Ухвала

від 11.03.2024 по справі 910/16796/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/16796/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Губенко Н.М., Кролевець О.А.,

розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Князьков В.В.)

від 15.09.2021

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Тарасенко К.В., судді - Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.)

від 31.01.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕ ТРЕЙДИНГ"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про зобов`язання припинити дії та стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 673 814,99 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕ ТРЕЙДИНГ" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі - відповідач, ПрАТ "Укренерго") про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг з передачі електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 17.04.2019 № 0066-02024 (надалі - Договір) при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії та стягнення 4 517 567,88 грн безпідставно набутих коштів.

2. Позов обґрунтовано тим, що відповідно до вимог чинного законодавства відповідач не надає послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експортних операцій з продажу електричної енергії, що, на думку позивача, вказує на неправомірність виставлення ПрАТ "Укренерго" у період з серпня 2019 року по вересень 2020 року й на теперішній час рахунків на оплату таких послуг. Що також вказує на відсутність у відповідача правових підстав для набуття і збереження грошових коштів в сумі 4 517 567,88 грн, які було сплачено на підставі неправомірно виставлених рахунків. Правовою підставою вимог про стягнення з відповідача суми грошових коштів визначено приписи статті 1212 Цивільного кодексу України.

3. 13.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, в якій заявлено вимоги про зобов`язання відповідача припинити дії, спрямовані на нарахування послуг з передачі електричної енергії до Договору при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії; стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 673 814,99 грн.

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024, позов задоволено. Зобов`язано ПрАТ "Укренерго" припинити дії, спрямовані на нарахування послуг з передачі електричної енергії до Договору при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги із передачі електричної енергії. Стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 673 814,99 грн та судовий збір у сумі 12 209,22 грн.

5. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані наступним:

- відповідно до положень пунктів 43, 60 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", статті 1 Закону України "Про державний кордон України" передача стосовно експортних та/або імпортних операцій є передачею електричної енергії у віртуальній точці на державному кордоні, яка є аналогічною до операції купівлі-продажу електричної енергії у віртуальній точці між двома трейдерами на українському ринку, щодо якої не сплачується тариф на передачу та/або диспетчеризацію;

- нарахування ПрАТ "Укренерго" плати за послуги з передачі при здійсненні експорту не було передбачено чинним законодавством України та умовами Договору;

- ратифікацією Договору про заснування Енергетичного Співтовариства Україна уповноважила Секретаріат Енергетичного Співтовариства на оцінку правомірності дій України, як сторони Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, на відповідність його умовам;

- у межах реалізації цих повноважень, Секретаріат Енергетичного Співтовариства дійшов висновку, що встановлення плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління суперечить положенням статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства;

- дії ПрАТ "Укренерго" щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії є неправомірними;

- нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії фактично призводить до порушення міжнародних зобов`язань України;

- твердження ПрАТ "Укренерго" стосовно відсутності підстав для застосування рішення Суду Європейського Союзу у справі № С-305/17 "FENS vs Slovak Republic" від 06.12.2018 до спірних правовідносин спростовуються правовою позицією, яку висловлено Верховним Судом у постановах від 09.06.2021 у справі № 914/935/20 та від 04.02.2021 у справі № 910/8044/20;

- чинність постанови НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 "Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі" (далі - постанова НКРЕКП №360), яка набула чинності 08.02.2020, не спрямована на встановлення прав та обов`язків учасників ринку, а лише направлена на усунення неоднозначного тлумачення його норм;

- характер та специфіка спірних правовідносин, тобто відносин на ринку електричної енергії, вказує на те, що фактично іншого способу захисту, окрім обраного позивачем, не передбачено ані законом, ані договором, який укладено між сторонами. Фактично задоволення відповідного позову призводить до ефективного судового захисту, а саме - припинення безпідставного нарахування оплати за певні послуги, а отже, і усунення можливості настання відповідних негативних наслідків такого нарахування, як присвоєння учаснику ринку статусів "Переддефолтний"/ "Дефолтний" та інших правових наслідків, що визначені п.1.7 Правилам ринку, які затверджено постановою № 307 від 14.03.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

