Рішення

від 11.03.2024 по справі 910/7375/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2024Справа № 910/7375/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 59)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Олефіренко Катерина Миколаївна (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, б.17-А, оф. 314)

про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію іпотеки та заборони на нерухоме майно.

за участю представників сторін:

від позивача: Боримська І.О.

від відповідача-1: Приходько Т.П.

від відповідача-2: Величко О.О.

від третьої особи: не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію іпотеки та заборони на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач був позбавлений права власності на своє майно (квартиру) через наявність реєстрації іпотеки на неї, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" було набуто право власності на вказану квартиру шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7375/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.06.2023. Даною ухвалою суд також залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Олефіренко Катерину Миколаївну.

02.06.2023 до канцелярії суду надійшла заява відповідача-1 про застосування строку позовної давності.

Цією ж датою надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, в якому зазначає про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивача висунутих до відповідача-1.

12.06.2023 до загального відділу діловодства господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 просить поновити строки для подачі відзиву та заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову.

13.06.2023 загальним відділом діловодства суду було зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву, у якому позивач не погоджується з вимогами відповідача-1 що викладені в відзиві вважає доводи на які посилається відповідач-1 необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 було відкладено підготовче засідання на 19.07.2023, зобов`язано Державне підприємство "Національні інформаційні системи" надати суду у строк до 14.07.2023 інформацію у письмовому вигляді щодо наявних у базі даних заяв Державного реєстру прав щодо реєстрації прав та/або обтяжень щодо квартири АДРЕСА_2 , із зазначенням реєстраційного номеру заяв, дати, часу реєстрації заяви, типу заяви, стану розгляду та органу державної реєстрації, який зареєстрував заяву, зобов`язано Департамент державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Київської міської державної адміністрації надати суду у строк до 14.07.2023 належним чином засвідчені копії усіх документів, на підставі яких: було внесено запис до Державного реєстру прав про іпотеку № 24056551, на підставі Рішення приватного нотаріуса КМНО Олефіренко Катерини Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38857146 від 20.12.2017, щодо квартири АДРЕСА_2 ; було внесено запис до Державного реєстру прав про обтяження № 24056632, на підставі Рішення приватного нотаріуса КМНО Олефіренко Катерини Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38857146 від 20.12.2017, щодо квартири АДРЕСА_2 , попереджено Державне підприємство "Національні інформаційні системи" та Департамент державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Київської міської державної адміністрації, що у відповідності до ч. 8 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, судом будуть застосовані заходи процесуального примусу, передбачені пунктом 4 частини 1 статті 132 Господарського процесуального Кодексу України.

23.06.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли заперечення до відповіді на відзив у справі.

03.07.2023 на електронну пошту суду від Державного підприємства "Національні інформаційні системи" надійшли документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 14.06.2023.

04.07.2023 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, поданий відповідачем-2.

06.07.2023 через загальний відділ діловодства суду від Державного підприємства "Національні інформаційні системи" надійшли документи на виконання вимог Ухвали Господарського суду міста Києва від 14.06.2023.

19.07.2023 до суду від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Цією ж датою 19.07.2023 від відповідача-2 надійшло клопотання про залучення відповідача.

У підготовчому засіданні 19.07.2023 суд протокольно відклав підготовче засідання на 02.08.2023 у зв`язку із неявкою позивача та надання відповідачем-2 додаткових документів по справі.

02.08.2023 на електронну пошту суду від відповідача-2 надійшло клопотання про залучення співвідповідача у справі.

У підготовче засідання, призначене на 02.08.2023, з`явились представники відповідачів.

Представники позивача та третьої особи у підготовче засідання 02.08.2023 не з`явились, про причини неявки не повідомили.

