Рішення

від 15.03.2024 по справі 358/1535/23

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 358/1535/23 Провадження № 2/358/250/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2024 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тітова М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

прокурора Фрей Р.А.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Пирятинського Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, матеріали цивільної справи за позовом керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Іванівське», про конфіскацію земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

Керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області Король Роман Володимирович в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом, в якому просить суд припинити громадянці РФ ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 2,0383 га, з кадастровим номером: 3220681800:03:002:0094, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Миронівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.08.2013 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 5097551 від 19.08.2013), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області та стягнути з відповідачки витрати понесені на сплату судового збору.

При цьому прокурор посилається на те, що 19.08.2013 державним реєстратором реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції в Київській області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №1-2375 від 19.10.2012, прийнято рішення та зареєстровано право власності на земельну ділянку: загальною площею 2,0383 га, з кадастровим номером:3220681800:03:002:0094, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Миронівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області, за ОСОБА_1 , яка є громадянкою РФ. В подальшому 15 серпня 2013 року ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 15.08.2013 передано в оренду Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Іванівське» (ЄДРПОУ: 03753651), строком на 10 років, з правом пролонгації.

Разом із цим, Обухівською окружною прокуратурою Київської області виявлено порушення ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України при використанні ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки. Так, за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч.ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття та реєстрації права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 19.08.2013 року і до цього часу) не відчужила її, є підстави для конфіскації земельної ділянки у власність держави, оскільки кожна земельна ділянка, яка використовується з порушенням вимог законодавства має бути безумовно повернута у власність держави.

Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області від 17 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі та призначене підготовче засідання.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 15 січня 2024 року закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні прокурор Фрей Р.А. позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на вищевказані факти та докази.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала та вказала на те, що з 1995 року проживає в с. Іванівка Обухівського району Київської області. Після смерті матері ОСОБА_2 вона оформила спадщину, у тому числі на земельну ділянку площею 2,0383 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку передала в оренду ПОСП «Іванівське». Тривалий час вона вирішувала питання про громадянство України, але з різних причин їй відмовляли. Вважає, що вона має право на земельну ділянку, так як заробила це право своєю працею в господарстві. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи Пирятинський Ю.В. в судовому засіданні висловив думку про те, що позов обгрунтований, але з точки зору справедливості відповідачка має право на земельну ділянку.

Суд, заслухавши прокурора, відповідачку, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , будучи громадянкою РФ, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-2375 від 19.10.2012, виданого державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори Половніковою Т.А., 07.08.2013 року набула право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, із кадастровим номером 3220681800:03:002:0094, площею 2,0383 га, яка знаходиться на території Миронівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області (колишньої Іванівської сільської ради Богуславського району Київської області), про що прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 5097551 від 19.08.2013 (а.с. 19, 21-22).

З метою перевірки та встановлення фактів набуття або зміни громадянства ОСОБА_1 , прокурором скеровано запит до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області щодо надання інформації про факти документування посвідками на тимчасове або постійне проживання на території України, паспортом громадянина України та/або паспортом громадянина України для виїзду за кордон (із зазначенням наявних даних щодо вказаної особи, громадянства, номерів телефонів, адрес проживання на території іноземної держави та на території України) відносно ОСОБА_1 (а.с. 27).

Згідно отриманої від Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області інформації за № 8010.6.1-17303/80 від 12.05.2023 установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 3 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію» (як особі, яка має право на набуття громадянства України за територіальним походженням) та відділом ГП та ІС ГУ МВС України в Київській області документована посвідкою на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_1 від 01.09.2003, терміном дії - безстроково (а.с. 28).

В заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 зазначила місце проживання за кордоном: АДРЕСА_1 .

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (ас. 35).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 330837147 від 01.05.2023) земельна ділянка із кадастровим номером 3220681800:03:002:0094, площею 2,0383 га, перебуває у власності ОСОБА_1 . Дані про припинення права власності в реєстрі відсутні.

Згідно актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права та копії договору оренди землі від 15.08.2013, ОСОБА_1 15.08.2013 земельну ділянку із кадастровим номером 3220681800:03:002:0094, площею 2,0383 га, передала в оренду ПОСП «Іванівське» строком на 10 років (а.с. 21-25).

Однак, після набуття земельної ділянки у власність, відповідачка протягом року її не відчужила, будь-які зміни даних у державних реєстрах прав власності про це відсутні, як і дані щодо зміни (набуття) громадянства України.

При вирішенні даного спору суд враховує наступні положення чинного законодавства України.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

Частинами 2,3 ст. 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб.

Правовідносини, пов`язані з набуттям прав на землі сільськогосподарського призначення, прийнятих у спадщину нерезидентами, у т. ч. іноземними громадянами, врегульовано ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України, якою передбачено, що нерезиденти, у т.ч. іноземні громадяни, які успадкували право на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, зобов`язані відчужити її після реєстрації вказаних прав протягом одного року.

Проте з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Земельним кодексом України чітко визначені підстави набуття права власності на землі іноземцями та особами без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно з ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України (у редакції станом на 03.02.2002) землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Проаналізувавши положення ст. ст. 22, 81 Земельного кодексу України можливо зробити висновок, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення на підставі цивільно-правових угод та прийняття спадщини, а на землі сільськогосподарського призначення лише шляхом прийняття спадщини, інших підстав для отримання земель сільськогосподарського призначення у власність даною категорією громадян не передбачено.

З системного аналізу норм земельного законодавства можна зробити висновок, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати тільки громадянам України.