6. 16.02.2024 ПрАТ "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

7. У касаційній скарзі скаржник визначає підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

8. В обґрунтування зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема статей 41, 67 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, статті 31 Угоди про асоціацію, статті 1 Закону України "Про державний кордон", глави 1.7 розділу І Правил ринку (що не підлягали застосуванню), пункт 60 частини першої статті 1, пункти 12, 13, 15 частини другої статті 3, частини другої статті 7, частини першої статті 22, пунктів 1-3 частини першої статті 33, пункту 7 частини другої статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 1.3 глави 1 і пункту 5.1 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі (що підлягали застосуванню), а також порушили норми процесуального права, не забезпечивши при цьому повного і всебічного встановлення обставин справи, не врахувавши обрання позивачем неналежного способу захисту всупереч статтям 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статті 50, частині другій статті 80, статті 86, частин першій, п`ятій, шостій, восьмій статті 91, статей 236, 238 ГПК України.

9. Відповідач вважає, що суди не врахували висновки щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:

- від 24.09.2019 у справі № 910/5320/17, від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17, від 26.06.2018 у справі № 344/4113/15-а, від 10.06.2020 у справі № 910/1664/19, від 24.05.2017 у справі № 6-951цс16, від 24.05.2017 у справі № 752/13578/13-ц, що вимога "заборонити вчиняти певні дії в майбутньому" не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає тільки порушене право; фактично вимога позивача стосується прав, які ще не могли бути порушеними, а тому підстави для її задоволення відсутні;

- від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 07.04.2020 у справі № 914/867/19, від 28.05.2020 у справі № 917/750/19, від 02.06.2020 у справі № 910/2354/19, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам;

- від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, що суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу;

- від 24.09.2019 у справі № 910/5320/17, що за змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права;

- від 20.11.2020 у справі № 212/116/17-ц, що рішення Суду Європейського Союзу не є джерелом права національної правової системи України. Попри наведене суди в оскаржуваних рішенні та постанові посилались на рішення Суду Європейського Союзу від 06.12.2018 у справі № С-305/17 FENS vs Slovak Republic як на джерело права;

- у постанові від 08.09.2021 у справі № 640/3041/20, що повідомлення, які містяться в листах Секретаріату Енергетичного Співтовариства носять лише рекомендаційний та інформативний характер (пункт 40 постанови); Верховний Суд не вбачав підстав для застосування статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, статті 31 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, зазначивши, що чинним законодавством України не передбачено такого поняття як "заходи, еквівалентні миту" (пункт 42-46 постанови). Отже, оплата тарифу учасниками ринку, які здійснюють експорт електричної енергії та фактично отримують послуги з передачі електричної енергії, фізично користуються мережами ОСП з метою транспортування електричної енергії до енергосистеми країни, у яку здійснюється експорт електроенергії є платою за надані ОСП послуги. До того ж послуги з передачі електроенергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління сплачуються усіма учасниками внутрішнього ринку енергетики, тому вони не можуть бути розцінені станом на сьогодні як додаткові платежі (пункт 46-48 постанови); колегія суддів відхиляє посилання позивача на висновки, зроблені у рішенні суду Європейського союзу у справі № C-305/17 FENS vs Slovak Republic від 06.12.2018 щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС, оскільки вказане рішення не є джерелом права; Суд Європейського Союзу діє лише в межах правової системи Європейського Союзу; до того ж, рішення у справі № C-305/17 FENS vs Slovak Republic стосувалось країни-члена Європейського Союзу та правовідносини, які не є релевантними (пункт 49-52 постанови).

10. 21.02.2024 до Верховного Суду від позивача надійшло клопотання, в якому просить у відкритті касаційного провадження відмовити на підставі пункту 5 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 910/9627/20 вже сформувала висновок щодо застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини, в тому числі, і щодо способу ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права.

11. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та зазначає наступне.

12. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20 проаналізувала положення типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, а також пов`язане із цим національне і міжнародне законодавство та зробила, зокрема, такі висновки:

"8.27.7. Через стягнення з імпорту та експорту елементів тарифу, які пов`язані із внутрішньою діяльністю та політиками, запропонована схема не відповідає статті 41 Договору про ЕС, яка передбачає, що "Мита й кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат, між Сторонами забороняються". Згідно з прецедентним правом Європейського суду така заборона стосується мита, кількісних обмежень імпорту й експорту, а також всіх заходів, які мають аналогічний ефект. Зокрема, релевантним для питання тарифів на послуги з передачі та диспетчеризації електроенергії в Україні є рішення Суду у справі номер С-305/17 FENS від 06.12.2018, в якому Суд постановив, що законодавство Словаччини, яке зобов`язує експортерів електроенергії сплачувати тарифи на послуги з передачі, порушує положення європейського права, що відповідає статті 41 Договору про ЕС. Суд постановив, що митні збори заборонені "незалежно від будь-якої мети, для якої вони були встановлені, та призначення отриманого від них доходу" {…}, адже "будь-яка плата, навіть невелика, яка накладається на товар через те, що він перетинає кордон, є перешкодою для руху такого товару." Така заборона застосовується навіть, якщо плата "не стягується на користь держави, не є дискримінаційною чи захисною по суті, і якщо товар, на який накладається плата, не складає конкуренції жодному вітчизняному продукту".

8.27.8. Той спосіб встановлення тарифу, що існує зараз, не повинен застосовуватися стосовно експорту та імпорту, оскільки він передбачає завищену плату і не відповідає Договору.

8.28. Також в Додатку до цього повідомлення Секретаріат вказав, що допоки "Укренерго" не бере участі в механізмі компенсації оператору системи передач електроенергії відповідно до Регламенту 838/2010, тарифи на послуги з передачі електроенергії, що покладені на виробників (В) та навантаження (Н) в Україні, не повинні включати жодних елементів, пов`язаних з впливом їх діяльності у транскордонних потоках. Із сферою застосування - Українська енергосистема складається з двох фізично роз`єднаних зон торгів і зон контролю: (1) Бурштинський енергетичний острів, що працює у синхронному режимі з енергосистемою континентальної Європи, об`єднаний із енергосистемою Словаччини, Угорщини та Румунії; та (2) решта української енергосистеми, яка працює в синхронному режимі та об`єднана з енергосистемою росії, Білорусі та Молдови. Ця зона об`єднана із енергосистемою Польщі, яка працює в асинхронному режимі.

8.29. За змістом статті 41 Договору про ЕС, щодо якої у повідомленні наведені висновки, встановлено заборону мита, а також заходів, що мають подібний результат, щодо імпорту та експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі. При цьому не виключається можливість впровадження таких заходів, якщо вони виправдані на підставі державної політики, безпеки чи з інших визначених підстав.

8.30. Тобто встановлена зазначеним положенням заборона стосується в рівній мірі застосування до операцій з експорту та імпорту енергопродуктів як мита, так і заходів щодо встановлення плати, яка за своєю природою є подібною до мита.

8.31. Наведений в листах Секретаріату ЕС аналіз дає підстави для висновку про те, що встановлена плата за передачу щодо обсягів експортованої електричної енергії є за своєю природою та з урахуванням її структури такою, що має розцінюватися як захід, який є подібним до мита, встановлення якого не відповідає нормам статті 41 Договору про ЕС та не є виправданим відповідно до пункту 2 цієї статті.

8.32. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи Скаржника (підпункти 4.17-4.20, 4.22) про відсутність у судів першої та апеляційної інстанцій підстав для посилання на рішення Суду ЄС у справі FENS vs Slovak Republic як таке, що не є джерелом права, оскільки за змістом положень наведених вище норм законодавства відповідна релевантна практика Суду ЄС має братися до уваги, у тому числі судами. А твердження про те, що відповідно до статей 28, 30 Договору про ЄС заборонено накладати митні збори саме між державами-членами ЄС спростовуються з огляду на положення статті 41 Договору про ЕС, щодо тлумачення якої надав висновки Секретаріат ЕС.

