Рішення

від 13.03.2024 по справі 916/5203/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5203/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвої Г.В. розглянувши справу №916/5203/23

за позовом: Приватного акціонерного товариства Завод Маяки (63401, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Залізнична, буд. 120, код ЄДРПОУ 21189935)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОЙ ОПТ (73009, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, буд. 24, офіс 19, код ЄДРПОУ 41481333)

про стягнення 123 840грн.

Представник:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Завод Маяки звернулось до Господарського суду Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОЙ ОПТ про стягнення 123 840грн.

Ухвалою від 11.12.2023р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Приватного акціонерного товариства Завод Маяки було залишено без руху.

22.12.2023р. до господарського суду надійшла заява (вх. №46676/23) Приватного акціонерного товариства Завод Маяки про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.12.2023р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/5203/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

25.01.2023 за вх.№3194/24 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 30.01.2024р. розгляд справи призначено в судовому засіданні з викликам сторін, та запропоновано відповідачу надати до суду письмове обґрунтування необхідності розгляду зазначеної справи в порядку загального позовного провадження, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України.

13.02.2024р. за вх.№5859/24 до суду від відповідача надійшло обґрунтування необхідності розгляду зазначеної справи в порядку загального позовного провадження.

Так, обґрунтовуючи необхідність розгляду справи в порядку загального позовного провадження відповідач вказує про можливість сторонам скористатися процедурою укладання мирової угоди.

Судом в задоволенні відповідного клопотання було відмовлено, оскільки можливість укладання сторонами мирової угоди не є належною підставою для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, а сторони не позбавлені правом укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі на стадії виконання рішення суду.

12.02.2024р. за вх. №5629/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.

22.02.2024р. за вх.№7324/24 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

28.07.2020р. між Приватним акціонерним підприємством «Завод «Маяк» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» (Покупець) укладено Договір поставки № 1230 (надалі - Договір) та Протокол розбіжностей до Договору поставки № 1230 від 28.07.2020р. (надалі - Протокол розбіжностей).

Відповідно до розділу 1 Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити Товар на умовах визначених Договором. Найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість Товару, строки поставки узгоджуються сторонами окремою. Підставою для бухгалтерського обліку господарської операції з поставки товару є первинний документ, а саме видаткова накладна. Сторони домовились , що первинний документ підтверджує здійснення господарської операції (п. 1.2. Договору).

Позивачем вказує, що він поставив відповідачу Товар на суму 192 678грн., що підтверджується видатковими накладеними № НФ-0000191 від 16.03.21р., № НФ-0000410 від 10.06.21р. та Товарно-транспортних накладних: ТТН від 16.03.2021 р. та від 10.06.2021р.

Згідно п. 7.3. Договору відповідач повинен оплачувати реалізований ним Товар щотижня.

За поясненнями позивача, у період з 16.03.2021р. по 09.02.2022р. відповідач здійснив 4 платежів в рахунок видаткової накладної № НФ-0000191 від 16.03.21р. що підтверджується платіжним дорученнями. Загальна сума відповідних платежів 68 838грн. Будь-яких інших платежів від ТОВ «СТРОЙ ОПТ» не надходило.

Відповідно до п. 3.7. Протоколу розбіжностей у випадку, коли частина Товару не була реалізована протягом 360 днів з моменту отримання Товару, Покупець має право повернути його. Постачальник зобов`язаний протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту пред`явлення Покупцем письмової вимоги, прийняти цей Товар та/або замінити його.

За посиланням позивача, станом на 15.11.2023р. відповідач прострочив наданому йому відстрочку платежу, не скористався правом повернення товару та має заборгованість перед позивачем у розмірі 123 840 грн. При цьому, як звзаначає позивач, відповідна сума заборгованості включає в себе також залишок заборгованість який виник за попередні поставки, який зафіксований сторонами в Акті звірки взаєморозрахунків, та відповідачем не оплачений.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №1230 від 28.07.2020р. стало підставою для звернення Приватне акціонерне товариство Завод Маяки до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як з`ясовано судом, 28.07.2020р. між Приватним акціонерним підприємством «Завод «Маяк» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» (Покупець) укладено Договір поставки № 1230 та Протокол розбіжностей до Договору поставки № 1230 від 28.07.2020р.

