Рішення

від 15.03.2024 по справі 910/18643/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2024Справа № 910/18643/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Приватного акціонерного товариства «Київстар»

про стягнення 373 083,37 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про стягнення суми неустойки в розмірі 373 083,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4819 від 28.12.2009.

Процесуальні дії у справі

11.12.2023 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Київстар» надійшла заява про залишення позову без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

21.12.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Ухвалою від 22.12.2023 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/18643/23 постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

17.01.2024 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

При цьому частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 6 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

- предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

У клопотанні відповідачем належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів в підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для розгляду справи № 910/18643/23 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Водночас, предметом позову в даній справі є стягнення заборгованості у розмірі 373 083,37 грн, при цьому характер спірних правовідносин та предмет доказування у даному спорі суд не вважає такими, що вимагають проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, у зв`язку з чим клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін задоволенню не підлягає.

25.01.2024 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

05.02.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4819 від 28.12.2009 позивач передав відповідачу в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 13,00 м2 (частина технічного поверху площею 10,00 м2 та частина даху будівлі площею 3,00 м2), яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 42 та перебуває на балансі Національного спортивного комплексу «Олімпійський», що підтверджується Актом приймання-передавання орендованого майна від 28.12.2009.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що договір оренди №4819 від 28.12.2009, укладений між РВ ФДМУ по місту Києву та ПрАТ «Київстар» припинив свою дію 28.08.2021.

Однак, згідно з інформацією РВ ФДМУ по місту Києву від 26.08.2023, державне нерухоме майно - частина технічного поверху площею 10,00 кв.м. та частину даху будівлі площею 3,00 кв.м., розміщені за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 42, отримане ПрАТ «Київстар» за договором оренди №4819 від 28.12.2009, повернуто лише у квітні 2023 року.

Оскільки відповідач протягом тривалого часу (1 рік та понад 8 місяців) після припинення договору оренди продовжував неправомірно використовувати орендований об`єкт, чим порушив права держави, як власника даного нерухомого майна, заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача неустойки за час неправомірного користування державним майном за період з серпня 2021 по березень 2023 у сумі 373 083,37 грн на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 10.11 договору.

У відповіді на відзив позивач посилається на наступні обставини:

-договір оренди № 4819 від 28.12.2009 припинив свою дію 28.08.2021, тобто за півроку до запровадження на всій території України воєнного стану;

- відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» місто Київ у вказаному переліку відсутнє, на його території активні бойові дії не велись;

- 12.06.2023 між РВ ФДМУ по м. Києву та ПрАТ «Київстар» (тобто під час дії на території України воєнного стану) укладено новий договір оренди №9335 того самого майна;

- предметом позовної заяви є неустойка, нарахована за період з серпня 2021 по березень 2023, яка нарахована з урахуванням здійснених відповідачем платежів;

- акт повернення нерухомого майна з оренди за договором №4819 від 28.12.2009 підписаний лише 11.06.2023, тобто загальна сума неустойки, що підлягає стягненню з відповідача виросла до 392 270,21 грн.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві заперечив проти позовних вимог посилаючись на те, що за мовчазним узгодженням із іншими сторонами, після 28.08.2021 орендар мав можливість користуватися об`єктом оренди та виконувати умови, що були передбачені положеннями договору оренди, - у т.ч. у частині справляння плати на користь орендодавця й балансоутримувача.

За доводами відповідача, у зв`язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації та запровадження на всій території України воєнного стану (з 24.02.2022 року), враховуючи вимоги органів влади, відповідач не міг вчиняти дії по демонтажу базової станції зв`язку (особливо в центральній частині м. Києва), що в свою чергу тягнуло за собою фактичну неможливість повернення орендованого майна.

Відповідач зазначає, що в період із 24.02.2022 по 31.03.2023 вина ПрАТ «Київстар» у неповерненні майна з оренди відсутня, що виключає можливість застосування за вказаний період майнової відповідальності, яка передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Також відповідач звертає увагу на те, що за період після 28.08.2021 відповідачем було сплачено на користь орендодавця за договором оренди № 4819 від 28.12.2009 - 409 334,63 грн. Водночас, за доводами відповідача, позивач помилково вказує у своєму розрахунку сплату коштів у сумі 320 877,91 грн.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив наступне:

- дійсно мало місце прострочення в поверненні майна з оренди, що відповідачем не оспорюється, проте позиція відповідача серед іншого полягає у відсутності підстав для застосування відповідальності за таке порушення в певний період (в час дії воєнного стану);