У судовому засіданні 02.08.2023 судом проголошено протокольну ухвалу про залишення без розгляду клопотання відповідача-2 від 19.07.2023 та від 02.08.2023 про залучення у справі співвідповідача, з огляду на ч.1 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Олефіренко Катерина Миколаївна про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію іпотеки та заборони на нерухоме майно залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

11.08.2023 через загальний відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" надійшла заява про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 судове засідання для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" про винесення додаткової ухвали призначено на 13.09.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2023, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 року у справі №910/7375/23 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі в якості правонаступника задоволено, замінено позивача - ОСОБА_2 на його процесуального правонаступника - ОСОБА_1 , апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі №910/7375/23 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі № 910/7375/23 скасовано, справу № 910/7375/23 передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

25.12.2023 матеріали справи № 910/7375/23 повернулись до Господарського суду міста Києва та передані судді Пукшин Л.Г., що відображено в протоколі передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.12.2023.

Відтак, з огляду на те, що ухвалу Господарського суду від 02.08.2023, якою позов ОСОБА_2 залишено без розгляду, скасовано, справа №910/7375/23 підлягає прийняттю судом до свого провадження для подальшого розгляду.

Поряд із цим, у зв`язку з перебуванням судді Пукшин Л.Г. у щорічній відпустці подальший розгляд справи здійснюється після виходу судді з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 прийнято справу №910/7375/23 до свого провадження для подальшого розгляду, підготовче засідання у справі призначено на 07.02.2024.

Протокольною ухвалою від 07.02.2024 зарито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 21.02.2024.

У судовому засіданні 21.02.2024 судом заслухано пояснення представника позивача, яка позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити у повному обсязі та представника відповідача-1 та оголошено перерву у судовому засіданні на 11.03.2024.

У судовому засіданні 11.03.2024 судом заслухано доводи сторін, досліджено матеріалами справи та заслухано заключні слова представників сторін.

Третя особа не забезпечила явку уповноваженого представника про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 11.03.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

За доводами позивача, 08.07.2016 року ОСОБА_2 придбав у власність квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08.07.2016, укладеного із ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест Гарант Актив» та зареєстрованого в реєстрі за № 978.

Право власності за ОСОБА_2 було зареєстроване приватним нотаріусом КМНО Савчук Оленою Анатоліївною 08.07.2016 та станом на дату укладення даного правочину жодних обтяжень у реєстрі не було.

Однак, як вказує позивач, 20.12.2017 року приватним нотаріусом КМНО Оліференко К.М., на підставі іпотечного договору від 28.11.2008, зареєстрованого в реєстрі № 3622, та рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2015 та ухвали від 14.11.2017 у справі № 910/28036/15 було здійснено реєстраційні дії відносно квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності позивача.

На думку позивача, вказані реєстраційні дії проведені неправомірно, в порушення закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» та Закону України «Про іпотеку», а тому повинні бути визнані протиправними та скасовані.

Позивач послався на те, що заяву про державну реєстрацію іпотеки та заборони було подано ПАТ АБ «Укргазбанк», щодо майна ПАТ «АК «Укртранс», який, ймовірно, був попереднім власником спірної квартири.

Разом з тим, ОСОБА_2 не купував квартиру у ПАТ «АК «Укртранс», а придбав її у ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ГАРАНТ АКТИВ». Також позивач зазначив, що з ПАТ АБ «Укргазбанк» він не мав жодних правовідносин.

В подальшому, позивачу стало відомо, що 01.07.2019 державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» Мороз Д. О. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47571113, відповідно до якого 01 липня 2019 року право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано за ТОВ «Ріо Фін», номер запису у реєстрі 32200496.

Оскільки, позивач був позбавлений права власності на своє майно (квартиру) через наявність реєстрації іпотеки на квартиру АДРЕСА_4 , так як, ТОВ "Ріо Фін" набуло право власності на вказану квартиру шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд:

скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Олефіренко К. М. від 20 грудня 2017 року, індексний номер 38857146, про державну реєстрацію іпотеки квартири АДРЕСА_2 ;

скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Олефіренко К. М. від 20 грудня 2017 року, індексний номер 38857079, про державну реєстрацію заборони на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 ;

скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 24056551 від 20 грудня 2017 року про іпотеку квартири АДРЕСА_2 ;

скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 24056632 від 20 грудня 2017 року про обтяження квартири АДРЕСА_2 .