Відповідно до розділу 1 Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити Товар на умовах визначених Договором. Найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість Товару, строки поставки узгоджуються сторонами окремою. Підставою для бухгалтерського обліку господарської операції з поставки товару є первинний документ, а саме видаткова накладна. Сторони домовились , що первинний документ підтверджує здійснення господарської операції (п. 1.2. Договору).

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем на користь відповідача було здійснено поставку товару суму - 192 678грн., що підтверджується видатковими накладеними № НФ-0000191 від 16.03.21р., № НФ-0000410 від 10.06.21р. та Товарно-транспортних накладних: ТТН від 16.03.2021 р. та від 10.06.2021р

Судом враховано, що підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за отриманий товар. При цьому видаткові накладні, за якими відбувалась поставка товару, підписані відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 16.03.2021р. по 09.02.2022р. відповідач здійснив часткову сплату вартості отриманого товару, крім того судом встановлено що за відповідачем рахується залишок заборгованості за попередні поставки товару, який зафіксований сторонами в Акті звірки взаєморозрахунків, та відповідачем не оплачений , у зв`язку з чим наразі за останнім рахується борг у розмірі 123 840 грн.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять відмови відповідача від товару, жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не надано.

Відповідач набувши право власності на товар, що відчужувався на підставі вищезазначених видаткових накладних, тим самим погодився із такою його ціною.

Суд зазначає, що отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договору видаткових накладних.

Судом враховано, що сторонами визначено, що у випадку якщо товар не реалізовується протягом 360 днів з моменту отримання товару, покупець мав право повернути його пред`явивши постачальнику відповідну письмову вимогу.

Отже, якщо товар не реалізується протягом 360 календарних днів і покупець не повертає товар, останній, враховуючи набуття ним права власності на товар, розумний строк виконання своїх зобов`язань, враховуючи інтереси іншої сторони договору, зобов`язаний його оплатити.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивачем зобов`язання виконано та було здійснено поставку товару, проте, з боку відповідача було прийнято товар, частково спалено, та не повернуто такий товар у визначений договором строк.

На спростування доводів відповідача, суд зазначає, що матеріли справи не містять жодних доказів щодо здійснення відповідачем дій, направлених на повернення отриманого товару від позивача.

Також відповідачем не доведено суду, що ним вчинялись дії, зокрема, які направлено на інформування позивача про повернення товару або надання відомостей щодо його реалізації.

Суд вказує, що при оцінці дій сторін за критерієм добросовісності слід виходить з такого: чи вчинила кожна із сторін всі дії, спрямовані на полегшення виконання зобов`язання та на запобігання неможливості виконання; чи проявила кожна із сторін турботу щодо власності іншої сторони; чи дійсно сторони діяли спільно для досягнення мети зобов`язання; чи надавали сторони одна одній необхідну інформацію щодо виконання зобов`язання.

Суд звертає увагу на те, що під час розгляду даної справи відповідачем не вчинено жодної дії і не надано жодного доказу з метою спростування факту існування у нього заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму.

Відтак, посилання відповідача на п.7.3 договору суд оцінює критично, оскільки за умов договору покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня, що не створює підстав вважати, що умовою сплати за товар є саме реалізація відповідачем.

У зв`язку з тим, що позивач виконав свої зобов`язання щодо поставки товару, а тому відповідно до ст.538 Цивільного кодексу України, у відповідача виникло зустрічне зобов`язання розрахуватись за отриманий товар.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 123 840грн. боргу є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Завод Маяки є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, наявними в матеріалах справи в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства Завод Маяки (63401, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Залізнична, буд. 120, код ЄДРПОУ 21189935) до Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОЙ ОПТ (73009, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, буд. 24, офіс 19, код ЄДРПОУ 41481333) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОЙ ОПТ (73009, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, буд. 24, офіс 19, код ЄДРПОУ 41481333) на користь Приватного акціонерного товариства Завод Маяки (63401, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Залізнична, буд. 120, код ЄДРПОУ 21189935) заборгованість в сумі 123 840 (сто двадцять три тисячі вісімсот сорок)грн. та судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18 березня 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна