Ухвала

від 18.03.2024 по справі 914/656/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.03.2024 Справа№ 914/656/24

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва, розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Приватного підприємства Титан, Харківська область, Лозівський район, м. Первомайський,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агротрейд Групп, м. Луцьк,

предмет позову: стягнення 142 948, 00 грн,

підстава позову: порушення зобов`язань за договором поставки,

встановив:

11.03.2024 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства Титан до Товариства з обмеженою відповідальністю Агротрейд Групп про стягнення 142 948, 00 грн.

Позивач зазначив юридичну адресу відповідача: 79020, м. Львів, пр. В. Чорновола, 63, оф. 309і фактичну адресу відповідача: м. Львів, пр. Свободи, 1 оф. 19а. Однак суд звертає увагу, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агротрейд Групп. Отриманого судом на дату відкриття провадження у справі, є 43005, Волинська обл., Луцький район, місто Луцьк, вул. Шопена, будинок 22А.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Аналізуючи територіальну юрисдикцію справи за позовом Приватного підприємства Титан до Товариства з обмеженою відповідальністю Агротрейд Групп про стягнення 142 948, 00 грн за порушення зобов`язань по договору поставки, суд звертає увагу на приписи ст. 27 і ст. 29 Господарського процесуального кодексу України та зазначає таке.

Щодо приписів ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів, то підстав для її застосування також немає у зв`язку з таким.

Аналіз положення ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце його виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці. При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, тобто сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

Тобто, якщо у договорі визначено місце його виконання або виконання договору можливе тільки в певному місці, то в разі виникнення будь-якого спору позивач має право пред`явити позов за місцем виконання договору. При цьому за приписами ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України до уваги береться не місце виконання зобов`язання, а місце виконання договору, якщо таке погоджене та чітко визначене у договорі.

Із зазначених у позовній заяві обставин вбачається, що предметом спору є стягнення грошових коштів як заборгованості за отриманий від позивача товар сільськогосподарську продукцію. Проте в укладеному між сторонами договорі поставки, який по своїй суті є двостороннім, адже зобов`язання існують у кожної зі сторін, не визначено конкретне місце виконання договору, а із суті правовідносин поставки товару (сільськогосподарської продукції) у спосіб самовивозу зі складу продавця - не вбачається наявності специфіки виконання такого договору.

Крім того, суд зауважує, що ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України не є бланкетною чи відсилочною нормою, а передбачає підстави для подання позову за місцем виконання договору, яке має бути погоджене сторонами саме в договорі.

Враховуючи зазначене та відсутність додаткових обґрунтувань позивача, суд доходить висновку, що господарський спір за участю відповідача, місцезнаходженням якого є Волинська область, не належить до територіальної юрисдикції Господарського суду Львівської області, а підлягає розгляду Господарським судом Волинської області.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про необхідність надіслання матеріалів позовної заяви суду, до підсудності якого належить спір між Приватним підприємством Титан і Товариством з обмеженою відповідальністю Агротрейд Групп про стягнення 142 948, 00 грн - Господарського суду Волинської області.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 27, 31 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Справу № 914/656/24 за позовом Приватного підприємства Титан до Товариства з обмеженою відповідальністю Агротрейд Групп про стягнення 142 948, 00 грн передати за підсудністю на розгляд Господарського суду Волинської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.