Як вбачається із матеріалів справи 29.09.2004 року між Акціонерним комерційним банком "Київ", як кредитором, та Відкритим акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс», як позичальником, яке в подальшому змінило організаційно-правову форму на ПАТ «АК «Укртранс», було укладено договір № 25/04 про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії, за яким позичальник отримав кредит у вигляді відкличної кредитної лінії для фінансування будівництва автотранспортного підприємства на певних умовах. У подальшому до вказаного договору були внесені зміни та доповнення шляхом укладення додаткових угод.

З метою забезпечення належного виконання позичальником вимог банку за договором № 25/04 від 29.09.2004, усіх змін та доповнень до нього, 28.11.2008 між Акціонерним комерційним банком "Київ" (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Укртранс" (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. та зареєстрований в реєстрі за №3622.

Відповідно до п. 1.3 Іпотечного договору (в редакції договору про внесення змін до Іпотечного договору від 02.04.2012), предметом іпотеки є майнові права на ряд квартир у будинку, що будуються на земельній ділянці, розташованій на розі (на перетині) вулиць Димитрова та Анрі Барбюса у Печерському районі м. Києва, серед яких, зокрема: квартира №18, загальною площею 130,2 кв. м, жилою площею 70,00 кв.м, п`ятий поверх, секція 1.

Згідно з п. 1.14 Іпотечного договору, після завершення будівництва об`єкту збудована нерухомість (квартири), майнові права на яку є предметом іпотеки за цим договором, продовжують бути предметом цього договору.

Постановою Правління Національного банку України від 24 лютого 2015 року №128 із 25 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "АКБ "Київ".

19.06.2015 між Публічним акціонерним товариством банк "Київ" (неплатоспроможний банк) та Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (приймаючий банк) укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №3060, відповідно до якого неплатоспроможний банк відступає, а приймаючий банк набуває право вимоги за договорами іпотеки та застави, зокрема, за Іпотечним договором 3622, який забезпечує належне виконання Кредитного договору від 29.09.2004 №25/04 (додаток 4 "Реєстр договорів іпотеки юридичних осіб") .

20.08.2015 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний "Укргазбанк" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант" (фактор) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О. за реєстровим №1720, відповідно до п.п. 1.1., 2 якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта в сумі 3 000 000 грн, а клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги по кредитному портфелю позичальника - ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", до якого увійшов, зокрема, кредитний договір №25/04 від 29.09.2004.

20.08.2015 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний "Укргазбанк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О. за реєстровим №1721, відповідно до п.1.1 якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору право вимоги до ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" на підставі кредитних договорів (в т.ч. договору №25/04 від 29.09.2004) та забезпечувальних договорів, а новий кредитор приймає зазначене вище право вимоги та зобов`язується перерахувати позивачу кошти у сумі 3 000 000,00 грн. на умовах визначених договором.

27.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело Фінансів" (новий кредитор) був укладений договір про надання фінансових послуг факторингу, зареєстрований за №1942, та договір про відступлення права вимоги, зареєстрований за №1943, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В., предметом яких стало відчуження належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант" права вимоги до ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" за кредитними та забезпечувальними договорами на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело Фінансів".

15 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело фінансів" звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом відчуження предмета іпотеки Товариству з обмеженою відповідальністю "Фактор інвест плюс" на підставі акту приймання-передачі від 15 червня 2016 року № 6/1506-2016.

15 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. припинено запис про обтяження від 28 листопада 2008 року №637695 на підставі листа від 14 червня 2016 року № 5/14062016-Л (індексний номер рішення 30071216).

В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор інвест плюс" 29 червня 2016 року відчужило предмет іпотеки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест гарант актив" на підставі договору купівлі-продажу від 29 червня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. за реєстровим № 110.

