Рішення

від 18.03.2024 по справі 926/5196/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/5196/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Володимира Байталюка, за участю помічниці судді Олесі Віщук, розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»

до Глибоцького виробничого управління житлово-комунального господарства

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 460561,73 грн

Представники сторін не з`явилися.

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (58000, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. П. Целана, 6, код ЄДРПОУ 42102122) звернулося з позовом до Глибоцького виробничого управління житлово-комунального господарства (60400. Чернівецька область, Чернівецький район, смт. Глибока, вулиця Героїв Небесної Сотні, будинок 56, код ЄДРПОУ 03357553) у змісті якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію за період з квітня по вересень 2023 року в сумі 455474,27 (чотириста п`ятдесят п`ять тисяч чотириста сімдесят чотири гривні 27 коп.) грн, інфляційні втрати у розмірі 1202,01 (одна тисяча двісті дві гривні 01 коп.) грн та 3 % річних у розмірі 3885,45 грн (три тисячі вісімсот вісімдесят п`ять гривень 45 коп.).

Позов обґрунтовується неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 06.01.2023.

2. Хід розгляду справи та короткий зміст ухвал суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Байталюку В. Д.

Ухвалою суду від 05.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.12.2023.

Ухвалою суду від 20.12.2023 відкладено підготовче засідання на 09.01.2024.

У судовому засіданні, 09.01.2024, суд постановив протокольну ухвалу якою відкладено підготовче засідання на 24.01.2024.

У судовому засіданні, 24.01.2024, суд постановив протокольну ухвалу якою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 14.02.2024.

26.01.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання в якому просить суд визнати поважними причини пропуску процесуального строку для подання доказів та поновити його. Крім того просить суд долучити до матеріалів справи в якості доказу платіжну інструкцію № 1493 від 11.12.2023 на суму 10000,00 грн, сума згідно якої сплачена відповідачем та зарахована позивачем в період боргу за квітень 2023 року.

14.02.2024 представників сторін було повідомлено про неможливість проведення судового засідання у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Байталюка В. Д.

Ухвалою суду від 26.02.2024 призначено розгляд справи по суті на 11.03.2024.

11.03.2024 представники сторін у судове засідання не з`явилися.

Представник відповідача Глибоцького виробничого управління житлово-комунального господарства, в судові засідання жодного разу не з`явився, конституційним правом на захист своїх прав не скористався, причин неприбуття не повідомив, відзиву на позов не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення та довідками про доставку документів до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд».

Згідно частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов до висновку про наявність підстав для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

06 січня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» та Глибоцьким виробничим управлінням житлово-комунального господарства було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 2.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що постачальник зобов`язався продати споживачу з 01.01.2023 до 31.12.2023 товар «код ДК 021:2015:09310000-5 «Електрична енергія» для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач зобов`язався оплатити постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» постачало електричну енергію за адресами, зазначеними у додатку № 2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 06.01.2023.

20.09.2023 позивач звернувся до оператора системи розподілу електричної енергії (на території Чернівецької області AT «Чернівціобленерго») із запитом № 12.5/3790 щодо підтвердження інформації про те, що відповідача в період квітень-серпень 2023 року було включено до реєстру споживачів товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», як постачальника електричної енергії та надання відомостей про обсяги споживання електричної енергії даним споживачем за вказаний період.

22.11.2023 листом № 17/03-02/3332 AT «Чернівціобленерго» підтвердило, що в період квітень-серпень 2023 року Глибоцьке ВУЖКГ було включено до реєстру споживачів товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» з наступними обсягами споживання електричної енергії:

за квітень 2023 року спожито 17 251 кВт*год;

за травень 2023 року спожито 13 738 кВт*год;

за червень 2023 року спожито 14 881 кВт*год;

за липень 2023 року спожито 13 667 кВт*год;

за серпень 2023 року спожито 13 884 кВт*год.

