Ухвала

від 04.03.2024 по справі 921/379/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04 березня 2024 рокуСправа № 921/379/23(606/58/21)УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

Розглянув заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №10077/0.3-25 від 18.09.2023 про звернення стягнення на майно не зареєстроване у встановленому порядку в частках спадкового майна у цивільній справі №606/58/21 (провадження №6/606/21/23)

в межах справи №921/379/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1

За участі представників сторін:

Кредиторів: ОСОБА_2 - адвокат Касперського П.М., Альяного О.А.;

Боржника: не з`явився;

Арбітражний керуючий: не з`явився;

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-франківській та Тернопільській областях: Наконечна О.

Встановив: 24.01.2024 до Господарського суду Тернопільської області надійшов супровідний лист Теребовлянського районного суду Тернопільської області із матеріалами справи № 606/58/21 (провадження №6/606/21/23) за заявою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наконечної І.В. про звернення стягнення на майно не зареєстроване у встановленому порядку в частках спадкового майна, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, а саме у розмірі по 1/9 частин за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , законним представником якої є ОСОБА_1 , а саме: корпоративні права в розмірі 100% статутному фонді Фермерського господарства "С-Богдан", іден. код юридичної особи 40961791, місцезнаходження господарства: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Ласківці - для розгляду.

Ухвалою суду від 29.01.2024 прийнято до розгляду заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звернення стягнення на майно не зареєстроване у встановленому порядку в частках спадкового майна у цивільній справі №606/58/21 (провадження №6/606/21/23) в межах справи №921/379/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний НОМЕР_2 та призначено судове засідання по розгляду заяви на 15 лютого 2024 року; запропоновано стягувачу та боржнику надати суду можливі письмові пояснення щодо заяви заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наконечної І.В. про звернення стягнення на майно, не зареєстроване у встановленому законом порядку.

Ухвалою від 15.02.2024, враховуючи не явку учасників справи та не подання останнім заперечень або спростувань на заяву Відділу примусового виконання рішень, суд відклав судове засідання по розгляду заяви у справі № 921/379/23 (606/58/21) на 04 березня 2024 року.

Присутній представник Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-франківській та Тернопільській областях 04.03.2024 подану заяву підтримала в повному обсязі.

Уповноважений представник кредиторів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо заяви про звернення стягнення на майно не зареєстроване у встановленому порядку в частках спадкового майна у справі №921/379/23(606/58/21) поклався на розсуд суду.

Боржник і керуючий реструктуризацію боргів боржника ОСОБА_1 арбітражний керуючий Соловей Ю.А. в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Клопотань та заяв від боржника чи арбітражного керуючого станом на час розгляду заяви до суду не надходило.

В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

За приписами ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykhv.Russia від 24.07.2003 року, SvitlanaNaumenko v. Ukraine від 09.11.2014р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

З огляду на наведене, заява Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції розглянута судом протягом розумного строку.

Заслухавши пояснення представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-франківській та Тернопільській областях та представника кредиторів, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, суд встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29.07.2021 у справі №606/58/21 позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року в розмірі 39500 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот) доларів США; стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року в розмірі 52666 (п`ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят шість) доларів США 66 центів; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року в розмірі 13166 (тринадцять тисяч сто шістдесят шість) доларів США 66 центів; стягнуто з ОСОБА_3 , законним представником якої є ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року в розмірі 13166 (тринадцять тисяч сто шістдесят шість) доларів США 66 центів; стягнуто з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 3784 (три тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн 62 коп; стягнуто з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 5043 (п`ять тисяч сорок три) грн 94 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 1260 (одна тисяча двісті шістдесят) грн. 98 коп.; стягнути з ОСОБА_3 , законним представником якої є ОСОБА_1 в користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 1260 (одна тисяча двісті шістдесят) грн. 98 коп.

24 вересня 2021 на виконання рішення від 29.07.2021 у справі №606/58/21 Теребовлянським районним судом Тернопільської області видано виконавчий лист.

Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 червня 2022 року у справі №606/58/21 заяву (подання) головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про звернення стягнення на майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку у цивільній справі № 606/58/21 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця задоволено частково; з метою виконання рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29.07.2021 у цивільній справі № 606/58/21, в рахунок погашення боргу по: виконавчому листі № 606/58/21, виданому 24.09.2021 Теребовлянським районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_7 користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного в спадщину, заборгованості за борговими розписками від 12 лютого 2015 року, 01 березня 2018 року в розмірі 39500 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот) доларів США; виконавчому листі № 606/58/21, виданому 24.09.2021 Теребовлянським районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного в спадщину, заборгованості за борговими розписками від 12 лютого 2015 року, 01 березня 2018 року в розмірі 52666 (п`ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят шість) доларів США 66 центів; виконавчому листі № 606/58/21, виданому 24.09.2021 Теребовлянським районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного в спадщину, заборгованості за борговими розписками від 12 лютого 2015 року, 01 березня 2018 року в розмірі 13166 (тринадцять тисяч сто шістдесят шість) доларів США 66 центів; виконавчому листі № 606/58/21, виданому 24.09.2021 Теребовлянським районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_3 , законним представником якої є ОСОБА_1 в користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного в спадщину, заборгованості за борговими розписками від 12 лютого 2015 року, 01 березня 2018 року в розмірі 13166 (тринадцять тисяч сто шістдесят шість) доларів США 66 центів, надати дозвіл державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), в межах виконавчого провадження, звернути стягнення на нерухоме майно не зареєстроване у встановленому законом порядку в частках спадкового майна, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, а саме у розмірі 1/3 частини за ОСОБА_7 , у розмірі 1/3 та 1/9 частин за ОСОБА_6 , у розмірі по 1/9 частин за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , законним представником якої є ОСОБА_1 на: - земельну ділянку кадастровий номер 6125080500:02:001:0014 площею 2,8532 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Буданівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 80383,47 грн; - земельну ділянку кадастровий номер 6125081100:01:001:0263 площею 2,6243 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вербовецької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 88738,58 грн; - земельну ділянку кадастровий номер 6125081100:01:001:1073 площею 0,1644 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вербовецької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4912,86 грн; - земельну ділянку кадастровий номер 6125085200:02:001:0098 площею 0,25 га із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану у с. Ласківці, Теребовлянського району, Тернопільської області; - земельну ділянку кадастровий номер 6125085200:02:001:0101 площею 0,332 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану у с. Ласківці Теребовлянського району Тернопільської області; - земельну ділянку кадастровий номер 6125085200:01:001:0017 площею 0,5 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану у с.Ласківці Теребовлянського району Тернопільської області; - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; в частині звернення стягнення на 51 % у статутному фонді приватного агропромислового підприємства "Богдан", код ЄДРПОУ 31422409 (48153, Тернопільська область, Теребовлянський район, с. Ласківці) - відмовлено.

В подальшому, заступник начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наконечна І.В. звернулася до Теребовлянського районного суду Тернопільської області суду із заявою про звернення стягнення на майно не зареєстроване у встановленому порядку, в якій просить винести ухвалу з метою виконання виконавчих проваджень АСВП №67213968, 672.13407, 67587315, 67587902 відкритих на підставі рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29.07.2021 року у цивільній справі №606/58/21, в рахунок погашення боргу по: виконавчому листі №606/58/21, виданому 24.09.2021 року Теребовлянським районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного в спадщину, заборгованості за борговими розписками від 12 лютого 2015 року, 01 березня 2018 року в розмірі 39500 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот) доларів США; виконавчому листі № 606/58/21, виданому 24.09.2021 року Теребовлянським районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного в спадщину, заборгованості за борговими розписками від і 02 лютого 2015 року, 01 березня 2018 року в розмірі 52666 (п`ятдесят дві тисячі шістсої шістдесят шість) доларів США 66 центів; виконавчому листі № 606/58/21, виданому 24.09.2021 Теребовлянським районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного в спадщину, заборгованості за борговими розписками від 12 лютого 2015 року, 01 березня 2018 року в розмірі 13 166 (тринадцять тисяч сто шістдесят шість) доларів США 66 центів; виконавчому листі № 606/58/21, виданому 24.09.2021 Теребовлянським районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_3 , законним представником якої є ОСОБА_1 в користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного в спадщину, заборгованості за борговими розписками від 12 лютого 2015 року, 01 березня 2018 року в розмірі 13166 (тринадцять тисяч сто шістдесят шість) доларів США 66 центів, надати дозвіл державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах виконавчого провадження, звернути стягнення на майно не зареєстроване у встановленому законом порядку в частках спадкового майна, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, а саме у розмірі 1/3 частини за ОСОБА_7 , у розмірі 1/3 та 1/9 частин за ОСОБА_6 , у розмірі по 1/9 частин за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , законним представником якої є ОСОБА_1 а саме: корпоративні права в розмірі 100 % у статутному фонді Фермерського господарства С-Богдан, ідентифікаційний код юридичної особи 40961971, місцезнаходження господарства: Україна, Тернопільська область, Тернопільський район, село Ласківці.

