Рішення

від 18.03.2024 по справі 288/585/24

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/585/24

Провадження № 2/288/246/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року смт. Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

з участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Корнинської селищної ради Житомирського району, Житомирської області про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач)звернувся досуду зпозовом до Корнинськоїселищної радиЖитомирського району,Житомирської області(далі відповідач)про визнанняправа власностів порядкуспадкування, в якому вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Будинок в АДРЕСА_1 , перебував у власності ОСОБА_3 , матері ОСОБА_2 , яка за життя не встигла оформити (зареєструвати) своє право власності на даний житловий будинок.

Присадибна земельна ділянка біля житлового будинку перебувала у власності ОСОБА_3 та в подальшому у ОСОБА_2 , але право власності не було належним чином зареєстроване.

За час проживання в селі Лисівка і на момент смерті матері ОСОБА_3 , її син ОСОБА_2 , був зареєстрований та постійно проживав в одному будинку з матір`ю за вищевказаною адресою. Вони проживали разом та вели спільне господарство.

Після смерті матері її син ОСОБА_2 є таким, що прийняв спадщину, так як на момент смерті проживав і був зареєстрований разом з нею.

Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняв його рідний брат, батько позивача, ОСОБА_4 , житель АДРЕСА_2 .

Батько позивача ОСОБА_4 , прийняв спадщину після смерті брата, так як своєчасно звернувся із заявою до приватного нотаріуса.

ОСОБА_4 , батько позивача, не оформивши спадщину помер в АДРЕСА_2 .

Позивач своєчасно звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька і є єдиним спадкоємцем його майна.

Позивач ОСОБА_1 вступив у фактичне володіння та управління будинком і присадибною земельною ділянкою, користується ними, проте не може отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про успадкування будинку і присадибної земельної ділянки, так як його баба ОСОБА_3 , його дядько ОСОБА_2 та його батько ОСОБА_4 , не отримали свідоцтва про право власності на вказане нерухоме майно.

До складу спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , увійшли дві земельні ділянки (паї), житловий будинок в АДРЕСА_1 та присадибна ділянка біля даного будинку. Свідоцтво про право власності на земельні ділянки (паї) позивачу видано нотаріусом.

Протягом 2023 року за заявою позивача було виготовлено технічний паспорт, а свідоцтво про право власності на будинок не може бути видане в силу п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України.

Позивач просить визнати за ним право власності, в порядку спадкування за законом, на житловий будинок та земельну ділянку в АДРЕСА_1 .

Позивач в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, судові витрати покладає на себе.

Представник відповідача Корнинської селищної ради Житомирського району Житомирської області в підготовче судове засідання не з`явилась, через канцелярію суду надала заяву в якій просить розгляд справи проводити без участі їх представника, не заперечують у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з Технічного паспорту, виготовленого 1994 року управлінням комунального господарства Бердичівське МБТІ, власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вказана ОСОБА_3 /а.с. 9/.

Згідно Технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого 13 квітня 2023 року КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, замовником технічної інвентаризації на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вказаний ОСОБА_4 /а.с. 10-15/.

Довідкою № 537 від 27 квітня 2023 року виданої КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, визначено, що на житловий будинок АДРЕСА_1 , станом на 31.12.2012 року право власності не зареєстровано, правоустановчий документ не оформлений /а.с. 16/.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 14 листопада 2017 року Виконавчим комітетом Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис № 94 /а.с. 17/.

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 19 травня 2006 року Лисівською сільською радою Попільнянського району Житомирської області, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 9 /а.с. 18/.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 01 червня 1968 року Великокліщівською сільською радою Народицького району Житомирської області, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , запис за № 4 /а.с. 19/.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 26 грудня 2022 року Виконавчим комітетом Корнинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 127 /а.с. 20/.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України, виданого 17 січня 2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), до Державного реєстру актів цивільного стану громадян внесено реєстраційний запис про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками вказані: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , актовий запис № 3 від 01 березня 1961 року складений Виконавчим комітетом Великокліщівською сільською радою Народицького району Житомирської області /а.с. 21/.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 20 липня 2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що складено відповідний актовий запис № 2369 /а.с. 22/.

Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області № 63/02-14 від 29.02.2024 року, ОСОБА_1 відмовлено у оформлені спадкових прав і у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , так як відсутні правовстановлюючі документи на вищевказане нерухоме майно /а.с. 23/.

Довідкою № 64/02-14 від 29 лютого 2024 року приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області визначено, що після смерті ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , постійно до дня смерті проживавав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Мітніцьким Ю.Г. заведено спадкову справу. ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті рідного брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не оформив своїх спадкових прав. В свою чергу ОСОБА_2 прийняв спадщину після своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не оформив своїх спадкових прав. Спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 є його син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 /а.с. 24/.

Як вбачається з архівного витягу з рішення № 15 від 10.11.1994 року Виконавчого комітету Лисівської сільської ради народних депутатів с. Лисівка Попільнянського району Житомирської області, виданого Архівним відділом Житомирської РДА 19 квітня 2023 року за № 160/05-03, вирішено приватизувати ОСОБА_3 «так в документі» жилий будинок по АДРЕСА_1 /а.с. 25/.