…

8.40. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що 08.10.2020 на офіційній сторінці НКРЕКП розміщено повідомлення про оприлюднення проєкту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про ринок електричної енергії" щодо оплати послуг з передачі електричної енергії при експортних операціях та послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління при здійсненні імпорту та/або експорту електричної енергії" (https://www.nerc.gov.ua/news/oprilyudnyuetsya-proekt-zakonu-ukraini-pro-vnesennya-zmin-do-zakonu-ukraini-pro-rinok-elektrichnoi-energii-shchodo-oplati-poslug-z-peredachi-elektrichnoi-energii-pri-eksportnikh-operatsiyakh-), яким, з урахуванням рекомендацій, викладених у Повідомленні про відповідність "Україна - тариф на послуги з передачі та диспетчеризації електроенергії в частині тарифів на експорт та імпорт" від 28.05.2020, виданому Секретаріатом ЕС, запропоновано внести зміни до названого Закону. Зокрема, у статті 30 Закону про РЕ, яка визначає права та обов`язки виробника, пропонувалося доповнити пункт 10 частини третьої - виробники зобов`язані своєчасно та в повному обсязі сплачувати за електричну енергію, куплену на ринку електричної енергії, та за послуги, що надаються на ринку електричної енергії, уточненням, - (в тому числі за послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління при здійсненні імпорту та/або експорту електричної енергії). Зауваження та пропозиції до цього проєкту приймалися НКРЕКП до 09.11.2020.

8.41. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту не передбачено умовами Договору про передачу та чинним законодавством.

8.42. За наведених обставин не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи доводи Скаржника (підпункти 4.9-4.12) про надання Позивачу послуги з передачі електричної енергії при її експортуванні, з посиланням на те, що її транспортування до енергосистеми іншої країни передбачає фізичне користування мережами ОСП, отже, така послуга має бути оплачена, тому та обставина, що у пункті 4.1 Договору про передачу нібито лише уточнено особливості визначення обсягу для певних видів діяльності, не звільняє останнього від обов`язку оплачувати електроенергію, щодо якої здійснюється експорт."

13. Щодо висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.09.2021 у справі № 640/3041/20, про застосування практики Суду ЄС у національній судовій системі Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:

"8.20.Водночас Верховний Суд, розглядаючи складом колегії Касаційного адміністративного суду справу № 640/3041/20, у своїй постанові від 08.09.2021 дійшов висновку, що Рішення Суду ЄС у справі FENS vs Slovak Republic не є джерелом права, яке застосовується адміністративним судом в розумінні статті 9 Конституції України та статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія вказала, що Суд ЄС діє лише в межах правової системи Європейського Союзу. При цьому, Верховний Суд бере до уваги, що, враховуючи європейський напрямок розвитку України, а також початок дії Угоди про асоціацію, правові позиції, сформульовані у рішеннях Європейського суду справедливості (Суду ЄС), можуть враховуватися адміністративними судами як аргументація, міркування стосовно гармонійного тлумачення національного законодавства України згідно з усталеними стандартами правової системи Європейського Союзу, однак не як правова основа (джерело права) врегулювання відносин, стосовно яких виник спір. До того ж, Рішення Суду ЄС у справі FENS vs Slovak Republic стосувалось країни-члена Європейського Союзу та правовідносин, які не є релевантними правовідносинам у розглянутій колегією справі.

8.22.Водночас у ширшому розумінні джерела права охоплюють зовнішнє вираження правових норм, а також положень, що дозволяють встановити зміст права. Так, саме у цьому значенні практика ЄСПЛ є джерелом права, яке дозволяє встановити зміст прав і свобод, визначених у Конвенції і протоколах до неї, хоча як джерело права вона окремо визначена у Законі України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частині четвертій статті 11 ГПК України. Власне, сам ЄСПЛ неодноразово підкреслював саме таке значення своїх рішень. Так, у справі Opuz v. Turkey, No 33401/02, рішення від 09.06.2009 (§ 163), відзначаючи свою роль у перевірці вжиття національними органами всіх розумних заходів для уникнення порушення конвенційного права, ЄСПЛ відзначив: "Здійснюючи цю перевірку та враховуючи, що Суд надає остаточне авторитетне тлумачення прав і свобод, визначених у Розділі I Конвенції, Суд розгляне, чи в достатній мірі національні органи врахували принципи, що випливають із його рішень щодо подібних питань, навіть якщо вони стосуються інших держав". У справі Ireland v. the United Kingdom, no. 5310/71, рішення від 18.01.1978 (§ 154), ЄСПЛ відзначив: "Рішення Суду фактично служать не тільки для вирішення тих справ, які передані на розгляд Суду, а й, у більш загальному вигляді, для прояснення, захисту та розвитку правил, встановлених Конвенцією, тим самим сприяючи дотриманню державами зобов`язань, які вони взяли на себе як Договірні Сторони".