20.11.2023 позивач звернувся до оператора системи розподілу електричної енергії (на території Чернівецької області AT «Чернівціобленерго») із запитом № 12.5/4907 щодо підтвердження інформації про те, що відповідача у вересні 2023 року було включено до реєстру споживачів товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», як постачальника електричної енергії та надання відомостей про обсяги споживання електричної енергії даним споживачем за вказаний період.

22.11.2023 листом № 17/03-02/3758 AT «Чернівціобленерго» підтвердило, що у вересні 2023 року Глибоцьке ВУЖКГ було включено до реєстру споживачів товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» з обсягом споживання електричної енергії 13024 кВт*год.

Відповідно до пункту 5.1 ціна Договору становила 1190857,01 грн, в т.ч. ПДВ 198476,17 грн. Ціна за одиницю товару включає в себе вартість послуг оператора системи щодо надання послуг з розподілу електричної енергії, які необхідні для виконання цього Договору. Інформація про розмір тарифу на послуги з розподілу електричної енергії визначено в Додатку № 1 до Договору. Вказані послуги оплачуються споживачем через постачальника (п. 5.4 Договору).

Згідно пункту 5.11 Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 4.12 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», споживач зобов`язаний протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку сплатити за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, але не пізніше 20 календарного дня наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Позивач виставив відповідачу наступні рахунки на оплату за фактично спожиту електричну енергію та Акти прийняття-передавання товарної продукції - електричної енергії:

за квітень 2023 року - рахунок № 10612 від 26.04.2023 та Акт прийняття-передавання товарної продукції - електричної енергії від 26.04.2023 на суму 93379,42 грн;

за травень 2023 року - рахунок № 14109 від 25.05.2023 та Акт прийняття-передавання товарної продукції - електричної енергії від 25.05.2023 на суму 74363,60 грн;

за червень 2023 року - рахунок № 18078 від 30.06.2023 та Акт прийняття-передавання товарної продукції - електричної енергії від 30.06.2023 на суму 84577,57 грн.

за липень 2023 року - рахунок № 21233 від 24.07.2023 та Акт прийняття-передавання товарної продукції - електричної енергії від 24.07.2023 на суму 80416,42 грн.

за серпень 2023 року - рахунок № 25433 від 31.08.2023 та Акт прийняття-передавання товарної продукції - електричної енергії від 31.08.2023 на суму 94194,52 грн.

за вересень 2023 року - рахунок № 32470 від 30.09.2023 та Акт прийняття-передавання товарної продукції - електричної енергії від 30.09.2023 на суму 88359,94 грн.

Пунктом 5.12 Договору передбачено, що по закінченні розрахункового періоду постачальник зобов`язаний надати для підписання споживачу Акт приймання-передачі електричної енергії. Споживач зобов`язаний розглянути та підписати вказаний акт у строк, що не перевищує 5 (п`яти) робочих днів або надати вмотивовану відмову від підписання такого акту, у цей же строк. Акт приймання-передачі електричної енергії має містити інформацію про розрахунок ціни за одиницю товару згідно умов цього Договору та іншу інформацію згідно з вимогами Договору.

Оплата за електричну енергію здійснюється, за умови повного розрахунку за поставлену електричну енергію у відповідному розрахунковому періоді. Споживач здійснює оплату згідно виставленого постачальником рахунку на оплату, на підставі підписаного сторонами Акта приймання-передачі електричної енергії не пізніше протягом п`яти робочих ніж днів з моменту його підписання, шляхом оплати повної вартості спожитої електричної енергії (п. 5.13 Договору).

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 Договору, споживач зобов`язався забезпечувати своєчасну та повну оплату за спожиту електричну енергію згідно з умовами цього Договору.

Згідно пункту 9.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками (за наявності) і діє до 31.12.2023 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків (п. 13.1 Договору).

Позивач 21.09.2023 та 21.11.2023 повторно направляв вищезазначені рахунки та Акти прийняття - передавання товарної продукції електричної енергії за період квітень-серпень 2023 року на загальну суму 455474,27 грн разом з претензією № 125/4908 щодо добровільної сплати заборгованості за спожиту електричну енергію, яка залишена останнім без відповіді.