- після 24.02.2022 компетентними органами поставлено вимогу про недопущення втручань у мережі електронних комунікацій, які прирівняні до об`єктів критичної інфраструктури, ПрАТ «Київстар» були надані прямі вимоги щодо попередження можливості демонтажу базових станцій, що свідчить про відсутність вини у ПрАТ «Київстар» в неповерненні орендованого майна в цей період;

- всі платежі ПрАТ «Київстар» на користь орендодавця повинні бути зараховані в неустойку.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено, що 28.12.2009 між Регіональним відділення Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Київстар» (орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4819 (надалі - договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частина технічного поверху площею 10,00 кв.м. та частина даху будівлі площею 3,00 кв.м. (далі - Майно) загальною площею 13,00 кв.м, розміщене за. адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 42, що перебуває на балансі Національного спортивного комплексу «Олімпійський» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31 травня 2009 р. і становить 217788,00 грн. без ПДВ (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення: - обладнання стільникового зв`язку (площа 10,00 кв.м.); - трьох антен (площа 3,00 кв.м.).

Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договору, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

За умовами п. 3.1. та п. 3.2. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - липень 2009 року -3679,07 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

За змістом п. 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.11. договору погоджено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктом 5.10 договору передбачено обов`язок орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Пунктом 10.11. договору погоджено, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі 10% за користування майном за час прострочення.

Цей договір оренди укладений строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 28.12.2009 до 28.11.2012 включно. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (пункти 10.1. та 10.4. договору)

28.11.2009 згідно з Актом приймання-передавання орендованого майна позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 13,00 м2 (частина технічного поверху площею 10,00 м2 та частина даху будівлі площею 3,00 м2), яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 42.

У подальшому, між сторонами 15.11.2010 укладено договір № 4819/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009, яким встановлено орендну плату за базовий місяць оренди - вересень 2010 року у розмірі 6115,41 грн. без ПДВ, шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень місяць 2010 року (п. 3.1 договору).

29.12.2011 між сторонами укладено договір №4819/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009, відповідно до якого внесені зміни до п. 3.1. договору викладено в такій редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної Оплати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів Україні від 04.10.95 №786 (зі змінами) та змінено, відповідно до п. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», суму оплати без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2011 року: 8 636,23 грн.

22.08.2012 між сторонами укладено договір №4819/03 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009, яким змінено назву балансоутримувача з НСК «Олімпійський» на ДП «Об`єднання спортивно-господарських споруд».

Також 18.03.2013 між сторонами укладено договір №4819/04 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009, пунктом 3 якого договір оренди продовжено на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, тобто до 28.10.2015.

Пунктом 2 внесено зміни до п. 3.1. договору, а саме орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної Оплати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів Україні від 04.10.95 №786 (зі змінами) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди - жовтень 2012 року: 11 756,14 грн.

20.10.2015 між сторонами укладено договір №4819/05 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009, внесено зміни до пункту 1.1. розділу 1 договору оренди №4819 від 28.12.2009, та встановлено, що назву ДП «Об`єднання спортивно-господарських споруд», код ЄДРПОУ 37102382» необхідно читати як «ДП «Національний спортивний комплекс «Олімпійський», код ЄДРПОУ 14297707.

Крім того, укладеним між сторонами договором №4819/06 від 16.03.2017 внесено зміни до договору №4819 від 28.12.2009, та пункт 3.1 розділу 3 договору викладено у такій редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) (далі-Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди грудень 2016 року - 9 522,05 грн».

27.11.2018 сторонами укладено договір №4819/07 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009, яким продовжено строк дії договору №4819 від 28.12.2009 на 2 роки 11 місяців, та встановлено до 28.08.2021 включно.

ПрАТ «Київстар» направив лист від 27.05.2021 за вих. №13679/05 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву щодо продовження договору оренди від 28.12.2009 №4819 на наступний термін.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву листом за вих. №30-96/6860 від 30.08.2021 було повідомлено відповідача, що у зв`язку із закінченням 28.08.2021 строку дії договору оренди №4819 від 28.12.2009, а також невиконанням орендарем вимог абзацу 1 п. 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 03.06.2020 №483 та пункту 8 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», на підставі ч. 3 та 5 пункту 1 ст. 19 та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п.п 10.4 та п.п. 10.6.1 договору оренди №4819 від 28.12.2009, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, як орендодавець по договору оренди, відмовлено ПрАТ «Київстар» у продовженні дії договору, договір припиненим у зв`язку із закінченням строку його дії, та повідомлено про необхідність звільнення орендованого приміщення, підписання акта приймання-передачі (повернення) орендарем орендованого державного майна у визначений законом термін.

