Рішення

від 29.02.2024 по справі 916/5256/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5256/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство безпеки ЗЕВС (65011, Одеська обл., м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 56, кв. 32, код ЄДРПОУ 40770370)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 )

про визнання трудових відносин припиненими, -

за участю представників сторін:

від позивача: Шинкаренко Ю.В., адвокат, діє на підставі ордеру

від інших учасників справи: не з`явились

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство безпеки ЗЕВС, в якому просить суд припинити трудовий договір між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агентство безпеки ЗЕВС, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, з моменту винесення рішення судом.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що Загальними зборами ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС не розглянуто питання про звільнення позивача з посади директора, внаслідок чого порушені конституційні права позивача на вільний вибір місця роботи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5256/23; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 18.01.2024 о 14:00.

У підготовчому засіданні 18.01.2024 судом у протокольній формі з метою повного та всебічного розгляду даної справи за власної ініціативи залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ), оскільки рішення у справі може вплинути на їх права або обов`язки; зобов`язано учасників справи завчасно надіслати залученим третім особам процесуальні заяви по суті спору; докази надсилання надати до суду; запропоновано залученим третім особам надати до суду пояснення по суті спору.

У підготовчому засіданні 18.01.2024 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 177 ГПК України про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів та у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 08.02.2024 о 14:40.

05.02.2024 за вх.№4753/24 до суду від третьої особи - ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях третя особа підтримує позовні вимоги позивача в повному обсязі.

05.02.2024 за вх.№4760/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду. У поданому відзиві відповідач проти задоволення позову не заперечує.

Ухвалою суду від 08.02.2024 закрито підготовче провадження у справі №916/5256/23; призначено справу до розгляду по суті в засіданні суду на 29.02.2024 о 12:40.

У судовому засіданні 29.02.2024 представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач та треті особи у підготовчі та судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи належним чином повідомлені шляхом направлення ухвал суду засобами поштового зв`язку, про що свідчать поштові повідомлення, які повернулись до суду з відповідними довідками поштових відділень. Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б). Судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення учасників справи про розгляд судом господарської справи, час та місце судових засідань. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов`язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Справа №916/5256/23 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

В судовому засіданні 29.02.2024 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 29.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до протоколу установчих зборів засновників (учасників) ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС №1/2016 від 22.08.2016 було вирішено, зокрема, заснувати юридичну особу - ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС; затвердити Статут ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС; призначити ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС.

В матеріалах справи наявний наказ №1 від 23.08.2016 про призначення ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС з 23.08.2016.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС, станом на час розгляду даної справи, кінцевими бенефіціарними власниками юридичної особи (засновниками юридичної особи) - ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС є:

- ОСОБА_2 (тип бенефіціарного володіння - прямий вирішальний вплив; розмір частки засновника (учасника) - 1540000,00; відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу - 50);

- ОСОБА_3 (тип бенефіціарного володіння - прямий вирішальний вплив; розмір частки засновника (учасника) - 1540000,00; відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу - 50);

- Вищий орган - Загальні збори; виконавчий - директор;

- керівник ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС - ОСОБА_1 .

Відповідно до Статуту ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС, затвердженого протоколом Загальних зборів №12/2018 від 16.10.2018:

- учасник товариства зобов`язується, зокрема, брати участь в роботі Загальних зборів учасників товариства, в тому числі позачергових (п.5.2 Статуту);

- управління товариством здійснюється Загальними зборами учасників (вищий орган), директор (виконавчий орган) товариства та наглядова рада (у разі її створення); вищим органом управління товариства є Загальні збори учасників, які складаються із учасників або їх представників; учасник вправі письмово передати свої повноваження на участь та голосування при прийнятті рішень на зборах іншому учаснику або представникові; представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк для участі і голосування на зборах; кожен учасник на Загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну розміру його частки у статутному капіталі; Загальні збори учасників передбачають спільну присутність учасників товариства в одному місці для обговорення питань порядку денного або можуть проводитися у режимі відеоконференції, що дозволяє бачити та чути всіх учасників загальних зборів учасників одночасно (розділ 16 Статуту);

- до компетенції загальних зборів належать, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу, встановлення розміру винагороди членам органу виконавчого органу товариства (п.7 розділу 17 Статуту);

- Загальні збори учасників мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі з тих, що передані Загальними зборами учасників до компетенції виконавчого органу; рішення загальних зборів з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань (п.п. 18.1, 18.2, 18.4 Статуту);

- виконавчим органом товариства є директор, що обирається Загальними зборами учасників Товариства.

В матеріалах справи наявна заява директора ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС ОСОБА_1 від 12.09.2023, яка адресована ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , в якій ОСОБА_1 просив звільнити його з посади директора ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС за власним бажанням з 17.10.2023, в порядку ст. 38 КЗпП України.

Також в матеріалах справи наявне повідомлення директора ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС ОСОБА_1 від 12.09.2023 про скликання позачергових загальних зборів учасників ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС, яке адресоване ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . У вказаному повідомленні зазначено, що:

- директором ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС ОСОБА_1 подано заяву про звільнення його з посади директора за власним бажанням з 17.10.2023;

- вказаним повідомленням зазначено про проведення 16.10.2023 о 10:00 позачергових загальних зборів учасників ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС; місце проведення: АДРЕСА_4 ;

- порядок денний: припинення повноважень директора ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС ОСОБА_1 , шляхом звільнення за власним бажанням.

В матеріалах справи наявні описи вкладення у цінний лист, поштові накладні (з відмітками Укрпошти - 13.09.2023) про направлення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заяви ОСОБА_1 від 12.09.2023 про звільнення та повідомлення директора ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС ОСОБА_1 від 12.09.2023 про скликання позачергових загальних зборів учасників. Окрім того, в матеріалах справи наявні трекінги відправлень Укрпошти.

В матеріалах справи наявний протокол №16/10/2023 від 16.10.2023 Загальних зборів учасників ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС, в якому зазначено:

- місце проведення: АДРЕСА_4 ;

- дата проведення: 16.10.2023;

- вид скликання: позачергові;

- порядок денний: припинення повноважень директора ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС ОСОБА_1 , шляхом звільнення за власним бажанням;

- учасники товариства: ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 ;

- ініціатор скликання: директор ОСОБА_1 (згідно п.1 ч.1 ст. 31 ЗУ Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю;

- присутні: учасник товариства - ОСОБА_3 (50% голосів на Загальних зборах); директор ОСОБА_1 ; учасник товариства ОСОБА_2 на збори не з`явилась, про дату, час та місце повідомлена належним чином;

- виступив: ОСОБА_3 з наступним: Я, як учасник ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС маю 50% голосів, а отже не маю достатньо голосів для прийняття рішення з питання припинення повноважень та звільнення директора ОСОБА_1 ; рішення з порядку денного прийняти неможливо;

- протокол підписано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

З метою вирішення питання щодо звільнення позивача з посади директора товариства за власним бажанням, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. До складу органів управління товариства не можуть бути обрані особи, визнані за рішенням суду винними у заподіяні збитків товариству своїми діями (бездіяльністю), якщо такі збитки виникли внаслідок порушення такою особою своїх обов`язків. Таке обмеження застосовується протягом трьох років з дати виконання такого рішення суду.

За ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом. Учасник товариства не має права голосу при прийнятті загальними зборами товариства рішень з питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством, якщо інше не встановлено законом. Це правило не застосовується у товаристві з одним учасником. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Згідно зі ст. 28 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

За ст. 29 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.

Згідно з ч.ч. 1-7, 11 ст. 32 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників. Будь-який учасник має право внести пропозиції щодо включення питань до порядку денного загальних зборів учасників. Пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 5 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов`язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. Таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

У відповідності до ч.4 ст. 34 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

За ч.ч. 4, 12, 13 ст. 39 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є директор, якщо статутом не передбачена інша назва. З одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників. Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 судом зауважено, що: оскільки Товариство не укладало з ОСОБА_3 трудового договору (контракту), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що між ним та Товариством не виникав спір стосовно припинення такого правочину. Відтак неправильними є висновки судів попередніх інстанцій та доводи учасників цієї справи про необхідність застосування у спірних правовідносинах норм КЗпП України, зокрема статті 38 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника. Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою. При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством. При цьому Директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону №2275-VIII та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників Товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства в робочий час.

У постанові від 14.06.2023 у справі №448/362/22 Велика Палата Верховного Суду зробила висновки, що: для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21 (пункт 5.15). На відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі статтею 38 КЗпП України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення. У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень. За змістом цього припису перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, і охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір пов`язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1 та 2 ст. 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Господарський суд зазначає, що позивач з 23.08.2016 є одноосібним виконавчим органом (директором) ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС на підставі протоколу №1/2016 від 22.08.2016 та наказу №1 від 23.08.2016.

Господарський суд зауважує, що позивач з метою припинення своїх повноважень як члена одноосібного виконавчого органу (директора), за своєю ініціативою, скликав позачергові загальні збори на 16.10.2023, шляхом направлення учасникам ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС відповідного повідомлення від 12.09.2023, в якому зазначено дату, час та місце проведення загальних зборів, а також порядок денний загальних зборів (припинення повноважень директора). Окрім того, позивач також направляв учасникам ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС заяву від 12.09.2023 про звільнення з посади директора за власним бажанням.

Як було зазначено судом, учасниками ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС є: ОСОБА_2 (відсоток права голосу - 50) та ОСОБА_3 (відсоток права голосу - 50), рішення Загальних зборів учасників приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, що відповідає вимогам Статуту (п.18.4) та ч.4 ст. 34 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, тобто для прийняття рішення необхідна участь обох учасників товариства, оскільки кожний із двох учасників має рівну частину голосів.

Як встановлено судом, а саме з протоколу №16/10/2023 від 16.10.2023 Загальних зборів учасників ТОВ Агентство безпеки ЗЕВС один з учасників товариства - ОСОБА_2 (відсоток права голосу - 50) на збори не з`явилась, при цьому в матеріалах справи наявні докази направлення учасникам (13.09.2023) відповідного повідомлення від 12.09.2023 про скликання позачергових загальних зборів на 16.10.2023. Окрім того, у вказаному протоколі зафіксовано неможливість прийняття рішення з порядку денного у зв`язку з неявкою іншого учасника товариства, який має 50% голосів товариства. З урахуванням зазначеного, господарський суд дійшов висновку, що позивачем дотримано вимог ст. 32 Закону щодо повідомлення учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, встановлені судом обставини, враховуючи вимоги вищезазначених норм законодавства, господарський суд вказує, що позивачем було дотримано вимоги Закону щодо належного повідомлення учасників товариства про проведення позачергових загальних зборів, натомість рішення щодо ініційованого позивачем питання про своє звільнення не було прийнято через відсутність необхідної кількості голосів у зв`язку з неявкою завчасно та належно повідомленого одного з двох учасників товариства, які мають однакову кількість голосів, а також враховуючи право позивача на свободу праці, господарський суд дійшов висновку про порушення прав позивача внаслідок позбавлення його можливості припинити свої повноваження як директора товариства, з незалежних від нього причин, а тому вимоги позивача до відповідача про припинення між ними трудових відносин є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Іншого учасниками справи не доведено.

Окрім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до п.2 ч.1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України Про виконавче провадження, у тому числі, щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Господарський суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Господарський суд вважає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який підтверджує припинення відносин з управління товариством, а тому рішення суду у даній справі (№916/5256/23) після набрання ним законної сили є підставою для внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2.Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агентство безпеки ЗЕВС (65011, Одеська обл., м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 56, кв. 32, код ЄДРПОУ 40770370) на підставі звільнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство безпеки ЗЕВС (65011, Одеська обл., м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 56, кв. 32, код ЄДРПОУ 40770370), за власним бажанням, з моменту винесення рішення судом.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство безпеки ЗЕВС (65011, Одеська обл., м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 56, кв. 32, код ЄДРПОУ 40770370) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 2684 /дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/ грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18 березня 2024 р.

Суддя Ю.С. Бездоля