8.23.Отже, рішення Суду ЄС належить розцінювати як таке, що дозволяє встановити зміст положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у статті 2 Закону про РЕ. Подібно до практики застосування рішень ЄСПЛ, врахуванню підлягають принципи, що випливають із його рішень щодо подібних питань, навіть якщо вони стосуються інших держав."

14. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20 встановила пріоритетність застосування міжнародного законодавства до спірних правовідносин та неможливість встановлення тарифів, що суперечать такому законодавству, та вказала, що нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту не передбачено умовами Договору та чинним законодавством.

15. Таких висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 14.02.2024 у справі № 910/8188/21, якою касаційне провадження закрив на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.

16. Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/9627/20 також зазначила, що:

- позовні вимоги у справі по суті є вимогою про визнання відсутнім права та, відповідно, відсутнім кореспондуючого цьому праву обов`язку з оплати таких послуг, що є належним способом захисту у разі, зокрема, якщо у спірних правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом кредитор може вжити (вживає) поза волею боржника заходи для реалізації спірного права, одержання виконання спірного обов`язку і ці заходи матимуть вплив на права боржника. Схожі висновки викладені у пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц;

- посилання Скаржника (підпункт 4.1) на необґрунтоване неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду (у тому числі Великої Палати Верховного Суду) від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 02.10.2019 у справі № 916/2562/18, від 21.08.2019 у справі № 910/13755/18, від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17, від 26.06.2018 у справі № 344/4113/15-а та від 10.06.2020 у справі № 910/1664/19 відхиляються, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними в істотних аспектах зі справою, що розглядається (зокрема, в проаналізованому вище аспекті існування реальних наслідків для прав Позивача відображення Відповідачем у первинних документах обсягів спірних послуг), а висновки щодо необхідності застосування ефективного способу захисту сформовані з урахуванням конкретних обставин кожної справи та змісту правовідносин, які є відмінними від правовідносин сторін у цій справі.

17. У справі, яка переглядається, та у справі № 910/9627/20 позивачі звернулися до суду з позовом до ПрАТ "Укренерго" про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг з передачі електричної енергії за Договором при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, тому правовідносини у цих справах є подібними з огляду на предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, фактичні обставини справи, матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, суб`єктний склад учасників спору та обраний спосіб захисту порушеного права.

18. Верховний Суд звертає увагу, що ПрАТ "Укренерго" у касаційній скарзі не обґрунтовує скаргу необхідністю відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

19. Крім того, Верховний Суд неодноразово розглядав справи, відповідачем у яких було ПрАТ "Укренерго", а предметом спору - правовідносини з нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії та враховував вказані висновки Великої Палати Верховного Суду, зокрема, ухвали від 27.09.2022 у справі № 910/12326/20, від 29.03.2023 у справі № 918/686/21, від 14.02.2024 у справі № 910/8188/21 та постанови від 03.11.2023 у справі № 918/686/21, від 27.09.2022 у справі № 910/9400/20, від 08.06.2021 у справі № 910/8044/20.

20. Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення місцевого господарського суду у справі № 910/16796/20 відповідно до зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду, і підстави для відступлення від них в межах цієї справи відсутні.

21. Верховний Суд також зауважує, що доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення та переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

22. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

23. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення першої інстанції у цій справі відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, і підстави для відступлення від цих висновків у межах цієї справи відсутні, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України.

Керуючись статтею 234, пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/16796/20 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кролевець