Рішення

від 18.12.2023 по справі 910/5335/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2023Справа № 910/5335/21 (910/8106/21)За позовом ОСОБА_1

до 1. Приватного акціонерного товариства " Енергополь - Україна "

2. Товариства з обмеженою відповідальністю " Всходні Інвест "

про визнання недійсними договорів

в межах справи №910/5335/21

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будакс" (м. Київ, вул. Кондратюка,1, ідентифікаційний номер 38511196);

до Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" (04201, м. Київ, вул. Кондратюка, 1, ідентифікаційний номер 20022334)

про відкриття провадження у справі про банкрутство

Суддя Яковенко А.В.

Секретар судового засідання Панасюк Ю.М.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадження Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/5335/21 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна".

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів - приватного акціонерного товариства " Енергополь - Україна " та товариства з обмеженою відповідальністю " Всходні Інвест " про визнання недійсними договорів позики: № 1/U від 10.08.2009 р. та № 2/U від 01.12.2009 р., які укладені між товариством з обмеженою відповідальністю " Всходні Інвест " та приватним акціонерним товариством " Енергополь - Україна "

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 відкрите провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначення судового засідання на 12.08.2021

В процесі розгляду справи, суду доведено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 відкрито провадження у справі №910/5335/21 про банкрутство ПрАТ "Енергополь-Україна", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено попереднє судове засідання на 11.10.2021.

12.08.2021до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання від відповідача 1 про призначення комплексної судово-почеркознавчої експертизи.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

У відповідності до процесуального законодавства, суд призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів, і у ситуації, коли таке з`ясування знаходиться поза межами знань осіб, які беруть участь у справі, та судді, котрий розглядає справу.

Отже, висновку про необхідність експертизи мають передувати мотиви, якими суд керувався при обранні виду експертизи і об`єкта дослідження, а також підстави, які переконливо свідчать, що з`ясування обставин, що підлягають обов`язковому встановленню при вирішенні спору, виходить за межі знань учасників справи та суду.

Обґрунтовуючи необхідність призначення почеркознавчої експертизи, відповідач 1 вказує на те, що в межах справи №910/367/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Всходні Інвест» до Приватного акціонерного товариства «Енергополь - Україна» про стягнення 2 750 000,00 дол. США за договором позики №2/U від 01.12.2009, представником ТОВ «Всходні-Івест» подано висновок експерта №736/07/2021 від 09.07.2021 ТОВ «Експертно-дослідна служба України» за результатами проведення почеркознавчої експертизи, оскільки ПрАТ «Енергополь-України» має заперечення щодо такого висновку, а тому існують підстави для призначення в даній справі комплексну судово-почеркознавчу експертизу.

В той же час, суд зазначає, що підставою для недійсності договору позивач вказує перевищення повноважень директора ПрАТ «Енергополь - України», а в матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, поданого ПрАТ «Енергополь-України» в межах справи №910/367/21, де останній зазначає про укладання спірних договорів, крім того, в матеріалах справи містяться копії спірних договорів, які надані сторонами правочину, а тому суд вважає, що висновок, який може надати експертна установа не входить до предмету доказування у даній справі, крім того суд не виявив розбіжностей чи спірних даних у поданих учасниками спору доказах, які через відсутність компетенції не могли би бути оцінені судом, який розглядає спір.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання ПрАТ «Енергополь-Україна» про призначення комплексної судово-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 (суддя Пінчук В.І.) ухвалено передати справу № 910/8106/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Енергополь - Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Всходні Інвест" про визнання недійсними договорів позики № 1/U від 10.08.2009 р. та № 2/U від 01.12.2009 р. за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах провадження у справі № 910/5335/21 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Енергополь - Україна" ( код ЄДРПОУ 20022334 ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 відкладено вирішення питання про прийняття справи № № 910/8106/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства " Енергополь - Україна " та Товариства з обмеженою відповідальністю " Всходні Інвест " про визнання недійсними договорів позики № 1/U від 10.08.2009 р. та № 2/U від 01.12.2009 р. до моменту повернення матеріалів справи №910/5335/21 з Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 прийнято справу №910/8106/21 за позовом за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства " Енергополь - Україна " та Товариства з обмеженою відповідальністю " Всходні Інвест " про визнання недійсними договорів позики № 1/U від 10.08.2009 р. та № 2/U від 01.12.2009 р. до розгляду в межах справи №910/5335/21; продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання; підготовче засідання призначено на 05.04.2023.

В судовому засіданні 05.04.2023 оголошено перерву до 29.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 закрито підготовче провадження у справі №910/5335/21 (910/8106/21); призначено справу №№910/5335/21 (910/8106/21) до розгляду по суті на 03.07.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 відкладено розгляд справи на 21.08.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 відкладено розгляд справи до 18.09.2023.