08.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Гарант Актив" (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність від продавця квартиру під номером АДРЕСА_2 , за ціною та у порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до договору та технічного паспорту на квартиру, квартира складається з двох кімнат, загальна площа квартири становить - 130 кв.м, житлова площа - 68,6 кв.м. (п. 1.3 договору)

Право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савчук О.А. 08.07.2016, номер запису про право власності: 15321693.

В той же час, судом встановлено, що рішенням Господарського суду від 23.12.2015, яке набрало законної сили 13.12.2016, у справі № 910/28036/15 за позовом ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк", визнано недійсними договір про надання фінансових послуг факторингу від 20 серпня 2015 року № 1720 та договір про відступлення права вимоги від 20 серпня 2015 року, укладених між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант", посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О. О.

20 лютого 2019 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Реверс Інвест" було укладено договір факторингу (відступлення права грошової вимоги), за яким відступається право грошової вимоги, яка виникла на підставі договорів, укладених між ПАТ "АКБ "Київ" (АБ "Укргазбанк" є первісним кредитором в силу договору про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, укладеного між ПАТ "АКБ "Київ" та АБ "Укргазбанк" 19 червня 2015 року) та ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", правонаступником якого є ПрАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", зокрема за договором від 29 вересня 2004 року № 25/04 з урахуванням змін та доповнень до кредитного договору, в сумі 198 133, 92 євро за процентами та пенею 7 223 165, 03 грн.

20 лютого 2019 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест" було укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О. та зареєстрований у реєстрі за № 874.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 21 лютого 2019 року № 157075548 на підставі іпотечного договору № 3622, договорів про внесення змін до нього та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 20 лютого 2019 року, до державного реєстру були внесені відповідні відомості про іпотеку, а саме: замінено іпотекодержателя на ТОВ "Фінансова компанія "Реверс Інвест"; іпотекодавцем залишилось ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс".

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 21 лютого 2019 року № 157080021 на підставі іпотечного договору № 3622, договорів про внесення змін до нього, та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 20 лютого 2019 року, до державного реєстру були внесені відповідні відомості про обтяження, а саме: замінено обтяжувача на ТОВ "Фінансова компанія "Реверс інвест"; особа, майно якої обтяжуються; ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс".

30 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РІО ФІН" було укладено договір факторингу (відступлення права грошової вимоги) № 30/04, за яким відступається право вимоги, яке виникло на підставі договорів, укладених між ПАТ "АКБ Київ" (АБ "Укргазбанк" є первісним кредитором в силу договору про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, укладеного між ПАТ АКБ "Київ" та АБ "Укргазбанк" 19 червня 2015 року) та ВАТ АК "Укртранс", правонаступником якого є ПрАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", зокрема, за договором № 25/04 про відкриття відкличної кредитної лінії від 29 вересня 2004 року, з урахуванням змін та доповнень до кредитного договору, в сумі 198 133, 92 євро за процентами та 7 223 165,03 грн пені.

30 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест" (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РІО ФІН" (новий іпотекодержатель) було укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 2097.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 30 квітня 2019 року № 165213896 на підставі іпотечного договору № 3622, договорів про внесення змін до нього та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, до державного реєстру були внесені відповідні відомості про іпотеку, а саме: замінено іпотекодержателя на ТОВ "РІО ФІН"; іпотекодавцем залишилось ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс".

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 30 квітня 2019 року №165213875 на підставі іпотечного договору № 3622, договорів про внесення змін до нього, та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, до державного реєстру були внесені відповідні відомості про обтяження, а саме: замінено обтяжувача на ТОВ "РІО ФІН"; особа, майно якої обтяжуються, ПАТ "Автомобільна Компанія "Укртранс".

25 червня 2019 року державним реєстратором КП "Реєстраційне бюро" Морозом Д.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47507023 про зміну права власності на квартиру №78 загальною площею 102,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5, власником зареєстровано ТОВ "РІО ФІН".

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем невірно обрано спосіб захисту, що є самостійною підставою доля відмови у позові. Також відповідачем-1 наведено спростування тверджень позивача щодо незаконності проведення державної реєстрації іпотеки та заборони на відчуження квартири № 18, в тому числі з урахуванням обставин встановлених у рішенні Господарського суду міста Києва від 23.12.2015 у справі № 910/2836/15, а також просив суд застосувати строки позовної давності.

Заперечуючи проти позову, відповідач-2 зазначає, що до ТОВ "Ріо Фін" перейшло право вимоги до ПрАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", що виникло з кредитного договору від 29 вересня 2004 року № 25/04, укладеного останнім з ПАТ "Акціонерний комерційний банк Київ", та права вимоги за договорами, що їх забезпечують, в тому числі Іпотечним договором від 28 листопада 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В., та зареєстровано в реєстрі за № 3622. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неефективним.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело фінансів", ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", в якому просило визнати недійсними, зокрема:

- договір про надання фінансових послуг факторингу від 20 серпня 2015 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О. О. за реєстровим №1720, що укладений між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Гарант":

- договір про відступлення права вимоги від 20 серпня 2015 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О. за реєстровим №1721, що укладений між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Гарант";

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.12.2015 у справі №910/28036/15, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 та Вищого господарського суду України від 28.03.2017, позов задоволено частково, визнано недійсним договір про надання фінансових послуг факторингу за реєстровим №1720 від 20 серпня 2015 року та договір про відступлення права вимоги за реєстровим №1721 від 20 серпня 2015 року, укладені між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Гарант", посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О.

Судами у вказаному рішенні зазначено, що зібрані у справі докази свідчать про відсутність у позивача волевиявлення на укладення спірних правочинів про надання фінансових послуг факторингу та відступлення права вимоги від 20 серпня 2015 р. Вчинені 27 серпня 2015 зазначеними відповідачами правочини, для позивача не створили жодних юридичних наслідків, окрім тих, що пов`язані з недійсністю правочинів від 20 серпня 2015 р., позов про визнання їх недійсними задоволенню не підлягає. Позивач у зв`язку з цим не позбавлений можливості в установленому порядку ставити питання про скасування реєстраційних дій, вчинених відповідачами, що впливають на здійснення ним прав за забезпечувальними договорами.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, судове рішення у справі №910/28036/15 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт того, що договір про надання фінансових послуг факторингу за реєстровим №1720 від 20 серпня 2015 року та договір про відступлення права вимоги за реєстровим №1721 від 20 серпня 2015 року, укладені між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Гарант", посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О., є недійсними, а вчинені 27 серпня 2015 р. відповідачами правочини для позивача не створили жодних юридичних наслідків, окрім тих, що пов`язані з недійсністю правочинів від 20 серпня 2015 р., підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 23.12.2015 у справі №910/28036/15, яке набрало законної сили.

За таких обставин, суд зазначає, що право вимоги до ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" від ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" до ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Гарант" та відповідно від останнього до ТОВ "Фінансова компанія "Джерело Фінансів" не перейшло, а тому саме ПАТ АБ "Укргазбанк" належить право грошової вимоги до ПАТ "АК "Укртранс", а іпотека банку, що виникла на підставі іпотечного договору № 3622, є дійсною.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит гарант" отримало право вимоги за іпотечним договором №3622 на підставі договору про відступлення прав вимоги від 20 серпня 2015 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О. О. за реєстровим № 1721.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант" відступило право вимоги на підставі договору від 27 серпня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В. за реєстровим № 1943, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело фінансів".

15 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело фінансів" звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом відчуження предмета іпотеки Товариству з обмеженою відповідальністю "Фактор інвест плюс" на підставі акту приймання-передачі від 15 червня 2016 року № 6/1506-2016.

