Ухвала

від 13.03.2024 по справі 712/191/23

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 березня 2024 року

м. Київ

справа № 712/191/23

провадження № 51-3208км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

представника особи, щодо майна

якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

представників особи, щодо майна

якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_9 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року.

Зміст судових рішень

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , про скасування арешту майна в кримінальному провадженні №62022100140000110 від 18 листопада 2022 року.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою на вищезазначену ухвалу.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 жовтня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання про скасування арешту майна.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзіпредставник власника майна - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Черкаського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Зокрема, зазначає про те, що оскільки ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або про відмову у такому скасуванні призводить до таких же правових наслідків, як і ухвала про арешт майна, положення пункту 9 частини 1 статті 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у їх взаємозв`язку зі статтями 170, 173, 174 КПК передбачають право на апеляційне оскарження не лише ухвали слідчого судді про арешт майна або про відмову в ньому, а також і ухвали про скасування або про відмову у скасуванні арешту майна.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу прокурор зазначає про законність оскаржуваної ухвали апеляційного суду та про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Позиції учасників судового провадження

Адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , у судовому засіданні підтримав свою касаційну скаргу у повному обсязі, просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є представниками особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, підтримали і просили задовольнити касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 .

Прокурор у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення касаційної скарги адвоката ОСОБА_6 .

Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, позиції учасників касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_9 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року необхідно передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такій спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

Згідно з частиною 6 статті 13 Закону № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частиною 2 статті 434-1 КПК передбачено, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.

Верховний Суд сформував достатньо сталу практику, відповідно до якої ухвали слідчого судді про відмову у скасуванні арешту на майно (ухвали про відмову у задоволенні клопотань про скасування арешту на майно), прийняті у порядку статті 174 КПК, апеляційному оскарженню не підлягають (рішення Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 03 листопада 2022 року у справі № 308/3952/18 (провадження № 51-3367ск22); від 26 грудня 2022 року (провадження № 51-4126ск22); від 05 січня 2023 року у справі № 127/19667/22 (провадження № 51-47ск23); від 30 січня 2023 року у справі № 991/3703/22 (провадження № 51-502ск23); від 21 лютого 2023 року у справі № 367/1348/21 (провадження № 51-1067ск23); від 20 квітня 2023 року (провадження

№ 51-2335ск23); від 28 вересня 2023 року у справі № 757/22917/23-к (провадження № 51-5737ск23); від 28 листопада 2023 року у справі № 947/7505/22 (провадження № 51-7109ск23); від 04 грудня 2023 року у справі № 505/1017/22 (провадження

№ 51-7200ск23); від 27 лютого 2024 року у справі № 295/515/24 (провадження

№ 51-1054ск24); від 27 лютого 2024 року у справі № 357/10242/19 (провадження № 51-434ск20).

Разом з тим, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, розглядаючи касаційну скаргу ОСОБА_10 та її представника - адвоката ОСОБА_11 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 23 березня 2022 року, якою скасовано ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 01 березня 2022 року про скасування арешту майна, у своєму рішенні зазначила, що ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або про відмову у такому скасуванні призводить до таких же правових наслідків, як і ухвала про арешт майна або відмову в арешті майна, тому положення пункту 9 частини 1 статті 309 КПК у їх взаємозв`язку зі статтями 170, 173, 174 КПК передбачають право на апеляційне оскарження не лише ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому, а також і ухвали про скасування або про відмову у скасуванні арешту майна (ухвала від 23 січня 2024 року у справі № 569/19829/21 (провадження

№ 51-1344км22) і у цьому провадженні колегія дійшла висновку, що апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді про скасування арешту майна, діяв в межах своєї компетенції.

Аналогічна позиція була висловлена у постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 15 лютого 2024 року у справі № 154/2859/18 (провадження № 51-4545км23).

Незважаючи на те, що в обох провадженнях предметом розгляду було питання про можливість апеляційного оскарження ухвал слідчого судді про скасування арешту на майно, колегії суддів висловилися не тільки з приводу цього питання (яке, до речі, було вирішено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 19 лютого 2019 року у справі № 569/17036/18 (провадження № 51-598кмо19), а й зазначили, що і ухвали про відмову у скасуванні арешту на майно можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Проте, колегія суддів не погоджується з такою позицією зазначених вище колегій суддів з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Однак, право на справедливий суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, накладення яких дозволено за змістом щодо умов прийнятності скарги.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).

У Рішенні Конституційного Суду України від 12 червня 2012 року № 13-рп/2012 зазначено, що, встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.

Таким чином, Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, однак воно не може бути свавільним та несправедливим. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим.

Законом, який конкретизує положення Конституції України щодо обмеження можливості оскарження рішень суду, також виступає КПК.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, відповідно до чого КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18).

Також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

Відповідно до положень статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК.

Згідно з частиною 3 статті 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положення частин 1 та 2 статті 309 КПК містять вичерпний перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному суді. До нього, серед інших, відносяться ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому (пункт 9 частини 1 статті 309 КПК).

Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю щодо дотримання прав і законних інтересів осіб.

З урахуванням викладеного, в аспекті положень статей 307, 309 КПК ухвали слідчого судді про відмову у скасуванні арешту не підлягають апеляційному оскарженню.

Колегія суддів не убачає у регулюванні питання апеляційного оскарження ухвал слідчого судді, пов`язаних з арештом майна, прогалин або їх неоднозначного регулювання, що потребує тлумачення закону і застосування аналогії права, як це передбачено частиною 6 статті 9 КПК.

Підтвердженням цього слугує і проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо уточнення окремих положень з метою забезпечення захисту прав учасників кримінального провадження» від 17 квітня 2023 року № 9211, який перебуває на розгляді у Верховній Раді України, та яким пропонується доповнити пункт 9 частину 1 статті 309 КПК ухвалами слідчого судді про скасування арешту майна або відмову у ньому. Тобто, йдеться про законодавчу ініціативу щодо доповнення кола ухвал слідчих суддів, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Як зазначила об`єднана палата Касаційного кримінального суду у постанові від 15 січня 2024 року у справі № 722/594/22 (провадження № 51-3186кмо22) з посиланням на статтю 6, пункт 3 частини 1 статті 85 Конституції України суд шляхом здійснення правосуддя лише застосовує норми закону, однак не може перебирати на себе функції законодавчого органу та своїми рішеннями відступати від правових норм чи змінювати їх. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина 1 статті 36 Закону № 1402-VIII).

До повноважень Верховного Суду, крім іншого, належить забезпечення однакового застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (пункт 6 частини 2 статті 36 Закону № 1402-VIII).

Виходячи з наданих законом Верховному Суду повноважень, він повинен лише застосовувати норми закону, але аж ніяк не може підміняти законодавчий орган влади та своїми рішеннями відступати від норм закону, змінювати їх зміст, тим самим спотворювати закріплену в них законодавчу мету.

За таких обставин, з метою формування єдиної правозастосовної практики, провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_9 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року необхідно передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від висновків, викладених в ухвалі Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 569/19829/21 (провадження № 51-1344км22) та постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі № 154/2859/18 (провадження № 51-4545км23).

Керуючись статтями 434-1, 434-2 КПК, Суд

постановив:

Передати кримінальне провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_9 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3