18.09.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, за змістом якого просить суд відкласти розгляд справи, призначений на 18.09.2023 та просить суд не розглядати справи за його відсутності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 відкладено розгляд справи на 16.10.2023.

В судовому засіданні 16.10.2023 оголошено перерву до 18.12.2023.

Крім того, в судовому засіданні 16.10.2023 представник позивача заявив усне клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Заслухавши думку сторін, суд на місці відмовив в задоволенні такого клопотання, оскільки відповідно до частини 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд, зокрема, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Тобто, застосування процесуальним кодексом механізмів призначення судової експертизи можливе виключно в межах підготовчого провадження, в той час як підготовче провадження у даній справі закрито 29.05.2023, то за таких підстав суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи.

В судове засідання 18.12.2023 з`явився представник відповідача 2, надав пояснення по суті спору та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники позивача та відповідача 1 в судове засідання 18.12.2023 не з`явилися, хоча про час та місце розгляд справи, повідомлені належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Частинами 1 та 2 статті 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи, а також доказами, що були надані учасниками провадження протягом усього періоду розгляду справи в суді.

В судовому засіданні 18.12.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача 2, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

10.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Всходні Інвест» (надалі - «Позикодавець» та Акціонерним товариством закритого типу «Енергополь - Україна» (після зміни організаційно-правової форми «Приватне акціонерне товариство «Енергополь - Україна» (надалі - «Позичальник») укладено договір позики №1/U (надалі Договір 1), відповідно до умов якого позикодавець в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язаний надати позичальнику позику, а останній зобов`язується прийняти позику, використовувати за цільовим призначенням і повернути з нарахуванням відсотків позикодавцеві у визначений Договором термін (відповідно до п. 1.1 Договору 1).

Згідно п. 2.1 Договору 1 позика передається з метою фінансування поточної діяльності позичальника.

Пунктом 2.2 Договору 1 встановлено, що загальна сума позики за договором становить 5 000 000,00 (п`ять мільйонів) доларів США 00 центів. В межах загальної суми позичальник може отримувати грошові кошти частинами протягом всього терміну надання позики, не пізніше однак ніж до дня 30 листопада 2009. Розмір та строк кожного траншу визначається позичальником самостійно. Позикодавець надає кожний транш після подання позичальником письмової заявки.

Згідно п. 4.1 Договору 1 позичальник зобов`язується після підписання цього Договору зареєструвати його в Національному Банку України (територіальному управлінні НБУ) та одержати реєстраційне свідоцтво відповідно до вимог чинного законодавства України. Крім того, відповідно до вимог українського законодавства, позичальник зобов`язується одержати письмове підтвердження згоди українського уповноваженого банку на обслуговування позики і проведення будь-яких операцій по цьому Договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору 1 Договорів набуває чинності з моменту його реєстрації в Національному Банку України. Позика може бути надана позичальнику тільки після реєстрації договору та одержання відповідного реєстраційного свідоцтва.

Пунктом 4.5 Договору 1 встановлено, що позика надається в безготівковому порядку шляхом переказу суми позики на розрахунковий рахунок позичальника.

Відповідно до п. 6.2 Договору 1 Договір припиняє дію з моменту виконання сторонами всіх передбачених у ньому зобов`язань.

Згідно п. 7.1 Договору 1 умови договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін, шляхом підписання повноваженими представниками сторін додаткової годи до договору, зміни до договору набувають чинності після зареєстровування в Національному Банку України. Зміни здійснюється після одержання позичальником повідомлення про реєстрацію змін до договору в Головному управлінні Національного Банку України по м. Києву та Київській області та наявності відповідного реєстраційного свідоцтва, про що позичальник зобов`язаний відразу повідомити позикодавця.

01.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Всходні Інвест» (надалі - «Позикодавець» та Акціонерним товариством закритого типу «Енергополь - Україна» (після зміни організаційно-правової форми «Приватне акціонерне товариство «Енергополь - Україна» (надалі - «Позичальник») укладено договір позики №2/U (надалі Договір 2), відповідно до умов якого позикодавець в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язаний надати позичальнику позику, а останній зобов`язується прийняти позику, використовувати за цільовим призначенням і повернути з нарахуванням відсотків позикодавцеві у визначений Договором термін (відповідно до п. 1.1 Договору 2).

Згідно п. 2.1 Договору 2 позика передається з метою фінансування поточної діяльності позичальника.

Пунктом 2.2 Договору 2 встановлено, що загальна сума позики за договором становить 2 750 000,00 (два мільйони сімсот п`ятдесят тисяч) доларів США 00 центів. В межах загальної суми позичальник може отримувати грошові кошти частинами протягом всього терміну надання позики, не пізніше однак ніж до дня 31 січня 2010. Розмір та строк кожного траншу визначається позичальником самостійно. Позикодавець надає кожний транш після подання позичальником письмової заявки.

Згідно п. 4.1 Договору 2 позичальник зобов`язується після підписання цього Договору зареєструвати його в Національному Банку України (територіальному управлінні НБУ) та одержати реєстраційне свідоцтво відповідно до вимог чинного законодавства України. Крім того, відповідно до вимог українського законодавства, позичальник зобов`язується одержати письмове підтвердження згоди українського уповноваженого банку на обслуговування позики і проведення будь-яких операцій по цьому Договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору 2 Договір набуває чинності з моменту його реєстрації в Національному Банку України. Позика може бути надана позичальнику тільки після реєстрації договору та одержання відповідного реєстраційного свідоцтва.

Пунктом 4.5 Договору 2 встановлено, що позика надається в безготівковому порядку шляхом переказу суми позики на розрахунковий рахунок позичальника.

Відповідно до п. 6.2 Договору 2 Договір припиняє дію з моменту виконання сторонами всіх передбачених у ньому зобов`язань.

Згідно п. 7.1 Договору 2 умови договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін, шляхом підписання повноваженими представниками сторін додаткової годи до договору, зміни до договору набувають чинності після зареєстровування в Національному Банку України. Зміни здійснюється після одержання позичальником повідомлення про реєстрацію змін до договору в Головному управлінні Національного Банку України по м. Києву та Київській області та наявності відповідного реєстраційного свідоцтва, про що позичальник зобов`язаний відразу повідомити позикодавця.

В подальшому 01.12.2010, 05.12.2011, 07.09.2012, 01.11.2015, 01.03.2016 , 12.03.2018, 29.03.2019, 05.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Всходні Інвест» та Приватним акціонерним товариством «Енергополь - Україна» укладено додаткові угоди до Договору позики №1/U від 10.08.2009 та Договору позики №2/U від 01.12.2009 (разом надалі - «Договори»), якими серед іншого було змінено термін повернення позики не пізніше 31.12.2011 31.12.2012, 31.12.2014 , 01.12.2016, 30.04.2018, 30.09.2018, 30.12.2019 та 30.12.2020 відповідно.

На виконання спірних Договорів 26.08.2009 в Національному банку зареєстровано Договір позики №1/U від 10.08.2009, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом №11476, та 22.12.2009 зареєстровано Договір позики №2/U від 01.12.2009, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом №11924.

Спір у справі виник у зв`язку із наявністю підстав для визнання Договору позики №1/U від 10.08.2009 та Договору позики №2/U від 01.12.2009, разом з додатковими угодами до них, недійсними.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з абз. 1 п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач не є стороною правочину, вимогу про недійсність якого ним заявлено.

Як вбачається із абзацу 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена особою, якщо вона доведе порушення її прав вчиненням такого правочину.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним за позовом особи, яка не є стороною такого правочину, суду, перш за все, слід встановити відсутність/наявність/ порушення чи оспорювання таким правочином прав та законних інтересів особи, яка звернулася із відповідним позовом.

Вищенаведене узгоджується з правовою Позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 19.02.2020 у справі №916/1408/19, від 09.04.2019 у справі № 908/1194/18, від 03.09.2019 у справі № 910/14255/18, від 11.02.2021 у справі № 922/109/19.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обґрунтовуючи підстави порушення прав позивача оспорюваними ним Договорами, останній посилається на те, що він є акціонером ПрАТ «Енергопоь-Україна», а у зв`язку із наявністю зобов`язань за спірними договорами у ПрАТ «Енергополь-Україна» відсутня можливість сплатити дивіденди позивачу.

Відповідно до статей 509, 510 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно зі статтями 92, 97 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 98 ЦК Українизагальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Згідно зі статтею 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З наведених норм права вбачається, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

Підписання директором ПрАТ «Енергополь-Україна» оспорюваних договорів без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор діяв саме від імені товариства, а не його учасників.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 ЦК України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Суд зазначає, що згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства.

Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства права не мають.

Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

Отже, підписання директором ПрАТ «Енергополь-Україна» оспорюваних договорів без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього товариства може порушувати права та інтереси цього товариства, а не корпоративні права позивача.

Суд також бере до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення у справі «Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки» (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95 від 20 травня 1998 року; рішення у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (CaseTerem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28 - 30, від 18 жовтня 2005 року; рішення у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України», заява № 42758/05, пункт 30, від 21 грудня 2017 року). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України», заява № 42758/05, пункт 1 резолютивної частини від 21 грудня 2017 року).

Аналогічна позиція вказана в Постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №916/2084/17 від 08.10.2019 та №904/10956/16 від 03.12.2019.

Враховуючи відсутність порушення спірними договорами прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, суд не вбачає необхідності надавати оцінку дійсності спірних договорів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Крім того, суд зазначає, що ТОВ «Всходні Інвест» було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Оскільки суд, відмовляє в задоволенні позовних вимог, то така заява судом не розглядається.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст. 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 18.03.2024

Суддя А.В. Яковенко