Рішення

від 15.03.2024 по справі 910/19862/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2024Справа № 910/19862/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т» (вул. Озерна, буд. 10, кв. 115, м. Київ, 04209; ідентифікаційний код 37445259)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерготрейдер» (вул. Глібова, буд. 7, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код 42689223)

про стягнення 371 315, 58 грн,

Представник сторін: не викликались

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т» (далі за текстом - ТОВ «Експрес-Т», Позивач, Виконавець) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерготрейдер» (далі за тексом - ТОВ «Укренерготрейдер», Відповідач, Замовник) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг перевезення вантажів, в тому числі нафтопродуктів № 1210-2022/ЕТ від 12.10.2022 (далі за текстом - Договір) в загальному розмірі 371 315, 58 грн, яка складається з основного боргу - 231 000 грн, пені - 119 069, 42 грн, інфляційних втрат - 13 442, 79 грн, 3 % річних - 7 803, 37 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору надано послуги з перевезення, які Відповідачем станом на дату звернення до суду з позовом не оплачено, що стало підставою для нарахування пені згідно пункту 4.4 Договору, 3 % річних та інфляційних втрат згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) та звернення до суду з позовом.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що ухвала від 15.01.2024 надсилалась на адресу Відповідача поштовим повідомленням № 0600244334307, однак конверт повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: «за закінченням встановленого строку зберігання».

Приписами статті 10 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) закріплено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі № 910/19862/23 встановлено Відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

12.10.2022 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, згідно пункту 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання з надання послуг по перевезенню вантажів, в тому числі нафтопродуктів за замовленням Замовника.

Виконавець в інтересах Замовника виконує перевезення вантажів, в тому числі нафтопродуктів за допомогою власних та (орендованих) засобів, техніки (Додаток № 1 до договору) та власних працівників або залучених працівників.

Згідно пункту 2.1 Договору Виконавець зобов`язаний приступати до виконання умов договору не пізніше ніж на наступний робочий день після отримання заявки Замовника з переліком вантажів, які необхідно перевезти.

Згідно пункту 3.1 Договору оплата вартості фактично наданих Виконавцем послуг здійснюється шляхом 100 % передоплати, а згідно пункту 3.2 здавання послуг Виконавцем та прийняття їх результатів Замовником оформлюється Актом наданих послуг, що підписується Сторонами після фактичного надання послуг.

У разі несвоєчасної оплати Замовником будь яких передбачених Цим Договором грошових зобов`язань Виконавець залишає за собою право нарахувати і стягнути, а Замовник зобов`язується сплачувати на підставі вимоги (рахунку) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2022 але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно доводів Позивача, що не заперечується Відповідачем, а оскільки Договором не обумовлено форму Замовлення, то 28.10.2022 засобами мобільного зв`язку від уповноваженої особи Замовника прийняте замовлення на послугу вантажного автомобільного транспорту, загальна вартість послуги склала 65 500 грн (з урахування ПДВ) та послуги вантажного автомобільного транспорту 960 км, загальна вартість послуги склала 65 500 грн (з урахування ПДВ).

Також 30.10.2022 засобами мобільного зв`язку від уповноваженої особи Замовника прийняте замовлення на послугу вантажного автомобільного транспорту, загальна вартість послуги склала 100 000 грн (з урахування ПДВ).

Відповідно до прийнятих замовлень, пункту 3.1 Договору Позивачем складені рахунки на оплату № 784 від 28.10.2022 на суму 65 500 грн, № 785 від 28.10.2022 на суму 65 500 грн, № 783 від 30.10.2022 на суму 100 000 грн, які згідно доводів Позивача за усною гарантією Замовника мали бути оплачені в робочі банківські дні, а саме з 01.11.2023.

Суд зазначає, що докази такої гарантії матеріали справи не містять, а відтак такі доводи не є підтверджені належними доказами.

Також між сторонами підписано акти надання послуг № 784 від 01.11.2022, № 785 від 01.11.2022, № 783 від 01.11.2022 без зауважень та претензій сторін, що свідчить про належне виконання умов Договору з боку Позивача та виникнення обов`язку з оплати у Відповідача.

Однак, згідно доводів Позивача вказані вище рахунки на загальну суму 230 000 грн станом на дату звернення до суду з позовом Відповідачем не сплачені.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів належного виконання Відповідачем зобов`язання з оплати вказаної вище суми або ж інших доказів на спростування заявлених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач звертався до Відповідача із претензією № 04/10-23-04 від 04.10.2023 про необхідність погашення існуючої заборгованості, яка Відповідачем залишена без реагування.

Докази направлення вказаної претензії містяться в матеріалах справи.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором перевезення.

Відповідно до частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною 1 статті 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на встановлені судом вище обставини справи, суд дійшов висновку, що Позивачем належним чином надано послуги перевезення на суму 231 000 грн, які всупереч умовам Договору станом на дату звернення до суду з позовом не оплачені Відповідачем, а відтак підлягають стягненню на користь Позивача.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відтак, суд зазначає, що Відповідачем допущено порушення умов Договору в частині оплати послуг у зв`язку з чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що умовами Договору (пункт 3.1) передбачено 100 % передоплату, суд зазначає, що визначена Позивачем дата початку нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат не порушує прав Відповідача та є правомірною.

Перевіривши здійснені Позивачем нарахування 3 % річних та інфляційні втрати, суд вказує, що останні є арифметично вірними та законними, а відтак стягненню з Відповідача підлягають 3 % річних - 7 803, 37 грн, інфляційні витрати - 13 442, 79 грн.

Що стосується нарахованої Позивачем пені, суд зазначає, що частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано

Суд зазначає, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 7 Розділу ІХ Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено, в тому числі й станом на час звернення Позивача з позовом до суду.

Постановою КМУ від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відтак, суд вважає правомірним нарахування пені за період з 06.11.2022 по 30.06.2023, що за підрахунками суду становить 74 995, 89 грн., а відтак дана вимога Позивача підлягає частковому задоволенню.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на встановлені судом обставини на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору в частині здійснення оплати за надані послуги та допущено прострочення виконання грошового зобов`язання у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т» - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерготрейдер» (вул. Глібова, буд. 7, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код 42689223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т» (вул. Озерна, буд. 10, кв. 115, м. Київ, 04209; ідентифікаційний код 37445259) суму основного боргу - 231 000 (двісті тридцять одна тисяча) грн 00 коп, пеню - 74 995 (сімдесят чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн 89 коп, інфляційні втрати - 13 442 (тринадцять тисяч чотириста сорок дві) грн 00 коп, 3 % річних - 7 803 (сім тисяч вісімсот три) грн 37 коп та судовий збір - 4908 (чотири тисячі дев`ятсот вісім) грн 62 коп.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 15.03.2024

Суддя Антон ПУКАС