Ухвалою суду від 26.03.2023 заяву заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наконечної І.В. про звернення стягнення на майно не зареєстроване у встановленому порядку задоволено та з метою виконання рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29.07.2021 у цивільній справі № 606/58/21, на підставі якого відкрито виконавчі провадження АСВП № 67213968, 67213407, 67587315, 67587902, в рахунок погашення боргу по: виконавчому листі № 606/58/21, виданому 24.09.2021 року Теребовлянським районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного в спадщину, заборгованості за борговими розписками від 12 лютого 2.015 року, 01 березня 2018 року в розмірі 39500 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот) доларів США; виконавчому листі № 606/58/21, виданому 24.09.2021 Теребовлянським районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного в спадщину, заборгованості за борговими розписками від 12 лютого 2015 року, 01 березня 2018 року в розмірі 52666 (п`ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят шість) доларів США 66 центів; виконавчому листі № 606/58/21, виданому 24.09.2021 Тсребовлянським районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного в спадщину, заборгованості за борговими розписками від 12 лютого 2015 року, 01 березня 2018 року в розмірі 13166 (тринадцять тисяч сто шістдесят шість) доларів США 66 центів; виконавчому листі № 606/58/21, виданому Теребовлянським районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_3 , законним представником якої є ОСОБА_1 в користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного в спадщину, заборгованості за борговими розписками від 12 лютого 2015 року, 01 березня 2018 року в розмірі 13166 (тринадцять тисяч сто шістдесят шість) доларів США 66 центів, надано дозвіл державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільських областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах виконавчого провадження, звернути стягнення на майно не зареєстроване у встановленому законом порядку в частках спадкового майна, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, а саме у розмірі 1/3 частини за ОСОБА_7 , у розмірі 1/3 та 1/9 частин за ОСОБА_6 , у розмірі по 1/9 частин за ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , законним представником якої є ОСОБА_1 , а саме: корпоративні права в розмірі 100 % у статутному фонді Фермерського господарства "С-Богдан", ідентифікаційний код юридичної особи 40961971, місцезнаходження господарства: Україна, Тернопільська область Тернопільський район село Ласківці.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 21.12.2023 справі №606/58/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково; ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 липня 2023 року за заявою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наконечної Ірини Валеріївни про звернення стягнення на майно, не зареєстроване у встановленому порядку, в частині вирішення заявлених вимог до ОСОБА_1 скасовано; справу №606/58/21 в даній частині передано до Господарського суду Тернопільської області, на розгляді якого перебуває справа №921/379/23 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 ; в решті ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 липня 2023 року - залишено без змін.

За приписами частини 10 статті 336 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

В обґрунтування поданої заяви, заступник начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зазначає, що перебуває виконавче провадження №67587315 з примусового виконання виконавчого листа № 606/58/21 від 24.09.2021 виданого Теребовлянським районним судом Тернопільської області, резолютивною частиною якого встановлено: "стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року в розмірі 13166 доларів США 66 центів. Виконавче провадження № 67587902 з примусового виконання виконавчого листа №606/58/21 від 24.09.2021 виданого Теребовлянським районним судом Тернопільської області, резолютивною частиною якого встановлено: стягнути з ОСОБА_3 , законним представником якої є ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року в розмірі 13166 доларів США 66 центів". Станом на час розгляду заяви рішення Теребовлянського районного суду у справі №606/58/21 з примусового виконання вищезазначених виконавчих проваджень боржниками не виконано, що підтверджується відсутністю будь яких заходів боржників щодо виконання рішення суду, а саме: ненадання декларації про доходи та майно, не реагування на виклики державного виконавця (що містяться в матеріалах виконавчих проваджень) щодо сплати боргу або надання підтверджуючих документів про сплату.

При цьому, вказує на те, що із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, слідує, що спадкодавець ОСОБА_10 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) фермерського господарства "С-Богдан", ідент. код 40961971, розмір внеску спадкодавця ОСОБА_11 - 1 000 000,00 грн, що становить 100% у статутному фонді. Згідно статут ФГ "С-Богдан" ОСОБА_11 є засновником (власником) господарства Члени господарства на момент затвердження та реєстрації цього Статуту відсутні. Враховуючи, те, що спадщину ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняли його сини ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дружина ОСОБА_11 ОСОБА_6 , кожен із них успадкував по 1/3 частці спадковго майна. Разом з тим, померлий ОСОБА_12 за життя спадщину після смерті батька ОСОБА_13 прийняв, але не отримав у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину. Спадщину ОСОБА_12 , який успадкував 1/3 частку померлого ОСОБА_11 прийняли його дружина ОСОБА_1 та їх дочка ОСОБА_3 2018 року народження ( інтереси якої представляє її законний представник мати дитини) та мати ОСОБА_6 .. Окрім того, звертає увагу на висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.10.2021 у справі №922/3059/16, що якщо частка 100% у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства належать одній особі: особа за аналогією механізму відчуження частки учасником ТОВ може відчужити належну їй частку (100%) іншій особі, і не обов`язково члену своєї сім`ї.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Згідно вимог ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів та посадових осіб спрямованих на виконання рішень судів та інших органів, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень встановлених Законом України Про виконавче провадження та іншими нормативно - правовими актами виданими на підставі згаданого закону. Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Основні положення здійснення виконавчого провадження закріплено Законом України Про виконавче провадження. Законом передбачено вичерпний перелік виконавчих документів, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, встановлюються певні вимоги до оформлення виконавчих документів та передбачено певний порядок прийняття виконавчого документа до виконання, відкриття виконавчого провадження, провадження виконавчих дій спрямованих на належне та своєчасне виконання рішень судів або інших уповноважених на це законом органів. Виконавче провадження є завершальною стадією судового процесу та ґрунтується на засадах законності, рівності прав громадян, обов`язковості виконання судових рішень та рішень інших уповноважених органів.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч.2 ст. 48 Закону).

Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

07.07.2023 Господарським судом Тернопільської області у справі №921/379/23 постановлено ухвалу, якою відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та 07.07.2023 оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

12.09.2023 на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшли заяви від ОСОБА_5 про визнання грошових вимог відносно боржника ОСОБА_1 в сумі 481 504, 75 грн та ОСОБА_4 / АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 / про визнання грошових вимог відносно боржника ОСОБА_1 в сумі 121 899, 87 грн.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.10.2023 у справі №921/379/23 визнано кредиторами у справі №921/379/23 відносно боржника ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 : - ОСОБА_5 / АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 / в сумі 481 504,75 грн: Черговість задоволення грошових вимог кредитора: в сумі 5 368,00 грн - судовий збір за подання заяви про визнання кредитором (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів), в сумі 481 504,75 грн друга черга; - ОСОБА_4 / АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 / в сумі 121 899,87 грн: Черговість задоволення грошових вимог кредитора: в сумі 5 368,00 грн - судовий збір за подання заяви про визнання кредитором (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів), в сумі 121 899,87 грн друга черга; зобов`язано керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які відповідно до п.1 ч. 4 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення цієї ухвали; зобов`язано керуючого реструктуризацією надати суду протокольне рішення зборів кредиторів боржника щодо розгляду звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність та матеріали інвентаризації майна боржника.

Отже, станом на час розгляду даної заяви процедура реструктуризації боргів відносно боржника ОСОБА_1 не завершена.

У абзаці третьому частини першої статті 1 КУзПБ спеціальний закон визначає банкрутство як визнану господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.

Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого є пропорційне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника із дотриманням балансу інтересів боржника, кредиторів та інших учасників справи про банкрутство.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України (стаття 2 КУзПБ).

За визначенням у статті 1 КУзПБ кредитор це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

За змістом частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі, зокрема:

- пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі;

- пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом;

- арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Таким чином визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку.

Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16.

Тлумачення сукупності цих приписів дає підстави для висновку, що особа, яка заявляє грошові вимоги до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, може реалізувати своє право на задоволення таких вимог через набуття статусу кредитора (конкурсного, поточного, забезпеченого) виключно з підстав і в порядку, передбачених КУзПБ, з урахуванням особливостей і черговості задоволення таких вимог згідно з реєстром вимог кредиторів (стаття 64 КУзПБ) та встановлених спеціальним законом обмежень виконання боржником зобов`язань перед кредиторам, зокрема мораторію на задоволення вимог кредиторів, що вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини третьої статті 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж та у разі виконання рішень у немайнових спорах, а також забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий. Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу (частина п`ята статті 41 КУзПБ).

Отже, набуття статусу кредитора з вимогами боржника у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, пред`явлених у встановленому Законом порядку (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).

Тобто, лише за сукупністю, встановлених спеціальним законом про банкрутство, КУзПБ дій (пред`явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; не втрата цього права у зв`язку з позовною давністю, тощо); визнання їх судом) кредитор може набути правового статусу учасника у справі про банкрутство.

З огляду на наведене Верховний Суд акцентує, що спеціальним законом про банкрутство (КУзПБ), передбачено певну процедуру набуття особами, які мають грошові вимоги до боржника, статусу кредитора, виключно, дотримання якої є обов`язковою підставою задоволення таких вимог у процедурі банкрутства з урахуванням визначених законом особливостей, залежно від підстав, часу виникнення та черговості задоволення вимог.

Особа, що не набула статусу кредитора за правилами КУзПБ, за виключеннями встановленими цим кодексом не може вимагати задоволення її грошових вимог у справі про банкрутство.

Таким чином, враховуючи, що ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17.10.2023 визнано кредитором відносно фізичної особи ОСОБА_1 , зокрема, ОСОБА_5 / АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 /, який є стягувачем за виконавчим листом від 29.07.2021, виданим Теребовлянським районним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12.02.2015 та 01.03.2018 в розмірі 13166,66 доларів США, суд дійшов висновку, що вчинення державним виконавцем виконавчих дій, а саме: звернення стягнення на майно не зареєстроване у встановленому порядку в частках спадкового майна суперечить положенням ст.ст. 41,131 Кодексу України з процедур банкрутства, які передбачають задоволення вимог кредиторів виключно в межах провадження у справі про банкрутство /неплатоспроможність/.

Статтею 3 ГПК України визначено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, у пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до його положень.

Проте із втратою чинності Закону про банкрутство відповідні зміни до ГПК України стосовно спеціального законодавчого акту з питань банкрутства внесені не були.

Відповідно до статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України

За усталеною правовою позицією, що послідовно викладена у постановах Верховного Суду зокрема від 23.05.2018 у справі №915/2069/15, від 04.09.2018 у справі №922/4379/16, від 22.10.2019 у справі №904/10560/17, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і спеціальні норми закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

За своєю суттю виконавче провадження та процедура банкрутства є різними процедурами, які прямо не пов`язані між собою, мають різні механізм правового регулювання та мету.

У висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 зазначено, що при існуванні складної змістової колізії застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб`єктів правовідносин.

Системний аналіз відповідних норм ГПК України та КУзПБ дає підстави стверджувати, що саме норми КУзПБ найбільш повно та точно врегульовують правовідносини щодо стягнення за грошовими вимогами до особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство /неплатоспроможність/, регламентують підстави і порядок їх заявлення, визнання господарським судом та задоволення у процедурі банкрутства таких вимог.

У постанові від 22.07.2021 у справі №905/1642/19 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду сформував таку правову позицію, а саме: стаття 336 ГПК України є загальною нормою відносно спеціальних норм статей 39, 41, 45, 60 КУзПБ, що визначають підстави та виключний порядок реалізації грошових вимог у справі про банкрутство, отже ініціювання виконавцем чи стягувачем звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, стосовно такої відкрито провадження у справі про банкрутство, за заявою в порядку статті 336 ГПК України, не забезпечить можливості задоволення таких грошових вимог у процедурі банкрутства, адже суперечить зазначеним вище приписам спеціального закону, тому не є ефективним способом захисту інтересів стягувача у виконавчому провадженні та не відповідає його меті, що може бути достатньою підставою для відмови у задоволенні такої заяви.

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає, що заява Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №10077/0.3-25 від 18.09.2023 про звернення стягнення на майно не зареєстроване у встановленому порядку в частках спадкового майна задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 232-235, 336 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволені заяви Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №10077/0.3-25 від 18.09.2023 про звернення стягнення на майно не зареєстроване у встановленому порядку в частках спадкового майна - відмовити.

2. Відповідно до статті 6 ГПК України, оскільки сторони у справі мають можливість отримувати судові рішення через підсистеми (модулі) "Електронний кабінет" та "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, копії судових рішень у даній справі будуть направлятися судом на їх адресу виключно в електронній формі, що не позбавляє учасника справи права отримати копію відповідного судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

3. Копію ухвали надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

- ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 ;

- ОСОБА_5 , АДРЕСА_5 .

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 ГПК України до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 18.03.2024.

СуддяА.М. Сидорук