За доводами прокурора, державне нерухоме майно - частина технічного поверху площею 10,00 кв.м. та частину даху будівлі площею 3,00 кв.м., розміщені за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 42, отримане ПрАТ «Київстар» за договором оренди №4819 від 28.12.2009, повернуто лише у квітні 2023 року, а за вказаними об`єктами нерухомого майна 12.06.2023 між сторонами укладено новий договір оренди державного майна №9335.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор просить стягнути з відповідача неустойку за фактичне користування майном у період з серпня 2021 по березень 2023 у сумі 373 083,37 грн на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 10.11 договору.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Як вбачається з позовної заяви, позов подано Заступником керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, а позовні вимоги аргументовано неправомірним користування державним майном за період з серпня 2021 по березень 2023, після припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4819 від 28.12.2009.

В обґрунтування наявності підстав представництва, прокуратурою зазначається про порушення економічних інтересів держави, оскільки метою укладення договору оренди є отримання коштів за надання у строкове платне користування майна, а не безкоштовне його використання орендарем для проведення власної господарської діяльності, після припинення такого договору.

Згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, що діяла на час укладення договору) та ч. 2 ст. 4 чинного закону, який регулює спірні правовідносини, орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Згідно з п. 1 «Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву», затвердженого наказом голови ФДМУ від 02.10.2012 № 3607 (далі - Положення), Регіональне відділення Фонду державного майна України утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

У сфері оренди державного майна регіональне відділення, зокрема, здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням, та договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений регіональним відділенням (п. 5.3 Положення).

Отже, органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, яке має право та обов`язок контролювати виконання орендарями своїх обов`язків за договорами оренди державного майна та є стороною укладеного з відповідачем договору оренди.

На виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", при поданні позовної заяви прокурор обґрунтував неналежне здійснення Фондом держмайна захисту інтересів держави.

Так, відповідно до листів (вих.№ 30-05/4046 від 03.10.2022, вих. № 30-10/5510 від 22.08.2023, вих. № 30-10/6247 від 26.09.2023) ФДМУ обізнано про факт використання ПрАТ «Київстар» державного майна після закінчення договору оренди.

Проте, ФДМУ, за наявності підстав, заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України, а саме звернення до суду з позовом не вжито.

Печерською окружною прокуратурою міста Києва направлений лист №56-8374ВИХ-23 від 18.10.2023 на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву щодо повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення з позовною заявою до суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено обставини, на яких ґрунтуються доводи заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва щодо підстав для представництва держави у суді в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом вищенаведених норм, в силу укладення договору оренди має місце передача однією особою (наймодавцем) майна у тимчасове користування іншій особі (наймачу) за плату на певний строк, що визначений сторонами такого договору.

Договором №4819/07 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009, сторонами продовжено строк дії договору №4819 від 28.12.2009 на 2 роки 11 місяців, та встановлено до 28.08.2021 включно.

Отже, договір оренди №4819від 28.12.2009, укладений між РВ ФДМУ по місту Києву та ПрАТ «Київстар» припинив свою дію 28.08.2021, у зв`язку з закінченням строку на який його було укладено.

При цьому, сторонами у відповідності до приписів Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не вирішено у встановленому чинним законодавством порядку питання пролонгації договору.

Обставини щодо припинення 28.08.2021 дії договору оренди №4819 від 28.12.2009 підтверджено також листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву за вих. №30-96/6860 від 30.08.2021 та сторонами не заперечувались.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" врегульовано, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

У відповідності до частини 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Тобто, припинення договору оренди свідчить про відсутність у орендаря правових підстав для подальшого користування об`єктом оренди та виникає зобов`язання з повернення об`єкту оренди.

Як встановлено судом, договір оренди припинив свою дію 28.08.2021 у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Водночас, за доводами прокурора орендоване майно повернуто лише 11.06.2023, за наслідками чого було складено відповідний акт повернення майна.

Однак, будь-яких належних та допустимих доказів повернення об`єкта оренди сторонами до матеріалів справи не надано.

Отже, як підтверджено матеріалами справи, відповідач після закінчення строку дії договору (після 28.08.2021) не повернув майно з орендного користування.

Посилаючись на приписи частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, за період з серпня 2021 по березень 2023 прокурором здійснено нарахування неустойки за час фактичного користування нерухомим майном у загальній сумі у сумі 373 083,37 грн.

Водночас за змістом ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Відповідачем у відзив підтверджено, що мало місце прострочення в поверненні майна з оренди, проте наполягав у відсутності підстав для застосування відповідальності за таке порушення в час дії воєнного стану та за відсутності вини останнього.

При цьому, надаючи оцінку наявності вини відповідача у порушенні зобов`язання та неповерненні орендованого майна для нарахування неустойки у відповідності до ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.5.10 договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу.

За змістом п. 10.9. договору, у разі припинення або розірвання договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу за актом приймання/передавання майна.

Як підтверджено матеріалами справи неповернення об`єкту оренди у період після припинення дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4819 від 28.12.2009 відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), який добровільно не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди позивачу, а продовжив користування орендованим майном протягом тривалого часу, понад одного року.

Водночас суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на повномасштабну збройну агресію Російської Федерації, запровадження з 24.02.2022 на всій території України воєнного стан та вимоги органів влади про недопущення втручання у мережі електронних комунікацій, в обґрунтування відсутності вини у неповерненні майна, оскільки строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення майна з оренди почався до настання обставин, на які посилається відповідач у відзиві на позов, тобто з 28.08.2021.

При цьому, лист Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій від 14.04.2022 року №68/ВС/03-6, лист від 16.05.2022 року №245 на які посилається відповідач як на відсутність вини з повернення майна, оскільки як встановлено судом строк дії спірного договору закінчився 28.08.2021.

Крім того, суд зазначає, що саме на відповідача, як орендаря покладено обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна.

Отже, відповідачем не доведено відсутність своєї вини в порушенні зобов`язань орендаря щодо негайного повернення орендодавцю майна, яке є предметом оренди, після закінчення строку дії договору оренди.

Оскільки відповідач не виконав свого обов`язку щодо повернення з оренди майна, прокурором за період з серпня 2021 року по березень 2023 року нарахована неустойка у сумі 373 083,37 грн.

Відповідач власного контррозрахунку в спростування підстав для нарахування неустойки не надав, при цьому зазначив, що після 28.08.2021 сплачено на користь орендодавця за договором оренди № 4819 від 28.12.2009 кошти у сумі 409 334,63 грн, які повинні бути зараховані в неустойку.

Як вбачається з доданих відповідачем платіжних інструкцій, відповідачем у спірний період з серпня 2021 року по березень 2023 року сплачено суму за орендну плату в розмірі 354 341,77 грн.

Разом з тим, перевіривши розрахунок неустойки ФДМУ, судом встановлено, що при нарахування неустойки не було враховано оплати за лютий, березень 2022 року. Так, у розрахунку позивач зазначає, що розмір сплачених коштів становить 320 877,91 грн. При цьому, як підтверджено наданими відповідачем платіжними інструкціями відповідачем було сплачено суму за орендну плату в розмірі 354 341,77 грн за спірний період.

Господарський суд враховує висновки, наведені у постанові Об`єднаної Палати касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 стосовно того, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

Таким чином, здійснені відповідачем оплати фактично є частиною неустойки за позадоговірне користування майном. Отже, сплачена орендодавцю орендна плата за період з серпня 2021 року по березень 2023 року у розмірі 354 341,77 грн підлягає зарахуванню в рахунок сплати, передбаченої ст. 785 ЦК України неустойки.

Перевіривши наданий до позову розрахунок за час користування орендованим майном за період з серпня 2021 року по березень 2023 року, враховуючи приписи статті 237 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якою при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, загальна сума неустойки за період з серпня 2021 року по березень 2023 року становить 339 619,52 грн (за вирахуванням оплати за лютий, березень 2022 року).

Враховуючи наведене, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Приватного акціонерного товариства "Київстар".

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 53, ідентифікаційний код 21673832) на користь Державного бюджету України (одержувач: УК у Шевченківському районі м. Києва, код 37993783, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), р/р: UA778999980313020094000026011, КЕКД: 22080300, призначення платежу - надходження від орендної плати за користування іншим державним майном) неустойку в сумі 339 619,52 грн та судовий збір у розмірі 5 094,29 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 15.03.2024.

Суддя О.В. Гулевець