Однією з підстав припинення права власності на земельну ділянку за статтею 140 Земельного кодексу України є конфіскація за рішенням суду.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно зі ст. 356 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Статтею 145 Земельного кодексу України встановлено вимогу припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Аналогічно за змістом ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно з ч. 2 ст. 145 Земельного кодексу України у випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, в редакції на час отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянку земельну ділянку із кадастровим номером 3220681800:03:002:0094 площею 2,0383 га, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Відповідно до ч. 13 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Ураховуючи те, що право власності відповідно до статті 125 ЗК України на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав, після чого на зазначені правовідносини повністю поширюються гарантії права власності, то обчислення річного строку «добровільного» відчуження слід починати від дати державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3220681800:03:002:0094, площею 2,0383 га, за ОСОБА_1 проведена 07.08.2013 на підставі рішення державного реєстратора від 19.08.2013. Тобто, право власності на вказану земельну ділянку відповідачка ОСОБА_1 набула 07 серпня 2013 року.

Поряд із цим, про відсутність у відповідачки наміру виконати обов`язок щодо відчуження земельної ділянки, також свідчить факт дії на цей час договору оренди землі із ПОСП «Іванівське».

Таким чином, громадянка РФ ОСОБА_1 отримала на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №1-2375 від 19.10.2012 у власність земельну ділянку, яку у встановленому законом порядку протягом року з 07 серпня 2013 року не відчужила, володіє до цього часу, що є порушенням вимог земельного законодавства.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Вказане порушення вимог земельного законодавства відповідачкою ОСОБА_1 є триваючим, пов`язаним з тривалим, безперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Бездіяльність ОСОБА_1 характеризується тим, що не відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення по цей час та її фактична належність на праві власності іноземцю, є порушенням вимог закону.

Таким чином, обраний Обухівською окружною прокуратурою Київської області спосіб захисту порушених інтересів держави, а саме: припинення права власності громадянина РФ ОСОБА_1 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, шляхом її конфіскації у власність держави відповідає вимогам законодавства.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном було законне, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Віра Довженко проти України» від 15.01.2019 категорично ствердив, що «на момент обставин справи у національному законодавстві не існувало жодних положень, які б становили достатні правові підстави для оскаржуваних обмежувальних заходів» (п. 39 рішення).

Однак, у даному спорі щодо конфіскації земельної ділянки, у Земельному кодексі України існують чіткі та зрозумілі законодавчі обмеження щодо іноземців, які набули право на земельні ділянки сільськогосподарського призначення у приватну власність.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі відсутності уповноваженого органу.

Також згідно положень ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Наразі продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України.

Окрім цього, воєнні дії, які ведуться на території України вкрай негативно впливають на продовольчі процеси у нашій державі, зокрема багато земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії, на даний час забруднені та не можуть використовуватись за призначенням, сотні гектарів залишаються окупованими.

Відповідно до вимог ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з вимогами ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 ЗК України).

Оскільки земля є об`єктом права власності Українського народу, тому умови щодо використання даного природного ресурсу є особливо суворими.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №826/11885/16.

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що ОСОБА_1 порушила визначену ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 22, 80, 81, 140, 145 ЗК України процедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а саме: як іноземний громадянин не відчужила її упродовж року після отримання у власність. На даний час вона без перешкод використовує спірну земельну ділянку на території України, передавши в оренду сільськогосподарському підприємству та отримуючи дохід на території України.

Тому пред`явлення позову прокурором у такому випадку є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави. Задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

Обухівська окружна прокуратура Київської області є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області листом №10-10-0,61-7958/2-23 від 31.08.2023 повідомило Обухівську окружну прокуратуру про порушення вимог земельного законодавства та про відсутність коштів для сплати судового збору для звернення до суду. Поряд з цим, із змісту листа вбачається, що ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області фактично просить прокуратуру захистити інтереси держави з вказаного питання, що дає підстави прокурору вживати заходи представництва інтересів держави в суді.

Враховуючи зазначене, подання Обухівською окружною прокуратурою позову в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області повністю узгоджується з вимогами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України.

Аналогічні висновки щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави викладено у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17, від 17.03.2021 у справі № 264/7493/18.

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Обухівською окружною прокуратурою Київської області листом від 12.09.2023 №56/3-1068 вих-23 повідомлено Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про встановлення прокурором підстав для представництва інтересів держави у суді та намір звернутись із позовом до суду.

Так, обґрунтування, наведені прокурором в позові щодо представництва, суд вважає достатніми для його звернення до суду, оскільки порушуються питання захисту інтересів держави, і інші державні органи не здійснили ефективний захист інтересів держави щодо захисту її майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов прокурора є обґрунтованим й підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України, відповідно до яких судовий збір в розмірі 2 684 гривні 00 копійок, сплачений позивачем, слід стягнути на його користь з відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 3, 14, 41 Конституції України, ст. 346, 348 ЦК України, ст. 22, 80 81,145,153 ЗК України, ст.4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Іванівське», про конфіскацію земельної ділянки, задовольнити.

Припинити громадянці РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКП11: НОМЕР_2 , посвідка на постійне проживання в Україні серія НОМЕР_1 від 01.09.2003), право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 3220681800:03:002:0094, площею 2,0383 га, яка знаходиться на території Миронівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області (колишньої Іванівської сільської ради Богуславського району Київської області), зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.08.2013 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 5097551 від 19.08.2013), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) судові витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні за наступними реквізитами: отримувач - Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - UA028201720343190001000015641.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов