Рішення

від 18.03.2024 по справі 916/5452/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2024 р. Справа № 916/5452/23Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5, код ЄДРПОУ 14289688) в особі філії "Інфоксводоканал" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код ЄДРПОУ 26472133),

до: Спеціалізованого Одеського санаторію САЛЮТ (65058, м. Одеса, вул. Академічна, буд. 28, код ЄДРПОУ 24539732),

про стягнення 54027,44 грн.

Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Cпеціалізованого Одеського санаторію "Салют" заборгованості за послуги водопостачання, абонентське обслуговування та обслуговування системи автоматизованої передачі даних за період з 01.01.2023 по 01.08.2023 у розмірі 54027,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за договором про закупівлю послуг централізованого водопостачання (для бюджетних організацій) № 10/22в від 20.01.2022 щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг у період з 01.01.2023 по 01.08.2023.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2023 справу № 916/5452/23 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою від 19.12.2023 суд відкрив провадження у справі № 916/5452/23. Прийняв справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи постановив здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснив сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом відповідачу на його реєстраційну адресу та отримана останнім 12.01.2024, про, що свідчить поштове повідомлення, яке знаходиться в матеріалах справи (т.1, а.с. 69).

Станом на 18.03.2024 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 20.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (надалі водоканал або позивач) і Спеціалізованим Одеським санаторієм САЛЮТ (надалі споживач або відповідач) був укладений договір про закупівлю послуг централізованого водопостачання (для бюджетних організацій) № 10/22в (надалі - Договір).

Згідно преамбули Договору Філія "Інфоксводоканал" та відповідач зобов`язуються керуватися "Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затвердженими наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (надалі - Правила №190), Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку, у т. ч. Правилами приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Одеси, затвердженими рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.12.2018 №561 (далі - Правила №561).

У відповідності до п. 1.1. Договору, водоканал зобов`язується надавати споживачу відповідної якості послуги з централізованого питного водопостачання (постачання оброблення та розподіл потоків холодної питної води трубопроводами) на об`єкти споживача надалі за текстом Послуги водопостачання, а споживач зобов`язується оплачувати послуги в порядку і умовах, визначення Договором та діючим законодавством.

Згідно умов п. 1.4. Договору, послуги надаються водоканалом споживачеві в таких обсягах і межах: згідно ДК 021:2015 за кодом 65110000-7 (Розподіл води): в обсяг фінансування 50000 м. куб. В обсягах, згідно розрахункових водогосподарських балансів 5632,6 куб.м./місяць або у розмірах зазначених в технічних умовах куб.м./місяць та проектно-технічній документації та визначаються засобами обліку води, встановлених на об`єктах споживача. В межах нормативів якості за ДСанПіН 2.2.4. 171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної до споживання людиною».

Відповідно до пунктів 1.5.,1.6. Договору, місце поставки: 65058, Україна, Одеська область, Одеса, вул. Піонерська, 28. Строк поставки: до 31 грудня 2022 року.

Відповідно п. 2.3.2 договору споживач зобов`язаний здійснювати оплату наданих водоканалом послуг та інших витрат, передбачених умовами цього договору вчасно та у повному обсязі, у строки та у порядку згідно цього договору.

Пунктом 2.3.6 Договору встановлено, що споживач зобов`язаний, зокрема, щомісячно, з 10 числа по 25 число поточного місяця, в письмовій, встановленій формі, надавати відомості про водоспоживання на своїх об`єктах, згідно до Додатку №2 до цього Договору. У випадку відсутності вказаних відомостей (але не більше ніж на 2 місяці), водоканал проводить розрахунок послуг водопостачання по середньодобових витратах за попередні два розрахункових місяці. Наступне визначення об`ємів водовикористання здійснюється за нормами використання, на підставі водогосподарського балансу (Додаток №4 до цього Договору).

Згідно п. 3.1 Договору, кількість холодної води, що передається водоканалом на об`єкти споживача, визначається за показниками засобів обліку, встановлених на мережі споживача, опломбованих і прийнятих в експлуатацію водоканалом.

Пунктом 3.13 Договору встановлено, що у разі незгоди споживача щодо кількості або вартості отриманих послуг, споживач зобов`язаний у 5-денний строк з дня отримання рахунку, направити до водоканалу свого уповноваженого представника, з відповідними обґрунтованими документами для урегулювання розрахунків. У випадку невиконання цієї умови, рахунки водоканалу вважаються прийнятими до сплати.

Відповідно до умов п. 4.1 Договору, загальна сума Договору становить 895800,00 грн у тому числі ПДВ 149300,00 грн. Сума цього Договору складає вартість послуг водоканалу з водопостачання, що встановлюється згідно із затвердженими тарифами, які на момент укладання цього договору складають: на послуги з централізованого водопостачання 17,916 грн за 1 куб.м з ПДВ.

Оплата послуг проводиться щомісячно до 30 числа поточного місяця, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок водоканалу (п. 4.3 Договору).

Згідно умов п. 8.1 Договору, цей Договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2022 року, але в будь-якому випадку, в частині розрахунків за отримані послуги з водопостачання цей Договір діє до повного погашення заборгованості за ним.

Дія цього Договору може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у Договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (п.8.3 Договору).

З огляду на те, що жодної домовленості між сторонами про припинення дії Договору не було, тому вказаний Договір вважається продовженим та підлягає виконанню.

Додатком № 1 до Договору № 10/22в від 20.01.2022 є акт визначення точки розподілу надання послуг та розмежування балансової приналежності водопровідних та каналізаційних мереж.

Додатком № 2 до Договору № 10/22в від 20.01.2022 є Дислокація об`єктів, згідно якого адресою відповідача є м. Одеса, вул. Піонерська, 28.

Додатком № 3 до Договору № 10/22в від 20.01.2022 є перелік приладів та засобів обліку.

