельних ділянок відповідача-2 без обмеження арешту сумою позовних вимог. При цьому позивач не надав доказів на підтвердження вартості майна, на яке він просить накласти арешт. Втім, з огляду ціну позову (49353,95 грн.) накладення арешту на декілька об`єктів нерухомого майна та транспортних засобів є очевидно неспівмірним заявленим позовним вимогам.

Щодо посилання позивача на висновки Верховного Суду щодо можливості накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів, суд зазначає, що самі лише правові висновки про можливість такого забезпечення позову не звільняють суд від обов`язку встановити наявність правових та фактичних підстав для застосування заходів забезпечення позову в кожному конкретному випадку. Зокрема, суду необхідно оцінити, чи дійсно існує ймовірність утруднення виконання судового рішення разі невжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник.

В даному випадку позивач не надав доказів на підтвердження існування обставин, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду відповідно до заявленого предмету позову. Зокрема, позивач не надав доказів відсутності або недостатності у відповідачів коштів для стягнення спірної заборгованості в разі задоволення позову, вчинення відповідачами дій, спрямованих на відчуження наявного у них майна, а також інших доказів на підтвердження існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Наявність спірної заборгованості не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вказана заборгованість на час подання позову є предметом спору та підлягає доведенню позивачем на загальних підставах під час розгляду справи по суті.

Посилання позивача в заяві на чергове відчуження майна відповідачем-2 не підтверджено жодними доказами. З наданих позивачем витягів із державних реєстрів щодо транспортних засобів та земельних ділянок вбачається лише реєстрація за відповідачем-2 майна та відсутня інформація про його відчуження.

Фактично підставою для забезпечення позову, виходячи зі змісту заяви позивача, є лише припущення позивача про можливе невиконання рішення суду з боку відповідачів та про можливе відчуження майна відповідачем-2.

За таких обставин суд не вбачає достатніх правових підстав для втручання у право власності відповідача-2 шляхом обмеження розпорядження належним йому майном, тому визнав заяву про вжиття заходів забезпечення позову необґрунтованою та залишив її без задоволення.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк про забезпечення позову залишити без задоволення.

Ухвала суду набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її підписання. Ухвалу підписано 18.03.2024.

Суддя М.В.Мірошниченко