Крім того, за неналежне та несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 1202,01 грн за період з червня 2023 року по жовтень 2023 року та 3 % річних в сумі 3885,45 грн за період з 22.05.2023 по 23.10.2023.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Дослідивши матеріали справи та клопотання представника позивача про долучення доказів про часткову оплату заборгованості суд встановив, що після відкриття провадження у справі Глибоцьким виробничим управлінням житлово-комунального господарства перераховано на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» кошти на загальну суму 10000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1493 від 11.12.2023, яка містяться у матеріалах справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що провадження по справі № 926/5196/23 в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у поданому клопотанні зазначив, що зарахував отримані кошти від відповідача в період боргу за квітень 2023 року, тобто сума заборгованості за вказаний місяць становить 23562,22 грн. Отже, сума позовних вимог становить 450561,73 грн з яких: основний борг в сумі 445474,27 грн, інфляційні втрати в сумі 1202,01 грн та 3 % річних в сумі 3885,45 грн.

4. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» з 02.05.2018 зареєстроване як юридична особа.

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) № 429 від 14.06.2018 товариству з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» надано ліцензію на постачання електричної енергії відповідачу.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії». Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Відповідно до п. 3.1.1 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії».

Згідно частини першої статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу та інші договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Статтею 276 Господарського кодексу України визначено, що загальна кількість енергії, яка відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі, виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно частини першої статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 3.1.1 розділу III ПРРЕЕ, постачання електричної енергії споживачам здійснюється обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Постачання електричної енергії електропостачальником здійснюється з дотримання ПРРЕЕ. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу, який затверджує Регулятор (частини 6, 7, 11 ст. 56 Закону «Про ринок електричної енергії»).

Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Згідно абзацу 2 пункту 6.1.16 ПРРЕЕ до припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу попередній електропостачальник зобов`язаний забезпечувати постачання електричної енергії на умовах чинного договору.

Згідно з пунктом 4.13. ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 3885,45 грн та 1202,01 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає пункту 6 Наказу Держкомстату № 265 від 27.07.2007 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3 % річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума 3 % річних в сумі 3885,45 грн та інфляційні втрати в сумі 1202,01 грн.

Згідно частини другої та третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, а відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в сумі 450561,73 грн з яких: основний борг в сумі 445474,27 грн, інфляційні втрати в сумі 1202,01 грн та 3% річних в сумі 3885,45 грн.

Отже, позивач належними доказами довів суду обґрунтованість заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за постачання електричної енергії у сумі 450561,73 грн, а відповідач не спростував позовні вимоги належними доказами.

5. Висновки за наслідками розгляду справи.

За результатами розгляду справи суд дійшов до висновку, що позивач свої зобов`язання за договором про постачання електричної енергії споживачу № 2 від 06.01.2023 виконав в повному обсязі, а відповідач за отриману електричну енергію не розрахувався у встановлений договором строк, а тому вимога про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 450561,73 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір в розмірі 6908,43 грн підлягає стягненню з відповідача на користь акціонерного товариства «Чернівціобленерго».

З урахуванням положення частини п`ятої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оскільки учасники справи в судове засідання 11.03.2024 не з`явилися, рішення складено та підписано 18.03.2024.

Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» до Глибоцького виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 450561,73 грн задовольнити.

2.Стягнути з Глибоцького виробничого управління житлово-комунального господарства (60400, Чернівецька область, Чернівецький район, смт. Глибока, вул. Героїв Небесної Сотні, будинок 56, код ЄДРПОУ 03357553) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (58000, м. Чернівці, вул. П. Целана, 6, код ЄДРПОУ 42102122) заборгованості за спожиту електричну енергію за квітень-вересень 2023 року в сумі 450561,73 грн з яких: основний борг в сумі 445474,27 грн, інфляційні втрати в сумі 1202,01 грн та 3% річних в сумі 3885,45 грн. Також, судовий збір в сумі 6908,43 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення (якщо оголошено вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи з дня складання повного судового рішення).

Суддя Володимир БАЙТАЛЮК

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/