Рішення

від 02.11.2023 по справі 911/1998/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/1998/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Муковоз В.І., розглянув матеріали заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг"

01024, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 14, квартира 26, код ЄДРПОУ 31025465

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бфпластек"

01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 22, код ЄДРПОУ 39540584

про стягнення заборгованості

за участі представників сторін:

позивача: Шевченко І.Л., посвідчення адвоката України №10193/10 від 30.08.2021, ордер серії АІ №1432387 від 27.07.2023;

відповідача: не з`явився,

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №1729/23 від 30.06.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бфпластек" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості у відповідача перед позивачем за договором оренди №290421-ОР від 29.04.2021.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2023 позовну заяву (вх. №1729/23 від 30.06.2023) про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1998/23 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 01.08.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. №14485/23 від 27.07.2023) про подання попереднього (орієнтовного) розрахунку та доказів розміру судових витрат.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява (вх. №14692/23 від 31.07.2023) про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 01.08.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.08.2023 повідомлено учасників справи, що підготовче судове засідання у справі №911/1998/23 відбудеться 29.08.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява (вх. №2584/23 від 08.08.2023) про ознайомлення з матеріалами справи та переведення в електронну форму процесуальних та інших документів, які надійшли до суду в паперовому вигляді.

Листом апарату Господарського суду Київської області №01-22/270/2023 від 14.08.2023 надано відповідь щодо переведення в електронну форму процесуальних та інших документів, які надійшли до суду в паперовому вигляді.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №2709/23 від 17.08.2023).

У судове засідання 29.08.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений через систему «Електронний суд».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.08.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №911/1998/23 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 26.09.2023.

У судове засідання 26.09.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений через систему «Електронний суд».

У підготовчому засіданні 26.09.2023 судом, відповідно до пункту 15 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок з`ясування обставин та дослідження доказів при розгляді справи по суті, вчинено інші дії, передбачені частиною 2 статті 182 цього Кодексу, відповідно до обставин справи, у суду відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання або оголошення у ньому перерви, сторонами не вказано про бажання реалізувати будь-які процесуальні права на цій стадії процесу.

Згідно з частинами 2, 5 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.09.2023 закрите підготовче провадження у справі №911/1998/23, призначено справу до розгляду по суті на 24.10.2023.

У судове засідання 24.10.2023 з розгляду справи по суті з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений через систему «Електронний суд».

У судовому засіданні 24.10.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, яким позов задоволено повністю.

Через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат у справі № 911/1998/23 (вх.№ 8466 від 26.10.2023).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2023 призначено судове засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" про розподіл судових витрат у справі № 911/1998/23 (вх.№ 8466 від 26.10.2023) на 02.11.2023.

У судове засідання 02.11.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений через систему «Електронний суд».

За результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" про розподіл судових витрат у справі № 911/1998/23 (вх.№ 8466 від 26.10.2023) та дослідження матеріалів справи, суд

встановив:

1. Правовідносини сторін

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.10.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бфпластек" про стягнення 324000,00 грн. заборгованості задоволено повністю.

Через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат у справі № 911/1998/23 (вх.№ 8466 від 26.10.2023).

2. Аргументи заявника (позивача)

Позивачем заявлене покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 18000,00 грн. На підтвердження понесення цих судових витрат позивачем надані на розгляд суду такі документи:

- копія договору про надання юридичної допомоги №450 від 29.09.2022 між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Соколовський і партнери";

- копія Замовлення № 3 від 20.07.2023 про надання юридичної допомоги згідно з договором №450 від 29.09.2022;

рахунок №42 від 20.07.2023, банківська виписка по рахунку Адвокатського об`єднання "Адвокатська компанія "Соколовський і партнери" за період з 20.07.2023 по 22.07.2023.

3. Аргументи відповідача

Відповідач своїх заяв та аргументів по суті заяви про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу не надав. Ухвала Господарського суду Київської області від 26.10.2023 направлялась відповідачу через систему «Електронний суд».

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного учасниками справи та висновки суду за результатами розгляду заяви

У постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №686/28627/18 зазначено таке: «Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Аналогічні положення викладені в частинах першій, другій статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики). Відповідно до частини третьої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. З огляду на викладене, Верховний Суд зауважує, що правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов`язання про сплату та строки сплати.».

Також у даній постанові зазначається: «Також Верховний Суд враховує практику та рекомендації Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі. У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18) (офіційний сайт ЄСПЛ, за посиланням: https://www.echr.coe.int/Documents/PD_satisfaction_claims_eng.pdf). Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відображеною в пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34 - 36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд відзначає, що позивачем надано достатні докази на підтвердження понесених ним у даній справі витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 2.1. договору про надання юридичної допомоги №450 від 29.09.2022 між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Соколовський і партнери" адвокатська компанія на підставі письмового замовлення клієнта, затвердженого і підписаного сторонами договору із вказівкою завдань, строків виконання завдань і вартості юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги.

Позивачем та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Соколовський і партнери" підписане Замовлення № 3 від 20.07.2023 про надання юридичної допомоги згідно з договором №450 від 29.09.2022 відповідно до якого погоджено надання юридичної допомоги позивачу під час розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бфпластек" про стягнення заборгованості, що розглядається Господарським судом Київської області (справа №911/1998/23), у тому числі, представництво позивача адвокатською компанією в судових засіданнях у справі №911/1998/23, визначена вартість послуг сумою у 18000,00 грн.

Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Соколовський і партнери" виставлений позивачу рахунок №42 від 20.07.2023 на суму 18000,00 грн., а згідно з банківською випискою по рахунку адвокатської компанії за період з 20.07.2023 по 22.07.2023 цей рахунок повністю оплачений позивачем, отже, надання послуг прийняте позивачем виконанням.

Надання послуг з правничої допомоги у даній справі підтверджується матеріалами справи, згідно з протоколами судових засідань адвокат позивача брав участь у судових засіданнях.

Відповідачем не подано заперечень щодо витрат позивача на правничу допомогу.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18000,00 грн. є реальною, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору у розмірі 324000,00 грн.

6. Результати розгляду заяви

6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про повне задоволення вимог щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 18000,00 грн. покладаються на відповідача повністю.

Керуючись статями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" (вх. №8466/23 від 26.10.2023) про розподіл судових витрат у справі №911/1998/23 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бфпластек" (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 22, код ЄДРПОУ 39540584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" (01024, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 14, квартира 26, код ЄДРПОУ 31025465) 18000,00 грн. (вісімнадцять тисяч гривень) судових витрат, що понесені позивачем на професійну правничу (правову) допомогу.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне додаткове рішення суду складено 18.03.2024.

Суддя С.О. Саванчук