Рішення

від 12.03.2024 по справі 922/4819/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. ХарківСправа № 922/4819/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши заяву (вхідний № 6239 від 06 березня 2024 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС СТАР" про відшкодування судових витрат на правову (правничу) допомогу по справі

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Стар" до Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "СВ" про стягнення 467862, 25 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС СТАР", м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "СВ", с. Руська Лозова, Дергачівського району, Харківської області, в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості 467862,25 грн, з яких 434700,00 грн основного боргу за надані транспортно-експедиційні послуги та 33162,25 грн штрафних санкцій за договором № 14/03/18 від 14 березня 2018 року. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05 березня 2024 року позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "СВ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС СТАР" суму заборгованості 467862,25 грн, з яких 434700,00 грн основного боргу за надані транспортно-експедиційні послуги, 33162,25 грн штрафних санкцій за договором № 14/03/18 від 14 березня 2018 року, а також 7017,94 грн судового збору.

06 березня 2024 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС СТАР" подано заяву про відшкодування судових витрат на правову (правничу) допомогу, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 63750,00 грн витрат на правову (правничу) допомогу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 березня 2024 року призначено заяву (вхідний № 6239 від 06 березня 2024 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС СТАР" про відшкодування судових витрат на правову (правничу) допомогу в судовому засіданні на 12 березня 2024 року о 13:20 годин.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у заяві про відшкодування судових витрат на правову (правничу) допомогу просить розглядати заяву без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС СТАР".

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день і час розгляду заяви був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Розглянувши матеріали справи та заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС СТАР" про відшкодування судових витрат на правову (правничу) допомогу, судом встановлено наступне.

Згідно частини 2 статті 126 Кодексу, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Кодексу). У частині 3 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи 07 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС СТАР" (клієнтом) та Адвокатським об`єднанням "КОРНЕВИ І ПАРТНЕРИ" (Адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги, відповідно до умов пункту 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе обов`язок надати клієнту професійну правничу (правову) допомогу відповідно до чинного законодавства України за запитом клієнта, шляхом надання йому послуг, які відносяться до видів адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а клієнт, зі свого боку, зобов`язується прийняти вказані послуги та оплатити їх на умовах передбачених договором.

Відповідно до пункту 2.1. договору про надання правничої (правової) допомоги Гонорар адвокатського об`єднання - винагорода за надання правничої (правової) допомоги за цим договором, розмір якого та порядок оплати узгоджується сторонами окремо і оформлюється як додаток № 1 до цього договору

Згідно пункту 2.2. договору про надання правничої (правової) допомоги до гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору

Відповідно до пункту 2.3. договору про надання правничої (правової) допомоги клієнт оплачує правничу (правову) допомогу у безготівковій формі.

Згідно пункту 1 додатку № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги гонорар Адвокатського об`єднання визначається у формі погодинної оплати за надання правничої (правової) допомоги клієнту із розрахунку вартості однієї години роботи Адвокатського об`єднання у сумі 1500,00 грн. До суми гонорару входить надання клієнту правничої (правової) допомоги за запитом клієнта, шляхом надання йому послуг, які відносяться до видів адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до пункту 2 додатку № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги гонорар має оплачуватися клієнтом не пізніше п`яти днів з моменту надання послуги та пред`явлення акта прийому-передачі наданих послуг.

Згідно Актів приймання-передачі наданих послуг від 12 липня 2023 року, 26 вересня 2023 року, 08 листопада 2023 року, 26 грудня 2023 року та 12 лютого 2024 року Адвокатське об`єднання "КОРНЕВИ І ПАРТНЕРИ" надало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС СТАР" прийняло послуги згідно договору про надання правничої (правової) допомоги та додаткової угоди № 1 до договору.

Загальна кількість наданих послуг згідно Актів приймання-передачі послуг від 12 липня 2023 року, 26 вересня 2023 року, 08 листопада 2023 року, 26 грудня 2023 року та 12 лютого 2024 року складає суму у розмірі 63750,00 грн.

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатами професійної правничої допомоги позивачу у даній справі.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Витрати, понесені позивачем в даній справі на правову (правничу) допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвокатом, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 Кодексу). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Кодексу). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Кодексу).

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначена позиція суду щодо застосування статті 129 Господарського процесуального кодексу України узгоджується із позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, та позицією касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1785/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 908/374/19, від 25 червня 2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14 листопада 2018 року від якого об`єднана палата у постанові від 03 листопада 2019 року у справі №922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Враховуючи конкретні обставини справи, суд, детально проаналізувши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тощо, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 63750,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 123, 126, 129, 232-236, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву (вхідний № 6239 від 06 березня 2024 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС СТАР" про відшкодування судових витрат на правову (правничу) допомогу задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "СВ" (62332, Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, вул. Польова, 11, код ЄДРПОУ 25470089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС СТАР" (61099, м. Харків, вул. Танкопія, буд. 35/2, кв. 96, код ЄДРПОУ 41731840) 63750,00 грн судових витрат на правову (правничу) допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне додаткове рішення складено 18.03.2024 року.

Суддя П.В. Хотенець