Додатком № 4 до Договору № 10/22в від 20.01.2022 є водогосподарчий баланс.

Судом досліджено надані позивачем звіти водоспоживання відповідача:

- за січень 2023 року, об`єм водопостачання 636;

- за лютий 2023 року, об`єм водоспоживання 322;

- за березень 2023 року, об`єм водоспоживання 407;

- за квітень 2023 року, об`єм водоспоживання 271;

- за травень 2023 року, об`єм водоспоживання 286;

- за червень 2023 року, об`єм водоспоживання 376;

- за липень 2023 року, об`єм водоспоживання 642.

Відповідно до яких, відповідачем за вказаний період спожито 2940 куб.м.

Відповідно до п. 4.1 Договору та Постанови НКРЕКП № 2841 від 22.12.2021 встановлений тарифи на централізоване водопостачання - 17,916 грн за 1 м.3 з ПДВ (14,93 грн за 1 м.3 без ПДВ).

Розрахунок заборгованості за послуги водопостачання за період з 01.01.2023 по 01.08.2023 здійснений позивачем на підставі наданих відповідачем звітів про водоспоживання за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2023 року, а також за тарифами затвердженими Постановами НКРЕКП від 22.12.2021 № 2841. Відповідач не виконав у повному обсязі свій обов`язок щодо оплати отриманих послуг водопостачання та водовідведення, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 52673,01 грн.

Крім того, позивачем нарахована плата за абонентське обслуговування у розмірі 532,98 грн та плата за обслуговування систем автоматизованої передачі даних у розмірі 821,45 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості за послуги водопостачання, абонентське обслуговування та за обслуговування систем автоматизованої передачі даних за період з 01.01.2023 по 01.08.2023 складає 54027,44 грн.

Вказана заборгованість відповідачем в добровільному порядку не сплачена, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до з ч. 1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про закупівлю послуг централізованого водопостачання (для бюджетних організацій) № 10/22в, умови якого діють на час вирішення даного спору, з огляду на п. 8.3. договору та відсутність в матеріалах справи доказів погодження сторонами в установленому договором порядку припинення дії такого договору чи внесення змін до нього.

Згідно з умовами цього Договору, позивач зобов`язався надати позивачу послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідач зобов`язався здійснити оплату наданих позивачем послуг до 30 числа поточного місяця, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.

На підтвердження надання послуг з водопостачання та водовідведення протягом періоду з 01.01.2023 по 01.08.2023 позивачем було надано суду звіти про водоспоживання за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2023 року.

Відповідно до приписів ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2023 по 01.08.2023 становить 52673,01 грн.

Судом встановлено, що позивачем прийняті на себе за договором зобов`язання були виконанні у повному обсязі. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплата вартості послуг у повному обсязі здійснена не була, в результаті чого, станом на момент вирішення даного спору за відповідачем рахується прострочена заборгованість перед позивачем в розмірі 52673,01 грн.

Враховуючи, що бездіяльність відповідача, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та умовам Договору, а також те, що в установленому порядку відповідач обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в сумі 52673,01 грн є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення плати за абонентське обслуговування у розмірі 532,98 грн та плата за обслуговування систем автоматизованої передачі даних у розмірі 821,45 грн, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обслуговування вузлів обліку - огляд, опломбування/розпломбування, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж), ремонт засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, забезпечення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності), ремонт та заміна допоміжних засобів вузла обліку, а за згодою власника (співвласників) будівлі також охорона або страхування вузла обліку.

За змістом ч. 1 ст. 6 названого Закону обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку здійснюються оператором зовнішніх інженерних мереж відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено договорами про надання комунальних послуг, укладеними відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", з урахуванням вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування - за умови укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом і Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Обслуговування та заміна вузла (вузлів) комерційного обліку за рахунок співвласників суб`єктами господарювання, уповноваженими на виконання таких робіт, залученими співвласниками багатоквартирного будинку, здійснюються за умови: укладення колективних договорів про надання комунальних послуг; укладення договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем; прийняття рішення співвласниками про порядок обслуговування та заміну вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до законодавства.

Враховуючи наведені положення, господарський суд зауважує, що відшкодування послуг обслуговування та заміни вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відбувається на договірних засадах.

Між тим, надана позивачем редакція укладеного між сторонами договору не визначає обов`язку відповідача з оплати таких послуг.

Поряд з цим судом встановлено, що надана позивачем редакція укладеного між сторонами договору не містить умов щодо зобов`язання відповідача сплачувати позивачем абонентську плату та плату за обслуговування, заборгованість щодо якої заявлено позивачем до стягнення з відповідача в загальному розмірі 1354, 43 грн.

Також, матеріали справи не місять доказів вчинення відповідачем дій, що засвідчують його волю на отримання таких послуг.

Отже, враховуючи наведене, господарський суд зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів укладання між сторонами додаткової угоди, та відповідно підстав для покладення на відповідача обов`язку зі сплати відповідних коштів.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення плати за абонентське обслуговування у розмірі 532,98 грн та плата за обслуговування систем автоматизованої передачі даних у розмірі 821,45 грн, що в загальному розмірі складає 1354,43 грн .

Отже, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 52673,01 грн. В решті вимог в частині плати за абонентське обслуговування у розмірі 532,98 грн та плати за обслуговування систем автоматизованої передачі даних у розмірі 821,45 грн суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Куруючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Спеціалізованого Одеського санаторію САЛЮТ (65058, м. Одеса, вул. Академічна, буд. 28, код ЄДРПОУ 24539732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5, код ЄДРПОУ 14289688) в особі філії "Інфоксводоканал" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код ЄДРПОУ 26472133) заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 52673,01 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2616,71 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення підписано 18 березня 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.