Рішення

від 05.03.2024 по справі 908/57/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/6/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2024 Справа № 908/57/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщук Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/57/24

за позовною заявою: заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69095, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5) в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах

позивач: Запорізька міська рада, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Мономах ЛТД, 69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3

про стягнення 209 579,40 грн

У судовому засіданні приймали участь:

від прокуратури: Тронь Г.М. посвідчення № 075790 від 01.03.23

від позивача: Ковальчук К.С., посвідчення №987 від 26.08.22

від відповідача: Кириченко Т.В., довіреність

СУТЬ СПОРУ:

03.01.24 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 26.12.23 № 52-4710-23 заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Запорізької міської ради (далі Запорізька МР) до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Мономах ЛТД (надалі ТОВ ВКФ Мономах ЛТД) про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, зменшений на суму сплаченої плати за землю за період з 18.01.18 по 11.03.22 у розмірі 209 579,40 грн.

03.01.24 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/57/24 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 08.01.24 судом прийнято справу № 908/57/24 до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

02.02.24 до суду від ТОВ ВКФ Мономах ЛТД надійшли:

- клопотання за вих. від 01.02.24, в якому уповноважений представник відповідача просить суд визнати поважною причину пропуску та поновити ТОВ ВКФ Мономах ЛТД процесуальний строк для подачі відзиву у справі № 908/57/24 та прийняти до розгляду відзив ТОВ ВКФ Мономах ЛТД у справі № 908/57/24;

- відзив за вих. від 30.01.24 на позовну заяву, в якому уповноважений представник відповідача просить суд відмовити прокурору в задоволені позову в повному обсязі та розглядати справу № 908/57/24 з викликом сторін.

Ухвалою від 06.02.24 судом призначено розгляд справи № 908/57/24 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 20.02.24 о 10 год. 30 хв.

06.02.24 в системі Електронний суд від представника Запорізької МР надійшла заява за вих. від 06.02.24 на виконання пункту 5 ухвали від 08.01.2024.

08.02.24 в системі Електронний суд від представника Запорізької МР надійшла відповідь на відзив за вих. від 08.02.24.

14.02.24 в системі Електронний суд від представника ТОВ ВКФ Мономах ЛТД надійшло заперечення на відповідь на відзив за вих. від 14.02.24.

15.02.24 до суду від представника Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області надійшла відповідь на відзив за вих. № 52-4710-23 від 13.02.24

В судовому засіданні 20.02.24 судом прийнято до розгляду відзив за вих. від 30.01.24; відповідь на відзив за вих. від 08.02.24; заперечення на відповідь на відзив за вих. від 14.02.24; відповідь на відзив за вих. № 52-4710-23 від 13.02.24. Також, враховано заяву на виконання п. 5 ухвали суду від 08.01.24 за вих. від 06.02.24.

За клопотанням представника відповідача, клопотання про поновлення строку на подання відзиву за вих. від 01.02.24, судом не розглядалось.

Представник позивача в судове засідання 20.02.24 не з`явився про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 20.02.24 відкладено розгляд справи на 05.03.24 о 12 год. 00 хв.

01.03.24 в системі «Електронний суд» відповідачем сформовано (зареєстровано судом 04.03.24) додаткові пояснення у справі.

За клопотанням представника відповідача додаткові пояснення у справі, сформовані в системі «Електронний суд» 01.03.24, судом не розглядались.

У судовому засіданні 05.03.24, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

Прокурор та позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та у відповіді на відзив. Просили суд стягнути з відповідача на користь позивача дохід отриманий від безпідставно набутого майна, зменшений на суму сплаченої плати за землю за період з 18.01.18 по 11.03.22, у розмірі 209 579,40 грн.

Відповідач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заперечив проти позовних вимог позивача з підстав викладених у відзиві на позов. Просив суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

З урахуванням дії режиму воєнного стану та повітряними тривогами (у т.ч. в місті Запоріжжі) в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ВКФ «МОНОМАХ» ЛТД на праві власності належить нерухоме майно - арматурний цех інв. № 132913 (літ. В) загальною площею 1 065,2 кв.м., розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3, кадастровий номер земельної ділянки місця розташування: 2310100000:02:010:0016, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №360014770 від 26.12.23.

Знаходження зазначеного майна саме на вказаній земельній ділянці підтверджується також іпотечним договором №229 від 22.01.18 (п. 1.2.), укладеним між ПАТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ ВКФ «МОНОМАХ» ЛТД, та пунктами 3 та 4 договору оренди землі від 03.03.07, який укладено між Запорізькою міською радою та ТОВ ВКФ «МОНОМАХ» ЛТД.