Згідно архівного витягу з рішення № 5 від 05.02.1994 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» Виконавчого комітету Лисівської сільської ради народних депутатів с. Лисівка Попільнянського району Житомирської області, виданого Архівним відділом Житомирської РДА 19 квітня 2023 року за № 160/05-03, вирішено передати безкоштовно у приватну власність земельні ділянки в межах населених пунктів та користування згідно списку: ОСОБА_3 , всього землі 117, в тому числі у власність 47, у постійне користування 70 /а.с. 26/.

Довідкою № 46 від 21 січня 2023 року Виконавчого комітету Корнинської селищної ради Житомирського району Житомирської області визначено, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 , 1968 року народження, проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Будинок в АДРЕСА_1 , перебував у власності ОСОБА_3 , матері ОСОБА_2 , яка за життя не встигла оформити своє право власності на даний житловий будинок та присадибну земельну ділянку. Земельна ділянка біля житлового будинку перебувала в користуванні ОСОБА_3 та в подальшому у ОСОБА_2 . За час проживання в селі Лисівка і на момент смерті матері ОСОБА_3 , її син ОСОБА_2 , був зареєстрований та постійно проживав в одному будинку з матір`ю по АДРЕСА_1 . Вони проживали з матір`ю разом, однією сім`єю та вели спільне господарство /а.с. 27/.

Відповідно до довідки № 50 від 09 лютого 2023 року Виконавчого комітету Корнинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженка села Любарка, Народицького району, Житомирської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 , постійно проживала та була зареєстрована до дня її смерті в АДРЕСА_1 , разом із своїм сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 /а.с. 28/.

Як вбачається з довідки № 51 від 09 лютого 2023 року Виконавчого комітету Корнинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , уродженець села Великі Кліщі Народицього району Житомирської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , постійно проживав та був зареєстрований до дня його смерті в АДРЕСА_1 , одиноко. Разом з ним була зареєстрована, але не проживала його жінка, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_13 /а.с. 29/.

Згідно довідки про смерть № 127, виданої 26 грудня 2022 року Виконавчим комітетом Корнинської селищної ради Житомирського району Житомирської області за № 127, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в книзі реєстрації актів про смерть за 2022 рік зроблений відповідний запис 26 грудня 2022 року за № 127 /а.с. 30/.

Довідкою № 348 від 27 грудня 2022 року Корнинської селищної ради Житомирського району Житомирської області визначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , похоронив свого дядька ОСОБА_2 за свій власний рахунок, який помер /а.с. 31/.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідностатті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно достатті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

У пункті 23постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7, зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно доглави 29 ЦК України.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Оскільки на нерухоме майно, не було оформлено право власності, тому згідно листа Міністерства юстиції України від 21.02.2005 року № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна» таке право в разі відсутності правовстановлюючих документів вирішується в судовому порядку.

Відповідно до пункту 4.15. частини 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна

Згідно статті 316 Цивільного Кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина 1 статті 321 Цивільного Кодексу України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності ізстатею 328 Цивільного Кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно частин 1, 2 статті 78 Земельного Кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частина 1 статті 81 Земельного Кодексу України визначає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного Кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Нормами статті 125 Земельного Кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації, цих прав, а відповідно до статті 126 цього ж Кодексу, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно достатті 131 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Статтею 140 Земельного Кодексу України передбачено підстави припинення права власності на земельну ділянку, серед яких відповідно до п. б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця.

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 152 Земельного Кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Частиною першою статті 182 Цивільного Кодексу України, передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а згідно зі статті 334 того ж Кодексу, право власності на майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації.

Стаття 392 Цивільного Кодексу України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до частини 1статті 1225 Цивільного Кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Теж саме зазначає п. 10)Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».

Згідностатті 1217 Цивільного Кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтями 1216, 1218Цивільного КодексуУкраїни передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Таким чином, цивільні права та обов`язки спадкодавця, у тому числі право власності на річ, можуть переходити у спадщину.

Як вбачається з частини 1 статті 1268 Цивільного Кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини 5 статті 1268 Цивільного Кодексу України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцям з часу її відкриття.

Згідно приписів статті1297Цивільного КодексуУкраїни,спадкоємець,який прийнявспадщину,у складіякої єнерухоме майно,зобов`язаний звернутисядо нотаріусаабо всільських населенихпунктах -до уповноваженоїна цепосадової особивідповідного органумісцевого самоврядуванняза видачеюйому свідоцтвапро правона спадщинуна нерухомемайно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Тому, приймаючи до уваги те, що позивач є спадкоємцем та прийняв спадщину після смерті батька, відсутній спадковий спір, однак позивач не може оформити право власності на вказане спадкове майно та враховуючи, що іншого шляху для захисту спадкових прав позивач не має, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки вони законні, обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивач в підготовчому судовому засіданні просив залишити судові витрати за ним, а тому суд при ухваленні рішення не здійснює їх розподіл.

Керуючись ПостановоюПленуму ВерховногоСуду Українивід 30травня 2008року №7«Про судовупрактику усправах проспадкування»;Законом України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень»;статтями 78,81,120,125,131,140,152Земельного кодексу України; статтями182, 316,328,334,386,392,1216,1217,1218,1220,1221,1222,1223,1225,1258,1261, 1268-1270,1297ЦК України;статтями 4,12,13,19,23,28,48,76,78,81,128,141,200,206,211, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Корнинської селищної ради Житомирського району, Житомирської області про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_6 , право власності, в порядку спадкування за законом, на житловий будинок та земельну ділянку в АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник