Ухвала

від 18.03.2024 по справі 925/339/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" березня 2024 р. Справа № 925/339/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 , м. Київ

про забезпечення позову до подання позову,

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2024 року від ОСОБА_1 до Господарського суду Черкаської області надійшла заява про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго, акціонерного товариства Українські розподільні мережі, приватного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКА ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧА СЕРВІСНА КОМПАНІЯ про:

- визнання недійсним рішення акціонерного товариства Українські розподільні мережі та приватного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКА ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧА СЕРВІСНА КОМПАНІЯ про затвердження бюлетеня №1 для голосування (щодо інших питань порядку денного, крім обрання органів товариства) на позачергових дистанційних загальних зборах акціонерів публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго, дата проведення - 25.12.2023

та бюлетеня №2 для кумулятивного голосування на позачергових дистанційних загальних зборах акціонерів публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго, дата проведення - 25.12.2023;

- про визнання недійсними рішення позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго, оформлених протоколом №3/2023 від 03.01.2024;

- про визнання недійсними рішень наглядової ради публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго, оформлених протоколом від 29.02.2024.

В обґрунтування підстав майбутнього позову ОСОБА_1 зазначає, що позивач є акціонером ПАТ Черкасиобленерго та є власником простих іменних голосуючих акцій у кількості 1 штука, номінальною вартістю 0,25 грн.

Акціонерне товариство Українські розподільні мережі розмістило на власному веб-сайті https://www.udg-energy.com.ua повідомлення про проведення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ Черкасиобленерго.

Датою проведення загальних зборів (дата завершення голосування) - 25 грудня 2023 року.

Бюлетені для голосування розміщуватимуться у вільному для акціонерів доступі на сторінці https://www.udg-energy.com.ua/акціонерам/повідомлення/.

Проект порядку денного:

1. Внесення змін до Статуту Товариства шляхом викладення його в новій редакції.

2. Внесення змін до Положення про наглядову раду Товариства шляхом викладення його в новій редакції.

3. Прийняття рішення про припинення повноважень членів наглядової ради Товариства.

4. Обрання членів наглядової ради Товариства.

5. Затвердження умов цивільно-правових договорів, що укладаються з членами наглядової ради встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, уповноваженої на підписання договорів з членами наглядової ради.

6. Компенсація Товариством АТ Українські розподільні мережі витрат на організацію, підготовку та проведення позачергових загальних зборів.

Заявник вказує, що скликання та проведення позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів ПАТ Черкасиобленерго відбулось із порушенням Статуту ПАТ Черкасиобленерго, Положення про загальні збори та ст. 73 Закону України Про акціонерні товариства.

Позивач як акціонер був позбавлений права на участь в управлінні Товариством, зокрема, щодо внесення пропозиції стосовно кандидатур до складу наглядової ради Товариства, в тому числі стосовно своєї кандидатури.

Склад наглядової ради Товариства був сформований незаконно.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення майбутнього позову ОСОБА_1 вказує, що з моменту прийняття рішення загальними зборами акціонерів ПАТ Черкасиобленерго, в частині обрання членів наглядової ради, даним складом можуть бути прийняті ряд важливих для господарської діяльності Товариства рішень.

Порушення порядку формування складу наглядової ради ПАТ Черкасиобленерго, в кінцевому результаті може негативно вплине на фінансове становище та господарську діяльність ПАТ Черкасиобленерго акціонером якого є позивач, а, отже, порушує його права як акціонера.

Отже, на думку заявника, для дотримання господарських інтересів Товариства та корпоративних інтересів позивача як акціонера існує об`єктивна необхідність в забезпеченні позову для унеможливлення ускладнення ефективного поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся.

Заявник також вказує, що оскільки він як акціонер ПАТ Черкасиобленерго не погоджується із рішенням, яким був сформований новий склад наглядової ради ПАТ Черкасиобленерго та з рішенням, яке було прийнято цієї незаконно сформованою наглядовою радою, то до вирішення питання щодо правомірності чи неправомірності цього рішення, на підставі нього не можуть вчинятись/проводитись будь-які реєстраційні дії, що пов`язані із внесенням на підставі цього оскаржуваного рішення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань щодо ПАТ Черкасиобленерго.

Внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо нового складу виконавчого органу ПАТ Черкасиобленерго призведуть до того, що позивач як акціонер буде вимушений звертатись до суду із новими позовами з метою повернення до стану, який був до прийняття оскаржуваного рішення та проведення на підставі нього реєстрації, зокрема, щодо господарської діяльності ПАТ Черкасиобленерго.

У такому разі це виключає ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він буде звертатися із відповідним позовом до суду, шляхом подання лише одного позову.

Отже, з метою забезпечення виконання рішення суду, заявник просить суд, забезпечити відповідний позов шляхом заборони державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго (код ЄДРПОУ 22800735) та вносити будь-які записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань щодо публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго (код ЄДРПОУ 22800735), у тому числі, щодо внесення змін до відомостей про виконуючого обов`язки генерального директора ПАТ Черкасиобленерго ОСОБА_2 , призначеного рішенням наглядової ради ПАТ Черкасиобленерго, що оформлене протоколом від 29 лютого 2024 року.

Саме прийняття рішень виконавчим органом Товариства, що був обраний членами наглядової ради, які відповідно до норм чинного законодавства України не могли бути обраними до даного виконавчого органу Товариства, і є, на думку заявника, тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Також, заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача в якості акціонера Товариства, за захистом яких позивач звернувся до суду, оскільки функціонування незаконно обраної наглядової ради Товариства та виконавчого органу у теперішньому складі продовжить порушувати права позивача та законні інтереси в якості власника пакета акцій Товариства через відсутність у складі вказаного органу управління незалежних директорів та законно призначеного виконавчого органу, та наражатиме усіх акціонерів Товариства на ризик визнання рішень наглядової ради та рішень виконавчого органу недійсними, що може призвести до негативних наслідків, які можуть відобразитись на господарській діяльності та, як наслідок, на розмірі дивідендів, що підлягають виплаті.

Заявник вказує, що оскільки заходи забезпечення позову, про який просить позивач, спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті (statusquo) та жодним чином не порушують права відповідачів та третіх осіб, то вони є співмірними позовним вимогам.

Натомість такі заходи спроможні забезпечити ефективне відновлення прав позивача та фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 , судом враховано наступне:

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 1 ч. 1, ч. 3 ст. 138 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Згідно ч. 1, 2 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 140 ГПК України, зокрема, передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 25.03.2019 року у справі № 920/622/18).

Отже, питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру позовних вимог та обставин справи, а заявлений захід забезпечення позову має перебувати у зв`язку з предметом позовної вимоги.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (судом враховано правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 27.11.2023 року у справі № 903/639/23. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Суд зазначає, що обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Саме на відновлення порушеного права та охоронюваного законом інтересу подається позов, а заходи забезпечення позову, у такому випадку, забезпечують можливість ефективного відновлення порушеного права та охоронюваного законом інтересу, у випадку задоволення позову.

За ч. 5 ст. 137 ГПК України, не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору.

Оскільки за змістом ст. 4 ГПК України об`єктом захисту, у тому числі судового, є лише порушене, невизнане або оспорюване право чи охоронюваний законом інтерес, а не потенціальна можливість порушення таких прав позивача у майбутньому, то і заходи забезпечення позову мають убезпечувати позивача від подальших порушень його прав та перебувати у взаємозв`язку із заявленими позовними вимогами.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Судом враховано, що предметом майбутнього позову по даній справі є визнання недійсним рішень акціонерів про затвердження бюлетенів для голосування, а також про визнання недійсними рішень позачергових дистанційних загальних зборів акціонерного товариства, оформлених протоколом №3/2023 від 03 січня 2024 року та рішень наглядової ради, оформлених протоколом від 29 лютого 2024 року.

ОСОБА_1 є акціонером ПАТ Черкасиобленерго та є власником простих іменних голосуючих акцій у кількості 1 штука, номінальною вартістю 0,25 грн.

Стала судова практика виходить з розширювального тлумачення змісту поняття порядку прийняття рішення та визначає, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства є: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №915/540/16).

Велика Палата Верховного Суду прямо вказує, що рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №924/641/17), але зауважує та конкретизує, що права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №915/540/16).

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (стаття 4 ГПК).

Відповідно до частин першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина перша статті 16 ЦК передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права (постанова Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20).

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 ЦК, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).

Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland)).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі Афанасьєв проти України зазначено, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Таким чином, виходячи зі змісту статей 15, 16 ЦК, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність); відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22.06.2021 у справі №220/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76)

Отже, рішення загальних зборів та рішення наглядової ради товариства можуть бути оскаржені в судовому порядку акціонером товариства шляхом пред`явлення позову про визнання їх недійсними, якщо такі рішення не відповідають вимогам законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства або, якщо порушено порядок прийняття такого рішення, а також, якщо вони порушують права чи законні інтереси такого акціонера товариства.

Водночас, позивач за таким позовом має довести спроможність судового рішення про визнання недійсним рішення загальних зборів та/або рішення загальних зборів призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити його права та законні інтереси, на захист яких було подано такий позов.

Вирішуючи питання, чи підлягає захисту порушене право, суд має дати оцінку чи не спричинить задоволення позову порушення прав інших осіб, та чи не завдасть їм шкоди (частина третя статті 16, частини друга, третя статті 13 ЦК).

Такий підхід, коли рішення загальних зборів може бути скасоване за позовом міноритарного акціонера лише з підстав обрання наглядової ради без дотримання законодавства щодо кількості незалежних директорів, може суттєво дестабілізувати та заблокувати роботу підприємства та призвести до непропорційного втручання суду у питання корпоративного управління та господарської діяльності товариства.

Обов`язковому доведенню підлягає факт зловживання наглядової радою при прийнятті нею рішень, прийняття рішень в інтересах основного тримача акцій (ключового акціонера) і при цьому не в інтересах міноритарних акціонерів та самого товариства.

Судом враховано, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову судом не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Проаналізувавши обставини, які викладені у заяві про забезпечення позову, суд зазначає, що у даному випадку права та інтереси позивача, який не погоджуються з прийнятими рішеннями зіставляються з правами та інтересами інших акціонерів та самого Товариства, що свідчить про відсутність співмірності між обраним заходом забезпечення позову та позовними вимогами, позаяк наслідки вжиття відповідного заходу не виключають порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших осіб.

З урахуванням вищевикладеного у сукупності суд дійшов висновку про те, що вжиття судом заходів забезпечення позову, може впливати на права та охоронювані законом інтересів інших осіб (акціонерів), що не є учасниками даного судового процесу, а також, що заявником достатньо не обґрунтовано та не доведено наданими суду доказами наявності визначених підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову, у зв`язку із чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення заяви не має.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви від 14 березня 2024 року залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя А.В.Васянович