15.06.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. припинено запис про обтяження від 28 листопада 2008 року №637695 на підставі листа від 14 червня 2016 року № 5/14062016-Л (індексний номер рішення 30071216).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор інвест плюс" 29 червня 2016 року відчужило предмет іпотеки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест гарант актив" на підставі договору купівлі-продажу від 29 червня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. за реєстровим № 110.

08.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Гарант Актив" (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність від продавця квартиру під номером АДРЕСА_2 , за ціною та у порядку, передбаченому цим договором.

Право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савчук О.А. 08.07.2016, що підтверджується інформаційною довідкою № 169852048.

Відповідно до приписів ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У ч. 1 ст. 216 ЦК України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на наведене вищі обставини та норми права, судом встановлено, що ОСОБА_2 набув право власності на квартиру АДРЕСА_5 внаслідок здійснення відчуження нерухомого майна по ланцюгу від інших юридичних осіб після звернення стягнення на предмет іпотеки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело фінансів", яке, в свою чергу, незаконно отримало право вимоги на предмет іпотеки від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит гарант", яка отримала права вимоги від ПАТ АБ "Укргазбанк" на підставі договору про відступлення права вимоги від 20 серпня 2015 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О. за реєстровим № 1721, який визнаний недійсним в судовому порядку.

Зокрема, судом також встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 18 листопада 2015 року у справі №910/28036/15, задоволено заяву ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" про забезпечення позову та накладено арешт на майно, яке виступає предметом іпотеки за договором іпотеки від 28 листопада 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 3622, що був укладений в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 25/04 від 29 вересня 2004 року, в тому числі на квартиру АДРЕСА_5 .

Арешт, застосований ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.11.2015 у справі №910/28036/15, був скасований 19 січня 2018 року відповідною ухвалою.

З огляду на що, є необґрунтованими доводи позивача про відсутність арешту на спірну квартиру станом на час придбання ним у продавця - 08.07.2016 предмету іпотеки на підставі договору купівлі-продажу, оскільки ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.11.2015 року у справі № 910/28036/15 були вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту, зокрема, на предмет іпотеки, який був скасований лише 19.01.2018.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Враховуючи ті обставини, що кредитний договір №25/04 та іпотечний договір №3622 є дійсними, та оскільки за наведених вище обставин відступлення права вимоги від ПАТ "АБ "Укргазбанку" до ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Гарант" на підставі договору про відступлення права вимоги за реєстровим №1721 від 20.08.2015, та від останнього до ТОВ "Фінансова компанія "Джерело фінансів" на підставі договору від 27.08.2015, а також усі відчуження предмету іпотеки відбувались без згоди ПАТ "АБ "Укргазбанк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "РІО ФІН", відтак, усі правочини щодо подальшого відступлення права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Кредит Гарант" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело фінансів", звернення стягнення на предмет іпотеки та подальше відчуження є недійсними в силу закону.

Що стосується посилання позивача на те, що оскаржуване рішення державного реєстратора є недійсним, оскільки відповідно до положень статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" були наявні підстави для відмови у державній реєстрації з підстав наявності обтяжень.

Так, відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови в державній реєстрації.

Однак, у частині четвертій статті 24 зазначеного закону наведені підстави, за яких відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується, зокрема у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Зазначене зумовлено тим, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені обставини, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "РІО ФІН" є фінансовою установою та внесено до Державного реєстру фінансових установ, суд приходить до висновку, що державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Мороз Д. О. обґрунтовано виніс оскаржуване рішення, оскільки були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Як встановлено у ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 та інші.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року по справі № 200/606/18 зазначала, що за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80) та багатьох інших.

При цьому, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.6).

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора не відповідають належному способу захисту у цій справі. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52).

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п. 50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заяви відповідача-1 про застосування строків позовної давності, судом зазначається наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 названого Кодексу позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За таких обставин, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог по суті спору за недоведеністю порушення прав позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, з покладенням на позивача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.03.2024.

Суддя Л. Г. Пукшин