Рішення

від 29.02.2024 по справі 916/3993/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3993/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622)

до відповідачів:

1.Благодійної організації "Благодійний фонд "Відродження Одещини" (04070, м. Київ, вул. Боричів тік, буд. 35А, код ЄДРПОУ 39374782)

2.Комуністичної партії України (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 7, код ЄДРПОУ 00049147)

про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації, -

за участю представників сторін:

від позивача: Коротков С.О., діє в порядку самопредставництва

від відповідачів: не з`явились

Суть спору: Міністерство юстиції України звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Благодійної організації "Благодійний фонд "Відродження Одещини" та Комуністичної партії України, в якому просить суд:

- визнати недійним договір дарування нерухомого майна квартири, загальною площею 148,6 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Пастера, 56, кв. 5, м. Одеса, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 443607751101, укладений 26.09.2014 між Комуністичною партією України та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Відродження Одещини", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І. та зареєстрований за №2349;

- скасувати державну реєстрацію прав Благодійної організації "Благодійний фонд "Відродження Одещини" на нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Пастера, 56, кв. 5, м. Одеса, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 443607751101.

В обґрунтування позовних вимог Міністерство юстиції України вказує, що у 2014 році Міністерство юстиції України звернулось до суду з позовом про заборону діяльності Комуністичної партії України у зв`язку із порушенням партією статті 5 Закону України "Про політичні партії в Україні", чинної на момент подання позовної заяви; вказана справа розглядалась понад 8 років та рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі №826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022, позов Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України про заборону діяльності політичної партії задоволено; з метою повного та об`єктивного виконання рішення у справі №826/9751/14, Міністерством юстиції було вжито заходів щодо моніторингу відповідних відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за результатами якого було встановлено, що після відкриття провадження у справі №826/9751/14 було відчужено квартиру загальною площею 148,6 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Пастера, 56, кв. 5, м. Одеса на підставі договору дарування від 26.09.2014 та набувачем спірного майна стала БО "Благодійний фонд "Відродження Одещини", керівником якої є Полнобродська І.В., при цьому відповідно до протоколу XVI конференції Одеської міської організації Комуністичної партії України від 13.09.2014 наявна інформація про членство у вказаному структурному утворені Полнобродської І.В. Позивач вважає, що укладення, зокрема, спірного договору спрямовано не на реальне настання наслідків договору дарування, а має на меті уникнення передачі майна у державну власність, а отже, на думку заявника, договір дарування є фіктивним, а тому підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив суд витребувати оригінал договору дарування нерухомого майна від 26.09.2014, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І. та зареєстрований за №2349 у:

- приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Буракової О.І. ( АДРЕСА_2 , info@yg.od.notary.gov.ua);

- Благодійної організації "Благодійний фонд "Відродження Одещини" (04070, м. Київ, вул. Боричів тік, буд. 35А, код ЄДРПОУ 39374782);

- Комуністичної партії України (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 7, код ЄДРПОУ 00049147).

Окрім того, Міністерство юстиції України зверталось Господарського суду Одеської області із заявою за вх.№4-60/23 про забезпечення позову до подання позовної заяви (справа №916/3743/23), яка ухвалою суду від 31.08.2023 (справа №916/3743/23, суддя Погребна К.Ф.) була задоволена шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру, загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Пастера, 56, кв. 5, м. Одеса , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 443607751101 та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження, передання в іпотеку та/або заставу об`єкту нерухомого майна - квартири, загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Пастера, 56, кв. 5, м. Одеса , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 443607751101.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3993/23; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.10.2023 о 14:45; витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Буракової О.І., Благодійної організації "Благодійний фонд "Відродження Одещини", Комуністичної партії України оригінал та/або належним чином засвідчену копію договору дарування нерухомого майна від 26.09.2014, укладеного між Комуністичною партією України та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Відродження Одещини", посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І. та зареєстрованого за №2349.

27.09.2023 за вх.№33768/23 до суду від Южненської державної нотаріальної контори Одеської області в особі завідуючої Буракової О.І. надійшло повідомлення про відсутність витребуваних судом документів, а також передачу їх до Одеського державного нотаріального архіву, у зв`язку з припиненням приватної нотаріальної діяльності приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І.

17.10.2023 за вх.№36820/23 та вх.№36822/23 до суду від позивача надійшли клопотання про поновлення процесуального строку та про витребування доказів, які судом у підготовчому засіданні 09.11.2023 у протокольній формі залишені без розгляду у зв`язку з не підтримкою позивачем їх розгляду.

У підготовчому засіданні 18.10.2023 судом у протокольній формі у порядку ст. 81 ГПК України витребувано в Одеського державного нотаріального архіву (65104, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 92А, код ЄДРПОУ 26052885) оригінал та/або належним чином засвідчену копію договору дарування нерухомого майна від 26.09.2014, укладеного між Комуністичною партією України та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Відродження Одещини", посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І. та зареєстрованого за №2349, у строк до 09.11.2023.

У підготовчому засіданні 18.10.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 177 ГПК України про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів та в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 09.11.2023 о 10:30.

08.11.2023 за вх.№40544/23 до суду від Одеського державного нотаріального архіву надійшли витребувані судом документи, а саме копія договору дарування від 26.09.2014, зареєстрованого за №2349, який залучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 09.11.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 01.12.2023 о 10:15.

Підготовче засідання 01.12.2023 о 10:15 не відбулось у зв`язку з тим, що 01.12.2023 відбулось несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів Господарського суду Одеської області, що мало наслідком тимчасове виведення з ладу технічного обладнання суду та тривалу відсутність доступу суддів до системи діловодства спеціалізованого суду.

Ухвалою суду від 13.12.2023 підготовче засідання призначено на 17.01.2024 о 12:30. У підготовчому засіданні 17.01.2024 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 08.02.2024 о 10:00.

У підготовчому засіданні 08.02.2024 судом у протокольній формі в порядку ст. 185 ГПК України оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.02.2024 о 10:45.

У судовому засіданні 29.02.2024 представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі у підготовчі та судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи належним чином повідомлені шляхом направлення ухвал суду на юридичні адреси, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать поштові повідомлення, які повернулись до суду з відповідними довідками поштових відділень. Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б). Таким чином, судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення відповідачів про розгляд судом господарської справи, час та місце судових засідань. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов`язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи. Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 ГПК України).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Справа №916/3993/23 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відзиви на позовну заяву від відповідачів до суду не надійшли, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 29.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.10.1993 зареєстровано Комуністичну партію України (код ЄДРПОУ 00049147) та з 04.08.2022 Комуністична партія України перебуває в процесі припинення (запис 1000711130013003187, внесення судового рішення щодо припинення діяльності юридичної особи, що не пов`язано з її банкрутством, підстава: судове рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 №826/9751/14, дата набрання чинності: 27.07.2022).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.09.2014 зареєстровано Благодійну організацію "Благодійний фонд "Відродження Одещини", керівником якої є Полнобродська І.В.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.08.2023 №344022693 щодо об`єкту - квартири, загальною площею 148,6 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Пастера, 56, кв. 5, м. Одеса , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 443607751101 вбачається, що власником вказаного об`єкту є Благодійна організація "Благодійний фонд "Відродження Одещини" на підставі договору дарування №2349 від 26.09.2014.

В матеріалах справи наявний договір дарування від 26.09.2014 (зареєстрований в реєстрі №2349), який укладений між Одеською обласною організацією Комуністичної партії України (дарувальник) в особі Праведного Олександра Юрійовича та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Відродження Одещини" (обдарований), в особі Полнобродської Ірини Володимирівни, відповідно до якого Одеська обласна організація Комуністичної партії України передала безоплатно майно у власність, а Благодійна організація "Благодійний фонд "Відродження Одещини" прийняла в дар квартиру №5 в будинку №56 по вулиці Пастера в місті Одеса.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21.08.2006 зареєстровано Одеську обласну організацію Комуністичної партії України (код ЄДРПОУ 20994965), засновником якої є Комуністична партія України (код ЄДРПОУ 00049147) та з 18.08.2022 Одеська обласна організація Комуністичної партії України перебуває в процесі припинення (запис 1005561130003021759, внесення судового рішення щодо припинення діяльності юридичної особи, що не пов`язано з її банкрутством, підстава, судове рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 №826/9751/14, дата набрання чинності: 27.07.2022).

Також в матеріалах справи наявний протокол XVI конференції Одеської міської організації Комуністичної партії України від 13.09.2014, відповідно до якого на XVI конференцію обрано 124 делегата від первинних партійних організацій Одеської міської організації Комуністичної партії України, присутні 75 осіб, які перелічені у протоколі, серед яких значяться, зокрема, Полнобродська І.В. та Праведний О.Ю.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, Восьмий апеляційний адміністративний суд прийняв рішення від 05.07.2022 у справі №826/9751/14, яким заборонив діяльність Комуністичної партії України; передав майно, кошти та інші активи Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави; рішення набрало законної сили 27.07.2022. У вказаному рішенні судом, зокрема, зазначено, що наявні у матеріалах справи докази, аналіз яких здійснено судом, є достатніми та дають підстави вважати про існування реальної загрози зі сторони Комуністичної партії України конституційному ладу та основним правам і свободам громадян України, спрямовані на завдання шкоди державній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України, оскільки в діях партії, зокрема голови партії убачається виправдування окупаційних дій російської федерації українським у медійному просторі, такі не засуджені членами партії, що є неприпустимим та свідчить про діяльність, яка заборонена згідно зі статтею 5 Закону України "Про політичні партії в Україні".

Вважаючи, що спірний договір дарування є фіктивним, а тому підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч.4 ст. 21 Закону України "Про політичні партії в Україні" у разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2 Порядку переходу у власність держави майна, коштів та інших активів забороненої судом політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2022 №896, після набрання законної сили рішенням суду про заборону політичної партії, у резолютивній частині якого зазначено про передачу майна політичної партії у власність держави (далі - рішення суду), Мін`юст вживає заходів до розшуку майна політичної партії, зокрема за відомостями єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Мін`юст.

Господарський суд зазначає, що позивач - Міністерство юстиції України не є стороною договору дарування від 26.09.2014, однак враховуючи рішення суду у справі №826/9751/14, яким заборонено діяльність Комуністичної партії України та передано майно, кошти та інші активи Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави, а також положення ч.4 ст. 21 Закону України "Про політичні партії в Україні" та п.2 Порядку №896, господарський суд дійшов висновку, що на Міністерство юстиції України покладені повноваження щодо вжиття заходів до розшуку майна забороненої політичної партії, складення та затвердження переліку майна політичної партії, переданого у власність держави, то саме Мін`юст є заінтересованою особою у спірних правовідносинах щодо визнання спірного договору недійсним, скасування державної реєстрації прав на спірне майно для подальшого забезпечення передачі цього майна у власність держави.

Відповідно до ч.7 ст. 179 ГПК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

За ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Згідно з ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину. Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що "позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якого може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №405/1820/17 (провадження №61-2761св19) суд сформував висновок, за змістом якого цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред?явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, та сторони прагнули або свідомо допускали ненастання правових наслідків, обумовлених договором.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як було встановлено судом, Восьмий апеляційний адміністративний суд прийняв рішення від 05.07.2022 у справі №826/9751/14, яким заборонив діяльність Комуністичної партії України; передав майно, кошти та інші активи Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави. Разом з тим, провадження у даній було відкрито ще 11.07.2014 та розгляд справи тривав з 2014 року.

Господарський суд вказує, що наслідки прийняття судового рішення про заборону діяльності партії варто розуміти як позбавлення права власності на майно, що є санкцією за вчинення правопорушення, що передбачена законом. Отже, перехід належного Комуністичній партії України та її структурним утворенням майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує Мін`юст, який виступає кредитором у спірних правовідносинах.

Господарський суд зауважує, що спірний договір дарування був укладений 26.09.2014, тобто після відкриття 11.07.2014 провадження у справі №826/9751/14 та з боку дарувальника (Одеської обласної організації КПУ, засновником якої є Комуністична партія України), договір підписано Праведним О.Ю. , а з боку набувача (обдарованого) - БО "Благодійний фонд "Відродження Одещини" договір підписано Полнобродською І.В. , яка є керівником вказаної особи. Разом з тим, господарський суд звертає увагу, що в наявному в матеріалах справи протоколу XVI конференції Одеської міської організації Комуністичної партії України від 13.09.2014 серед членів відповідної організації наявні підписанти спірного договору, а саме: Полнобродська І.В. та Праведний О.Ю . Таким чином, вказані обставини свідчать про пов`язаність осіб правочину (підписантів) та спільну реалізацію ними волевиявлення на свідоме зловживання правом на шкоду позивачу, як кредитору, мали спільний умисел на використання правочину з укладання договору дарування виключно з метою уникнення звернення стягнення на майно Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, провадження у справі щодо якої вже було відкрито.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, встановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку, що спірний договір кваліфікується судом, як правочин, який не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, тобто, як фіктивний правочин, а тому враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, договір дарування від 26.09.2014 нерухомого майна квартири, загальною площею 148,6 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Пастера, 56, кв. 5, м. Одеса , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 443607751101, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І. та зареєстрований за №2349 підлягає визнанню недійсним.

Щодо другої позовної вимоги господарський суд дійшов висновку, що оскільки під час розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині визнання спірного договору дарування від 26.09.2014 недійсним, а тому вказаний правочин не створює юридичних наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. За таких обставин, вимоги позивача про скасування державної реєстрації прав Благодійної організації "Благодійний фонд "Відродження Одещини" на нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Пастера, 56, кв. 5, м. Одеса , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 443607751101, є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Міністерства юстиції України в повному обсязі.

Іншого відповідачами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи докази вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за першою позовною вимогою покладаються на обох відповідачів, за другою позовною вимогою - на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Міністерства юстиції України задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним договір дарування від 26.09.2014 нерухомого майна квартири, загальною площею 148,6 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Пастера, 56, кв. 5, м. Одеса , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 443607751101, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І. та зареєстрований за №2349.

3.Скасувати державну реєстрацію прав Благодійної організації "Благодійний фонд "Відродження Одещини" (04070, м. Київ, вул. Боричів тік, буд. 35А, код ЄДРПОУ 39374782) на нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Пастера, 56, кв. 5, м. Одеса, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 443607751101.

4.Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд "Відродження Одещини" (04070, м. Київ, вул. Боричів тік, буд. 35А, код ЄДРПОУ 39374782) на користь Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622) 4026 /чотири тисячі двадцять шість/ грн. судового збору.

5.Стягнути з Комуністичної партії України (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 7, код ЄДРПОУ 00049147) на користь Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622) 1342 /одну тисячу триста сорок дві/ грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18 березня 2024 р.

Суддя Ю.С. Бездоля