03.03.07 між Запорізькою міською радою /орендодавець/ та ТОВ ВКФ «МОНОМАХ» ЛТД /орендар/ укладено договір оренди землі, за умовами п. 1 якого орендодавець, відповідно до рішення 4 сесії 5 скликання Запорізької міської ради №6/131 від 20.09.06, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування арматурного цеху, яка знаходиться в м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5584 га (п. 2 договору).

Згідно з пунктом 8, договір укладено до 05.11.12.

Пунктом 33 договору визначено, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

В п. 34 договору сторони обумовили, що фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даного договору оренди землі не є підставою для поновлення договору.

Вказаний договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.03.07 за №040726100153.

У подальшому між Запорізькою міською радою та ТОВ ВКФ «МОНОМАХ» ЛТД укладались додаткові угоди від 18.09.08, від 26.05.09, від 16.02.10, від 23.03.11, якими вносились зміни лише до п. 9 договору щодо розміру орендної плати.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0004419842020 від 20.01.20, було зареєстровано право оренди ТОВ ВКФ «МОНОМАХ» ЛТД земельної ділянки площею 0,5584 га з кадастровим номером 2310100000:02:010:0016 з 21.03.07 строком на 5 років, відомості про продовження його дії відсутні.

Як вбачається з листа виконавчого комітету Запорізької міської ради за вих. від 06.02.23 № 00039/03.3-20/03, ТОВ ВКФ «МОНОМАХ» ЛТД листом від 16.05.18 № 27 звернулось до Запорізької міської ради з приводу продовження терміну дії договору оренди землі, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 3. Запорізькою міською радою рішення про переважне право ТОВ ВКФ «МОНОМАХ» ЛТД на укладення договору оренди землі, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 3 (кадастровий номер 23101000000:02:010:0016) не приймалось.

Відповідно до відповіді Головного управління ДПС у Запорізькій області за вих. від 10.01.23 № 217/5/08-01-04-01-09 ТОВ ВКФ «МОНОМАХ» ЛТД сплачено орендну плату за земельну ділянку площею 0,5584 га з кадастровим номером 2310100000:02:010:0016 у 2017 році у розмірі 86 750,96 грн, у 2018 році 87 162,12 грн, у 2019 році - 88 115,51 грн, у 2020 році - 81 529,04 грн, у 2021 році - 85 942,91 грн, у 2022 році - 91 152,27 грн.

Аналогічна інформація міститься у листі Головного управління ДПС у Запорізькій області від 17.07.23 № 5884/5/08-01-04-07 у частині сплати орендної плати за використання указаної земельної ділянки за період з 18.01.2018 по 11.03.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: листа Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 16.01.23 № 10-8-0.37.1-100/2-23 та витягу від 04.11.19 № 3894/207-19, нормативна грошова оцінка вище зазначеної земельної ділянки складає 4 618 358,88 грн.

Запорізькою міською радою на підставі зазначеної інформації, документів та рішень Запорізької міської ради від 30.06.15 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.18 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ ВКФ «МОНОМАХ» ЛТД земельною ділянкою (кадастровий номер 2310100000:02:010:0016) площею 5 584 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 3 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 18.01.2018 по 11.03.2022.

Згідно з вказаним розрахунком, загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), зменшених на суму сплаченої плати за землю за період з 18.01.18 по 11.03.22, становить 209 579,40 грн, а саме:

- за період з 18.01.2018 по 31.12.2018-49 040,25 грн;

- за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 50 435,26 грн;

- за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 -45 475,83 грн;

- за період з 01.01.2021 по 31.07.2021-52 607,86 грн;

- за період з 01.01.2022 по 11.03.2022-12 020,20 грн.

На думку прокурора, наведене вище свідчить про безоплатне та безпідставне використання ТОВ ВКФ «МОНОМАХ» ЛТД земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:02:010:0016) площею 5 584 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 3, без правовстановлюючих документів, тому відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України відповідач повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які воно одержало у вигляді несплаченої орендної плати, зменшеної на суму сплаченої орендної плати за період з 18.01.2018 по 11.03.2022 у розмірі 209 579,40 грн.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст. 206 Земельного кодексу України (далі ЗК України), використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України (далі ПК України) встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно із ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до листа виконавчого комітету Запорізької міської ради за вих. від 06.02.23 № 00039/03.3-20/03 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ ВКФ «МОНОМАХ» ЛТД не є власником та постійним землекористувачем спірної земельної ділянки.

З викладеного слідує, що відповідач не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За приписами ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події

Статтею 1213 ЦК України унормовано, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведені висновки щодо застосування норм права викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 ЦК України, за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.20 у справі № 922/981/18.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26.12.23 № 360014770, товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі «МОНОМАХ» ЛТД на підставі договору купівлі-продажу №44 від 24.01.06 належить нерухоме майно: арматурний цех інв. №132913, літ. В, загальною площею 1065,2 кв.м., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3.

Земельна ділянка по вул. Доківській, буд. 3 в м. Запоріжжя, загальною площею 0,5584 га, на якій розташоване дане майно, має кадастровий № 2310100000:02:010:0016 та належить на праві власності Запорізькій міській раді, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0004419842020 від 20.01.20.

Позивачем виконано розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,5584 га з кадастровим № 2310100000:02:010:0016, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), зменшених на суму сплаченої плати за землю за період з 18.01.18 по 11.03.22, та визначено суму 209 579,40 грн (розрахунок додано до матеріалів позовної заяви).

Таким чином, несплата відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору призвела до недоотримання позивачем належних йому грошових коштів у вигляді орендної плати в сумі 209 579,40 грн.

Не повернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.

У постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.23 у справі № 357/8975/20 викладено правові висновки про те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.18 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.18 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Відповідач не надав, а матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем позивачу недоотриманих грошових коштів в сумі 209 579,40 грн.

При ухваленні рішення у даній справі, судом не приймаються заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо наступного:

- договір оренди станом на 05.11.12 був поновлений, але оформлення додаткової угоди сторонами не відбулось в силу недобросовісної поведінки орендодавця;

- позивач ні станом на 05.11.12, ні пізніше не заперечував поновлення договору оренди, що доводиться відсутністю листа-повідомлення про заперечення та листуванням про надання документів для оформлення поновлення договору;

- земельна ділянка залишається весь цей час в користуванні відповідача;

- відповідач продовжує виконувати умови договору, сплачувати орендну плату тощо, незважаючи на зволікання з боку Запорізької міської ради щодо оформлення відповідної додаткової угоди;

- договір оренди містить положення про можливість поновлення договору;

- на земельній ділянці комунальної форми власності, що знаходиться в користуванні відповідача розташований об`єкт нерухомого майна.

На думку відповідача, перелічені обставини є передумовою щодо застосування статті 126-1 ЗК України з урахуванням положень статті 5 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 126-1 ЗК України (у редакції від 16.07.20), у разі наявності у договорі умови про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами, договору письмового правочину про його поновлення у разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Умови договору оренди землі від 03.03.07, укладеного між позивачем та відповідачем, не передбачають його поновлення після закінчення строку дії договору.

Більше того, в п. 34 договору сторони обумовили, що фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даного договору оренди землі не є підставою для поновлення договору.

Питання поновлення договорів оренди землі відповідно до чинної ст. 32-2 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-ХІV (далі - Закон) поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому ст. 126-1 Земельного кодексу України.

Разом з цим, згідно з абзацом 4 розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», правила, визначені ст. 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05.12.19 № 340-ІХ набрав чинності 16.01.20, а підпункт 4 пункту 1 розділу І указаного закону (щодо доповнення Земельного кодексу України статтею 126-1) - через 6 місяців з дня опублікування (15.01.20) зазначеного закону, тобто 15.07.20.

Таким чином, положення ст. 126-1 Земельного кодексу України не можуть бути застосовані щодо поновлення договору оренди землі від 03.03.07, зареєстрованого 21.03.07 за № 040726100153.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 23.08.23 у справі № 910/605/20 висловив позицію, відповідно до якої регулювання правовідносин щодо поновлення договорів оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент їх закінчення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції.

Договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Аналогічну правову позицію було сформульовано Великою Палатою Верховного. Суду у постанові від 31.08.21 у справі № 903/1030/19.

Відповідачем не надано доказів укладання сторонами додаткової угоди до договору оренди землі від 03.03.07 щодо продовження строку дії такого договору. Як не надано доказів оскарження дій відповідача щодо зволікання з укладанням такої додаткової угоди.

Матеріалами справи підтверджується, що дія договору припинилась з 12.07.12.

Доводи відповідача, що договір відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 20.01.20 № НВ-0004419842020 є поновленим, не відповідають дійсності.

Згідно з витягом із Державного земельного кадастру від 20.01.2020 № НВ-0004419842020 орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:010:0016 є ТОВ ВКФ «МОНОМАХ» ЛТД, датою державної реєстрації речового права зазначено 21.03.07, а строк дії речового права - 5 років. Відомості про продовження чи поновлення строку дії договору Державний земельний кадастр не містить.

Викладене свідчить, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірного користування спірною земельною ділянкою.

Також судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо розміру заявленої до стягнення суми, оскільки такі заперечення спростовуються розрахунком, наведеним прокурором у відповіді на відзив на позовну заяву.

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора та позивача обґрунтовані, засновані на нормах чинного законодавства Україні та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо повноважень прокурора на представництво інтересів держави в даній справі суд зазначає наступне.

Статтею 1311 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або ін. інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із ч. 3 даної статті, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави, в т.ч. в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи ін. суб`єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

В обґрунтування порушень інтересів держави прокурор посилається на наступне.

Норма ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлює дві альтернативні групи умов, при наявності яких, прокурор наділений правом здійснення представництва в суді законних інтересів держави. Перша група альтернативних умов - порушення або загроза порушення інтересів держави. Друга група альтернативних умов захист цих інтересів (порушених, або щодо порушення яких існує загроза) не здійснює (1) або неналежним чином здійснює (2) орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (3).

Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:02:010:0016 площею 0,5584 га, яка розташована по вул. Доківська, 3 у м. Запоріжжі відноситься до земель комунальної власності.

Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.

Крім того, відповідно до вимог ст.ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.

Запорізькою обласною прокуратурою та Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя до Запорізької міської ради направлено листи від 28.12.22 № 15/1-604ВИХ-22, від 31.03.23 № 15/1-193ВИХ-23, від 29.06.23 № 52-103-6603ВИХ-23, від 25.07.23 № 52-103-7534ВИХ-23 та від 10.11.23 № 52-103-11340ВИХ-23 про надання інформації про вжиті заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення з ТОВ ВКФ «МОНОМАХ» ЛТД недоотриманого доходу за фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:010:0016, площею 0,5584 га, яка розташована на вул. Доківська, 3 у м. Запоріжжі, у вигляді орендної плати за землю, зменшеної на суму сплаченої плати за землю за період з 18.01.18 по 11.03.22 у розмірі 209 579,40 грн.

Разом з цим, виконавчий комітет Запорізької міської ради на лист 28.12.22 № 15/1-604ВИХ-22 у відповіді від 06.02.23 № 00039/03.3-20/03 зазначив, що заходи претензійно-позовного характеру щодо відновлення порушених інтересів територіальної громади Запорізькою міською радою на теперішній час не вживались. Запорізька міська рада має намір самостійно звернутися до суду для відновлення порушених інтересів територіальної громади.

Листами від 25.05.23 № 05188/03.3-20/03, від 07.07.23 № 02-07/2532, від 04.09.23 № 14272/03.3-29/03 Запорізька міська рада повідомила, що заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення із ТОВ ВКФ «МОНОМАХ» ЛТД недоотриманого доходу за фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:010:0016 за період з 18.01.18 по 11.03.22 міською радою не вживалися.

Вказані обставини свідчать про не здійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя, та наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

З викладеного вбачається факт тривалої бездіяльності з боку органу місцевого самоврядування, що виражається у невжитті передбачених законом заходів, спрямованих на поновлення порушених прав територіальної громади.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.19 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким факт не звернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту - та звернення до суду з позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11-15, 20, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Мономах ЛТД (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3, код ЄДРПОУ 22136125) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 04053915) дохід отриманий від безпідставного набутого майна, зменшений на суму сплаченої плати за землю, за період з 18.01.18 по 11.03.22 у розмірі 209 579 (двісті дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 40 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Мономах ЛТД (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3, код ЄДРПОУ 22136125) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5, код ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок UА 438201720343180001000000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м.Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код класифікації видатків бюджету - 2800) - кошти, витрачені на сплату судового збору у 2021 році при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 3 143 (три тисячі сто сорок три) грн 69 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію російської федерації проти України, враховуючи безпекову ситуацію у м. Запоріжжі … повний текст рішення складено 18.03.2024.

Суддя В.Л. Корсун